Постанова

від 09.04.2019 по справі 804/6576/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/6576/16

адміністративне провадження №К/9901/40379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дом Трейд ПС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у складі судді Царікової О.В.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі суддів Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М.,

у справі № 804/6576/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дом Трейд ПС

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

04 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дом Трейд ПС (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 21 вересня 2016 року № 0006661407, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 682871 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 170717 грн 75 коп. та № 0006651407, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 59540 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 885 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

11 січня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, Товариству відмовлено повністю у задоволені позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 вересня 2016 року №0006661407, №0006651407, з мотивів того, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань стало визнання господарських операцій, що мали вплив на їх формування фіктивними з огляду на підписання первинних документів неповноважними особами, підтвердженні відповідними поясненнями, наданими директорами цих підприємств в ході досудового провадження кримінальних справ.

03 листопада 2017 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач доводить обставини справи, які за його позицією вказують на правомірність формування ним витрат та податкового кредиту, у якості доказів правомірності їх формування Товариство просить врахувати висновки судово-економічної експертизи.

20 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 03 листопада 2017 року та витребувано справу №804/6576/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

11 січня 2018 року справа №804/6576/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №804/6576/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/40379/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39220508, перебуває на податковому обліку з 21 травня 2014 року, є платником податку на додану вартість з 01 серпня 2014 року.

Податковим органом у серпні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 21 травня 2014 року по 30 червня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 вересня 2016 року №490/04-36-14-03/39220508 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 21 вересня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0006651407 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 59540 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14885 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0006661407 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 682871 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 170717 грн 75 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, підпунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Омега Гарант ЛТД укладено договір від 25 серпня 2014 року №2508, який підписаний директором ОСОБА_2, на підставі якого у серпні та вересні 2014 року Товариством оформлено придбання товару на загальну суму 1201829 грн 88 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 200304 грн 98 коп. Також, встановлено укладення договору купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року №5 між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Сайдекс підписаного директором ОСОБА_3, на підставі якого позивачем оформлено отримання товару у грудні 2015 року на загальну суму 3700294 грн 44 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 616715 грн 74 коп.

Встановлені актом перевірки порушення стосуються взаємовідносин позивача з його контрагентами визначені як нереальні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Гарант ЛТД ОСОБА_4 це Товариство подавало податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2014 року - вересень 2014 року.

За ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України оперативним управлінням з ОВС ОУ ГУ ДФС у м. Києві зареєстровано кримінальне провадження №32014100100000099 від 09 липня 2014 року. В рамках вказаного кримінального провадження допитано директора підприємства - ОСОБА_4, який під час допиту заперечив свою причетність до діяльності ТОВ "Омега Гарант ЛТД".

За підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайдекс" ОСОБА_3 подавалася податкова звітність цього підприємства за грудень 2015 року.

За ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України оперативним управлінням з ОВС ОУ ГУ ДФС у м. Києві зареєстровано кримінальне провадження №32016100060000090. Допитаний в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 повідомив про те, що він за грошову винагороду надав свою згоду під час реєстрації зазначеного суб'єкта господарювання та заперечив своє відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Висновуючись саме на цих обставинах податковий орган дійшов висновку про заниження Товариством податку на додану вартість на суму 682 871,00 грн внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Гарант ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайдекс", а також про неправомірне віднесення до складу витрат господарської діяльності, витрат по придбанню ТМЦ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Гарант ЛТД" на суму 330779,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 59540,00 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшли до висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії Товариства з його контрагентами, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними.

При цьому суди попередніх інстанцій посилалися на те, що згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правомірності формування податку на додану вартість судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції діючій на момент вчинення господарських операцій, за якими до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій перелік яких наведений цими положеннями. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань стало визнання господарських операцій, що мали вплив на їх формування фіктивними з огляду на підписання первинних документів неповноважними особами, підтверджені відповідними поясненнями, наданими директорами цих підприємств в ході досудового провадження кримінальних справ.

Приймаючи позицію податкового органу, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що такі висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постановах від 26 січня 2016 року по справі №2а-15327/12/2670, від 14 червня 2016 року у справі №826/14268/14, відповідно до яких статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, а всі первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції відхилений наданий позивачем в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції висновок експерта № 15/11.2/107 від 05 жовтня 2017 року, проведений за заявою представника позивача на проведення економічної експертизи в кримінальному провадженні № 32017041640000001 з огляду на підстави неприйняття первинних документів - їх підписання неповноважними особами.

Суд визнає неприйнятними висновки судів попередніх інстанцій про те, що контрагенти позивача є фіктивними, з огляду на відсутність доказів такої фіктивності встановленої в межах кримінальних проваджень, відсутність вироків у кримінальних справах або інших процесуальних документів, якими закінчено розгляд цих справ.

Неприйнятним є також посилання податкового органу на пояснення керівників контрагентів наданих в межах кримінальних проваджень з огляду на невідповідність їх критеріям допустимості, оскільки, пояснення, як докази отримані в межах кримінального провадження можуть бути досліджені в межах інших процесів та оцінені на рівні з іншими доказами за умови їх засвідчення слідчим або процесуальним керівником.

Разом із тим оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на не доведеності поставки контрагентами позивача товару Товариства.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними світлокопіями первинних документів не підтверджений рух придбаного позивачем товару, оскільки надані позивачем письмові докази на придбання та подальшу реалізацію товару не відповідають встановленим до них вимогам.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з огляду на те, що вони не утримують в собі, підписів або від постачальника або від одержувача , або від обох, не утримують посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, що спростовує доводи позивача про правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару та доводить висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями обумовлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є висновок судів попередніх інстанцій на застосування правових позицій Верховного Суду України щодо підписання документів неповноважною особою, оскільки особи, якими підписані первинні документи (світлокопії) документів відсутні, здебільше ними не визначені взагалі, при цьому світлокопії до суду при зверненні із позовом подавались Товариством, копії яких засвідчені підписом невідомої особи.

Щодо висновку експерта отриманого в межах кримінальної справи, він підлягає оцінці, як доказ на загальних підставах, оскільки експертиза призначена та проведена не в межах цієї судової справи.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із його контрагентами, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, які би вплинули на їх скасування, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дом Трейд ПС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 804/6576/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер