Ухвала

від 09.04.2019 по справі 922/376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"09" квітня 2019 р.Справа № 922/376/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Покотилівка 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Харківській області, м. Харків до ФОП Сідорова Ігоря Семеновича, смт. Покотилівка про внесення змін до договору за участю представників учасників справи:

прокурор - Чірік В.Г.

позивача - не з'явився

відповідача - Шенмаєва О.І.

третьої особи - Лантушенко Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області, далі - прокурор, звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області (позивач) з позовом до ФОП Сідорова Ігоря Семеновича (відповідач) в якому просить суд внести зміни до договору оренди землі, який укладено 20.03.2012 Покотилівською селищною радою з ФОП Сідоровим І.С. щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0886 га, за кадастровим номером 6325158200:00:009:0076, розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Покотилівка, вул. Поштова, 7, який зареєстровано у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1741391963251, номер запису про інше речове право: 29836286), виклавши положення пунктів 5 та 9 договору у наступній редакції:

- "Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 становить 599449,24 грн.";

- "Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від оформлення додаткової угоди до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, а з огляду на умови договору, положення статті 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" спір між сторонами щодо внесення змін договору підлягає вирішенню в судовому порядку. Стосовно підстав для захисту інтересів держави прокурор зазначив, що зволікання з внесенням відповідних змін до договору оренди внаслідок бездіяльності відповідача призводить до недоотримання місцевим бюджетом коштів від орендної плати за землю.

Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 18.02.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2019 о 10:40.

22.02.2019 до суду від позивача надійшла заява в якій позивач вказав на те, що через відсутність коштів в бюджеті Покотилівської селищної ради на сплату судового збору остання не має можливості захищати інтереси територіальної громади в суді. Крім того, позивач, через відсутність коштів на проїзд, просить суд розглядати справу без участі представника позивача та вказує на те, що підтримує позов прокурора.

11.03.2019 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазначає, що станом на 31.12.2018 та станом на 26.02.2019 заборгованість зі сплати орендної плати за Сідоровим І.С. відсутня.

Ухвалою суду від 11.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні було задоволено; підготовче засідання було відкладено до 09.04.2019 о 10:30.

03.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та пояснення по справі, в яких він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач, зокрема, вказує на те, що у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, а тому позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; на виконання умов договору від 20.03.2012 та відповідно до п.269.1 ст. 269, п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України відповідач сплачує орендну плату та на даний час відповідачем вживаються заходи спрямовані на виконання рішень від 13.03.2018 та 12.06.2018 Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області щодо викупу спірної земельної ділянки.

У підготовчому засіданні 09.04.2019 прокурор підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи зазначив про покладення вирішення даного спору на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При поданні позову в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області прокурор зазначає, що селищною радою до теперішнього часу дієвих заходів цивільно-правового характеру не вжито, питання щодо припинення дії договору або внесення змін до нього в частині розміру орендної плати не вирішено, що свідчить про бездіяльність з даного приводу. На думку прокурора, порушення вимог законодавства при використанні відповідачем вказаної орендованої земельної ділянки прямо порушує державний інтерес, оскільки плата за її використання надходить до місцевого бюджету у значно меншому розмірі, що не відповідає вимогам ст. 288 Податкового кодексу України та порушує інтереси держави. Вважає, що селищна рада допустила бездіяльність у цьому питанні, що свідчить про неналежний захист державних інтересів уповноваженим органом в особі Покотилівської селищної ради, а тому є підстави для представництва в суді інтересів держави прокурором.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері земельних відносин при використанні відповідачем вказаної земельної ділянки, оскільки плата за її використання надходить до місцевого бюджету у значно меншому розмірі, що не відповідає вимогам ст. 288 Податкового кодексу України.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Покотилівська селищна рада, відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду). Посилання позивача на те, що він не має можливості захистити інтереси територіальної громади в суді через відсутність коштів на оплату судового збору є неспроможними.

У даному випадку, судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Проте, прокурором не надано будь-яких доказів відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, в даному випадку, прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Керуючись ст.ст. 53, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до ФОП Кульова Анатолія Олександровича про внесення змін до договору - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала підписана 10 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова