Рішення

від 09.04.2019 по справі 200/3623/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/3623/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Кочетов В.К.,

з участю представника позивача Мендуха О.М., представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Агропромбуд до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року приватне підприємство Агропромбуд (далі - ПП Агропромбуд ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі акту перевірки від 21.11.2018 року № 1330/05-99-14-14/30074569 прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 175 284,81 грн., з них податкові зобов'язання - 116856,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 58428,27 грн.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним, оскільки воно ґрунтуються на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Також зазначав, що правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Вважаючи свої права порушеними позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентом-постачальником фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаним контрагентом. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагента, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства чи не надані до перевірки.

Так, ПП Агропромбуд до перевірки не було надано наступні документи: журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП; документи, що підтверджують якість придбаного товару (сертифікати якості, паспорти якості) на отримані паливно-мастильні матеріали; прибуткові ордери на отримання товарів на склад; документи, які підтверджують використання отриманих товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності.

Також до перевірки не надано подорожні листи на транспортування товару, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні від 07.11.2015 року №79 та від 26.11.2015 року №83 складені за формою №1-ТН, але повинні бути складені за формою №1-ТТН (нафтопродукт), в яких не зазначено номери подорожніх листів вантажних автомобілів, якими було здійснено транспортування паливно-мастильних матеріалів, не вказано конкретну адресу їх розвантаження. Контролюючий орган не зміг встановити фактичного перевізника товарів.

Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС Податковий блок щодо контрагента позивача, та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, на підставі чого встановлено, що контрагентом позивача порушувалися норми податкового законодавства. Так, встановлено, що ТОВ Баффет останню декларацію з ПДВ до контролюючого органу подано за грудень 2016 року, свідоцтво платника ПДВ №200115612 анульоване 31.01.2018 року з причини 22 - ненадання декларацій протягом року. Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІV квартал 2015 року на підприємстві працювала 1 особа.

Згідно з інформаційною базою даних ЄРПН постачальником бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД 60/90 було ТОВ Фавор Бізнес Групп , яке внесено до бази суб`єктів фіктивного підприємництва. Вказане підприємство фігурує у вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року (справа № 537/544/17, провадження № 1-кп/537/88/2017).

На підставі цього контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарської діяльності між ПП Агропромбуд та ТОВ Баффет за перевіряємий період.

Вважав, що у зв'язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийнято податкове повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що документи, які вимагав відповідач, йому були надані, не надані лише ті документи, яких не існувало і які не мали відношення до господарських операцій з контрагентом позивача. Так, наприклад, заявки по договору з ТОВ Баффет узгоджувалися з постачальником в усній формі, письмово не складалися. Прибуткові ордери на отримання товарів на склад не оформлювалися, оскільки склад у позивача відсутній. Весь товар, що отримувався, передавався відповідальній особі, і відповідачу було надано журнал обліку вантажів. Виготовлена позивачем асфальтобетонна суміш була використана в господарській діяльності позивача відповідно до укладених договорів. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПП Агропромбуд як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області (Покровсько-Добропільське управління). Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.10.2018 року № 1972, відповідного повідомлення про перевірку проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Агропромбуд з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Баффет (код ЄДРПОУ 38524137) за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2018 року № 1330/05-99-14-14/30074569.

Актом перевірки встановлено, зокрема, що позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2015 року на суму ПДВ 116856,54 грн. по господарським операціям позивача з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента-постачальника ТОВ Баффет , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2015 року у сумі 116 856,54 грн.

В акті зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1, ст. 14, пп.14.1.202, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2015 року у сумі 116 856,54 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договору, що укладені між позивачем та його контрагентом протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а лише відбулося документування фінансових потоків, оскільки встановлено обрив ланцюга - ТОВ Моноліт Констракшн - ТОВ Фавор Бізнес Групп - ТОВ Баффет - ПП Агропромбуд за період листопад 2015 року. Крім того, є вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року в справі № 537/544/17, яким засуджено членів організованої злочинної групи за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28. ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво щодо ТОВ Фавор Бізнес Групп ).

На акт перевірки подані заперечення, доводи яких контролюючим органом відхилені.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 175 284,81 грн., з них податкові зобов'язання - 116856,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 58428,27 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.02.2019 року № 9884/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Судом також встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є будівництво доріг і автострад (код КВЕД 42.11).

Протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені наступні договори.

27.04.2015 року між позивачем як покупцем та ТОВ Баффет як постачальником укладено договір № 6, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець - оплатити їх і прийняти в асортименті, а кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником. Обсяг нафтопродуктів для поставки за цим договором: бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 (п. 1.1 розд. 1 Договору).

Якість має відповідати чинним ДСТУ і ТУ і засвідчуватися паспортом якості заводу-виробника або сертифікатом відповідності для продукції (п. 2.1 розд. 2 Договору).

Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом або автомобільним транспортом покупця, або автомобільним транспортом постачальника (п. 3.1 Договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом 100% оплати на підставі рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів (пп.4.2.1 п. 4.2 розд. 4 Договору).

