Рішення

від 09.04.2019 по справі 922/403/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/403/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Украбразив", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Абразив", м. Харків про стягнення 192479,00 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Украбразив", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Абразив", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за договором поставки №90/пр від 19.10.2017 у розмірі 192479,00 грн., з яких: 175660,10 грн. основна заборгованість, 3786,59 грн. 3% річних, 13032,31 грн. інфляційні витрати. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по вказаному договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2019 о 10:20 год.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2019 відкладено розгляд справи по суті на 09.04.2019 о 10:45, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та відсутність в матеріалах справи відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача у судове засідання 09.04.2019 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 09.04.2019 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

19.10.2017 між ТОВ "Бест-Абразив" (відповідач, покупець) та ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Украбразив" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки № 90/пр (далі за текстом - договір) відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити із власної сировини, на власних виробничих потужностях, за власною технологією поставити та передати у власність покупцю, а покупець замовити виготовлення продукції від ТМ « Best» , що належить покупцю, прийняти і оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах, специфікаціях, в інших додатках до даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору форма розрахунків - безготівкова, на поточний рахунок постачальника у відповідності до наданих покупцеві рахунків, з наступним повним розрахунком у розмірі 100%.

Оплата товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. п. 6.2-6.3 договору під час передачі товару постачальник надає наступні документи:

видаткову накладну у двох примірниках, підписану уповноваженою особою постачальника;

податкову накладну та оригінал рахунку-фактури на поставлений товар (у разі необхідності).

Під час одержання товару покупець передає постачальнику наступні документи:

один примірник видаткової накладної, підписану уповноваженою особою покупця.

За умовами п. 10.1 договору, останній набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання. Якщо за один місяць до дати завершення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору було складено та підписано наступні видаткові накладні: № 1474 від 20.07.2018 на суму 243431,70 грн., № 1475 від 20.07.2018 на суму 42896,04 грн., № 1520 від 26.07.2018 на суму 68788,26 грн., № 1521 від 26.07.2018 на суму 10713,60 грн. (а. с. 19-22), які свідчать про отримання товару відповідачем.

Однак, ТОВ "Бест-Абразив" не виконало належним чином свої зобов'язання за договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар на загальну суму 175660,10 грн., що підтверджується складеним між сторонами актом звіряння (а. с. 28-29).

Суд констатує, що даний акт звіряння підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками підприємств.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію б/н від 18.12.2018 (а. с. 23-26), в якій вимагав повної оплати заборгованості у сумі 206660,10 до 25.12.2018.

У відповідь на зазначену претензію відповідач надіслав позивачу відповідь від 26.12.2018 (а. с. 27), в якій зазначив про те, що по мірі можливості здійснює платежі за отриману продукцію та просив останнього надати додатковий термін до 31.03.2019 для можливості погашення заборгованості, яка виникла на 27.12.2018.

Існування заборгованості відповідача перед ТОВ "Торгово-виробнича компанія "Украбразив" у розмірі 175660,10 грн., на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, у відповідності до вимог ГПК України.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 175660,10 грн. за видатковими накладними № 1474 від 20.07.2018, № 1475 від 20.07.2018, № 1520 від 26.07.2018, № 1521 від 26.07.2018.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3786,59 грн. 3% річних та 13032,31 грн. інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 13032,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку 3% річних вказане нарахування здійснено позивачем починаючи з 20.07.2018. Втім, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем почалось з 21.07.2018. Судом здійснений перерахунок 3% річних, які позивач просить суд стягнути з відповідача та суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3763,04 грн. 3% річних нарахованих за період з 21.07.2019 по 07.02.2019.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 175660,10 грн. основної заборгованості, 3763,04 грн. 3% річних та 13023,31 грн. інфляційних є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 23,55 грн. 3% суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Абразив" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 2-В, офіс 2, код ЄДРПОУ 40955072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Украбразив" (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 99, код ЄДРПОУ 40828450) - 175660,10 грн. основної заборгованості, 3763,04 грн. 3% річних, 13023,31 грн. інфляційних витрат та 2886,84 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Украбразив" (61020, м. Харків, пр.-т ОСОБА_1, буд. 99, код ЄДРПОУ 40828450).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Абразив" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 2-В, офіс 2, код ЄДРПОУ 40955072).

Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_2