Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/3839/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/3839/15 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд-2004 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд-2004 (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402201 від 25 лютого 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 352 092, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що висновки акту перевірки від 05 лютого 2015 року №12/22-214/25568117/402 базуються на припущеннях та спростовуються, тим, що ТОВ здійснює господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури. Для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за угодами укладеними із замовниками будівельних робіт, позивач залучає до роботи субпідрядні організації. Так, у періоді, що перевірявся між ТОВ та ТОВ Бентфайс було укладено реальний господарський договір на виконання загальних будівельних, ремонтних, електромонтажних робіт, монтажу металоконструкцій, що відповідає приписам цивільного законодавства та умовам угод, що укладались із замовниками будівельних робіт. Протягом травня-вересня 2014 року ТОВ Бентфайс виконувались роботи, обумовлені договором субпідряду, що підтверджується наданими до перевірки та до суду первинними документами. Відповідно до приписів ст. 201 ПК України, ТОВ Бентфайс на вимогу ТОВ складено податкові накладні, які були включені позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, позивач наголосив, що усі первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Бентфайс складені в письмовій формі, мають обов'язкові реквізити та є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку. Натомість єдиною підставою для висновків податкової про заниження ТОВ податкових зобов'язань з податку на додану вартість стала податкова інформація щодо порушення правил ведення господарської діяльності та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Бентфайс .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року позовні вимоги було задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, прийнятої під головуванням судді Потапчука В.О., провадження по даній праві було відкрито.

Пізніше ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року провадження по даній справі № 815/3938/15 було зупинено до ухвалення рішення по суті ВАСУ у справі № 815/3176/15 (800/49628/15).

Також, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, в зв'язку з перерозподілом, дану справу було прийнято колегією суддів у складі суддів Шляхтицького О.І., Потапчука В.О та Семенюка Г.В. до свого провадження.

Крім того, вказаною ухвалою з огляду на те, що у справі № 815/3176/15 (800/49628/15) постановою ВАСУ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ТОВ залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року було залишено без змін, було поновлено провадження у справі № 815/3839/15 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09 квітня 2019 року о 12:00.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що у період з 26 січня 2015 року по 30 січня 2015 року на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22 січня 2015 року №54 та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту на підставі направлення від 22 січня 2015 року №47 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Бентфайс за період з 01 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 05 лютого 2015 року №12/22-214/25568117/402 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ (код ЄДРПОУ 25568117) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Бентфайс (код за ЄДРПОУ 36076383) за період з 01 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року , у висновках якого зазначено про встановлені порушення вимог п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 234 728, 00 грн..

На підставі акту перевірки від 05 лютого 2015 року №12/22-214/25568117/402 та згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402201 від 25 лютого 2015 року, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 352 092, 00 грн., з яких 234 728, 00 грн. - за основним платежем та 117 364, 00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 16, том 1).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03 червня 2015 року №11460/6/9999-10-01-04-25, залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000402201 від 25 лютого 2015 року та рішення за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу підприємства - без задоволення.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено та судом не встановлено доказів на підтвердження висновків податкової про порушення ТОВ п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму у розмірі 352 902, 00 грн. Висновки про зазначені порушення зроблено на підставі перевірки інших юридичних осіб, без належного дослідження первинних документів, що свідчить про їх необґрунтованість. Водночас, позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що досліджувались судом та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Бентфайс , а отже і сформований ним податковий кредит, згідно виписаних ТОВ Бентфайс податкових накладних на загальну суму 234 728, 00 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України та Податковому кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201 жовтня статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2014 року між ТОВ (Підрядник) та ТОВ Бентфайс (Субпідрядник) укладено Договір СП №01/05-14 на виконання субпідрядних робіт. Предметом договору є зобов'язання Субпідрядника по завданню Підрядника виконувати загально-будівельні, ремонтно-будівельні, сантехнічні, електромонтажні, асфальтобетонні роботи та монтаж металоконструкцій, а Підрядник зобов'язується приймати та оплачувати вказані роботи.

З актів здачі-прийняття робіт вбачається, що у періоді, який перевірявся ТОВ Бентфайс на замовлення ТОВ виконувало роботи по виготовленню та монтажу метало-пластикової перегородки, роботи по ремонту залізничного переїзду, роботи по ремонту асфальтобетонного покриття, ремонту приміщень та інші ремонтні роботи, роботи з технічного обслуговування електрообладнання, ін.

Також, сторонами субпідрядного Договору №СП №01/05-14 від 05 травня 2015 року узгоджено договірну ціну вартості 1 (однієї) машино-години та вартості 1 (однієї) людино-години при виконанні робіт, про що складені відповідні протоколи узгодження договірної ціни, які є підставою для взаєморозрахунків між субпідрядником та генпідрядником.

Факт оплати за виконані роботи по Договору №СП №01/05-14 від 05 травня 2015 року, підтверджується виписками по банківським рахункам ТОВ.

Про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами свідчать копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3); актів приймання виконаних будівельних (форма №КБ-2) за травень-вересень 2014 року, а також договірна ціна (форма №9); локальні кошториси на будівельні роботи; підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів.

Окремо слід зазначити, що основними видами економічної діяльності ТОВ, згідно довідки з ЄДРПОУ є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

21 серпня 2012 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ видано Ліцензію №072451 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

Крім цього, на вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентом позивача були виписані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Також, колегія суддів зазначає, що оскільки податкові накладні по яким позивачем сформовано спірний податковий кредит не стосуються операцій з постачання підакцизних товарів, сума податку на додану вартість у них не перевищує 10000 грн., а складені вони були в період часу до 2015 року, то вказані податкові накладні не підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно положень пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності господарських правовідносин позивача з контрагентом, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представниками відповідача доведено не було.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договір позивача з контрагентом в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним суб'єктом господарської діяльності.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги з приводу наявних дефектів загального податкового стану контрагента позивача, зокрема, щодо відсутності ТОВ Бентфайс за місцем знаходження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки платник податків, в даному випадку ТОВ, не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (навіть протиправні) своїх контрагентів (ТОВ Бентфайс ). Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Окремо слід зазначити, що вказані посилання відповідача на правовий стан ТОВ Бентфайс не підтверджено відповідними доказами та обставинами преюдиційного характеру.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39565551, 65098, Одеська область, місто Одеса, вул.Стовпова, будинок 17) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять), 20 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.