Усі витрати з транспортування продукції від постачальника до вантажоодержувача несе покупець (п. 4.5 розд. 4 Договору).

Договір вступає в силу з часу підписання і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання договірних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 7.7 розд. 7 Договору).

Заявки по вказаному договору узгоджувалися між позивачем та постачальником в усній формі.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: видаткові накладні від 07.11.2015 року №СФ-0000077 на суму ПДВ 58314,67 грн.; від 26.11.2015 року №СФ-0000081 на суму ПДВ 58541,87 грн.; рахунки-фактури від 07.11.2015 року №СФ-0000078 на оплату бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 та транспортних послуг на суму ПДВ 58314,67 грн.; від 26.11.2015 року №СФ-0000082 на оплату бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 та транспортних послуг на суму ПДВ 58541,87 грн.; товарно-транспортні накладні від 07.11.2015 року №79; від 26.11.2015 року №83; журнал обліку вантажів за 2015 року (до нього занесені відповідні відомості); паспорти якості від 07.11.2015 року №430, від 26.11.2015 року №463; сертифікат відповідності №UА1.035.0090361-11 (термін дії з 11.07.2011 року до 04.05.2016 року); податкові накладні (з квитанціями про її прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну загальну суму ПДВ 116856,54 грн., а саме: від 07.11.2015 року №1 на суму податку на додану вартість - 58314,67 грн.; від 25.11.2015 року №6 на суму податку на додану вартість - 50000 грн.; від 26.11.2015 року №7 на суму податку на додану вартість - 8541,87 грн.; платіжні доручення від 09.11.2015 року №814, від 25.11.2015 року №870, від 26.11.2015 року №877.

Також складені акти переробки матеріалів від 30.11.2015 року №17; від 31.12.2015 року №18; відомості залишків необоротних активів за листопад 2015 року (щодо матеріалів, які не було перероблено); оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 Розрахунки з постачальниками за листопад 2015 року.

Придбані на підставі вказаного договору товарно-матеріальні цінності позивачем використані для виготовлення асфальтобетонної суміші (за допомогою асфальтозмішувальної установки ДС 117 Е2, яка придбана позивачем на аукціоні, що підтверджується договором купівлі-продажу на аукціоні об'єкту продажу від 27.04.2004 року №212).

Виготовлена позивачем асфальтобетонна суміш була використана в господарській діяльності позивача відповідно до укладених договорів:

- договір підряду від 21.10.2015 року №1, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником капітального ремонту автодороги по вул. Донецька в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 19.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 19.11.2015 року №1);

- договір підряду від 28.10.2015 року №79, укладений між позивачем як підрядником та Красноармійською районною державною адміністрацією як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Гоголя с.м.т. Новоекономічне Новоекономічної селищної ради Красноармійського району (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року №1);

- договір від 03.11.2015 року №181, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Шмідта у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 03.11.2015 року №183, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Леніна у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 03.11.2015 року №185, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Дніпропетровська у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 17.11.2015 року №7, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. Возесенського в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 23.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2015 року №7);

- договір від 17.11.2015 року №8, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. 30 років Перемоги в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 23.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2015 року №9);

- договір від 17.11.2015 року №8, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. Соцтруда в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 07.12.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 07.12.2015 року №8.

По вказаним договорам (на підставі яких асфальтобетонна суміш була використана в господарській діяльності позивача) на користь ПП Агропромбуд проведена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями: від 13.11.2015 року №9, від 18.11.2015 року №386, від 18.11.2015 року №385, від 18.11.2015 року №384, від 27.11.2015 року №207, від 26.11.2015 року № 341, від 26.11.2015 року №342, від 10.12.2015 року №355.

Судом також встановлено, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року (справа № 537/544/17, провадження № 1-кп/537/88/2017), який набрав законної сили: затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.205 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85000 грн.; затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68000 грн.; затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68000 грн.

Вироком суду за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 12015170000000057 по обвинуваченню певних громадян України встановлено, що в період з 01.01.2015 року по 28.07.2016 року була організована злочинна група з вказаних осіб, яка у вказаний період фактично не здійснювала підприємницьку діяльність від імені зазначених підприємств, зокрема від імені ТОВ Фавор Бізнес Групп , передбачену статутами даних підприємств, а використовуючи рахунки даних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), умисно надавали послуги суб'єктам реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

ТОВ Фавор Бізнес Групп перебував в господарських відносинах з контрагентом позивача, при цьому не був контрагентом позивача.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, заявок по договору з ТОВ Баффет (через їх узгодження з постачальником в усній формі), тощо не спростовує реальність господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентом позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15 (адміністративне провадження №К/9901/40606/18).

З огляду на наведене неприйнятними є також посилання на вирок суду в справі щодо підприємства, яке не було контрагентом позивача, що також узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договору, що укладені між позивачем та його контрагентом, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного підприємства Агропромбуд до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 17.12.2018 року №0010031414.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь приватного підприємства Агропромбуд (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Шосейна, 167, код ЄДРПОУ 30074569) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 629 (дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 10 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.