Постанова

від 09.04.2019 по справі 360/3668/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року справа №360/3668/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сватівської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (повний текст складено 25 січня 2019 року в м. Сєвєродонецьк ) у справі № 360/3668/18 (суддя І інстанції - Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_5 до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії у якому просила суд, з урахуванням уточнень; - визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії з питань захисту прав дитини при Сватівській райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18; - зобов'язати Сватівську райдержадміністрацію надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Сватове, Луганської області, Україна, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, видане 15 липня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції у Луганській області.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 05.04.2017 року Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів позивачем було подано до служби у справах дітей при Сватівській райдержадміністрації 17 серпня 2018 року пакет документів для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів її дитині ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - заяву про надання статусу, як дитина, яка під час здійснення антитерористичної операції зазнала психологічного насильства, згоду на обробку персональних даних, копію мого паспорту, копію свідоцтва про народження дитини, довідку з комунального некомерційного підприємства Сватівський центр первинної медико-санітарної допомоги про те, що під час антитерористичної операції ОСОБА_5 перебуває в цій установі на медичному обліку, висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Сватівської райдержадміністрації. Проте листом Сватівської райдержадміністрації № 22/31-3272 від 20.09.2018 позивачу було повідомлено, що Сватівська райдержадміністрація на підставі протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини при Сватівській райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18 відмовляє у наданні статусу ОСОБА_5. Протокольним рішенням комісія з питань захисту прав дитини при Сватівській райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18 на підставі висновку начальника відділу правового забезпечення Сватівської райдержадміністрації від 05.07.2018, щодо неможливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, мешканцям міста Сватового Луганської області, вважає за неможливе надати статус ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 360/3668/18 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області в особі комісії з питань захисту прав дитини від 06.09.2018 № 19/18. Зобов'язано Сватівську районну державну адміністрацію Луганської області в особі комісії з питань захисту прав дитини прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Сватове, Луганської області, Україна, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1, видане 15 липня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції у Луганської області, на підставі заяви, поданої 17 серпня 2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сватівської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що факту проживання дитини в населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, достатньо для отримання дитиною статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Крім того, лист Мінсоцполітики від 04.08.2018 № 15201/0/2-18/37 "Про методичні рекомендації щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів" не є джерелом права, яке можна, згідно зі ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосувати для вирішення адміністративного спору.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 28.10.1998 Сватівським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 63-64).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сватове Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

17 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Сватівської райдержадміністрації із заявою про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, її дитині ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що вона зазнала психологічного насильства (а.с. 60, 86).

До заяви про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, позивачем було додано: копію паспорта НОМЕР_2, згоду на обробку персональних даних, копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1, акт оцінки потреб дитини та її сім'ї № 1287/18 (а.с. 61-70, 87-93).

Відповідно до витягу з протоколу № 19/18 від 06.09.2018 ухвалено рішення про неможливість надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів дитині - мешканця Сватівського району ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с. 14-15, 41-42, 56-59).

Листом Сватівської районної державної адміністрації Луганської області від 20.09.2018 № 22/31-3272 повідомлено про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, в обґрунтування відмови зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що на території міста Сватове Луганської області відбувалися воєнні дії, збройний конфлікт або тимчасова окупація, тому жодних підстав надавати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітям, проживаючим у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, за відсутності документів, які підтверджують внутрішнє переміщення дитини або залишення нею свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також документів, що підтверджують загибель (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерть внаслідок поранення, контузію або каліцтво батьків дитини або одного з них, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі, Сватівська райдержадміністрація не_має. У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до протокольного рішення районної комісії з питань захисту прав дитини при Сватівській районній державній адміністрації від 06 вересня 2018 року № 19/18, Сватівська райдержадміністрація відмовляє у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів малолітньому сину позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції у Луганській області 15 липня 2014 року), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 40).

Листом Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 13.08.2018 № 5/31-4832 роз'яснено, що Міністерством соціальної політики розроблено та затверджено методичні рекомендації щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів для надання допомоги при застосуванні законодавства з питань забезпечення соціального захисту дітей, зазначеної категорії. Згідно рекомендацій найбільшою чисельною групою дітей (осіб), які матимуть право на встановлення статусу, - це діти із числа внутрішньо переміщених осіб, які проживають у всіх без винятку регіонах України, і як. постраждали внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту. Другою - це діти, які проживають/перебувають в населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких проводилася антитерористична операція / операція об'єднаних сил, і які потребують особливої уваги з боку держави і суспільства у зв'язку з перебуванням у зоні, що наближена до бойових дій. Такими за фактом є всі діти, які проживали/перебували на території проведення антитерористичної операції / операції об'єднаних сил. Третя - це діти, які отримали психологічну травму внаслідок загибелі їхніх батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, чи батьків або одною з них - з числа осіб, які брали участь в антитерористичній операції об'єднаних сил. З наведеного вбачається, що якщо дитина стала жертвою психологічного насильства внаслідок проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів на території м. Сватово, то вона додатково до загального переліку документів має додати лише висновок оцінки потреб сім'ї у соціальних послугах. Тобто сам факт проживання дитини (особи, яка на час проведення антитерористичної операції не досягла повноліття) в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, якщо вона зазнала психологічного насильства, є підставою для надання статусу (а.с. 19-22).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для надання дитині статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є, зокрема, дитина, яка зазнала психологічне насильство, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275. При цьому отримання психологічного насилля не потребує доведенню. Поданих позивачем документів достатньо для вирішення питання щодо надання ОСОБА_5 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та наявні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III Про охорону дитинства (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 Закону № 2402-III у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.

Статтею 4 Закону № 2402-III визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону № 2402-III, проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

Частинами 1-2, 6 статтею 30-1 Закону № 2402-III визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України Про охорону дитинства Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - Порядок № 268).

Пунктом 1 Порядку № 268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - статус).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 268 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Відповідно до пунктів 3-6 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичного, сексуального насильства; були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; зазнали психологічного насильства.

Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.

Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 10 Порядку № 268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою А ), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Сватове Луганської області.

Між тим, в абзацах 12-15 п. 6 Порядку № 268 зазначено, що за обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються: висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг; копія посвідчення з написом Посвідчення члена сім'ї загиблого , якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740; копія свідоцтва про смерть та копія документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення антитерористичної операції, у разі загибелі батьків дитини або одного з них - із числа цивільних осіб.

Загальновідомим є той факт, що у місті Сватове Луганської області не проводилось воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, а тому надавати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітям, які проживають у місті Сватове та не є внутрішнього переміщеними або такими, що залишили своє місце проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також документів, що підтверджують загибель (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерть внаслідок поранення, контузію або каліцтво батьків дитини або одного з них, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (позивач не надавала такого документа відповідачу), неможна.

Колегія суддів вважає, що думка позивача про те, що факту проживання її дитини в населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, достатньо для отримання її дитиною статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є помилковою. Крім того, колегія суддів зазначає, що лист Мінсоцполітики від 04.08.2018 № 15201/0/2-18/37 Про методичні рекомендації щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів не є нормативно правовим актом який можна застосувати для вирішення даного адміністративного спору.

Крім того, згідно висновку акта оцінки потреб дитини та її сім'ї № 1287/18 (а.с. 61-70, 87-93), на який посилається позивач, убачається, що потреби дитини задовольняються на середньому рівні, родина мешкає в сприятливих умовах користується ресурсами громади. Вважано надання послуг без оформлення соціального супроводу за карткою обліку роботи з сім'єю, здійснення обстеження матеріально-побутових умов. Зазначений висновок не містить приписів, передбачених вищезазначеними абзацами пункту 6 Порядку № 268 .

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративній справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач при розгляді звернення позивача про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, її дитині ОСОБА_5, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що призвело до ухвалення судового рішення, з порушенням норм матеріального, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог помилковим та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сватівської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 360/3668/18 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 360/3668/18 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_5 до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов