Ухвала

від 09.04.2019 по справі 320/1724/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 квітня 2019 року м. Київ № 320/1724/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Баришівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Миколи Зерова , управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду в порядку ст.53 КАСУ з вимогами про визнання протиправною бездіяльності управління освіти, молоді та спорту Баришівської РДА щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Баришівської загальноосвітньої школи I-III ступенів ім. М.Зерова та зобов'язання вжити в межах компетенції заходів, направлених на усунення вказаних порушень, у тому числі шляхом розгляду питання про виділення коштів на усунення порушень; такі самі вимоги заступник керівника прокуратури висунув і до Баришівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Миколи Зерова.

Дослідивши зміст позовної заяви та приєднаних до неї документів, суд приходить до висновку про необхідність їх повернення, з огляду на таке:

реалізація прокурором права на звернення до суду повинна здійснюватись лише у випадках, коли таке право надано йому законом та/або, якщо прокурор звертається в порядку захисту державних інтересів за відсутності органу, який здійснює функції держави у відповідних правовідносинах.

На підставі положень ч.4 ст.53 КАСУ, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У зв'язку з чим суд зауважує, що функції прокурора чітко окреслені у ст.2 Закону України "Про прокуратуру" 1697-VII та складаються із підтримання державного обвинувачення в суді; представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Вони функції є виключеними та не підлягають розширеному використанню.

Водночас, згідно ч.1 ст.6 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про основи національної безпеки України", суб'єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Відповідно до ст.1 КЦзУ кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Частинами 1-2 ст. 8 КЦзУ встановлено, що забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.

Положення про єдину державну систему цивільного захисту, типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України, ст. 3 КцзУ.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період, ст. 4 КЦзУ.

За приписами ст.9 КЦзУ функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя. Положення про функціональні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються центральними органами виконавчої влади, що їх створили, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. У разі якщо діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, зазначені положення затверджуються такими міністрами за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснює відповідний Центральний орган виконавчої влади шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону, - ст.66 КЦзУ.

На підставі ч.1-2 ст.68 КЦЗУ, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що питання забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту на законодавчому рівні детально регламентовано, в тому числі утворенням єдиної державної системи цивільного захисту та органів, відповідальних за її функціонування та дієвість.

У зв'язку з чим суд відхиляє твердження позивача про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Таким органом згідно наведених положень є ДСНС України та його територіальні підрозділи, у даному конкретному випадку, це Головне управління ДСНС у Київській області.

Крім того, в порушення положень ч.4 ст.53 КАСУ заявником не визначено, які інтереси держави підлягають захисту за його допомогою з посиланням на закон, який наділяє прокурора правом на звернення до суду у даному випадку.

При цьому, суд критично оцінює аргументи позовної заяви в частині того, що інтереси держави полягають у виникненні у майбутньому ризиків нормального функціонування навчального закладу відповідача, ураховуючи, що державний нагляд за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, визначаються Законом України "Про освіту".

Щодо контролю безпеки учбового процесу будь-якого навчального закладу на території України з точки зору техногенної та протипожежної безпеки, то ця сфера повністю покривається відповідальністю центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері техногенної та пожежної безпеки, - ДСНС та його територіальні управління, яким до речі, і було винесено припис про усунення порушень вимог законодавства відповідачем.

Не заслуговує на увагу і мотивація заявника, що приводом звернення до суду стала "необхідність забезпечення ним досягнення законодавчої мети у вигляді створення та підтримання таких умов здобуття освіти, що виключають будь-яку шкоду або загрозу життю і здоров'ю людей", оскільки прерогатива визначення ступеню ризику таких загроз КЦзУ віднесена до виключної компетенції такого професійного органу як ДСНС України, посадові особи якого мають належний досвід, освіту та навички для цього та, у разі виявлення загрози життю і здоров'ю людей, одразу ініціюють звернення до адміністративного суду з вимогами про зупинення експлуатації об' єкта та\або виконання робіт.

Підтвердженням цього є статистичні дані розгляду справи за позовами ГУ ДСНС з відповідними вимогами, в тому числі і до закладів освіти про зупинення виконання робіт або об'єкта експлуатації.

Ретельно вивчивши позов, суд також приходить до висновку про необхідність звернення уваги заявника на наступне:

частиною 2 ст.9 КАСУ передбачено, що розгляд адміністративних справ проводиться судом не інакше як за позовною заявою, вимоги до форми та змісту якої визначені положеннями ст.160 КАСУ.

За приписами п.5 ч.4 ст.160 КАСУ у позовній заяві, зокрема, викладаються обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину.

Докази наявної загрози для безпеки дітей, які перебувають у навчальних закладах відповідача відсутні, а позовна заява в частині викладення цих обставин має суттєві розбіжності.

З одного боку заступник керівника прокуратури стверджує про " реальну загрозу для дітей, пов'язану з їх перебуванням у навчальному закладі відповідача, їх життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю працівників закладу освіти, що є підставою для захисту інтересів держави та його втручання". З іншого боку, у цій же позовній заяві прокурор наполягає на тому, що "...зупинення діяльності закладів освіти комунальної форми власності призведе до порушення права учнів на здобуття освіти та жодним чином не стимулюватиме місцеві органи влади для усунення порушень правил пожежної безпеки".

З огляду на що, суд вкотре повторює, що заявник, в силу відсутності відповідної компетенції, а головне повноважень: по-перше, не може визначити реальний рівень небезпеки для учнів та працівників Баришівської ЗОШ I-III ступенів імені М.Зерова наявністю виявлених порушень; по-друге, не може ефективно та законно реагувати на їх усунення, що є свідченням втручання прокурора у непідконтрольну йому сферу відповідальності.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (код 02909938, м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної сотні, 21) до Баришівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Миколи Зерова (код 20619776, м. Баришівка, вул. Центральна, 33), управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації (код 038674085, м. Баришівка, пров. Банний,3) про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.