Рішення

від 04.04.2019 по справі 902/120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Вінниця

"04" квітня 2019 р. Cправа № 902/120/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720

до : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова", вул. Чехова, буд. 8А, м. Вінниця, 21034, код 36309930

про стягнення 1 332,55 грн.

при секретарі судового засідання Незамай Д.Д.

представники сторін не з'явились

В С Т А Н О В И В :

19.02.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова" про стягнення 1 332,55 грн., з яких 987,31 грн. пені та 345,24 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу за Договором постачання природного газу № 4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного Договору в частині здійснення своєчасної оплати за переданий газ.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі № 902/120/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду по суті на 19.03.2019 року.

07.03.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив № 21 від 06.03.2019 року на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та просить суд закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

12.03.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява № 22 від 12.03.2019 про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.03.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання від 19.03.2019 року. Про дату, час та місце наступного судового засідання сторони були повідомлені шляхом їх виклику ухвалою від 20.03.2019 року.

01.04.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив № 14/4-994в від 29.03.2019 року, відповідно до якої останній не погодився із позицією відповідача стосовно відсутності у нього зобов'язань зі сплати нарахованих сум пені та 3% річних як такої, що не відповідає обставинам справи та просив задоволити позов в повному обсязі.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивачем викладено заяву, за змістом якої АТ "НАК "Нафтогаз України" повністю підтримує заявлений позов та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

03.04.2019 року на адресу суду надійшла відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 316/15-19 від 01.04.2019 року на виконання ухвали від 20.03.2019 року.

04.04.2019 року відповідачем подано заяву від 04.04.2019 року про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 04.04.2019 року сторони не з'явились.

Про дату, час та місце проведення розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 20.03.2019 року, копії якої надсилались рекомендованою кореспонденцією.

Факт вручення ухвали позивачу підтверджується рекомендованим повідомленням за вх. номером суду 3441 від 01.04.2019 року, а відповідачу - за вх. номером 3509 від 02.04.2019 року.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

При цьому суд враховує заяви сторін про розгляд справи без їх участі та зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності сторін.

У судовому засіданні 04.04.2019 року прийнято судове рішення.

В порядку ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами 05.09.2016 року Договору № 4567/1617-ТЕ-1 постачання природного газу розрахувався за поставлений у 2016-2017 роках придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами Договору, та 3% відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначивши, що станом на 31.10.2017 року в нього відсутній борг за спожитий газ, який складав 985 792,59 грн. Так, відповідно до підпункту 6.3. п. 6 Договору постачання природного газу № 4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року позивач міг погасити свої вимоги щодо нарахованих сум пені та відсотків річних за рахунок коштів, які надходили та продовжують надходити за використаний газ. Разом з тим, розрахунки за поставлений за Договором газ проведено відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 822 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 10.02.2017 року на загальну суму 171 827,00 грн. за 2016 та 2017 роки. Предметом спільного протокольного рішення визначено організацію проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". В частині нарахованих штрафних санкцій відповідачем виявлено допущені позивачем помилки, здійснено власний розрахунок пені та 3% річних за грудень 2016 року та січень 2017 року станом на дату остаточного розрахунку та сплачено 680,11 грн. в погашення штрафних санкцій за Договором від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, у тому числі: 334,87 грн. пені та 345,24 грн. 3 % річних. Посилаючись на допущені позивачем в розрахунку помилки та сплату від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, відповідач просить закрити провадження у справі за відсутності предмету спору.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що на виконання укладеного Договору постачання природного газу № 4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року було поставлено відповідачу газ на загальну суму 985 792,59 грн., який прийнятий та оплачений останнім у повному обсязі, однак із порушення строків, визначених умовами Договору. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Звертає увагу на той факт, що зміст укладеного Сторонами Договору у повній мірі відповідає вимогам Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року N444. Зокрема, абзац 3 пункту 6.1. укладеного Сторонами Договору повністю відповідає вимогам абзацу 4 пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. N444, чинній до 11.01.2018 року, наступного змісту: ... Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором ... . Вищевказаний абзац 4 виключено із пункту 20 Примірного договору лише 11.01.2018року на підставі Постанови КМУ № 25, чинній з 06.02.2018 року, а тому сторони правомірно його застосували у своїй діяльності при виконанні умов Договору від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, у відповідності до чинного на той час законодавства.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що зміст спірних правовідносин становлять права та обов'язки сторін, які виникли у зв'язку виконанням умов господарського договору постачання природного газу.

05.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник за Договором, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова" (споживач за Договором, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що передається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 176 тис. куб. метрів.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору регульована ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, визначається згідно з постановою КМУ від 01.10.2015 року № 758. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4.).

Умовами пункту 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього Договору укладення Договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Згідно з п. 6.2. Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього Договору, - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли споживача не поширюється дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди за Договором, у порядку календарної заборгованості у споживача;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такі черговості незалежно від призначення платежу: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язанні з одержанням виконання, у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.3.).

Відповідно до п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 (п. 8.2.).

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього Договору укладення Договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (п. 8.3.).

Відповідно до п.п 10.2., 10.3. у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

ОСОБА_1 угодою № 1 до Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, яка набула чинності з дати її підписання, сторони доповнили розділ 1 "Предмет договору" після п. 1.2. пунктом 1.3. в наступній редакції: "1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно". ОСОБА_1 угодою також внесено ряд змін у розділи: 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу", 3 "Порядок та умови передачі природного газу", 7 "Права та обов'язки сторін", 11 "Інші умови".

Відповідно до ОСОБА_1 угоди № 2 до Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1 додано п. 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу" абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року (включно) газ обсягом до 18,5 тис. куб. м.".

Внесено зміни до розділів 3 "Порядок та умови передачі природного газу" та 4 "Порядок обліку природного газу".

Викладено п.п. 5.1. та 5.2. розділу 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції: "5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187. 5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим Договором з 01.04.2017 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.".

Замінено в п. 8.2. розділу 8 "Відповідальність сторін" Договору слова "21% річних" на 16,4% річних".

Викладено розділ 12 "Строк дії договору" Договору у наступній редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

ОСОБА_1 угода набула чинності з дати її підписання сторонами та діяла з 01.04.2017 року.

17.05.2017 року сторонами підписано ОСОБА_1 угоду № 3 до Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1 та викладено другий абзац п. 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу" у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року газ обсягом до 25,041 тис. куб. м.".

Пунктом 3 ОСОБА_1 угоди № 3 сторони погодили, що вона набуває чинності з моменту підписання сторонами та поширює свою дію на відносини, що фактично склалися з 01.04.2017 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, позивач у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 985 792,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2016 року, 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.04.2017 року, 31.05.2017 року 30.06.2017 року, 31.07.2017 року, 31.08.2017 року та 30.09.2017 року (а.с. 35-46).

Однак, як вказує позивач, відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, розрахунки за поставлений природний газ здійснив з порушенням встановлених Договором строків оплати. У зв'язку з чим, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання зобов'язань та керуючись нормами чинного законодавства України та умовами Договору, позивач нарахував відповідачу 987,31 грн. пені та 345,24 грн. 3% річних.

Проаналізувавши норми законодавства, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити у зв'язку з наступним.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші часники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищезазначених положень, а також аналізу пунктів 3.1, 3.3.-3.6. та 6.1 Договору, з урахуванням ОСОБА_1 угод, вбачається, що обсяги поставленого позивачем газу та суми, що підлягали до сплати за кожен окремий місяць поставки вказаного товару встановлюється саме підписаними між сторонами актами приймання-передачі газу, які в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено п. п. 6.2, 11.3 Договору. сторонами погоджено дві форми розрахунків: на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій ", також оплата за природний газ здійснюється шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що вартість поставленого природного газу за Договором була оплачена відповідачем: частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 договору, на суму 432 342,59 грн.; частково (інша частина вартості поставленого у 2016-2017 роках природного газу) - за рахунок коштів Державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України: № 2947 від 18.11.2016 року на суму 53 042,00 грн., № 3578 від 26.12.2016 року на суму 84 068,00 грн., № 822 від 10.02.2017 року на суму 171 827,00 грн., № 1564 від 14.03.2017 року на суму 120 659,00 грн., № 2088 від 11.04.2017 року на суму 73 530,00 грн., № 2590 від 17.05.2017 року на суму 19 980,00 грн., № 3247 від 16.08.2017 року на суму 13 116,00 грн., № 3443 від 12.09.2017 року на суму 10 086,00 грн., № 3653 від 17.10.2017 року на суму 7 142,00 грн., що загалом становить 553 450,00 грн. (а.с.47, 48).

На даний час заборгованість зі сплати вартості поставленого природного газу за відповідний період відсутня.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій ", Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова" та Національною акціонерною компанією Нафтогаз України складено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, а саме:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2947 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 18.11.2016 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3578 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 26.12.2016 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 822 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 10.02.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1564 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 14.03.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2088 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 11.04.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2590 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 17.05.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3247 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 16.08.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3443 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 12.09.2017 року;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3653 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 17.10.2017 року (а.с.49-86).

На виконання зазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ в загальній сумі 553 450,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами.

Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015 р. (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин між сторонами) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", відповідно до якого, цей алгоритм установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП N 2516 від 30.09.2015).

Згідно з пунктом 4 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.

Відповідно до пункту 6 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Отже, розрахунки між сторонами Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1 здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача у відповідності до п. 6.2 Договору.

Відповідно до розділу 1 вищевказаних протокольних рішень, предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно пункту 2.5 розділу 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: Сторона 3 (ОСББ "Чайка-Чехова") перераховує Стороні останній (НАК "Нафтогаз України") кошти за природний газ за 2016 та 2017 рік згідно з Договором постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік (2017 рік), договір від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1.

Розділом 3 протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.

Сторони, що підписали Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділ 4 Спільних протокольних рішень).

За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1.

Так, за змістом розділу 3 Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Таким чином, підписання сторонами спільних протокольних рішень та виконання їх положень, а також положень постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за Договором постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, надані відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 906/1075/17).

На виконання зазначених протокольних рішень згідно Постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 та Договору постачання природного газу від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, відповідачем проведено розрахунки із позивачем за отриманий природний газ за рахунок наданих державою на погашення заборгованості коштів, що підтверджено наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Отже, сторонами змінено порядок проведення остаточного розрахунку та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанови КМУ від 11.01.2015 року №20.

Відтак, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічна правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 904/1858/16, від 13.03.2018 р. у справі № 903/61/17, від 13.03.2018 р. у справі № 926/33/17.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 924/1090/17 та від 18.09.2015 р. у справі № 906/1075/17).

Відповідно до платіжного доручення № 840 від 05.03.2019 року (а.с.103) ОСББ "Чайка-Чехова" сплачено 680,11 грн. в погашення штрафних санкцій за Договором від 05.09.2016 року № 4567/1617-ТЕ-1, у тому числі: пеня 334,87 грн., 3% річних - 345,24 грн.

При цьому, оплату сум пені та 3% річних здійснено відповідачем з урахуванням виправлень до розрахунку позивача за грудень 2016 року та січень 2017 року станом на дату остаточного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.04.2019 року закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 680,11 грн.

Оскільки, відповідачем повністю погашено вимоги зі сплати 3% річних, провадження у справі у даній частині вимог - закрито, то судом не надається правова оцінка пред'явленого позову в частині стягнення 3% річних в сумі - 345,24 грн.

Надаючи правову оцінку правомірності заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 652,44 грн. суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, підставою для нарахування та стягнення пені є прострочення виконання основного зобов'язання.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірністькожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження позовних вимог в частині стягнення пені позивачем надано розрахунок штрафних санкцій (а.с.16-20), згідно якого прострочення зі сплати пені нараховано за зобов'язаннями: жовтня 2016 року в сумі 0,05 грн.; грудня 2016 року в сумі 756,00 грн.; січня 2017 року в сумі 231,25 грн.

Відповідачем визнано та погашено вимоги зі сплати пені за зобов'язаннями жовтня 2016 року в сумі 0,05 грн. та січня 2017 року в сумі 231,25 грн., що підтверджується поясненнями представника відповідача наданими у судовому засіданні 19.03.2019 року, відзивом, розрахунком штрафних санкцій та платіжним дорученням (а.с.99-103).

Суд погоджується з наданим відповідачем розрахунком пені за зобов'язаннями грудня 2016 року та критично оцінює розрахунок пені за аналогічний період наданий позивачем.

Так, на підставі Спільного протокольного рішення від 10.02.2017 року (а.с.57, 58), яким врегульовано остаточні розрахунки на підставі Постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 за 2016 рік, визначено порядок погашення заборгованості в сумі 120 381,37 грн.

Вказану суму сплачено на рахунок позивача 17.02.2017 року з призначенням платежу "за природній газ 2016 року", що підтверджується Випискою за операціями по Договору постачання природного газу №4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року (а.с.48).

Відповідно до абз. 3 п. 6.1. Договору сторони погодили, що підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Разом з тим, в п. 8.2. Договору визначено, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20.

Однак, у розрахунку штрафних санкцій за грудень 2016 року при обчисленні пені позивачем не відображено платежу в сумі 120 381,37 грн., включено до розрахунку зобов'язань за грудень 2016 року платіж від 17.02.2017 року у меншому розмірі - 66 381,37 грн., що стало підставою для помилкового нарахування пені на суму боргу 84 000,00 за період з 26.01.2017 по 31.01.2017 р.р. в сумі 289,97 грн., а також на суму боргу 54 000,00 за період з 01.02.2017 по 15.02.2017 р.р. в сумі 466,03 грн.

Також, суд враховує, що всупереч призначенню платежу за платежем в сумі 120 381,37 грн. (за природній газ 2016 року), різницю у відображеній сумі за 17.02.2017 року (120 381,37 грн. - 66 381,37 = 54 000,00) не відображено у попередніх періодах 2016 року.

З урахуванням наявних у матеріалах справи платіжних документів розмір прострочених зобов'язань за грудень 2016 року складав: 172 936,39 грн. (вартість спожитого природного газу) - 355,02 грн. (платіж від 27.12.2016 року) - 22 200, 00 (платіж від 18.01.2017 року) - 120 381,37 грн. (платіж від 17.02.2017 року згідно Спільного протокольного рішення від 10.02.2017 року) = 30 000,00 грн.

Дану суму було перераховано відповідачем 01.02.2017 року, тому з урахуванням визначених Договором строків розрахунку за спожитий природній газ період прострочення склад 6 днів з 26.01.2017 по 31.01.17 р.р. включно.

Отже, сума боргу за вказаний період повинна становити: 30000,00х6х0,057534247(21/365)/100 = 103,56 грн.

Тобто, наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій відповідає умовам договору та наявним у справі доказам, а також умовам договору про неможливість нарахування пені за суму, яка підлягає відшкодування Державою на підставі підписаних сторонами Спільних протокольних рішень.

Водночас, позивачем належними та допустимими засобами доказування не обґрунтовано алгоритм та підстави нарахування пені за зобов'язаннями грудня 2016 року саме в сумі 756,00 грн.

Як наслідок позивачем нараховано пені на відповідну суму оплати вартості спожитого природного газу, яка охоплена розміром бюджетних перерахувань згіднго Спільного протокольного рішення від 10.02.2017 року.

З урахуванням положень п. 8.2. Договору, приписів ст. 614 ЦК України, нарахування пені в розмірі 652,44 грн. на суму прострочених грошових зобов'язань відповідача, котрі повинні виконуватись згідно спільних протокольних рішень, зокрема Спільного протокольного рішення від 10.02.2017 року (а.с.57, 58), яке визначає порядок погашення заборгованості в сумі 120 381,37 грн. за 2016 рік, а також положень постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 є неправомірним.

Крім того суд зауважує, що згідно п. 6.3. Договору постачання природного газу №4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року визначено черговість погашення заборгованості у такій послідовності: відшкодування витрат постачальника, повязані з одержанням виконання; сплата інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів; основної суми боргу.

Тому, у випадку виникнення прострочення та нарахування пені, при надходженні чергових розрахунків за спожитий газ позивач мав змогу першочергово погашати зобов'язання зі сплати пені та штрафних санкцій.

Такий порядок розрахунків відповідає положенню ст. 534 ЦК України.

Отже, нарахування пені здійснено позивачем всупереч вимогам п. 6.3. Договору постачання природного газу №4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року та норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного суду у справі №906/10/16 від 30 січня 2018 року.

Оскільки судом встановлено, що оплата за природний газ проводилась в порядку та на умовах, визначених п. 6.2. Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень, відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, та відповідач на виконання умов спільних протокольних рішень повністю розрахувався за природний газ, частину позовних вимог відповідачем сплачено у добровільному порядку, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 652,44 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн. разом з подачею позовної заяви до суду (а.с.15).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.04.2019 року закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 680,11 грн., що становить 51,04% від первісного розміру позовних вимог.

Тому, на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати зі сплати судового збору пропорційно сумі вимог з розгляду питання про стягнення яких було закрито провадження, можуть бути повернуті ухвалою суду на підставі клопотання позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 652,44 грн. пені, то витрати по сплаті судового збору пропорційно (48,96%) покладаються на позивача.

Отже, слід залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 940,52 грн. (1921х48,96%/100), що становить

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова" в частині стягнення пені в сумі 652,44 грн., нарахованої за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору постачання природного газу №4567/1617-ТЕ-1 від 05.09.2016 року у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 940,52 грн. - залишити за позивачем.

3. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 09 квітня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул. Чехова, буд. 8А, м. Вінниця, 21034)