Постанова

від 09.04.2019 по справі 808/1391/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №808/1391/14

адміністративне провадження №К/9901/6740/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Калашник Ю.В. від 03 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів Юхименка О.В., Нагорної Л.М. від 14 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Топ-Сервіс до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Топ-Сервіс (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), третя особа Бердянська міська рада Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року №0000010152.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Інспекція протиправно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки розмір орендної плати за землю був установлений під час укладання договору оренди між позивачем та Бердянською міською радою Запорізької області, а податковий орган не наділений правом та повноваженнями щодо ініціативи внесення змін до договорів оренди землі. Зазначило, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактично втрутився в господарську діяльність позивача та змінив розмір орендної плати за землю.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 03 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року №0000010152.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач при обчисленні та сплаті орендної плати за земельну ділянку з червня 2010 року по липень 2012 року правомірно використовував дані територіального органу Держкомзему, а саме, витяг (довідка) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 31 травня 2007 року №480, відповідно до якого коефіцієнт функціонального призначення цієї земельної ділянки визначено, як 0,5. При цьому суд зазначив, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка землі, визначена у встановленому законодавством порядку, який передбачає зміну такої оцінки шляхом проведення ревізії земресурсами та затвердженням радою. Лише після цього нормативно-грошова оцінка буде іншою, і її можна буде використовувати для визначення бази оподаткування.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки земельна ділянка використовувалась підприємством для розміщення АГЗС й АГНКС та здійснення торгівлі скрапленим і стиснутим газом, тобто для комерційних цілей, а тому при обчисленні орендної плати має застосовуватись коефіцієнт функціонального використання землі із значенням 2,5, а не 0,5, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами встановлено, що між Товариством (орендар) та Бердянською міською радою Запорізької області (орендодавець) укладено договір оренди землі від 08 червня 2007 року, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,7845га для будівництва АГЗС та АГНКС, яка заходиться у місті Бердянськ Запорізької області Мелітопольське шосе. Договір зареєстровано 16 жовтня 2008 року за №040826500450.

Відповідно до витягу (довідки) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 31 травня 2007 року №480 кадастровий номер земельної ділянки: 2310400000:10:001:0014; загальна площа землі: 0,7845 га; назва земельної ділянки: для будівництва АГЗС та АГНСК; базова вартість земельної ділянки: (грн./м2): 77,71; коефіцієнт Км2: 1,44; коефіцієнт КФ: 0,5; сукупний коефіцієнт КМ3: 0,85; загальна грошова оцінка земель (грн.): 373096,59. Витяг втрачає чинність у разі зміни функціонального призначення або площі земельної ділянки.

Згідно угоди від 21 вересня 2012 року про внесення змін до договору оренди землі оренда плата обраховується та сплачується на підставі нової нормативної грошової оцінки за коефіцієнтом Кф 2,5 (витяг (довідка) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 21 вересня 2012 року №652).

В подальшому відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати орендної плати за землю за період з 01 січня 2010 року по 30 липня 2012 року по земельній ділянці площею 0,7845 га, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе 87-3, результати якої оформлено актом №603/0152/24518256 від 24 вересня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 2, 13 Закону України Про плату за землю від 03 липня 1992 року №2535-XII (далі - Закон №2535-XII), статей 271, 286, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством у 2010-2012 роках занижено орендну плату за земельну ділянку на загальну суму 167565,40 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що Товариство використовувало надану в оренду земельну ділянку не за її цільовим призначенням, а відтак мало сплачувати орендну плату за землю з урахуванням коефіцієнту комерційного використання - 2,5, починаючи з 05 червня 2010 року, однак сплачувало орендну плату за землю з урахуванням вказаного коефіцієнта лише з 21 вересня 2012 року, тобто з моменту отримання нового витягу (довідки) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель.

08 січня 2013 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0000010152, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 167025,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 32071,60 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України ((у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт в статті 12 ЗК України).

Згідно зі статтею другою Закону № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону №161-ХІV річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України Про плату за землю ; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України Про плату за землю .

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України Про систему оподаткування від 26 червня 1991 року №1251-XII до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На момент спірних відносин механізм визначення нормативної грошової оцінки земель був врегульований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11.

Пунктом 3.1 цього Порядку визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку про те, що розмір земельного податку та орендної плати для земель, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначається виходячи з такої грошової оцінки з урахуванням умов договору оренди (у разі перебування земельної ділянки у користуванні платника) та законодавчо установленого мінімального розміру земельного податку. При цьому коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки визначається і застосовується уповноваженим суб'єктом саме при проведенні нормативної грошової оцінки землі, а не платником, який обчислює та сплачує земельний податок (орендну плату), виходячи із наведеної у технічній документації нормативної грошової оцінки.

Як встановлено в ході судового розгляду, при обчисленні орендної плати за надану земельну ділянку позивач у період з червня 2010 року по липень 2012 року використовував розмір нормативної грошової оцінки цієї ділянки, зазначений у витязі (довідці) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 31 травня 2007 року №480, виданому Товариству, з урахуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки - 0,5, і саме такий розмір нормативної грошової оцінки останнім було вказано у податкових деклараціях з орендної плати у вказаний період.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини використання платником податку земельної ділянки з порушенням функціонального призначення, на які посилається відповідач, не можуть слугувати підставою для самостійної зміни контролюючим органом коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, який визначається і застосовується уповноваженим суб'єктом саме при проведенні нормативної грошової оцінки землі, й, як наслідок, для донарахування Інспекцією суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, висновок судів про незаконність нарахування позивачу грошового зобов'язання по орендній платі за землю ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду