Постанова

від 28.08.2019 по справі 200/3623/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року справа №200/3623/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохін А.А.

Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання Макаренко А.С.

за участю сторін по справі:

позивач: Мендрух О . М. (за ордером)

відповідач: Сенников А.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Логойда Т.В.) від 09 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 10 квітня 2019 року) у справі №200/3623/19-а за позовом Приватного підприємства Агропромбуд до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1, ст. 14, пп.14.1.202, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2015 року у сумі 116 856,54 грн. Відповідач вважає доведеним факт відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а висновок суду щодо документального підтвердження цих операцій помилковим з огляду на вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року по справі справа, №537/544/17 відносно ТОВ Фавор Бізнес Групп , якій визначений як постачальником бітуму на адресу ТОВ Баффет - контрагента позивача.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Баффет (код ЄДРПОУ 38524137) за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2018 року № 1330/05-99-14-14/30074569 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2018 року №0010031414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 175 284,81 грн., з них податкові зобов`язання - 116856,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 58428,27 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.02.2019 року №9884/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1, ст. 14, пп.14.1.202, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2015 року у сумі 116 856,54 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договору, що укладені між позивачем та його контрагентом протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а лише відбулося документування фінансових потоків, оскільки встановлено обрив ланцюга - ТОВ Моноліт Констракшн - ТОВ Фавор Бізнес Групп - ТОВ Баффет - ПП Агропромбуд за період листопад 2015 року. Крім того, є вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року в справі № 537/544/17, яким засуджено членів організованої злочинної групи за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28. ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво щодо ТОВ Фавор Бізнес Групп ).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкого кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є будівництво доріг і автострад (код КВЕД 42.11).

Між позивачем як покупцем та ТОВ Баффет як постачальником 27.04.2015 року укладено договір № 6, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець - оплатити їх і прийняти в асортименті, а кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником. Обсяг нафтопродуктів для поставки за цим договором: бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 (п. 1.1 розд. 1 Договору).

Якість має відповідати чинним ДСТУ і ТУ і засвідчуватися паспортом якості заводу-виробника або сертифікатом відповідності для продукції (п. 2.1 розд. 2 Договору).

Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом або автомобільним транспортом покупця, або автомобільним транспортом постачальника (п. 3.1 Договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом 100% оплати на підставі рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів (пп.4.2.1 п. 4.2 розд. 4 Договору).

Усі витрати з транспортування продукції від постачальника до вантажоодержувача несе покупець (п. 4.5 розд. 4 Договору).

Договір вступає в силу з часу підписання і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання договірних зобов`язань - до їх повного виконання (п. 7.7 розд. 7 Договору).

Заявки по вказаному договору узгоджувалися між позивачем та постачальником в усній формі.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем було надано: видаткові накладні від 07.11.2015 року №СФ-0000077 на суму ПДВ 58314,67 грн.; від 26.11.2015 року №СФ-0000081 на суму ПДВ 58541,87 грн.; рахунки-фактури від 07.11.2015 року №СФ-0000078 на оплату бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД 60/90 та транспортних послуг на суму ПДВ 58314,67 грн.; від 26.11.2015 року №СФ-0000082 на оплату бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД 60/90 та транспортних послуг на суму ПДВ 58541,87 грн.; товарно-транспортні накладні від 07.11.2015 року №79; від 26.11.2015 року №83; журнал обліку вантажів за 2015 року (до нього занесені відповідні відомості); паспорти якості від 07.11.2015 року №430, від 26.11.2015 року №463; сертифікат відповідності №UА1.035.0090361-11 (термін дії з 11.07.2011 року до 04.05.2016 року); податкові накладні (з квитанціями про її прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну загальну суму ПДВ 116856,54 грн., а саме: від 07.11.2015 року №1 на суму податку на додану вартість - 58314,67 грн.; від 25.11.2015 року №6 на суму податку на додану вартість - 50000 грн.; від 26.11.2015 року №7 на суму податку на додану вартість - 8541,87 грн.; платіжні доручення від 09.11.2015 року №814, від 25.11.2015 року №870, від 26.11.2015 року №877.

Також складені акти переробки матеріалів від 30.11.2015 року №17; від 31.12.2015 року №18; відомості залишків необоротних активів за листопад 2015 року (щодо матеріалів, які не було перероблено); оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 Розрахунки з постачальниками за листопад 2015 року.

Придбані на підставі вказаного договору товарно-матеріальні цінності позивачем використані для виготовлення асфальтобетонної суміші (за допомогою асфальтозмішувальної установки ДС 117 Е2, яка придбана позивачем на аукціоні, що підтверджується договором купівлі-продажу на аукціоні об`єкту продажу від 27.04.2004 року №212).

Виготовлена позивачем асфальтобетонна суміш була використана в господарській діяльності позивача відповідно до укладених договорів:

- договір підряду від 21.10.2015 року №1, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником капітального ремонту автодороги по вул. Донецька в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 19.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 19.11.2015 року №1);

- договір підряду від 28.10.2015 року №79, укладений між позивачем як підрядником та Красноармійською районною державною адміністрацією як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Гоголя с.м.т. Новоекономічне Новоекономічної селищної ради Красноармійського району (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року №1);

- договір від 03.11.2015 року №181, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Шмідта у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 03.11.2015 року №183, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Леніна у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 03.11.2015 року №185, укладений між позивачем як підрядником та Житлово-комунальним відділом Красноармійської міської ради як замовником виконання поточного ремонту автомобільної дороги по вул. Дніпропетровська у м. Красноармійськ Донецької обл. (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 10.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.11.2015 року);

- договір від 17.11.2015 року №7, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. Возесенського в м.Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 23.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2015 року №7);

- договір від 17.11.2015 року №8, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. 30 років Перемоги в м.Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 23.11.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2015 року №9);

- договір від 17.11.2015 року №8, укладений між позивачем як підрядником та Виконавчим комітетом Білицької міської ради як замовником поточного ремонту автодороги по вул. Соцтруда в м. Білецьке (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат від 07.12.2015 року до вказаного договору, акт приймання виконаних будівельних робіт від 07.12.2015 року №8.

По вказаним договорам (на підставі яких асфальтобетонна суміш була використана в господарській діяльності позивача) на користь ПП Агропромбуд проведена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями: від 13.11.2015 року №9, від 18.11.2015 року №386, від 18.11.2015 року №385, від 18.11.2015 року №384, від 27.11.2015 року №207, від 26.11.2015 року №341, від 26.11.2015 року №342, від 10.12.2015 року №355.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, заявок по договору з ТОВ Баффет (через їх узгодження з постачальником в усній формі), тощо, не спростовує реальність господарських операцій.

Сертифікати якості, паспорта якості на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 11.09.2018р. в справі №816/909/17, від 05.02.2019р. в справі №813/123/16.

Стосовно певних недоліків в оформленні первинних документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.

Щодо наявності вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року (справа № 537/544/17, провадження № 1-кп/537/88/2017), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року у справі № 537/544/17затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.205 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85000 грн.; затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68000 грн.; затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із організованою злочинністю прокуратури Полтавської області юристом 1 класу Гомлею Антоном Сергійовичем та певною особою (громадянином): особу визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 68000 грн.

Вироком суду встановлено, що в період з 01.01.2015 року по 28.07.2016 року була організована злочинна група з вказаних осіб, яка у вказаний період фактично не здійснювала підприємницьку діяльність від імені зазначених підприємств, зокрема від імені ТОВ Фавор Бізнес Групп , передбачену статутами даних підприємств, а використовуючи рахунки даних фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), умисно надавали послуги суб`єктам реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій суб`єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ Фавор Бізнес Групп перебував в господарських відносинах з контрагентом позивача, при цьому не був безпосередньо контрагентом позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року у справі № 537/544/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це, в свою чергу, у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15 (адміністративне провадження №К/9901/40606/18).

Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п.14.1, ст. 14, пп.14.1.202, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 09 квітня 2019 року у справі №200/3623/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 09 квітня 2019 року у справі №200/3623/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 28 серпня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 серпня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко