Ухвала

від 10.04.2019 по справі 826/5673/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5673/16

УХВАЛА

10 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Степанюка А.Г.

суддів Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Одеської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Басарі до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування рішень і наказів, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Басарі (далі - Позивач, ТОВ Басарі ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України) про:

- визнання протиправними та скасування рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.03.2016 року № 76, наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.03.2016 року № 131, рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.03.2016 року № 75, наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.03.2016 року № 132;

- відновлення запису щодо реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованих 16.07.2015 року за №ОД083151970043 і за №ОД083151970050 та декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих 13.08.2015 року за №ОД143152250712 і №ОД143152250715 в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Одеська міська рада (далі - Апелянт, Одеська міськрада) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Крім того, Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтовано тим, що Одеська міськрада взагалі не була залучена до участі у даній справі, не була обізнана про її розгляд, а про факт прийняття оскаржуваної постанови дізналася 28.01.2019 року зі змісту апеляційної скарги ТОВ Басарі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 року у справі №916/1094/16.

З метою повного та всебічного вирішення питання щодо наявності поважних причин для поновлення Одеській міськраді процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року клопотання Апелянта було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.04.2019 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Разом з тим, від Позивача надійшли пояснення щодо неможливості відкриття апеляційного провадження, в яких він зазначив, що про задоволення заявленого клопотання заперечував, наголошуючи, що, по-перше, згідно в силу абз. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України у попередній редакції у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено з огляду на пропуск річного строку звернення із апеляційною скаргою, по-друге, Одеська міськрада повинна бути обізнаною зі змістом оскаржуваної постанови не пізніше жовтня 2016 року, оскільки є правонаступником Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та адресатом документів (у тому числі судових справ) за передавальним актом від 03.10.2016 року №37, по-третє, поновлення процесуальних строків матиме своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що суперечить Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, по-четверте, наявністю в Одеської міськради компетенції провести перевірку дозвільних документів торгового центру, у тому числі, під час видачі дозвільних документів на розміщення реклами.

Перевіривши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до п. 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017 року, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У своїй постанові від 23.05.2018 року у справі №804/2845/15 Верховний Суд підкреслив, що норма абз. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України направлена на забезпечення юридичної передбачуваності судових рішень та стабільності поведінки суб'єктів владних повноважень під час виконання своїх повноважень стосовно подання апеляційної скарги на судові рішення.

Крім того, суд касаційної інстанції у згаданому рішення зазначив, що вищезазначена норма статті є імперативною і не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для суб'єкта владних повноважень.

Також Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 року у справі № 490/11395/15-а звернув увагу на те, що встановлений абз. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України є присічним та поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовою колегією враховується, що у силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень , кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва була надіслана судом до Реєстру 19.09.2016 року та оприлюднена 22.09.2016 року.

Тобто, починаючи з 22.09.2016 року оскаржувана Одеською міськрадою постанова суду першої інстанції була поширена у відкритому доступі з метою забезпечення безоплатного цілодобового доступу.

У розрізі вищенаведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, як зазначено в апеляційній скарзі, судові процеси щодо нерухомого майна (нежитлових приміщень № 101 та №102, розташованих за адресою: м. Одеса, пл. Грецька, 1А), тривають з 2015 року. Викладене свідчить, що Одеська міська рада не була позбавлена права ознайомитися з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, щодо спірних об'єктів нерухомості, а також щодо питань введення їх в експлуатацію. Відтак, твердження Апелянта про те, що про існування оскаржуваної постанови останній дізнався лише після отримання у січні 2019 року копії апеляційної скарги ТОВ Басарі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 року у справі №916/1094/16, не може вважатися поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що 03.10.2016 року головою ДАБІ України та Одеським міським головою підписано акт від 03.10.2016 року №37 приймання-передачі документів у зв'язку зі спроможністю Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, утвореного відповідно до рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 року №6908-VI Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 17 грудня 2013 року №4185-VI Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів в новій редакції , з урахуванням рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року №579-VII Про зміну найменування Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , на який покладено виконання функцій державного архітектурно-будівельного контролю на території населених пунктів, на які поширюється компетенція Одеської міської ради, розпочати здійснювати повноваження, покладені на нього відповідно до законодавства України.

Тобто, починаючи з 03.10.2016 року у розпорядженні Одеської міськради повинні були бути документи, що свідчать про прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва оскаржуваної постанови.

З урахуванням наведеного, подання апеляційної скарги на вказане судове рішення 04.02.2019 року, тобто майже через два з половиною роки з моменту його прийняття, є перешкодою для відкриття апеляційного провадження в силу приписів абз. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017 року та правила якої поширюються на порядок оскарження судових рішень, прийнятих до 15.12.2017 року.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини …підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і органи прокуратури зокрема, зобов'язати діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Наведена позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 804/6296/15.

Отже, з огляду на встановлені обставини, неоскарження ДАБІ України (відповідачем у даній справі) рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги Одеською міськрадою, що є органом місцевового самоврядування, а відтак суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, порушує принцип належного урядування , що є недопустимим.

У справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: …Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…

Правова система багатьох країн-членів ЄС передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Проте, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими…, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження…

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.... .

Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. 189 КАС України у редакції до 15.12.2017 року, ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України у чинній редакції, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Одеської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Басарі до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування рішень і наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2019 року.