Постанова

від 09.04.2019 по справі 804/14381/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/14381/15

адміністративне провадження №К/9901/28456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у складі суддів Ясенової Т.І., Суховарова А.В., Головко О.В.

у справі № 804/14381/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Спец Торг , Приватне акціонерне товариство АВТ Баварія-Дніпропетровськ , Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Інсайт

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0001582202 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 803 321,48 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 401 660,74 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

10 грудня 2015 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою відмовив у задоволенні позовних вимог, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

19 травня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою скасував постанову суду першої інстанції, позов Товариства задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001582202 від 08 вересня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1198195,05 грн, з яких 798796,70 грн за основним платежем, 399398,35 грн за штрафними санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення на суму 1198195,05 грн, оскільки встановив правомірність формування позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю „Спецторг", та „Буд-Інсайт" на підставі податкових накладних та відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, які розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт відношення ремонту автомобіля BMW 750i, держ.№АЕ0007АТ на загальну суму 27 148,70 грн. (в т.ч. ПДВ 4 524,78 грн.), здійсненого Приватним акціонерним товариством „АВТ Баварія - Дніпропетровськ", до господарської діяльності позивача, оскільки зазначений автомобіль не перебуває на балансі підприємства.

У липні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в сили постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга відтворює акт перевірки податкового органу з викладенням його досліджень та цитуванням або посиланням на норми покладені в основу проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

19 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №804/14381/15 витребувана з суду першої інстанції.

04 серпня 2016 року справа №804/14381/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справа №804/14381/15 разом з матеріалами касаційної скарги № К/9901/28456/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване як юридична особа 03 квітня 2006 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку відповідача.

У липні 2015 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецторг", Приватним акціонерним товариством „АВТ Баварія-Дніпропетровськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буд-Інсайт" за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року, за результатами якої складено акт №706/22-03/34124403 від 28 липня 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством статті 185, статті 188, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період по операціям, які не пов'язані з веденням господарських операцій на суму податку на додану вартість 4524,78 грн та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буд-Інсайт", їх вид, обсяг, якість та розрахунки за травень 2015 року та встановлено порушення статті 185, статті 188, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 798 796,70 грн.

08 вересня 2015 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0001582202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1204982,22 грн, з яких 803321,48 грн за основним платежем, 401660,74 грн за штрафними санкціями.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, здійснив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Господарські операції, за результатом здійснення яких Товариством сформований податковий кредит з метою визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Судом апеляційної інстанції з метою підтвердження або спростування податкових правопорушень, покладених в основу збільшення грошового зобов'язання, встановив обставини щодо господарських операцій Товариства з трьома контрагентами.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Спец Торг

Між Товариством та цим контрагентом укладені договори:

- договір поставки №55/02/15 від 08 травня 2015 року на суму 2675000,00 грн (скреббер-бутара);

- договір оренди техніки №58/06/15 від 08 травня 2015 року (каток дорожний самоходний гладкий, масса 5 тн, каток дорожний самоходний гладковальцевий НАММ HD 110, масса 10,6 тн);

- договір про надання послуг №59/04/15 від 08 травня 2015 року (виготовлення металоконструкцій під технологічне обладнання);

- договір поставки №60/02/15 від 20 травня 2015 року на суму 667884,00 грн;

- договір поставки №61/02/15 від 20 травня 2015 року на суму 264483,38 грн (асфальтобетон дрібнозернистий, бітум дорожний);

- договір підряду №11/05/15 від 26 січня 2015 року.

В підтвердження здійснення господарських операцій за умовами вищезазначених договорів Товариством надані рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення.

Судом апеляційної інстанції серед іншого досліджено, що по договору №22/02/15 від 08 травня 2015 року на суму 2675000,00 грн надано платіжні доручення про підтвердження часткового розрахунку позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Спец Торг за надання останнім відповідних робіт на суму 1312763,3 грн. На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи долучено розрахунок-фактуру №СФ-0000391 від 29 травня 2015 року, видаткову накладну №РН-0000391 від 31 травня 2015 року, товарно-транспортну накладну №391 від 31 травня 2015 року, податкову накладну, платіжні доручення №1652, №3745 від 22 липня 2015 року.

Щодо залишку несплаченої суми в розмірі 1362236,70 грн, згідно умов договору №55/02/15 від 08 травня 2015 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецторг та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРК Гратис 15 жовтня 2015 року укладено договір поступки права вимоги за №74/10 відповідно до змісту якого Первісний кредитор поступається, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань за договором поставки №55/02/15 від 08 лютого 2015 року складеного між Первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд .

На підтвердження виконання розрахунків за вищезазначеним договором надано платіжні доручення, що долучені до матеріалів справи.

На підтвердження виконання умов договору оренди техніки №58/06/15 від 08 травня 2015 року до матеріалів справи долучено акт прийняття-передачі відповідної техніки, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031, рахунок-фактура №СФ-0000031 від 31 травня 2015 року, податкова накладна, платіжне доручення №3599 від 17 червня 2015 року.

Відповідно до договору №59/04/15 від 08 травня 2015 року на суму 511000,00 грн між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецторг та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРК Гратис , 15 жовтня 2015 року укладено договір поступки права вимоги за №76/10 відповідно до змісту якого Первісний кредитор поступається, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань за договором поставки №59/04/15 від 08 лютого 2015 року складеного між Первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд .

На підтвердження виконання розрахунків за вищезазначеним договором надано платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000030, рахунок-фактура №30 від 31 травня 2015 року, податкова накладна, що долучені до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що частково за договором поставки №60/02/15 від 20 травня 2015 року на суму 647554,63 грн, між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецторг та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРК Гратис 15 жовтня 2015 року укладено договір поступки права вимоги за №75/10, відповідно до змісту якого Первісний кредитор поступається, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань за договором поставки №60/02/15 від 20 травня 2015 року, складеного між Первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд .

На підтвердження виконання розрахунків за вищезазначеним договором надано платіжні доручення, що долучені до матеріалів справи, а також рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Всі господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецторг та Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд відображені в облікових регістрах бухгалтерського обліку, податковій звітності та у податковій декларації з податку на додану вартість за період травень 2015 року.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Інсайт

Між Товариством та цим контрагентом укладено договір №11/05/2015 від 26 січня 2015 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд-Інсайт" зобов'язується виконати власними силами, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Нікопрогресбуд" прийняти та оплатити виконання робіт: будівництво цеху переробки шламів марганцевої руди.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано первинні документи, зокрема, рахунок-фактура, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, видаткові накладні , платіжне доручення.

Судом апеляційної інстанції спростовані доводи податкового органу стосовно відсутності у договорі та акті виконаних робіт за формою КБ-2в адреси місцезнаходження предмета договору, на якій проводилися роботи з будівництва цеху, посилання на Постанову Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, яка діяла на час будівництва, оскільки об'єкт на якому проводились роботи (предмет договору) є новозбудованим, то поштова адреса такому об'єкту присвоюється з моменту завершення будівництва.

Відтак, на час укладення договору №11/05/2015 від 26 січня 2015 року, документом, що підтверджує місцезнаходження об'єкту (предмету договору) є декларація про початок виконання будівельних робіт видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 31 березня 2014 року, в якій зазначений код об'єкту (2301.4 ІІІ - нове будівництво) та вказана будівельна адреса об'єкту нового будівництва, а саме: „території ПАТ ОГЗК , землі Покровської сільської ради, Нікопольський район, Дніпропетровська область.

Договором №11/05/2015 від 26 січня 2015 року також передбачено, що підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд-Інсайт" має право залучити до виконання робіт субпідрядників.

Судом апеляційної інстанції досліджений основний договір підряду №01/11-13 від 01 листопада 2013 року, який укладений між Товариством (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Максіпром Груп (замовник), за умовами якого замовником підтверджено право підрядника про залучення субпідрядних організацій на власний розсуд, а у відповідності з умовами вищезазначеного договору в такому випадку вся відповідальність за виконання робіт субпідрядними організаціями покладається на підрядника і тільки він звітує перед замовником.

Суд апеляційної інстанції врахував письмові пояснення від третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Інсайт", яка повідомила про виконання на користь Товариства певних робіт, вид та вартість яких зазначено в актах виконаних робіт за формою КБ-2в №258 та №259 від 29 травня 2015 року.

Оплата вищезазначених робіт здійснена Товариством у повному обсязі.

Аналізуючи положення статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Реальність господарських операцій з поставки товарів, з виконання підрядних робіт, з надання послуг, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині.

Суд визнає, що касаційна скарга податкового органу не утримує доводів щодо господарської операції Товариства з Приватним акціонерним товариством АВТ Баварія-Дніпропетровськ , за наслідком якої позивачем віднесено суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуги з ремонту автомобіля, до податкового кредиту, які не підтверджені судами попередніх інстанцій під час вирішення справи з огляду на відсутність зв'язку цієї операції з господарською діяльністю позивача.

Суд не переглядає судове рішення в цій частині відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача з двома контрагентами встановлена судом апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі № 804/14381/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер