Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/5845/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/5845/16

адміністративне провадження №К/9901/36634/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сок Трейд

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у складі судді Бжассо Н.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі суддів Романішина В.Л., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

у справі № 815/5845/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сок Трейд

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеський області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сок Трейд (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеський області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, зафіксовані актом перевірки, у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій є правомірним.

У липні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у квітні 2016 року податковим органом проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства щодо підтвердження взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Денера Союз та Товариством з обмеженою відповідальністю Бакто Груп за листопад 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2016 року № 2454/15-15-14-03/32642016.

Висновками акта перевірки встановлено порушення суб'єктом господарювання пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 1 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 54587,5 грн.

5 травня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000311403, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у розмірі 81882,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 54588,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 27294,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2015 року між Товариством, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Бакто Груп , як виконавцем, укладено договір № 3010/15 про надання послуг обслуговування системи безпеки офісу, налаштування системи, перевірки збоїв системи, контроль роботи системи терміном 30-ти календарних днів.

04 грудня 2015 року між ТОВ Бакто Груп та ТОВ Агроінвестплюс укладено договір про відступлення права вимоги № 0212, згідно якого ТОВ Бакто Груп передало ТОВ Агроінвестплюс право вимоги за договором обслуговування системи безпеки офісу №3010/15 від 30 жовтня 2015 року.

Суди встановили, що на підставі договору оренди № 5 від 9 грудня 2011 року Товариство орендувало у фізичної особи приміщення для розміщення офісу. Згідно акта прийняття-передачі № 1 від 9 грудня 2011 року об'єкт оренди передається позивачу з системою пожарної безпеки, системою охорони офісу (сигналізація), системою автоматичного закриття і відкриття дверей, договір укладався терміном дії на один рік.

Для перевірки позивачем надано договір оренди № 6/15 від 1 січня 2015 року та акт прийняття-передачі від 1 січня 2015 року, з якого не вбачається, що об'єкт оренди передано разом із системою пожарної безпеки, системою охорони офісу (сигналізація), системою автоматичного закриття і відкриття дверей.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем фактичного отримання від ТОВ Бакто Груп послуг обслуговування системи безпеки офісу, налаштування системи, перевірки збоїв системи, контролю роботи системи за договором від 30 жовтня 2015 року № 3010/15, оскільки згідно нового договору оренди № 6/15 від 1 січня 2015 року не вбачається передачі системи безпеки офісу.

В касаційній скарзі позивач стверджує, що система пожарної безпеки, система охорони офісу, система автоматичного закриття і відкриття дверей, які установлені орендодавцем, на сьогоднішній день не демонтовані та надалі функціонують та нерозривно пов'язані з об'єктом оренди.

Суд не погоджується з такою думкою Товариства, оскільки вказані системи не є невід'ємною частиною будівлі, вони передані разом з об'єктом оренди, про що зазначалось в окремому пункті акта приймання-передачі від 9 грудня 2011 року. Відсутність такого пункту в акті від 1 січня 2015 року, відсутність додаткових угод до договорів оренди не може слугувати доказом того, що дані системи продовжують працювати та Товариство ними користується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 листопада 2015 року між Товариством, як замовником, та ТОВ Бакто Груп , як виконавцем, укладено договір № 0211/15 про надання послуг, за умовами якого ТОВ Бакто Груп надає позивачу послуги по доопрацюванню сайту http:/www.soctrade.in.ua. Замовник здійснює оплату робіт після виконання договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані Товариством акти виконаних робіт, договір та звіт про результати просування сайту є недостатнім доказом факту реальності здійснення господарської операції, оскільки із наданого звіту не вбачається ким виконаний зазначений звіт та ким був прийнятий, відсутні будь-які дані щодо виконавця, дата його складання, та особи, яка його прийняла, звіт не підписаний, а тому неможливо встановити, що саме зазначеним контрагентом позивача було виконано зазначений звіт.

В касаційній скарзі Товариство посилається на те, що звіт про результати просунення сайту складений ТОВ Бакто Групп та відправлений на електронну адресу ТОВ СОК ТРЕЙД є внутрішнім документом між суб'єктами господарювання та носить більш інформативний характер для замовника послуги. Такий звіт не є первинним документом і, відповідно, не має містити обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . В той же час, Товариство стверджує, що господарська операція підтверджена належним чином складеними саме первинними документами.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року (надалі Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону № 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що наданий Товариством звіт про результати просування сайту через відсутність у ньому будь-яких ідентифікуючих ознак щодо виготовлення його саме на виконання умов договору № 0211/15 від 2 листопада 2015 року не може підтверджувати реальність господарської операції на виконання вказаного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 листопада 2015 року між Товариством, як покупцем, та ТОВ Денера Союз , як продавцем, укладено договір поставки № 2011, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (аналізатор газів на базі хроматографа Clarus). Загальна сума договору складає 107662,50 грн.

21 грудня 2015 року між ТОВ Денера Союз та ТОВ Агроінвестплюс укладено договір про відступлення права вимоги № 2112, згідно якого ТОВ Денера Союз передало ТОВ Агроінвестплюс право вимоги за договором поставки № 2011 від 10 листопада 2015 року. Згідно платіжного доручення № 28 від 23 грудня 2015 року Товариство сплатило ТОВ Агроінвестплюс кошти в розмірі 21250,50 грн.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року по справі №757/17731/16-к, який набрав законної сили 18 червня 2016 року, Нарадового О.В., який є засновником та директором ТОВ Денера Союз , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 1 статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів…) Кримінального кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як договір поставки № 2011 від 10 листопада 2015 року, так і податкову й видаткову накладні від імені ТОВ Денера Союз підписано директором Нарадовим О.В., який, як встановлено вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року по справі №757/17731/16-к, не має відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства, оскільки зареєстрував підприємство на своє ім'я за винагороду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариством безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ Денера Союз з огляду на наявність вироку суду у відношенні директора контрагента позивача.

Таким чином Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення податкового органу від 5 травня 2016 року № 0000311403 та про відсутність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги Товариства зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сок Трейд залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 815/5845/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер