Рішення

від 04.04.2019 по справі 922/325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/325/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Фармалюкс 2010", м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Мерефа Харківського району Харківської області, про стягнення 55775,51 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.02.2019);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фармалюкс 2010", м.Дніпро, 05.02.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Мерефа Харківського району Харківської області, про стягнення заборгованості за Договором поставки № 11 від 01.10.2013 в розмірі 55775,51 грн., у тому числі 44301,26 грн. заборгованості за поставлений товар, 7673,22 грн. пені, 2668,62 грн. інфляційних втрат, 1132,41 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору, не в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем станом на 30.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/325/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.03.2019, відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що вартість товару, зазначеного у вказаних позивачем накладних, була оплачена наступними платіжними дорученнями: № 453 від 20.04.2017 на 14370,94 грн.; № 461 від 24.04.2017 на 18000,00 грн.; № 10029 від 13.06.2017 на 14951,25 грн.; № 1199 від 09.11.2017 на 4000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2019, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що надані відповідачем платіжні доручення № 453 від 20.04.2017 на 14370,94 грн.; № 461 від 24.04.2017 на 18000,00 грн.; № 10029 від 13.06.2017 на 14951,25 грн.; № 1199 від 09.11.2017 на 4000,00 грн. не засвідчені печаткою банку. Як зазначив позивач, даними платіжними дорученнями було сплачено заборгованість за раніше поставлений товар відповідно до умов Договору № 11 від 01.10.2013 в редакції, затвердженої протоколом розбіжностей, а саме Розділу 5 (Порядок розрахунків за Договором). На підтвердження викладених обставин, позивачем було надано повний перелік видаткових накладних за більш ранній період з 16.10.2015 по 16.04.2018, загальна сума видаткових накладних (51508,80 грн.) перевищує суму платіжних доручень, наданих відповідачем (51322,19 грн.). Крім того, наявність боргових зобов'язань відповідача за більш ранній період підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 4 квартал 2016 року, підписаним та завіреним печаткою ТОВ "Астан". Відповідач також визнав суму основного боргу Графіком погашення заборгованості від 16.05.2018, який позивач отримав на свою електронну скриньку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але подав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з участю представника відповідача адвоката ОСОБА_2 04.04.2019 о 12:30 в іншій справі в Східному апеляційному господарському суді.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, приймаючи до уваги, що встановлений законом строк розгляду справи закінчується 12.04.2019, дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання та розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.10.2013 між Приватним підприємством "Фармалюкс 2010" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (відповідач) було укладено Договір поставки № 11, згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність відповідачу, як покупцю, визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 5.1 Договору, в редакції, затвердженій протоколом розбіжностей, оплата за товар здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту надання покупцем звіту про реалізований товар.

Згідно п. 5.4. Договору, в редакції, затвердженій протоколом розбіжностей, 01 числа кожного поточного місяця покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар, підписаний та скріплений печаткою підприємства, який направляється постачальнику по факсу чи по електронній пошті.

Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник за даним Договором, виконав власні зобов'язанні зобов'язання у повному обсязі, а саме передав у власність покупця (ТОВ "Астан") станом на 30.04.2018 товар на суму 52745,79 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними; податковими накладними, що зареєстровані відповідно вимог законодавства в Єдиної державному реєстрі податкових накладних, а також Експрес-накладними (товарно-транспортними) про відправку товарів у відповідності до видаткових накладних.

Проте, відповідач оплату за реалізований товар здійснив частково, в розмірі 6000,00 грн. Крім того, відповідачем було повернуто товар на суму 2444,53 грн. Останнє повернення відбулось 21.02.2018; остання оплата - 12.03.2018.

Сума заборгованості (основного боргу), яку заявлено позивачем до стягнення, станом на 16.01.2019 складає 44301,26 грн.

Як вбачається з докладного та обґрунтованого розрахунку, доданого до позовної заяви, відповідачем було частково оплачено товар за накладною № 400 від 16.02.2017 в сумі 362,13 грн., внаслідок чого сума основного боргу за Договором поставки № 11 від 01.10.2013 за період з 20.01.2017 по 16.04.2018 зменшилась та склала 43939,13 грн.

Відповідач проти основної заборгованості заперечує, посилаючись на те, що вартість товару, зазначеного у накладних, була погашена згідно наступних платіжних доручень: № 453 від 20.04.2017 на 14370,94 грн.; № 461 від 24.04.2017 на 18000,00 грн.; № 10029 від 13.06.2017 на 14951,25 грн.; № 1199 від 09.11.2017 на 4000,00 грн.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки перераховані відповідачем кошти були зараховані в оплату заборгованості за раніше поставлений та реалізований відповідачем товар, на підтвердження чого позивачем надано відповідний розрахунок основного боргу за період з 20.01.2017 по 16.04.2018, а також повний перелік видаткових накладних за період з 16.10.2015 по 16.04.2018. Крім того, надані відповідачем копії платіжних доручень не оформлені належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 7.2 Договору, в редакції, затвердженій протоколом розбіжностей, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочки до моменту повного виконання покупцем зобов'язань (в частині погашення заборгованості). Позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в три календарні роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 7.2. Договору та ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 7673,22 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 2668,62 грн. і 3% річних у розмірі 1132,41 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем було невірно визначено суму основного боргу та саме з її урахуванням розраховано штрафні санкції, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та процентів річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" в частині стягнення з відповідача 43939,13 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення 362,13 грн. основного боргу, 673,22 грн. пені, 2668,62 грн. інфляційних втрат та 1132,41 грн. - 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У попередньому розрахунку судових витрат позивачем до суми судових витрат було включено витрати на професійну правничу допомогу (витрати на проїзд представника до судового засідання) в сумі 1080,00 грн. Дана сума була розрахована позивачем з урахуванням середньої вартості квитка між містами Дніпро-Харків та орієнтовної кількості судових засідань - 3 судових засідання. При цьому, в прохальній частині позовної заяви позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3001,00 грн.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Проте, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги між позивачем та його представником. Також позивачем не надано обґрунтованого розрахунку судових витрат в розмірі 3001,00 грн, а також доказів на підтвердження проїзду представника позивача з м. Дніпра до м. Харкова і перерахування грошових коштів у відповідному розмірі представнику позивача.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено наявність заявлених ним до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вимога позивача про стягнення з відповідача 3001,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 6-9; код ЄДРПОУ: 37948856; п/р 26005364277700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" (юридична адреса: 49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к. 32; поштова адреса: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 40; код ЄДРПОУ: 37274773; р/р 26004452279600 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - суму заборгованості за Договором поставки № 11 від 01.10.2013 в розмірі 43939,13 грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 1513,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 11836,38 грн. заборгованості у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "09" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_3