Рішення

від 09.04.2019 по справі 1440/2478/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 квітня 2019 р.справа № 1440/2478/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нікон-Буд", вул. Мала Морська, 58, м. Миколаїв, 54002

до відповідача Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.18 р. № 00051411407, № 00051421407

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нікон-Буд" (надалі - позивач або Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2018 р. № № 00051411407, 00051421407, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, відповідно.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновок відповідача про відсутність реального виконання договірних зобов'язань з боку низки контрагентів, ґрунтується на бездоказових припущеннях та спростовуєтеся наданими як під час перевірки, так і до суду, первинними документами, які відповідають вимогам законодавства. Крім того, такий висновок ГУ ДФС суперечить принципу індивідуальної відповідальності та судовій практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідач адміністративний позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з тим, що перевіркою Товариства не підтверджена реальність його господарських операцій щодо постачання товару і виконання будівельних робіт з низкою контрагентів. Підставою для такого висновку, стала наявність кримінальних проваджень стосовно більшості контрагентів позивача. Крім того, відповідач вказує на відсутність у контрагентів необхідної кількості працівників для виконання задекларованого обсягу будівельних робіт (т. 5 а. с. 194-198).

6 грудня 2018 р. прийнята ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 5 а. с. 236).

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи і заперечення, викладені в процесуальних заявах.

Справа розглянута за правилами загального позовного провадження. На підставі ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні (т. 5 а. с. 253).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У червні 2018 р. ГУ ДФС провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, результати якої викладені в Акті від 13 червня 2018 р. № 1499/14-29-14-07/38841179 (надалі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 20-133).

У висновку Акту перевірки вказано на такі порушення з боку позивача:

1) ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижений ПДВ на загальну суму 2 053 497,0 грн.;

2) ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., ст. 200 п. 200.4. ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 196 482,0 грн.

На підставі Акту перевірки, 26 червня 2018 р. ГУ ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення:

1) № 00051411407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 053 497,0 грн. та застосовано штраф в розмірі 513 374,25 грн.;

2) 00051421407, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за травень 2015 р. на 955,0 грн., за серпень 2017 р. на 94 792,0 грн. і за жовтень 2017 р. на 100 735,0 грн. (т. 1 а. с. 136-140).

Не погодившись з цими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної Фіскальної Служби України, яка залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а. с. 141-152).

Як слідує з Акту перевірки та відзиву ГУ ДФС, єдиною підставою для нарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу, а також зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, послугував висновок інспекторів про відсутність постачання товару та виконання будівельних робіт з боку таких контрагентів, як ТОВ "Лекс Про", ТОВ "Юкатан-Груп", ТОВ "БК" "Перспектива Моноліт", ПП "СКН-Груп", ТОВ "Альтар Груп", ТОВ "Енерго-Альтернатива", ТОВ "НКТрейд", ТОВ "Трейд-Гарант", ТОВ "Мегаполіс Буд", ПП "Телец-Юг", ТОВ "Дрим Тайм", ТОВ "Рейдпром".

Із ТОВ "Лекс Про", ТОВ "Енерго-Альтернатива", ТОВ "Трейд-Гарант" і ПП "Телец-Юг" позивач уклав договори постачання, на підставі яких отримував будівельні матеріали та устаткування (т. 3 а. с. 86-88, 96-98, 108-110, 114-116, 119-121, 126-128, 132-134, 137-139, 149-151). З іншими підприємствами позивачем були укладені договори, за умовами яких контрагенти виконували будівельні (ремонтні) роботи на різних об'єктах (т. 1 а. с. 200-202, 219-221, 237-239, т. 2 а. с. 14-16, 29-31, 45-47, 59-61, 74-76, 93-95, 120-122, 138-140, 154-156, 176-178, 194-196, 224-226, 247-249, т. 3 а. с. 7-9, 24-26, 35-38, 55-57, 71-73, 156-158, 170-172, 195-197, 218-220, 239-241, т. 4 а. с. 28-30, 45-47, 58-60, 71-73, 88-90, 111-112, 140-142, 153-155, 188-190, 208-210).

Такі контрагенти, як ТОВ "Мегаполіс Буд" і ПП "Телец-Юг", здійснювали як постачання товару, так і виконували будівельні роботи.

Матеріали справи містять надані позивачем первинні документи, а саме довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які не мають дефектів змісту або форми. Акт перевірки Товариства також не містить зауважень щодо документарного оформлення господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами.

Аналізуючи можливість виконання контрагентами договірних зобов'язань перед повивачем, поза увагою відповідача залишилось те, що основним видом господарської діяльності всіх без винятку контрагентів, які виконували будівельні (ремонтні) роботи, є будівництво житлових і нежитлових будівель, а постачальників товару - неспеціалізована оптова торгівля, тобто предмет договорів позивача з контрагентами, цілком узгоджується із їх профільною діяльністю.

Відповідно до ст. 198 п. 198.1. пп. "а" ПК України, на порушення якої вказує відповідач, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (ст. 198 п. 198.3. ПК України).

Судом не встановлено порушень Товариством вказаних приписів податкового законодавства - позивач придбав товари і послуги, документарно оформив ці господарські операції та відобразив їх в бухгалтерському і податковому обліках, а на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит.

Акт перевірки містить дані щодо наявності кримінальних проваджень, порушених за ознаками фіктивності таких підприємств, як ТОВ "Лекс Про", ТОВ "Юкатан-Груп", ТОВ "БК" "Перспектива Моноліт", ПП "СКН-Груп", ТОВ "Альтар Груп", ТОВ "НКТрейд" і ТОВ "Трейд-Гарант".

Суд відзначає, що сам по собі факт наявності кримінального провадження стосовно контрагента, не може слугувати беззаперечним доказом порушення податкового законодавства, тим більш позивачем.

За правилами ст. 78 ч. 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ст. 74 ч. 2 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Системний аналіз цих норм КАС України дозволяє зробити висновок про те, що тільки вирок суду та ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, є належними і допустимими доказами факту, в даному випадку, фіктивного підприємництва.

З урахуванням цього, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно деяких з контрагентів позивача.

Не можуть бути взяті до уваги і посилання ГУ ДФС на відсутність у позивача журналу обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, так як факт наявності чи відсутності у платника податків окремих документів, а також наявність в них недоліків форми чи змісту, не може беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій такого платника податків - таке питання повинно досліджуватись відповідачем комплексно, з урахуванням всіх обставин і приходячи до висновку про фіктивність господарських операцій, він не вправі обмежуватись виключно посиланням на відсутність документів чи їх недоліки - податковий орган повинен досліджувати фактичну наявність чи відсутність товару (робіт, послуг).

В Акті перевірки відповідач посилається на розрахунки норми тривалості робочого часу, які містяться в листах Міністерства соціальної політики України за відповідні роки - за розрахунками відповідача, кількість працюючих осіб у контрагентів, які виконували будівельні (ремонтні) роботи, не дозволяє виконати той обсяг робіт і в строки, що задекларовані позивачем, але такі листи не носять нормативного характеру, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів ст. 77 ч. 1-2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Нарахування і сплата податків та фінансова відповідальність не можуть ґрунтуватись на припущеннях податкового органу стосовно протиправних дій чи зловживань інших осіб. Якщо податковий орган покладає на платника податків обов'язок сплатити податки і штрафи на тій підставі, що господарські операції такого платника є фіктивними (безтоварними), він повинен здобути під час перевірки беззаперечні докази відсутності у платника товару, а не механічно розповсюджувати свої висновки стосовно контрагентів на позивача.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності, який слід застосовувати і до фінансової відповідальності юридичних осіб. Якщо відповідач встановив факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, негативні наслідки у виді визначення податкових зобов'язань, повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 6 ч. 2 КАС України є обов'язковою для врахування адміністративним судом.

Так, у справах "Булвес" АД проти Болгарії" та "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" суд виклав таку правову позицію: держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходи для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати/відшкодування ПДВ, але нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі дії своїх контрагентів, на думку суду, порушує права такого платника податків.

Отже, для того, щоб стверджувати про порушення податкового законодавства саме позивачем, відповідач повинен був довести протиправний характер його діяльності, зокрема, в контексті обставин даної справи, відсутність товару (робіт), але доказів, які б свідчили про це, відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не подав належних, допустимих і достатніх доказів, які б доводили протиправність дій позивача, а його доводи носять характер припущень та оцінки.

Стосовно постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2018 р. (т. 5 а. с. 227), якою провадження у справі про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зауважує таке.

Стаття 78 ч. 6 КАС України передбачає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина 7 тієї ж статті).

Таким чином, за наведеними правилами КАС України, для адміністративного суду рішення іншого суду є обов'язковим лише в питаннях встановлення факту, тоді як правова оцінка не має обов'язкового характеру.

Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва не містить жодного встановленого факту, а тому таке рішення не є обов'язковим для врахування адміністративним судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали. Позивач сплатив судовий збір в сумі 41 450,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 9 жовтня 2018 р. (т. 1 а. с. 4). З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нікон-Буд" (вул. Мала Морська, 58, м. Миколаїв, 54002, ЄДРПОУ 38841179) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 00051411407 і № 00051421407, прийняті 26 червня 2018 р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), визнати протиправними і скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нікон-Буд" (вул. Мала Морська, 58, м. Миколаїв, 54002, ЄДРПОУ 38841179) судові витрати у виді судового збору в розмірі 41 450,31 грн. (сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень тридцять одна копійка).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                               А. О. Мороз