Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/1626/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/1626/19

Господарський суд міста Києва у складі: судді Бондаренко Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/1626/19

За позовом Приватного агропромислового підприємства Воля-2000 (с. Перемилів, Гусятинський район, Тернопільська область, 48245)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Юта Девелопмент (вул. Вифлеємська, 12/15, м. Київ, 02105)

Про стягнення 267 300,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне агропромислове підприємство Воля-2000 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юта Девелопмент про стягнення 267 300, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки № 1031/10 від 24.10.2018 позивачем на підставі специфікації № 1 до договору перераховано відповідачу попередню оплату, однак, відповідач не здійснив поставку обумовленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату за недопоставлений товар - грошові кошти у сумі 99 000,00 грн та пеню у розмірі 168 300, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 (суддя Бондаренко Г.П.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1626/19, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Також, зобов'язано позивача надати належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги № 13/11 від 13.11.2018, на підставі якого було видано ордер серії ТР № 06624991.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02105, м. Київ, вул. Вифлеємська, 12/15.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.02.2019 був повернутий до суду 22.03.2019 відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою повернуто за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випадку Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2018 року між Приватним агропромисловим підприємством Воля-2000 (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юта Девелопмент (далі - Відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № 1031/10 (далі - Договір).

Згідно пунктом 1.1 укладеного Договору, Постачальник зобов'язується на умовах даного Договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору, (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, визначеним цим Договором, згідно рахунку-фактури.

У пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що вартість Товару визначається Постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного Договору.

В свою чергу, у п. 2.2 Договору встановлено, що сума транспортних витрат визначається сторонами та зазначається у рахунку-фактурі.

Розділом 3 укладеного Договору, сторони передбачили умови та порядок постачання, зокрема, пунктом 3.1.1 Договору встановлено, що Товар має бути поставлений Постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання передоплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад Покупця розташований за адресою: м. Хоростків.

Також, у пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що відповідно до п. 2.2 Договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% на розрахунковий рахунок Постачальника, від загальної вартості Товару, протягом трьох банківських днів з дати підписання Специфікації до Договору.

Окрім того, у розділі 5 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання умов Договору, зокрема, пунктом 6.2 передбачено, що у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару відповідно до п. 3.1.1, даного Договору Постачальник виплачує Покупцеві пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки за кожний день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що спори та розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору або у зв'язку з ним, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів підлягають вирішенню в Господарському суді за місцезнаходженням відповідача.

Розділом 8 Договору сторони передбачили термін дії, зміну, доповнення та розірвання договору. Так, у пункті 9.1 визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 19.10.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

Одностороння відмова від виконання договору не допускається (п. 9.3 Договору).

У специфікації № 1 до Договору сторони погодили кількість та ціну товару, а саме: ємність металева 73 м 3 ЖД цистерна у кількості 1 штука, ціна без ПДВ становить 75 000, 00 грн; ціна послуги з перевезення (без врахування ПДВ) складають 7 500,00 грн. Загальна вартість товару з урахуванням послуг на перевезення складає 99 000, 00 грн (в тому числі з ПДВ).

Платіжним дорученням № 467 від 24.10.2018 Позивач здійснив оплату обумовленого товару Відповідачу в розмірі 99 000,00 грн.

Однак, в порушенням умов Договору, передбачених пунктом 3.1.1 Відповідач не здійснив поставку обумовленого Товару.

Позивач від 14.11.2018 звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив про необхідність повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 99 000,00 грн, а також у зв'язку з простроченням терміну поставки товару на 17 календарних днів, необхідністю сплати пеню у розмірі 168 300,00 грн, нарахованої у відповідності до п. 6.2 Договору.

Втім дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності Суд дійшов висновку, що позовні вимоги піддягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено Судом, на підставі специфікації №1 до Договору, платіжним дорученням № 467 від 24.10.2018 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 99 000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно рахунку № 2081 від 24.10.2018, у т.ч. ПДВ 20% = 16 500,00 грн .

В свою чергу, відповідно до п. 3.1.1 Договору, товар має бути поставлений відповідачем протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання передоплати, тобто до 27.10.2018, втім поставка оплаченого товару відповідачем здійснена не була.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.11.2018 щодо необхідності повернення у найкоротші терміни суми попередньої оплати товару у розмірі 99 000,00 грн та зобов'язанням сплатити пеню у розмірі 168 300,00 грн, нарахованої відповідно до п. 6.2 Договору.

Втім, станом на момент розгляду спору жодних доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши, як попередню оплату, грошові кошти в сумі 99 000,00 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару, Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 99 000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Крім основного боргу, на підставі п. 6.2 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі 168 300,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару відповідно до п. 3.1.1, даного Договору Постачальник виплачує Покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожний день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Так, як зазначено позивачем, розрахунок пені здійснено за формулою: 9 900,00 грн *17 днів (з дня прострочення поставки товару до моменту пред'явлення претензії), що у загальному розмірі становить 168 300, 00 грн.

Однак, як вбачається з умов укладеного між сторонами договору максимальний розмір пені не може перевищувати 50% від суми, що підлягає до поставки, позаяк, заявлена позивачем вимога про стягнення пені значно перевищує допустимо можливу суму майже у 2 рази.

Тож, за розрахунком Суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 49 500,00 грн, яка розрахована наступним чином: 50% від суми товару, що підлягав поставці за Договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, а також доведеність та підтвердженість позивачем порушень відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за Договором, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 148 500, 00 грн, з яких - сума попередньої оплати за товар у розмірі 99 000,00 грн та пеня у розмірі 49 500, 00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки Суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2 227,50 грн.

Стосовно розподілу витрат позивача по оплаті правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Однак, позивачем не виконано вимог ухвали суду від 18.02.2019 щодо необхідності надати належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги № 13/11 від 13.11.2018, на підставі якого було видано ордер серії ТР № 06624991.

Враховуючи, що до матеріалів справи позивачем не подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, з огляду на що заявлені 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката Приватного агропромислового підприємства Воля-2000 не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного агропромислового підприємства Воля-2000 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юта Девелопмент про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юта Девелопмент (02105, м. Київ, вул. Вифлеємська, буд. 12, кв.15, ідентифікаційний код 42349300) на користь Приватного агропромислового підприємства Воля-2000 (48245, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Перемилів; ідентифікаційний код 30787570) суму попередньої оплати за товар у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч ) грн 00 коп.; пеню у розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.; судовий збір у розмірі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн 50 коп.

3. В решті позовних вимог, щодо стягнення пені у розмірі 118 800 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп., відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.04.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко