Постанова

від 10.04.2019 по справі 812/1576/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року справа №812/1576/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Міронової Г.М., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 р. (повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1576/18 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом Державного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Державне підприємство "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просило про скасування рішення відповідача № 0012801307 від 27.02.2018 року про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску; визнати протиправним та незаконним зарахування відповідачем грошової суми у розмірі 125 434, 82 грн., що була списана з рахунку позивача за рахунок сплати авансових платежів сплати єдиного соціального внеску за березень 2018 року у якості штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за період з 22.07.2014 року до 09.10.2014 року - штраф у розмірі 3108, 5 грн., за період з 31.01.2015 року до 21.03.2017 року - штраф у розмірі 113525, 98 грн., а також пеню у розмірі 8799, 89 грн.; зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти у сумі, що були списані з рахунку позивача та зачислити їх як авансові платежі за березень 2018 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 5-10).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012801307 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за період з 22.07.2014 по 09.10.2014 застосування штрафу у розмірі 3108,95 грн, за період з 31.01.2015 по 21.03.2017 штрафу у розмірі 113525,98 грн та нарахування пені у розмірі 8799,89 грн., всього на загальну суму 125434,82 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні) гривні 82 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 106-109).

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що для звільнення від відповідальності платник єдиного внеску повинен не лише перебувати на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, а й виконати інші умови, зокрема подати відповідну заяву до органу доходів і зборів за основним місцем обліку про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та підтвердити неможливість виконання таких обов'язків сертифікатом Торгово-промислової палати.

Позивач не надав суду доказів подання такої заяви, також сертифікатом ТПП України № 6256, наданим позивачем до матеріалів справи про засвідчення форс-мажорних обставин, засвідчено форс-мажорні обставини позивачу щодо обов'язку платника податків, а саме, подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та березень 2015 року у граничні строки відповідно до 20.08.2014 року, 22.09.2014 року, 20.10.2014 року, 20.11.2014 року, 22.12.2014 року, 20.02.2015 року, 20.04.2015 року.

Також, сертифікатом ТПП України № 6257 засвідчено форс-мажорних обставин щодо обов'язку позивача сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень 2014 року, втім період нарахування штрафних санкцій у розмірі 113525, 98 грн. та пені у розмірі 8799, 99 грн. визначено за період з 31.0.12015 року по 21.03.2017 року.

Таким чином, надані сертифікати не підтверджують настання у позивача форс-мажорних обставин за період з 31.01.2015 року по 21.03.2017 року та не звільняють його від відповідальності за порушення Закону № 2464.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що у відповідності до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України в редакції від 18.12.2014 року сертифікат ТПП України обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні події, що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді податкового обов'язку зі сплати податків.

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що відсутні будь-які правові підстави щодо звільнення позивача від виконання своїх обов'язків як платника єдиного внеску.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Позивач до судового засідання не прибув, про час, місце та розгляд справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без участі.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" є юридичною особою, код 00993633, перебуває на обліку в Станично-Луганській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску, зареєстрований за адресою: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. Букаєва, будинок 4 (а.с. 96-101).

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0044201307 від 29.12.2017 до Державного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 до 21.03.2017 у сумі 116634,93 грн та нараховано пеню у розмірі 8799,89 грн (а.с. 12).

Позивач, не погодившись з рішенням № 0044201307 від 29.12.2017 про застосування фінансових санкцій, подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 23.01.2018, яку ДФС України розглянуто та 26.02.2018 скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску від 29.12.2017 року № 0044201307 ГУ ДФС України у Луганській області та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ДП "Станично-Луганське ДЛМГ" від 23.01.2018 року - задоволено частково, зобов'язано ГУ ДФС України у Луганській області винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 13-15, 22-24).

12.03.2018 року ДП "Станично-Луганське ДЛМГ" отримане нове рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012801307 від 27.02.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 22.07.2014 року до 09.10.2014 року - штраф у розмірі 3108,95 грн., за період з 31.01.2015 року до 21.03.2017 року - штраф у розмірі 113525,98 грн., а також пеню у розмірі 8799,89 грн. (а.с. 16).

Не погодившись з рішенням № 0012801307 від 27.02.2018 про застосування фінансових санкцій, позивач подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 19.03.2018 № 152, за результатами розгляду ДФС України вказано, що питання, порушене у скарзі, є фактично повторним та вже вирішено по суті у розумінні п.7 розділу І Порядку № 1124, відповідно до якого не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Відтак, скарга на рішення про застосуваненя штрафних санкцій від 27.02.2018 № 0012801307 не підлягає розгляду ДФС України (а.с. 58-59).

29.04.2016 ДП "Станично-Луганське ДЛМГ" отримано сертифікат № 6256 ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), щодо подання звіту про суми нарахованої заробітної плати та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 та березень 2015 року (а.с. 28).

29.04.2016 ДП "Станично-Луганське ДЛМГ" отримано сертифікат № 6257 щодо обов'язку сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень 2014 року (а.с. 27).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення № 0012801307 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22.07.2014 до 09.10.2014 та за період з 31.01.2015 до 21.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За унормуванням частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить смт. Станиця Луганська та м. Сєвєродонецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить смт. Станиця Луганська та м. Сєвєродонецьк.

Селище міського типу Станиця Луганська Луганської області, на території якого розташовані Станично-Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.

Щодо доводів апелянта стосовно необхідності подання позивачем заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.

Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

30.04.2018 року Президент України підписав Указ Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", яким постановив увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Також, Президент України підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей . Згідно Наказу з 14.00 30 квітня 2018 року розпочати операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил .

Разом з тим, абзац перший статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669 (далі - Закон № 1669) змістує: Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України .

Умовою завершення антитерористичної операції є видання Президентом України Указу саме з таким змістом. До теперішнього часу такий указ не виданий. Закон № 1669 в цій частині не змінений і не скасований.

Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Законів № 2464 та № 1669.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №0012801307 сформоване 27.02.2018 року з посиланням на статтю 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає заходи впливу та стягнення.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірного рішення.

Суд зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 листопада 2018 року в справі № 812/292/18 зробила наступний правовий висновок відносно обставин, які тотожні обставинам у даній справі: "Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до твердження представника відповідача, що обов'язковість подання сертифікату Торгово-промислової палати України обумовлена необхідністю підтвердження здійснення господарської діяльності платниками єдиного внеску безпосередньо на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі п. 93 (у подальшому п. 94) розд.ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання такого сертифікату".

Суд апеляційної інстанції враховує такі висновки з огляду на вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, спірне рішення № 0012801307 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату боргу (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про сплату штрафу та пені у розмірі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 р. у справі № 812/1576/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Судді Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова