Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/9240/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9240/17 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Трансекспо до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВТП Трансекспо (далі - Позивач, ТОВ ВТП Трансекспо ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2017 року №0034841404 та №0034871404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем у повному обсязі первинні документи відповідають вимогам законодавства, що свідчить про реальність господарських операцій, вчинених з метою досягнення економічної мети, а відтак висновки про їх безтоварність є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Позивачем не було надано ряд передбачених договорами документів, у контрагентів ТОВ ВТП Трансекспо були відсутні виробничі потужності та спеціальна правосуб'єктність, необхідні для виконання господарських зобов'язань. Викладене, на переконання контролюючого органу, свідчить про відсутність у Позивача права на формування даних податкового обліку та, як наслідок, останнім завищено суму бюджетного відшкодування.

Після усунення визначених в ухвалі від 26.12.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 року, яке у подальшому відкладено на 10.04.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВТП Трансекспо просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що до матеріалів справи були надані всі первинні документи, а також документи, на відсутність яких посилається ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі. Крім того, вказує, що будь-яке недотримання контрагентами Позивача вимог податкового законодавства не може мати негативних наслідків для нього. Крім іншого, стверджує, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується існування у ТОВ Юкрейніан Білдінг , ТОВ Тізарт і ТОВ Мізард виробничих потужностей для виконання господарських зобов'язань.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у червні 2017 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі п. 211.1 ст. 211 ПК України, наказу від 09.06.2017 року №4685 та направлення від 09.06.2017 року №09.06.2017 року №553/26-15-14-04-01 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВТП Трансекспо з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2017 року.

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ ВТП Трансекспо :

- вимог п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення (рядок 21) за квітень 2017 року на суму 118 243,00 грн.;

- положень п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок якого ТОВ ВТП Трансекпсо завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на суму 747 588,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.06.2017 року №445/26-15-14-04-01/39521561 (т. 1 а.с. 18-34).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 14.07.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми В1 №0034841404, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 22 901,00 грн., а також застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції на суму 5 725,25 грн. (т. 1 а.с. 38-39);

- форми В4 №0034871404, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 118 243,00 грн. (т. 1 а.с. 40).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ ВТП Трансекспо і ТОВ Юкрейніан Білдінг укладено договір субпідряду від 06.12.2016 року № 1509-2016-ЮБ, предметом якого є виконання робіт з влаштування систем протипожежного захисту, систем безпеки та It-систем на Об'єкті Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні - ОХМАТДИТ (в тому числі поставка та монтаж обладнання) (ДСТУ БД.1.1-1.2013 (код -5215120-4 ДК 021:2015 Будівництво спеціалізованих медичних закладів )) (т. 1 а.с. 152-167).

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором, Позивачем було надано копії акту приймання-виконаних монтажних робіт від 31.03.2017 року № 1 (т. 1 а.с. 168), акту приймання-передачі будівельного майданчика Будівництво сучасного лікувально - діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні Охмадит від 06.12.2016 року (т. 2 а.с. 213), актів приймання-передачі ресурсів для виконання робіт на об'єкті Будівництво сучасного лікувально - діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні Охмадит (т. 2 а.с. 214-216), накладної від 08.12.2016 року № 45/12 (т. 2 а.с. 217), звітів про хід виконання робіт на об'єкті (т. 2 а.с. 218-223), листа від 18.11.2016 року № 143/1 (т. 2 а.с. 224), яким ТОВ Ріола-Модуль ЛТД надало Тозивачу дозвіл на залучення ТОВ Юкрейніан Білдінг до виконання монтажних робіт, платіжних доручень (т. 1 а.с. 177-180), податкових накладних (т. 1 а.с. 169-176).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження наявності у ТОВ Юкрейніан Білдінг виробничо-матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-господарських відносин за договором субпідряду від 06.12.2016 року № 1509-2016-ЮБ Позивачем надано договору суборенди нежитлових приміщень від 22.06.2017 року № 129-06/17-ПУ укладеного між, трудових договорів, наказу від 09.11.2016 року № 4 про призначення на посаду директора (т. 2 а.с. 157-174).

Факт можливості виконання ТОВ Юкрейніан Білдінг будівельних робіт за договором від 06.12.2016 року № 1509-2016-ЮБ, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявною в матеріалах справи копією ліцензії, виданої Державною архітектурно - будівельною інспекцією України від 06.09.2016 № 33-Л на вид діяльності Господарська діяльність з будівництва об'єктів IV і V категорій складності (за переліком видів робіт згідно з додатком) з додатком (т. 2 а.с. 175-176).

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що Позивачем на підтвердження наявності виробничої необхідності укладання договору з ТОВ Юкрейніан Білдінг та використання виконаних робіт у власній господарській діяльності і з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово-господарських правовідносин, надані копії укладених з Державним підприємством Укрмедпроектбуд договору від 02.11.2016 року № 2016/3, предметом якого є виконання робіт з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні ОХМАТДИТ ДСТУ БД.1.1-1.2013 (Код ДК:021-2015: 45200000-9 (Роботи, пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва) (Вогнезахист залізобетонного перекриття та інженерних проходів), з ТОВ РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД договорів субпідряду від 15.09.2016 року № 1509-2016, предметом якого є виконання робіт щодо будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні ОХМАТДИТ (ДСТУ БД. 1.1-1.2013 (код 45215120-4 ДК 021:2015 Будівництво спеціалізованих медичних закладів ), укладеного між Державним підприємством Укрмедпроектбуд та ТОВ РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД , від 28.12.2016 року № 28/12/2016-01, предметом якого є виконання робіт з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні ОХМАТДИТ (ДСТУ БД. 1.1-1.2013 (Код ДК:021/2015: 45200000-9 (Роботи, пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва); договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ ВТП Трансекспо та ТОВ Мізард укладено договір від 19.12.2016 року № 19/12-М, предметом якого є виконання вогнезахисних робіт по об'єкту Будівництво першої черги торгівельно-розважального комплексу з паркінгом за адресою 4-й А мікрорайон Позняки у Дарницькому районі міста Києва (т. 1 а.с. 118-123).

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань із вказаним контрагентом Позивачем надано копії: акту прийняття виконаних підрядних робіт (т. 1 а.с. 124), акту приймання-передачі будівельного майданчику Будівництво першої черги торгівельно - розважального комплексу з паркінгом за адресою 4-й А мікрорайон Позняки у Дарницькому районі м. Києва від 19.12.2016 року (т. 2 а.с. 225), акта передачі-приймання ресурсів для виконання робіт на об'єкті Будівництво першої черги торгівельно-розважального комплексу з паркінгом за адресою 4-й А мікрорайон Позняки у Дарницькому районі м. Києва (т. 2 а.с. 226), платіжного доручення (т. 1 а.с. 125), податкових накладних (т. 1 а.с. 126-129).

На підтвердження наявності у ТОВ Мізард виробничо-матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-господарських відносин за договором від 19.12.2016 року № 19/12-М Позивачем надано копії договору суборенди від 01.08.2016 року № 26-А зі складеним до нього актом приймання - передачі приміщень від 01.08.2016 року та листами-повідомленнями (т. 2 а.с. 142-150).

Крім того, суд зауважив, що на підтвердження наявності виробничої необхідності укладання договору з ТОВ Мізард та використання виконаних робіт у власній господарській діяльності і з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Солстрой Позивачем надано копії договору субпідряду № 14/09-ВЗ на виконання робіт з вогнезахисту від 26.12.2016 року, предметом якого є виконання повного комплексу роботів по підвищенню вогнестійкості металевих конструкції , а саме: Вогнезахист металевих конструкцій згідно Розділу 6 Робочої документації Том 6.1, 6.2, 6.3 Проект виробництва вогнезахисних робіт по забезпеченню межі вогнестійкості металевого каркасу згідно креслень КМ1, КМ2, КМЗ на об'єкті Будівництво першої черги торгівельно-розважального комплексу з паркінгом за адресою: 4-й А мікрорайон Позняки у Дарницькому районі м. Києва , додатків до нього, актів прийняття виконаних підрядних робіт.

Поряд з викладеним, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем і ТОВ Тізарт укладено договір від 07.11.2016 року № 2016/3-Т, предметом якого є здійснення поставки вогнегасних матеріалів (т. 1 а.с. 49-58).

На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ Тізарт , як встановлено судом першої інстанції, Позивачем були надані копії видаткових накладних (т. 1 а.с. 60-63), оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (т. 1 а.с. 59), сертифікатів відповідності (т. 2 а.с. 232-239), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 73-76), подорожніх листів (т. 1 а.с. 77-78), платіжних доручень (т. 1 а.с. 64-66), податкових накладних (т. 1 а.с. 67-72).

Як зазначено судом першої інстанції, наявність у ТОВ Тізарт виробничо-матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-господарських відносин за договором підтверджується копіями договору суборенди від 01.08.2016 року (т. 2 а.с. 151-153).

Факт використання товару, отриманого від ТОВ Тізарт за договором від 07.11.2016 року № 2016/3-Т у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, на думку суду першої інстанції, підтверджується наданими Позивачем первинними документи щодо фінансово-господарських правовідносин з ДП Укрмедпроектбуд , ТОВ РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД , ТОВ Солстрой .

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ ВТП Трансекспо з ТОВ ТОВ Юкрейніан Білдінг , ТОВ Тізарт і ТОВ Мізард немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин зі згаданими вище суб'єктами господарювання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів, зокрема, актів форми №КБ-2в, свідчить про відповідність їх вимогам ДНБ Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .

Твердження Апелянта про те, що ТОВ Юкрейніан Білдінг , ТОВ Тізарт і ТОВ Мізард не має необхідних ресурсів для виконання зобов'язань перед ТОВ ВТП Трансекспо за вказаними договорами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки умовами договору від 06.12.2016 року №1509-2016-ЮБ не заборонено контрагенту Позивача залучати до виконання робіт субпідрядні організації. Викладеним, поряд з іншим, спростовується і посилання Апелянта на те, що відсутність в АІС Податковий блок та Єдиному реєстрі податкових накладних відомостей щодо придбання ТОВ Юкрейніан Білдінг , ТОВ Тізарт і ТОВ Мізард необхідних для виконання умов договорів матеріалів, робіт та послуг свідчить про неможливість його виконання суб'єктом господарювання. Наведене також ставить під сумнів твердження ГУ ДФС у м. Києві щодо об'єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами Підрядника.

Посилання Апелянта на те, що Позивачем не надано копій ліцензій, актів приймання-передачі будівельних майданчиків та проектної документації, а також звітів про виконання будівельних робіт і згоди замовника на залучення субпідрядників, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції та було встановлено вище, дані документи наявні у матеріалах справи.

Документи, на відсутність яких Відповідач посилається як на підтвердження факту нереальності фінансово-господарських правовідносин між Позивачем і ТОВ Тізарт не відповідають сутності укладеного договору, оскільки предметом договору від 07.11.2016 року № 2016/3-Т є здійснення поставки вогнегасних матеріалів, а не виконання підрядних робіт.

Крім того, що доводів ГУ ДФС у м. Києві про дефектність правосуб'єктності ТОВ Юкрейніан Бідлінг у частині відсутності в останнього ліцензії на виконання монтажних робіт, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до акту приймання-виконання монтажних робіт від 31.03.2017 року № 1 ТОВ Юкрейніан Бідлінг було виконано для ТОВ ВТП Трансекспо такі роботи: монтаж спринклерної системи (трубопроводи, кріплення, спринклера TY 315 та інше), монтаж спринклерної системи (трубопроводи, кріплення, спринклера TY 325, гнучке підведення та інше), монтаж внутрішнього протипожежного водопроводу (труби, кріплення, шафи, пожежні крани та інше), монтаж структурованої кабельної системи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року № 852 було затверджено Перелік послуг і робіт протипожежного призначення, що підлягають ліцензуванню, яким визначено конкретні види господарської діяльності протипожежного призначення, що потребують наявності ліцензії, виданої Державною службою України з надзвичайних ситуацій, водночас такі види господарської діяльності, як монтаж спринклерної системи, монтаж внутрішнього протипожежного водопроводу та монтаж структурованої кабельної системи, не передбачені у вищезазначеному переліку.

Таким чином, види господарської діяльності, що здійснювалися ТОВ Юкрейніан Білдінг на виконання укладеного з ТОВ ВТП Трансекспо договору, не підлягали ліцензуванню, а відтак посилання Апелянта не відсутність у контрагента Позивача необхідної правосуб'єктності є необґрунтованим.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданими контрагентами, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому згідно пп. в п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Юкрейніан Білдінг , ТОВ Тізарт і ТОВ Мізард були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Крім того, у своєму відзиві ТОВ ВТП Трансекспо обґрунтовано звернуло увагу, що посилання ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі на завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за операціями з ТОВ Інтерпампс Груп , ТОВ Шнейдер Електрік Україна , ТОВ МБК Техно-Простір , ТОВ Елко Україна і ТОВ Спецвузавтоматика не охоплюється предметом розгляду даної справи, адже щодо даних правовідносин прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2017 року №0034821404, яке не є предметом оскарження у межах даної справи.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 10 квітня 2019 року.