Постанова
від 09.04.2019 по справі 812/6790/13-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року справа №812/6790/13-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участі представника відповідача Скорженка А.П., прокурора Лушер Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 812/6790/13-а (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства Стахановський завод феросплавів до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за участі Прокуратури Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство Стахановський завод феросплавів (далі - ПАТ СЗФ ) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), у якому просив суд скасувати (т. 4 а.с.23-30):

- податкове повідомлення-рішення № 0000171502 від 01.08.2013, яким ПАТ СЗФ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 6 178 279,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 3 089 139,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000151502 від 01.08.2013, яким ПАТ СЗФ зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100 143 444,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000161502 від 01.08.2013, яким ПАТ СЗФ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 512 059,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000121502 від 31.07.2013, яким ПАТ СЗФ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 133 620,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2 566 810,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000141502 від 01.08.2013, яким ПАТ СЗФ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1732673,00 грн., які були винесені СДПІ на підставі акта перевірки № 11/15-2/00186513 від 16.07.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено таке.

Позивач не згоден з висновками акта перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки у періоді, який було перевірено, ПАТ СЗФ здійснювало свою звичайну господарську діяльність, а саме виробляло та реалізовувало феросплавну продукцію. З метою виробництва феросплавної продукції підприємство придбавало сировину, матеріали, послуги, енергоресурси, вартість яких включалася до складу витрат у відповідності із вимогами бухгалтерського та податкового обліку. В ході проведення перевірки встановлено, що вся сировина, матеріали, послуги, придбані ПАТ СЗФ у перевіреному періоді були використані для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізовувалася на підставі договорів на внутрішньому та зовнішньому ринках. При проведенні перевірки не було встановлено використання сировини, матеріалів в неоподатковуваних операціях чи безоплатної передачі продукції (тобто без отримання доходу від реалізації). Таким чином, вся діяльність позивача направлена на виробництво та реалізацію феросплавної продукції в період з 01.10.2011 по 31.12.2012 є для цілей оподаткування господарською діяльністю, а витрати, понесені підприємством для забезпечення такої діяльності, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю.

Як встановлено під час перевірки та зазначено в акті перевірки, феросплавна продукція протягом перевіреного періоду реалізовувалася покупцям, у тому числі ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD на підставі відповідних цивільно-правових договорів, якими було встановлено ціну такої продукції. Доходи, які були отримані від реалізації феросплавної продукції у відповідних звітних періодах, що перевірялися, в повній мірі були відображені підприємством в бухгалтерському та податковому обліку та враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

На виконання положень ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ПАТ СЗФ визначало витрати від операційної діяльності, зокрема ті, які формують собівартість реалізованих товарів (феросплавної продукції) в тих періодах, в яких підприємство визначало та отримувало доходи від реалізації такої продукції. Перевіркою не встановлено фактів формування підприємством витрат в тих періодах, в яких підприємство не визначало та не отримувало доходи від реалізації продукції власного виробництва.

В акті перевірки зазначено про отримання збитків в результаті проведення окремих господарських операцій з ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD, та зазначено, що оскільки прибуток за такими операціями не було отримано, то такі операції не є господарською діяльністю, а витрати на виробництво такої продукції сформовано з порушенням податкового законодавства (завищено).

Такі висновки, на думку позивача, є помилковими, оскільки право платника податку на віднесення понесених витрат в податковому обліку не ставиться в залежність від отримання прибутку чи збитків по окремих господарських операціях. Визначальним в такому випадку є саме отримання та визначення підприємством доходів від реалізації продукції в грошовій чи в іншій формі.

Сировина, матеріали, енергоресурси, які придбавалися ПАТ СЗФ у перевіреному періоді, використані в господарській діяльності підприємства - для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізовувалась підприємством за ціною, яка включає ПДВ. Виробництво феросплавної продукції з метою її продажу та з метою отримання доходу в грошовій формі є господарською діяльністю підприємства та в повній мірі відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 36 ПК України. Норми ПК України не передбачають умови, згідно з якою платник податків може відносити до складу витрат операційної діяльності та до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ в залежності від фінансового результату окремого податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді.

Таким чином, позивач вважає, що ним не допущено порушення вимог податкового законодавства при формуванні витрат операційної діяльності в період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Крім того, позивачем зазначено, що висновок відповідача про порушення ПАТ СЗФ вимог п.198.5 ст.198 ПК України ґрунтується на твердженнях про продаж частини продукції власного виробництва окремим контрагентам за ціною нижче собівартості, та про те, що такі операції не відносяться до оподатковуваних операцій. Разом з тим, позивач з такими висновками не згоден, оскільки здійснював продаж продукції власного виробництва за звичайними ринковими цінами, які можуть відрізнятися в окремих договорах в залежності від ринку збуту та умов постачання. Крім того, підприємство для виробництва феросплавної продукції з метою її подальшого продажу, здійснює придбання сировини, матеріалів та енергоресурсів також за звичайними ринковими цінами. Відповідність рівня цін, за якими феросплавна продукція реалізовувалася на адресу ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD, звичайним ринковим цінам підтверджується висновками ДП Укрпромзовнішекспертиза .

Таким чином, позивач вважає, що ним не допущено порушень вимог податкового законодавства по податку на додану вартість.

Що стосується порушень щодо завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ та порушень п.п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України по операціях з ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси на загальну суму 5790,00 грн., позивач зазначив таке.

В акті перевірки робиться посилання на дані перевірок інших підприємств, в яких зазначено про неможливість проведення зустрічних звірок, а також не підтвердження реального характеру господарських взаємовідносин щодо осіб, з якими ПАТ СЗФ взагалі не мало господарських взаємовідносин. Такі дані, на думку позивача, не можуть свідчити про відсутність господарських взаємовідносин між ПАТ СЗФ та його безпосередніми контрагентами, оскільки дійсний та реальний характер господарських взаємовідносин підтверджений належним чином оформленими первинними документами. Спрямованість вказаних правочинів на настання реальних наслідків також підтверджується тим, що сторони вказаних правочинів в повній мірі відобразили їх в своєму бухгалтерському та податковому обліку. Перевіркою не встановлено фактів порушень при декларуванні вказаними контрагентами доходів від продажу продукції та зобов'язань з ПДВ у своєму податковому обліку.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що не допускав порушення вимог ПК України, правомірно сформував витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, не допускав їх завищення на суму 124 108 916,00 грн., не допускав заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 11 306 109,00 грн. та мав право відображати податковий кредит з ПДВ на підставі наявних податкових накладних у відповідних звітних періодах, а також не допускав завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2011 по 31.12.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ СЗФ були задоволені повністю (т.1 а.с.18-27).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі № 812/6790/13-а залишено без змін (т.1 а.с.37-44).

Згідно з даними комп'ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду після апеляційного перегляду дана справа була повернута Луганському окружному адміністративному суду 25.06.2014 у кількості 154 томів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року частково відновлене втрачене, у зв'язку з подіями АТО, судове провадження в адміністративній справі № 812/6790/13-а, а саме: в частині змісту процесуальних документів суду першої та апеляційної інстанцій (т.1 а.с.49-51).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу СДПІ задоволено частково, внаслідок чого постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.224-227).

Підставою скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції стало недостатність матеріалів відновленого провадження для касаційного перегляду справи та прийняття рішення по суті розгляду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року прийнято до провадження адміністративну справу № 812/6790/13-а та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т.1 а.с.232).

Ухвалами того ж суду від 12 вересня 2017 року, від 21 листопада 2017 року втрачене судове провадження в адміністративній справі № 812/6790/13-а відновлялось в частині наданих сторонами матеріалів, в тому числі в частині позовної заяви та заперечень, акту перевірки з додатками, оскаржених повідомлень-рішень та висновків експертизи, які були відсутні в матеріалах справи на час її касаційного перегляду (т.4 а.с.69-70, т.6 а.с.157-159).

Також, як убачається з матеріалів справи, ухвалами місцевого суду від 24.05.2016, 14.07.2016, 05.09.2016, 29.09.2016, 31.10.2016, 24.11.2016, 17.01.2017, 06.02.2017, 06.03.2017, 13.04.2017, 18.05.2017, 10.10.2017, 02.11.2017, 12.12.2017, 21.02.2018 провадження у справі неодноразово зупинялося, судом надавався час сторонам для надання доказів, копій матеріалів (т.3 а.с.41), (т.3 а.с.55), (т.3 а.с.103), (т.3 а.с.114), (т.3 а.с.133), (т.3 а.с.147), (т.3 а.с.158), (т.3 а.с.172-173), (т.3 а.с.219), (т.3 а.с.234-235), (т.4 а.с.104-105), (т.4 а.с.120-121), (т.6 а.с.176).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року замінено відповідача у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП) (т.4 а.с.104-105).

Ухвалою того ж суду від 21 лютого 2018 року доручено Харківському окружному адміністративному суду провести допит експерта ОСОБА_2 та доручено Дніпропетровському окружному адміністративному суду провести допит експерта ОСОБА_3, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі № 812/6790/13-а до отримання від Харківського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвали за наслідками виконання судового доручення (т.7 а.с.33-36). При визначенні запитань, які мають бути поставлені експерту під час його допиту стосовно висновків експертизи в цій справі, судом враховані і запитання, які надавалися прокурором та представником відповідача, що відображено в зазначеній ухвалі суду від 21 лютого 2018 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОВПП подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції припустився неправильного тлумачення норм матеріального права, дійшовши помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Зазначає, що всі виявлені в ході перевірки порушення податкового законодавства виникли внаслідок систематичної реалізації позивачем продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості та здійснення господарських операцій, не підтверджених належними первинними документами. На переконання контролюючого органу, посадові особи позивача були обізнані про світові ціни на феросплави, отже платник податків здійснював операції без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки, виключно з метою отримання податкової вигоди. Нереальність господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період та, як наслідок, неправомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту, повністю відображено в висновках акту перевірки, а проведена судово-економічна експертиза не в повній мірі розкрила предмет спору, а саме наявність розумних економічних причин заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток при реалізації продукції на експорт нижче за собівартість. Також, звертає увагу на те, що наявність та форма первинних документів бухгалтерського обліку не ставилась під сумнів під час оформлення результатів перевірки, матеріали якої є предметом оскарження у даній справі, а висновок відповідача про відсутність підстав для формування витрат в частині від'ємного значення об'єкта оподаткування ґрунтується на співставленні операцій з формування собівартості виготовленої продукції (методологія якого сама по собі не заперечується контролюючим органом) з економічними наслідками здійснення операцій з продажу такої продукції на експорт.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просилв її задовольнити, в чому був підтриманий прокурором. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Повідомлення позивача відбувалось шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Першого апеляційного адміністративного суду, оголошення про виклик позивача у судові засідання:https://1aa.court.gov.ua/sud4850/inshe/vikliki_ato/663197, оскільки на час розгляду справи в суді позивач зареєстрований на непідконтрольній Україні території.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 28 травня 2013 року по 09 липня 2013 року згідно з п.77.1 ст.77 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 16 травня 2013 року №120 проведено планову виїзну перевірку ПАТ СЗФ , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 липня 2013 року № 11/15-2/00186513 (т. 5 а.с. 11-77).

Як вбачається з висновків акту перевірки від 16 липня 2013 року №11/15-2/00186513, перевіркою встановлено такі порушення:

- на порушення п.138.4, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.10 ст.138 ПК України ПАТ СЗФ завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 124108916,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року у сумі 23965472,00 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 45353287,00 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 64458888,00 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 86945108,00 грн.; за 2012 рік у сумі 100143444,00 грн.;

- на порушення п.198.5 ст.198 ПК України ПАТ СЗФ встановлено заниження зобов'язань з податку на додану вартість на суму 11306109,00 грн., у тому числі: лютий 2012 року - 1863705,00 грн.; березень 2012 року - 3596462,00 грн.; серпень 2012 року - 1669033,00 грн.; вересень 2012 року - 1537242,00 грн.; жовтень 2012 року - 1127313,00 грн.; листопад 2012 року - 1046382,00 грн.; грудень 2012 року - 465972,00 грн.;

- на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України ПАТ СЗФ встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5790,00 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 457,00 грн.; за грудень 2011 року - 51,00 грн.; за березень 2012 року - 958,00 грн.; за травень 2012 року - 1727,00 грн.; за червень 2012 року - 1809,00 грн.; за серпень 2012 року - 609,00 грн.; за грудень 2012 року - 179,00 грн.;

- на порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України ПАТ СЗФ встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування ПДВ за листопад 2011 року на суму 51,00 грн.; за грудень 2011 року - 51,00 грн.; березень 2012 року - 58987,00 грн.; травень 2012 року - 1727,00 грн.; червень 2012 року - 1809,00 грн.; серпень 2012 року - 1669642,00 грн.;

- на порушення п.200.4 ст.200 ПК України ПАТ СЗФ встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 457,00 грн.; за січень 2012 року на суму 51,00 грн.; за лютий 2012 року на суму 1863705,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 58987,00 грн.; за червень 2012 року на суму 1727,00 грн.; за липень 2012 року на суму 1809,00 грн.; за вересень 2012 року на суму 3206884,00 грн.;

- на порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України ПАТ СЗФ занизило суму, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2012 року на 3538433,00 грн.; за жовтень 2012 року на суму 1127313,00 грн.; за листопад 2012 року на суму 1046382,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 466151,00 грн.;

- перевіркою підтверджене від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 2711301,00 грн.; за листопад 2011 року у сумі 8251427,00 грн.; за грудень 2011 року у сумі 13954418,00 грн.; за січень 2012 року у сумі 8491752,00 грн.; за квітень 2012 року у сумі 3284816,00 грн.; за травень 2012 року у сумі 9413074,00 грн.; за червень 2012 року у сумі 9562320,00 грн.; за липень 2012 року у сумі 12810428,00 грн.; за серпень 2012 року у сумі 3797319,00 грн.;

- перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 55625668,00 грн., у тому числі: грудень 2011 року у сумі 8138652,00 грн.; січень 2012 року у сумі 12229388,00 грн.; лютий 2012 року у сумі 3879890,00 грн.; квітень 2012 року у сумі 0 грн.; червень 2012 року у сумі 8759806,00 грн.; липень 2012 року у сумі 9266344,00 грн.; серпень 2012 року у сумі 12534123,00 грн.; вересень 2012 року у сумі 817465,00 грн.;

- перевіркою не підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок на загальну суму 5637980,00 грн., у тому числі: грудень 2011 року у сумі 112775,00 грн.; січень 2012 року у сумі 1725030,00 грн.; лютий 2012 року у сумі 2370081,00 грн.; червень 2012 року у сумі 653268,00 грн.; липень 2012 року у сумі 295976,00 грн.; серпень 2012 року у сумі 276305,00 грн.; вересень 2012 року у сумі 204545,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ПАТ СЗФ подав заперечення на висновки акту документальної планової виїзної перевірки (т.5 а.с.78-84).

СДПІ розглянуло заперечення на акт перевірки та надало відповідь, в якій зазначило, що висновки акту перевірки №11/15-2/00186513 від 16 липня 2013 року є правомірними, а заперечення ПАТ СЗФ - такими, що не відповідають чинному законодавству і не підлягають задоволенню (т.5 а.с.85-87).

На підставі акту перевірки від 16 липня 2013 року № 11/15-2/00186513 СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000171502 від 01 серпня 2013 року, яким ПАТ СЗФ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 6178279,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 3089139,50 грн. (т. 5 а.с.90);

- № 0000141502 від 01 серпня 2013 року, яким ПАТ СЗФ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1732673,00 грн. (т.5 а.с.88);

- № 0000161502 від 01 серпня 2013 року, яким ПАТ СЗФ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5512059,00 грн. (т.5 а.с.96);

- № 0000151502 від 01 серпня 2013 року, яким ПАТ СЗФ зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100143444,00 грн. (т.5 а.с.92);

- № 0000121502 від 31 липня 2013 року, яким ПАТ СЗФ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5133620,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2566810,00 грн. (т.5 а.с.94).

Як встановлено судами з мотивувальної частини акту перевірки від 16.07.2013, СДПІ встановлено завищення ПАТ СЗФ витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 всього у сумі 124108916,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року у сумі 23965472,00 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 45353287,00 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 64458888,00 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 86945108,00 грн.; за 2012 рік у сумі 100143444,00 грн. Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що ПАТ СЗФ у перевіреному періоді свідомо здійснювало реалізацію продукції власного виробництва, зокрема феросиліцію марок ФС-45, ФС-65, ФС-70, ФС-75, феросилікомарганцю, в бік ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD за цінами значно нижчими за собівартість виготовленої феросплавної продукції, не враховуючи при цьому рівень цін на аналогічну продукцію, який склався на ринку ідентичних товарів. Окрім цих контрагентів, ПАТ СЗФ реалізовувало феросплави на адресу інших вітчизняних підприємств і нерезидентів без офшорного статусу за значно вищими цінами. Так, ціни відрізняються більш ніж на 20%.

З посиланням на п.138.8 ст.138, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України відповідач зробив висновок, що лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності підприємства. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто, не призводить до отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідно інших джерел.

Отже, реалізація продукції позивача нижче її собівартості призвела до необґрунтованого включення до складу собівартості продукції витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки платник податку не отримав доход від реалізації такої продукції, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 124108916,00 грн.

Крім того, в акті перевірки СДПІ посилається на те, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 встановлено їх заниження ПАТ СЗФ на суму 11306109,00 грн., у тому числі: лютий 2012 року - 1863705,00 грн.; березень 2012 року - 3596462,00 грн.; серпень 2012 року - 1669033,00 грн.; вересень 2012 року - 1537242,00 грн.; жовтень 2012 року - 1127313,00 грн.; листопад 2012 року - 1046382,00 грн.; грудень 2012 року - 465972,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою встановлено та доведено систематичний продаж продукції ПАТ СЗФ на адресу підприємства, зареєстрованого в офшорній зоні (GLOWSTON PRODUCTS LTD) та підприємства, яке відноситься до групи "Приват" (ПАТ "Укрнафта"), нижче собівартості виготовленої продукції, що на думку відповідача, не є господарською діяльністю підприємства, що враховується для цілей оподаткування, та призводить до заниження податкових зобов'язань на різницю між собівартістю виготовленої продукції та ціною її продажу.

Разом з тим, висновки акту перевірки стосуються порушень позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України по операціях з ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси , а саме, СДПІ зроблено висновок про завищення ПАТ СЗФ податкового кредиту по операціях з придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів на загальну суму 5790,00 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 457,00 грн.; за грудень 2011 року - 51,00 грн.; за березень 2012 року - 958,00 грн.; за травень 2012 року - 1727,00 грн.; за червень 2012 року - 1809,00 грн.; за серпень 2012 року - 609,00 грн.; за грудень 2012 року - 179,00 грн., а саме: ПП ТД Талан-Торг за березень 2012 року на суму 958,33 грн., травень 2012 року на суму 1727,00 грн.; ТОВ Укріндустрія за червень 2012 року на суму 760,00 грн.; ТОВ ІЕС за липень 2012 року на суму 608,83 грн.; ТОВ Южхімресурси за листопад 2011 року на суму 457,45 грн., грудень 2011 року на суму 51,40 грн., червень 2012 року на суму 1049,40 грн., грудень 2012 року на суму 179,22 грн.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що ПП ТД Талан-Торг за юридичною адресою відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити не має можливості, підприємство не має можливості реально здійснювати фінансово-господарські операції у зв'язку з відсутністю фізичних, технічних можливостей, достатніх трудових ресурсів, основних фондів, ліцензій та інших дозвільних документів, тощо.

ТОВ Укріндустрія є посередником при постачанні товару до ПАТ СЗФ , придбаваючи товар у ПП ТД Альфа Буд , який зареєстрований (перереєстрований) в органах державної виконавчої влади фізичними особами з подальшою передачею його у володіння чи управління підставним (вигаданим) особам, в тому числі тим, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності. У кримінальних справах проведено почеркознавчу експертизу. Анульовано свідоцтво платника ПДВ.

ТОВ ІЕС не знайдено за місцезнаходженням та виявлено нереальність здійснених операцій по ланцюгу постачання, про що свідчать такі факти: постачальники не мали можливості здійснювати організацію транспортування та продажу товарів на адресу ТОВ ІЕС ; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у постачальників необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

ТОВ Южхімресурси не підтверджено податковий кредит з ПДВ (первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємством до перевірки не надані, а посадові особи підприємства знаходяться у розшуку), у підприємства відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів. Звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні-грудні 2011 року, травні-грудні 2012 року.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з наявних в матеріалах справи доказів та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.

1) Щодо порушень ПАТ СЗФ п.138.4, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.10 ст.138 ПК України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо віднесення до господарської діяльності підприємства позивача операцій по реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчими від собівартості виготовленої продукції, а відтак віднесення витрат, понесених на виготовлення такої продукції, до витрат операційної діяльності підприємства.

Так, як вбачається з акта перевірки від 16.07.2013 № 11/15-2/00186513 (п.3.1.2), СДПІ встановлено завищення порушень ПАТ СЗФ п.138.4, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.10 ст.138 ПК України витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 всього у сумі 124108916,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року у сумі 23965472,00 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 45353287,00 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 64458888,00 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 86945108,00 грн.; за 2012 рік у сумі 100143444,00 грн. Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що ПАТ СЗФ у перевіреному періоді свідомо здійснювало реалізацію продукції власного виробництва, зокрема феросиліцію марок ФС-45, ФС-65, ФС-70, ФС-75, феросилікомарганцю, в бік ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD за цінами значно нижчими за собівартість виготовленої феросплавної продукції, не враховуючи при цьому рівень цін на аналогічну продукцію, який склався на ринку ідентичних товарів. Окрім цих контрагентів, позивач реалізовував феросплави на адресу інших вітчизняних підприємств і нерезидентів без офшорного статусу за значно вищими цінами. Так, ціни відрізняються більш ніж на 20%.

З посиланням на п.138.8 ст.138, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України відповідач робить висновок, що лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності підприємства. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто, не призводить до отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідно інших джерел.

Таким чином, реалізація продукції ПАТ СЗФ нижче її собівартості призвела до необґрунтованого включення до складу собівартості продукції витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки платник податку не отримав доход від реалізації такої продукції, що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності" на загальну суму 124108916,00 грн.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає таке.

Основним видом діяльності ПАТ СЗФ є виробництво чавуну, сталі та феросплавів, оптова торгівля металами та металевими рудами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.7 а.с.100-105).

Сторонами не оспорюється, що у періоді з 01.10.2011 по 31.12.2012 (перевіреному періоді) ПАТ СЗФ здійснювало звичайну господарську діяльність щодо вироблення та реалізації феросплавної продукції.

У перевіреному періоді позивачем реалізовано феросплавну продукцію, зокрема ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD.

З метою виробництва феросплавної продукції підприємство придбавало сировину, матеріали послуги, енергоресурси, що підтверджено первинною бухгалтерською та податковою документацією наявною у матеріалах справи. Вартість придбаних товарів, робіт, послуг включена позивачем до складу витрат.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і надалі положення законодавства України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 135 ПК України встановлено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема:

- доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1);

- доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2);

- дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (п.п.135.4.1 п.135.4).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

Суд зауважує, що визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є те, що такі витрати здійснюються для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст.42 ГК України.

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч.1 ст.19 ГК України).

Положення ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначають, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

ОВПП в апеляційній скарзі зазначає, що загальний аналіз показників податкової звітності ПАТ СФЗ за період, що перевірявся, свідчить про те, що діяльність позивача не мала своїм економічним наслідком отримання прибутку, оскільки собівартість виготовлених та реалізованих товарів у 2012 році є більшою, ніж дохід від продажу цієї продукції.

З цього приводу слід зазнгачити.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України поняття господарської діяльності визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

У підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в ПК України. Однак, із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, не обов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об'єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2019 року у справі № 818/3838/15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових ріень 80317889).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поняття "господарська діяльність", як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.

Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчить про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності та вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємства, що діє на власний ризик.

Крім того, суд зауважує, що законодавець не встановлює прямої залежності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав прибуток, а отже не встановлює імперативного припису коригування валових витрат при продажу товару за ціною, нижчою від розміру собівартості.

Основною умовою віднесення суми витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є те, що виготовлений товар буде використовуватися у господарській діяльності підприємства.

Положення п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України містять вичерпний перелік витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, і, як наслідок, не включаються до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому, сума збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів за ціною нижче ціни вартості виготовлення продукції у даному переліку відсутня.

Слід також зазначити, що положеннями ПК України не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, крім тих, що зазначені у п.138.3 та ст.139 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що діяльність ПАТ СЗФ , яка була спрямована на придбання сировини, матеріалів, послуг, енергоресурсів з метою виробництва феросплавної продукції, а також безпосереднє виробництво феросплавної продукції з метою її подальшого продажу в цілях отримання доходу від реалізації такої продукції, є господарською діяльністю платника податків.

Як вбачається з акта перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що вся сировина, матеріали, послуги, придбані ПАТ СЗФ у перевіреному періоді, використані для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям на підставі договорів, у тому числі ПАТ Укрнафта та GLOWSTON PRODUCTS LTD. Перевіркою не встановлено використання сировини, матеріалів, послуг в неоподатковуваних операціях чи безоплатній передачі продукції, тобто без отримання доходу від реалізації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вся діяльність ПАТ СЗФ , направлена на виробництво та реалізацію феросплавної продукції в період з 01.10.2011 по 31.12.2012, є господарською діяльністю для цілей оподаткування, а витрати, понесені підприємством для забезпечення такої діяльності, - безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Як вбачаєься з акту перевірки та інших матеріалів відновленого провадження в цій справі, а саме рішень судів першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті, ні відповідачем, ні прокурором, ні відповідними судами не вказувалося на недостатність первинних документів у справі для розгляду її по суті.

Акт перевірки свідчить про те, що доходи, які отримані ПАТ СЗФ від реалізації феросплавної продукції у періоді з 01.10.2011 по 31.12.2012, у повній мірі відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку та враховані позивачем при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

На виконання вимог ст.138 ПК України ПАТ СЗФ визначало витрати від операційної діяльності, зокрема ті, які формують собівартість реалізованих товарів (феросплавної продукції) в тих періодах, в яких підприємство визначало та отримувало доходи від реалізації такої продукції.

Проведеною перевіркою не встановлено фактів формування підприємством витрат в тих періодах, в яких підприємство не визначало та не отримувало доходи від реалізації продукції власного виробництва.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000151502 від 01.08.2013, № 0000161502 від 01.08.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

2) Щодо порушень ПАТ СЗФ ст.198, ст.200 ПК України.

Як вбачається з акта перевірки СДПІ, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 встановлено їх заниження ПАТ СЗФ на суму 11306109,00 грн., у тому числі: лютий 2012 року - 1863705,00 грн.; березень 2012 року - 3596462,00 грн. серпень 2012 року - 1669033,00 грн.; вересень 2012 року - 1537242,00 грн.; жовтень 2012 року - 1127313,00 грн.; листопад 2012 року - 1046382,00 грн.; грудень 2012 року - 465972,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою встановлено та доведено систематичний продаж продукції ПАТ СЗФ на адресу підприємства, зареєстрованого в офшорній зоні (GLOWSTON PRODUCTS LTD) та підприємства, яке відноситься до групи Приват (ПАТ Укрнафта ), нижче собівартості виготовленої продукції, що на думку відповідача, не є господарською діяльністю підприємства, що враховується для цілей оподаткування, та призводить до заниження податкових зобов'язань на різницю між собівартістю виготовленої продукції та ціною її продажу.

Разом з тим, з вищезазначеними висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську суд погодитись не може та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

З вищевикладеного вбачається, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та послуг.

Суд також звертає увагу на те, що згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1 та 200.3 статті 200 ПК України визначено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях (201.14, 201.15 ст. 201 ПК України).

Отже, аналізуючи перелічені норми законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що не передбачено включення або виключення податкових накладних при формуванні податкового кредиту платника в залежності від фінансових результатів господарських операцій щодо подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, отриманих по таких податкових накладних.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-XIV).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено та відображено в акті перевірки, що ПАТ СЗФ здійснювало виробництво і подальший продаж феросплавної продукції своїм контрагентам на підставі цивільно-правових договорів, із обов'язковим включенням до ціни реалізації податку на додану вартість, що є звичайною господарською діяльністю підприємства.

З метою виготовлення феросплавної продукції позивач придбавав товари, роботи, послуги, до ціни яких було включено податок на додану вартість.

За отримані товари, роботи, послуги ПАТ СЗФ сплатило у повному обсязі, що сторонами не оспорюється.

Як вже було вище зазначено, вся діяльність ПАТ СЗФ направлена на виробництво та реалізацію феросплавної продукції в період з 01.10.2011 по 31.12.2012, є господарською діяльністю для цілей оподаткування, а витрати, понесені підприємством для забезпечення такої діяльності, - безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Всі операції з придбання товарів, робіт та послуг відображено у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації, якою оформлено господарські операції з придбання ПАТ СЗФ товарів, робіт, послуг від контрагентів, вимогам діючого законодавства. Не встановлено таких обставин і проведеною перевіркою.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем визначено базу оподаткування податком на додану вартість, сформовано податковий кредит, визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість із дотриманням вимог ПК України.

Доводи апелянта щодо співставлення та порівняння ціни, за якою здійснюється реалізація феросплавної продукції на адресу ПАТ Укрнафта та іншим українським споживачам, та посилання на відповідні докази, судом вважаються необґрунтованими та до уваги не беруться з огляду на те що, як вбачається з акта перевірки, податковим органом при проведенні перевірки не було встановлено випадків невідповідності цін реалізації феросплавної продукції окремим контрагентам рівню звичайних цін. В акті перевірки зазначено, що відповідачем встановлено порушення вимог ПК України, які полягали у завищенні операційних витрат під час вироблення феросплавної продукції, а також сум податкового кредиту, податкових зобов'язань внаслідок використання продукції не в господарській діяльності товариства. Тобто, відповідачем не було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, яке б полягало у застосуванні цін, які не відповідають рівню звичайних цін на аналогічну продукцію у співставних умовах. Відповідно, такі висновки податкового органу й не стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В матеріалах відновленого провадження в цій справі є висновок експерта № 140/26 судово-економічної експертизи, яка призначалася судом апеляційної інстанції (т.2 а.с.44-118).

На вирішення експертизи було поставлене питання: чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського, податкового обліку та звітності ПАТ СЗФ висновки акту перевірки СДПІ та підстави прийняття спірних податкових повідомлень-рішень; у разі виявлення розбіжностей між висновками акту перевірки та підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень здійснити відповідний аналіз, виходячи з використаних податковим органом під час перевірки первинних документів позивача. Встановити наявність підстав (з урахуванням досліджень по попередньому питанню) для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до вимог ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Висновок експерта є відповідно до вимог ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для надання висновку експерту суд надсилав матеріали адміністративної справи № 812/6790/13-а в кількості 145 томів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 140/26 від 12 травня 2014 року, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського, податкового обліку та звітності, обліковими регістрами ПАТ СФЗ висновки акту перевірки СДПІ № 11/15-2/00186513 від 16.07.2013 щодо податку на прибуток та податку на додану вартість, та підстави прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2013 року № 0000121502, від 01 серпня 2013 року № 0000141502, № 0000151502, № 0000161502, № 0000171502.

У зв'язку з не підтвердженням документально висновків акту перевірки СДПІ, експертом не встановлено наявності підстав для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 31 липня 3013 року № 0000121502, від 01 серпня 2013 року № 0000141502, № 0000151502, № 0000161502, № 0000171502 (т.2 а.с. 44-118).

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що в результаті судово-економічної експертизи не розкрито суті спірних правовідносин, оскільки як під час призначення експертизи, так і після отримання її висновку, а також при новому розгляді справи контролюючим органом не ставилося питання про призначення додаткової або повторної експертизи, якщо відповідач вважає висновок неповним, неясним, необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

Крім того, дійсність та обгрунтованість висновку судової експертизи підтверджена також матеріалами допиту судового експерта, що здійснено за дорученням суду Харківським окружним адміністративним судом (т.7 а.с.51-64).

Отже, висновок експерта № 140/26 судово-економічної експертизи є належним доказом у справі, в обгрунтованості висновків якого в суду не виникає сумнівів.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення судово-економічної експертизи, експертом було досліджено матеріали справи з долученими до неї первинними документами бухгалтерського та податкового обліку щодо спірних операцій.

Як встановлено експертом, висновки щодо завищення собівартості феросплавної продукції власного виробництва, реалізованої ПАТ СЗФ на адресу ПАТ Укрнафта , ґрунтуються на тому, що ціна реалізації феросплавної продукції однієї марки суттєво відрізняється в залежності від покупця, а саме реалізація феросплавів в бік ПАТ Укрнафта здійснюється за найнижчими цінами, про що свідчать викладені у Акті перевірки порівняльні аналізи:

- договорів, укладених ПАТ СЗФ на території України з покупцями феросплавної продукції (феросилікомаргінцю МнС17РБ ДСТУ 3548-97, феросиліцію ФС-65 ДСТУ 4127:2002):

ПАТ АМК (договори № 01/03-015/120 від 01.02.2011, №01/21-015/1578 від 26.12.2011);

ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна (договори № 01/13/11110961 від 15.08.2011, № 01/44/1112047 від 04.05.2012, № 01/77/11120864 від 29.10.2012);

ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг (договір № 01/25 від 03.01.2012);

ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (договір № 01/18 від 22.12.2011) та

ПАТ Укрнафта (договір № 01/32 від 01.02.2012) у частині умов транспортування та формування цін на зазначену продукцію;

- ціни реалізації продукції - феросилікомарганцю різних фракцій МнС17РБ-10-50мм та МнС17РБ-6 (0-300), реалізованих ПАТ СЗФ на адресу ПАТ Укрнафта у грудні 2011 року, січні-березні 2012 року, серпні-грудні 2012 року;

- ціни реалізації феросиліцію марок ФС-45, ФС-65, ФС-70, ФС-75 та феросилікомарганцю МнС17РБ відповідних фракцій на адресу ПАТ Укрнафта та в бік інших покупців на території України за період жовтень 2011 року - березень 2012 року, серпень 2012 року - грудень 2012 року, перелік яких у акті перевірки не зазначається.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, результати дослідження показали на відсутність співставних умов у повному обсязі, передбачених вищенаведеними контрактами/договорами та специфікаціями до них, укладеними між ПАТ СЗФ та ПАТ АМК , ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна , ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг , ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь й ПАТ Укрнафта .

А саме, неспівставними за результатами дослідження є:

І. заплановані до поставки у період 4 квартал 2011-2012 обсяги феросплавної продукції, а саме:

- по ПАТ АМК запланований обсяг поставки склав 25328,41 БТ;

- по ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна" - 4672 БТ;

- по ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг - 3365,26 БТ;

- по ПАТ Металургіний завод Азовсталь - у загальній кількості 6100 т, у т.ч. 5850 МТ, 250 БТ,

тоді як по ПАТ Укрнафта даний показник склав у загальній кількості 47483,44 т, у тому числі: 10627 МТ, 36856,44 БТ;

ІІ. методи формування цін реалізації, а саме:

- по ПАТ АМК - ціна продукції розраховується у національній валюті України за 1 базову тону, без врахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони, за курсом долара США, встановленого НБУ на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

- по ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна - ціна продукції розраховується у національній валюті України за 1 базову тону, без врахування ПДВ, з урахуванням залізничного тарифу та охорони, за курсом долара США, встановленого НБУ на дату відвантаження продукції/дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

- по ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг - ціна товару розраховується у національній валюті України за 1 базову тону, без урахування, з включенням витрат, пов'язаних з доставкою товару та охороною до станції призначення;

- по ПАТ Металургіний завод Азовсталь - ціна товару розраховується у національній валюті України за 1 метричну/базову тону, без врахування ПДВ/без урахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони, за курсом долара США, встановленого НБУ на дату відвантаження продукції/на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника,

тоді як по ПАТ Укрнафта ціна на товар визначається у національній валюті України, за 1 базову/метричну тону, з ПДВ, без урахування транспортних витрат (залізничного тарифу) та охорони;

ІІІ. умови щодо розрахунків за феросплави, а саме:

- по ПАТ АМК - передбачено 100% попередньої оплати за товар;

- по ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна передбачена оплата протягом 90-та календарних днів з моменту поставки товару;

- по ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг - передбачена оплата протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару;

- по ПАТ Металургіний завод Азовсталь - передбачена оплата протягом 15-ти календарних днів з моменту поставки товару,

тоді як за умовами контрактів, укладених між ПАТ СЗФ та ПАТ Укрнафта розрахунки за відвантажений товар проводяться протягом 30-ти, 90-та, 185-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку, допускається попередня оплата;

ІV. вантажовідправники та виробники феросплавної продукції, а саме:

- по ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг вантажовідправником та виробником Товару за умовами договору зазначено ПАТ СЗФ та ПАТ Запорізький завод феросплавів , ПАТ Нікопольський завод феросплавів ;

- по ПАТ Металургіний завод Азовсталь вантажовідправником та виробником Товару за умовами договору зазначено ПАТ СЗФ , ПАТ Запорізький завод феросплавів ,

тоді як за умовами контрактів, укладених між ПАТ СЗФ та ПАТ Укрнафта вантажовідправником та виробником товару є виключно ПАТ СЗФ ;

V. неоднорідність передбаченої для реалізації ПАТ СЗФ феросплавної продукції за хімічним складом, а саме:

- по ПАТ СЗФ та ПАТ АМК , ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н.Кузьміна , ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг , ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь було заплановано поставку на 4 квартал 2011-2012 продукції: феросилікомарганцю: марки МнС17РБ фракції 10-50; феросиліцію: марки ФС45 фракції 0-300; ФС65 фракцій 0-300, 10-50, 10-80; ФС75 фракції 10-50,

тоді як на адресу ПАТ Укрнафта за аналогічний період, згідно з умовами контрактів, було заплановано поставку ПАТ СЗФ наступної феросплавної продукції: феросилікомарганцю: марки МнС17Р30 фракцій 0-300, 10-50; МнС17РБ фракцій 0-300, 10-50, 10-100; феросиліцію: марки ФС45 фракцій 0-300, 10-100; ФС65 фракцій 0-13, 10-100; ФС70 фракції 0-300; ФС 75 фракцій 10-50, 10-100, в опціоні покупця;

VІ. умови щодо подальшої реалізації феросплавної продукції, а саме:

- по контрагентам ПАТ АМК , ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.А.Н.Кузьміна , ПАТ Компанія Пріват Інтертрейдінг , ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь обов'язковою умовою є те, що феросплавна продукція, зазначена у специфікаціях до договорів, підлягає постачанню на ринок України, тоді як, за умовами контрактів, укладених ПАТ СЗФ з ПАТ Укрнафта , товар підлягає реалізації за межами митних кордонів України.

Отже, в результаті дослідження первинних документів бухгалтерського й податкового обліку ПАТ СЗФ по господарських взаємовідносинах з ПАТ Укрнафта за листопад 2011 року - березень 2012 року, серпень-грудень 2012 року, а саме: контрактів, специфікацій, сертифікатів якості на феросплавну продукцію, податкових декларацій з податку на прибуток, актів прийому-передачі феросплавів, у співставленні з актом перевірки СДПІ з ОВП у м. Луганську, експертом встановлено, що діяльність ПАТ СЗФ , яка була спрямована на виробництво та подальший продаж феросплавної продукції з метою отримання доходу від її реалізації, є господарською діяльністю ПАТ СЗФ для цілей оподаткування, та витрати, понесені підприємством для забезпечення такої діяльності, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження на підставі висновку судової експертизи встановлено відсутність розбіжностей щодо формування рівня цін на феросплавну продукцію, реалізовану на адресу ПАТ Укрнафта відповідно до умов укладених контрактів та специфікацій до них, та підстав для виключення із складу витрат операційної діяльності за рядком 05 податкових декларацій з податку на прибуток, у тому числі за рядком 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" ПАТ СЗФ за період 4 квартал 2011-2012 витрат у сумі 65167510 грн., у тому числі:

за листопад 2011 року - 704764 грн., грудень 2011 року - 4979963 грн., січень 2012 року - 2952236 грн., лютий 2012 року - 9318524 грн., березень 2012 року - 17982311 грн., серпень 2012 року - 8345165 грн., вересень 2012 року - 7686211 грн., жовтень 2012 року - 5636564 грн., листопад 2012 року - 5231912 грн., грудень 2012 року - 2329861 грн.

Дослідження ціни реалізації ПАТ СЗФ на феросплавну продукцію, реалізовану на адресу ПАТ Укрнафта у період листопад 2011 року - березень 2012 року, серпень - грудень 2012 року у співставленні з даними акту перевірки викладено у Додатку № 1.

Отже, за результатами проведеного дослідження, що узгоджується з матеріалами справи, не підтверджуються висновки акту перевірки СДПІ щодо необґрунтованого включення ПАТ СЗФ по рядку 05 податкових декларацій з податку на прибуток, у тому числі ряд. 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за період 4 квартал 2011-2012 витрат у вигляді збитків по операціях з реалізації феросплавної продукції ПАТ Укрнафта на загальну суму 65167510 грн., у тому числі:

Висновки акту перевірки щодо завищення ПАТ СЗФ собівартості реалізованої феросплавної продукції на адресу компанії "Glowston Products LTD" ґрунтуються на тому, що при здійсненні експортних операцій ціна реалізації феросплавів для компанії "Glowston Products LTD" була найнижчою ніж:

- ціни експорту готової продукції ПАТ СЗФ до інших нерезидентів (у акті перевірки перелік даних нерезидентів не наводиться);

- ціни імпорту ПАТ АМК , ПАТ Енергомашспецсталь , ПрАТ ДЕМЗ ;

- ціни на феросплавну продукцію, згідно інформації від митних органів, згідно листа ДП Держзовнішінформ .

Дослідження ціни реалізації феросплавної продукції, реалізованої ПАТ СЗФ на адресу компанії "Glowston Prodacts LTD" за період жовтень-грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року, у співставленні з даними акту перевірки СДПІ наведено у Додатку № 4 (експертизи).

За результатами проведеного дослідження первинних документів бухгалтерського обліку ПАТ СЗФ по господарських взаємовідносинах з компанією "Glowston Products " за жовтень 2011 року - серпень 2012 року, а саме: контрактів, специфікацій, сертифікатів якості на феросплавну продукцію, вантажно-митних декларацій, відомостей витрат в розрізі покупців, інформації із зовнішніх джерел щодо цін реалізації на феросплавну продукцію у співставленні з актом перевірки СДПІ, експертом не встановлено розбіжностей щодо рівня цін на феросплавну продукцію, реалізовану на адресу нерезидента компанії "Glowston Products ", та не встановлено підстав для виключення із складу витрат операційної діяльності за рядком 05 податкових декларацій з податку на прибуток, у тому числі за рядком 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" ПАТ СЗФ за період 4 квартал 2011-2012 витрат у сумі 58941399 грн, у тому числі:

за жовтень 2011 року у сумі 4039036 грн., листопад 2011 року -5855163 грн., грудень 2011 року - 8386539 грн., січень 2012 року - 8339908 грн., лютий 2012 року - 2303877 грн., березень 2012 року - 4456430 грн., квітень 2012 року - 6661260 грн., травень 2012 року - 5579572 грн., червень 2012 року - 6864768 грн., липень 2012 року - 5855783 грн., серпень 2012 року - 599062 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , підпунктів 14.1.27, 14.1.71 п.14.1 ст.14, пунктів 138.4, 138.8 ст.138 ПК України та результатів проведеного дослідження не підтверджуються висновки акту перевірки СДПІ № 11/15-2/00186513 від 16.07.2013 щодо необгрунтованого включення позивачем до складу собівартості продукції в податковому обліку ПАТ СЗФ витрат у вигляді збитків по операціях з компанією "Glowston Products LTD" за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 58941399 грн, у тому числі:

Виходячи з вищенаведеного, та з урахуванням ст.3, ст.42, ст.44 ГК України, п.п.14.1.36, 14.1.27, 14.1.71, 14.1.228, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.4, п.138.8, також п.138.2. ст.138 (щодо визнання витрат, якi враховуються для визначення об'єкта оподаткування, тільки на пiдставi первинних документів), п.140.5 ст.140 ПК України, колегія суддів погоджує висновок місцевого суду, що документально не підтверджуються висновки акту СДПІ щодо завищення задекларованих ПАТ СЗФ показників у рядку 05 Декларацій Витрати операційної діяльності на загальну суму 124108916 грн., у т.ч. у складі рядка 05.1 "Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 124108916 грн., у тому числі: - за 4 квартал 2011 року у сумі 23965472 грн. - за 1 квартал 2012 року у сумі 45353287 грн.; - за півріччя 2012 року у сумі 64458888 грн.; - за 3 квартали 2012 року у сумі 86945108 грн.; - за 2012 рік у сумі 100143444 грн.

Також, зі змісту експертизи вбачається безпідставність встановленних контролюючим органом порушень ПАТ СЗФ п.198.5 ст.198 ПК України та заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по рядках: 01 декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товару", 09 "Всього податкових зобов'язань", на загальну суму, відповідно, 11306109 грн, в тому числі за періоди: лютий 2012 року - 1863705 грн., березень 2012 року - 3596462 грн, серпень 2012 року - 1127313 грн., листопад 2012 року - 1669033 грн., вересень 2012 року - 1537242 грн., жовтень 2012 року - 1046382 грн., грудень 2012 року - 465972 грн., яке ґрунтується на висновках акту перевірки щодо систематичного продажу продукції ПАТ СЗФ на адресу підприємства, зареєстрованого в офшорній зоні (Беліз) і підприємства ПАТ Укрнафта , нижче собівартості готової продукції, що на думку контролюючого органу, є правочином, спрямованим на зменшення бази оподаткування, завищення суми бюджетного відшкодування, не маючи під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Експертом зроблено обґрунтований висновок про те, що за результатами дослідження, з урахуванням п.188.1 ст.188 ПК України, підтверджується документально здійснення ПАТ СЗФ протягом лютого-березня, серпня-грудня 2012 року операцій з продажу феросплавної продукції покупцю ПАТ Укрнафта за ціною, обумовленою укладеними контрактами, з урахуванням податку на додану вартість, які є звичайною господарською діяльністю підприємства, та не підтверджуються висновки акту перевірки СДПІ щодо визначення операцій з реалізації феросплавної продукції ПАТ СЗФ на адресу ПАТ Укрнафта за ціною, нижче її собівартості, такими, що не відносяться до господарської діяльності підприємства, та заниження податкових зобов'язань ПАТ СЗФ на різницю між собівартістю виготовленої продукції та ціною її продажу ПАТ Укрнафта на загальну суму 11306109 грн., в тому числі за періоди:

лютий 2012 року - 1863705 грн., березень 2012 року - 3596462 грн., серпень 2012 року - 1669033 грн., вересень 2012 року - 1537242 грн., жовтень 2012 року - 1127313 грн., листопад 2012 року - 1046382 грн., грудень 2012 року - 465972 грн.

Зазначене цілком узгоджується з вищенаведеними висновками суду щодо законності формування позивачем податкового кредиту в період, що перевірявся.

3) Щодо порушень ПАТ СФЗ п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України по операціях з ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси .

Як убачається з п.3.2.2 акта перевірки від 16.07.2013 № 11/15-2/00186513, контролюючим органом зроблено висновок про завищення ПАТ СЗФ податкового кредиту по операціях з придбання товарів (послуг) у "ризикових" контрагентів на загальну суму 5790,00 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 457,00 грн.; за грудень 2011 року - 51,00 грн.; за березень 2012 року - 958,00 грн.; за травень 2012 року - 1727,00 грн.; за червень 2012 року - 1809,00 грн.; за серпень 2012 року - 609,00 грн.; за грудень 2012 року - 179,00 грн., а саме: ПП ТД Талан-Торг за березень 2012 року на суму 958,33 грн., травень 2012 року на суму 1727,00 грн.; ТОВ Укріндустрія за червень 2012 року на суму 760,00 грн.; ТОВ ІЕС за липень 2012 року на суму 608,83 грн.; ТОВ Южхімресурси за листопад 2011 року на суму 457,45 грн., грудень 2011 року на суму 51,40 грн., червень 2012 року на суму 1049,40 грн., грудень 2012 року на суму 179,22 грн.

Так, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено таку інформацію:

- ПП ТД Талан-Торг , код ЄДРПОУ 32055250, зареєстровано як юридичну особу 27.06.2002, 11.05.2007 за № 1224120000036672; 11.05.2007, 12.04.2010, 28.04.2011, 03.02.2012, 06.12.2012, 06.12.2012, 10.07.2013, 26.11.2013, 21.11.2014, 27.10.2015, 10.01.2017 до реєстру вносилися дані про вчинення реєстраційних дій (т.7 а.с.123-128).

- ТОВ Укріндустрія , код ЄДРПОУ 31223849, зареєстровано як юридичну особу 26.12.2000, 16.05.2005 за № 12271200000002629; 16.05.2005, 18.05.2005, 19.05.2005, 02.03.2007, 31.05.2007, 31.05.2007, 28.02.2008, 26.05.2008, 25.05.2009, 27.05.2010, 16.06.2011, 29.06.2011, 26.01.2012, 25.12.2012, 02.01.2013, 30.05.2013, 22.01.2014, 14.06.2014, 15.05.2015 до реєстру вносилися дані про вчинення реєстраційних дій (т.7 а.с.117-122).

- ТОВ ІЕС , код ЄДРПОУ 34916947, зареєстровано як юридичну особу 20.02.2007 за № 12241020000034563; 20.02.2007, 03.07.2012, 09.10.2012, 21.11.2013 до реєстру вносилися дані про вчинення реєстраційних дій (т.7 а.с.112-116).

- ТОВ Южхімресурси , код ЄДРПОУ 31685169, зареєстровано як юридичну особу 08.10.2001, 31.10.2005 за № 12241200000018884; 31.10.2005, 05.05.2008, 31.05.2010, 14.10.2010, 21.02.2011, 03.11.2011, 29.03.2012, 06.02.2014, 02.12.2014, 23.12.2015 до реєстру вносилися дані про вчинення реєстраційних дій (т.7 а.с.106-111).

Отже всі зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності на момент виникнення спірних правовідносин і надалі також.

На підставі акту перевірки та дослідної частини висновку судово-економічної експертизи судами встановлені такі обставини.

Між ПАТ СФЗ та ПП ТД Талан-Торг укладено договір поставки № 57 від 07.02.2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується у специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

До договору складено специфікацію, у якій визначено найменування товару, терміни поставки, умови поставки, оплати за товар, ціну товару, тощо.

Господарську операцію оформлено:

- видатковими накладними: № ТТ-0000174 від 27.03.2012 на суму 5750,00 грн., у тому числі ПДВ - 958,33 грн.; № ТТ-0000169 від 23.03.2012 на суму 10362,00 грн., у тому числі ПДВ - 1727,00 грн.;

- рахунками-фактурами: № ТТ-0021334 від 27.03.2012 на суму 5750,00 грн, у тому числі ПДВ - 958,33 грн.; № ТТ-0021328 від 23.03.2012 на суму 10362,00 грн, у тому числі ПДВ - 1727,00 грн;

- податковими накладними: № 40 від 27.03.2012 на суму 5750,00 грн, у тому числі ПДВ - 958,33 грн; № 37 від 23.03.2012 на суму 10362,00 грн, у тому числі ПДВ - 1727,00 грн.

Між ПАТ СФЗ та ТОВ Укріндустрія укладено договір № 27 від 27.01.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується у специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

До договору складено специфікацію, у якій визначено найменування товару, терміни поставки, умови поставки, оплати за товар, ціну товару.

Господарську операцію оформлено:

- видатковою накладною № 78 від 06.06.2012 на суму 4560,00 грн., у тому числі ПДВ - 760,00 грн.;

- рахунком-фактурою № 77 від 15.05.2012 на суму 4560,00 грн., у тому числі ПДВ - 760,00 грн.;

- податковою накладною № 7 від 06.06.2012 на суму 4560,00 грн., у тому числі ПДВ - 760,00 грн.

Між ПАТ СФЗ та ТОВ ІЕС укладено договір поставки № 210 від 04.07.2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується у специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Господарську операцію оформлено:

- видатковою накладною № 41 від 24.07.2012 на суму 3653,00 грн., у тому числі ПДВ - 608,83 грн.;

- рахунком-фактурою № 72 від 14.07.2012 на суму 3653,00 грн., у тому числі ПДВ - 608,83 грн.;

- податковою накладною № 9 від 24.07.2012 на суму 3653,00 грн., у тому числі ПДВ - 608,83 грн.;

- товарно-транспортною накладною № 166000644603 від 24.07.2012.

Між ПАТ СФЗ та ТОВ Южхімресурси укладено договір поставки № 147 від 12.06.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується у специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором. До договору складено додаткові угоди (а.с.111-119 том 12).

Господарську операцію оформлено:

- видатковими накладними: № 1039 від 05.12.2011 на суму 308,40 грн, у тому числі ПДВ - 51,40 грн; № 960 від 07.11.2011 на суму 2744,70 грн, у тому числі ПДВ - 457,45 грн; № 1546 від 28.05.2012 на суму 3512,40 грн, у тому числі ПДВ - 585,40 грн; № 1606 від 20.06.2012 на суму 2784,00 грн, у тому числі ПДВ - 464,00 грн; № 2264 від 07.12.2012 на суму 1075,31 грн, у тому числі ПДВ - 179,22 грн;

- рахунками: № 10526 від 05.12.2011 на суму 308,40 грн, у тому числі ПДВ - 51,40 грн.; № 10381 від 07.11.2011 на суму 2744,70 грн, у тому числі ПДВ - 457,45 грн; № 11251 від 28.05.2012 на суму 3512,40 грн, у тому числі ПДВ - 585,40 грн; № 11411 від 20.06.2012 на суму 2784,00 грн, у тому числі ПДВ - 464,00 грн; № 12537 від 07.12.2012 на суму 1075,31 грн., у тому числі ПДВ - 179,22 грн;

- податковими накладними: № 9 від 05.12.2011 на суму 308,40 грн, у тому числі ПДВ - 51,40 грн; № 20 від 07.11.2011 на суму 2744,70 грн, у тому числі ПДВ - 457,45 грн; № 85 від 28.05.2012 на суму 3512,40 грн, у тому числі ПДВ - 585,40 грн; № 48 від 20.06.2012 на суму 2784,00 грн, у тому числі ПДВ - 464,00 грн; № 18 від 07.12.2012 на суму 1075,31 грн, у тому числі ПДВ - 179,22 грн.

За товар, отриманий від ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси , позивачем сплачено у повному обсязі, що сторонами не оспорюється.

Податкові накладні, отримані від контрагентів, позивачем включено позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів. Також позивачем вказані операції відображено у бухгалтерському та податковому обліку товариства, що також сторонами не заперечується.

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації, якою оформлено господарські операції між ПАТ СФЗ та навденими вище контрагентами вимогам Закону № 996-XIV та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій у спірному періоді, а відтак й правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість у спірному періоді по вище вказаних операціях.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси , як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

ПК України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. ПК України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти, від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 813/66/16, від 06 листопада 2018 року у справі № 820/10024/13-а (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73843802 та 77699736 відповідно).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями підприємств-контрагентів, чи сприяння ухиленню цих підприємств від виконання податкових зобов'язань.

Законність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами позивача підтверджується також висновком судового експерта про те, що не підтверджується первинними документами та обліковими регістрами порушення ПАТ СФЗ п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, у частині завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів (послуг) у "ризикових" контрагентів: ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ Інвестелектросервіс , ТОВ Южхімресурси на загальну суму ПДВ 5790 грн., у тому числі: за листопад 2011 року на суму 457 грн., грудень 2011 року на суму 51 грн., березень 2012 року на суму 958 грн., травень 2012 року на суму 1727 грн., червень 2012 року на суму 1809 грн., серпень 2012 року на суму 609 грн., за грудень 2012 року на суму 179 грн.

Експерт також прийшов до висновку, що не підтверджується первинними документами та обліковими регістрами ПАТ СФЗ висновки акту перевірки щодо порушення:

- п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого ПАТ СФЗ занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по рядках 01 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товару", 09 "Всього податкових зобов'язань" на загальну суму, відповідно, 11306109 грн., у тому числі: лютий 2012 року - 1863705 грн., березень 2012 року - 3596462 грн., серпень 2012 року - 1669033 грн., вересень 2012 року - 1537242 грн., жовтень 2012 року - 1127313 грн., листопад 2012 року - 1046382 грн., грудень 2012 року - 465972 грн.;

- п.198.3, 198.6 ст.198, ст. 200 ПК України в результаті, чого ПАТ СФЗ завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 5790 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 457 грн., за грудень 2011 року - 51 грн., за березень 2012 року - 958 грн., за травень 2012 року - 1727 грн., за червень 2012 року - 1809 грн., за серпень 2012 року - 609 грн., за грудень 2012 року - 179 грн.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів погоджує висновок місцевого суду, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП ТД Талан-Торг , ТОВ Укріндустрія , ТОВ ІЕС , ТОВ Южхімресурси , отже позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000171502 від 01.08.2013, № 0000121502 від 31.07.2013, № 0000141502 від 01.08.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, спираючись на висновки судово-економічної експертизи, під час проведення якої досліджувалися оригінали первинних документів та матеріали справи за цим позовом в повному обсязі, враховуючи ту обставину, що відповідачем протягом нового розгляду справи не представлено доказів на спростування зазначеного висновку експертизи як неналежного чи недопустимого доказу у справі, а доводи позивача про необгрунтованість висновків експертизи не знайшли свого підтвердження в суді, а також враховуючи те, що відповідачем в ході перевірки досліджувалися всі первинні документи без зауважень щодо їх кількості, форми та змісту, суд вважає можливим розглянути цю справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів та прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду України від 09 червня 2015 року у справі №21-289а15, яка, на його думку, спростовує висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки суди під час вирішення спірних правовідносин вивчають первинні документи за кожними конкретними обставинами справи. Крім того, в зазначеному рішенні зроблено правовий висновок щодо застосування інших правових норм, оскільки господарська діяльність позивача у вказаній справі здійснювалася в період дії Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України (в редакції закону з 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно до норм чинного (в період виникнення спірних правовідносин) законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційн у скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 812/6790/13-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 10 квітня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді Т. Г. Гаврищук

О. О. Шишов


Суд	Перший апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	09.04.2019
Оприлюднено	11.04.2019
Номер документу	81045112
Судочинство	Адміністративне

Сіваченко Ігор Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.04.2019 по справі 812/6790/13-аПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —812/6790/13-а

Постанова від 09.04.2019

Постанова
від 09.04.2019 по справі 812/6790/13-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД