Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/3374/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/3374/16

адміністративне провадження №К/9901/41405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року у складі судді Стефанова С.О.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Крусяна А.В.

у справі № 815/3374/16

за позовом Приватного підприємства Ексімтранссервіс-Південь

до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними відмов у прийнятті податкових декларацій,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Приватне підприємство Ексімтранссервіс-Південь (далі -Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною відмову податкового органу у прийнятті податкових декларацій, визнати податкові декларації поданими до податкового органу у день їх фактичного отримання.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У серпні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у зв'язку зі зміною Підприємством свого місцезнаходження (з м. Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5 на м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, 174), 31 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів підприємства, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

У зв'язку із зміною місцезнаходження позивача, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області розірвано з позивачем договір про визнання електронних документів.

З січня 2016 року позивач перебуває на обліку у відповідача. Позивачем неодноразово засобами електронного зв'язку на адресу відповідача направлявся договір про визнання електронних документів, однак податковий орган не уклав з позивачем даний договір. Таким чином, Підприємство не мало можливості подавати податкову звітність з податку на додану вартість в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, хоча позивач являється платником податку на додану вартість.

Підприємство поштою надсилало на адресу податкового органу підписану керівником та скріплену печаткою підприємства податкову звітність з ПДВ за січень - квітень 2016 року, яку податковий орган отримував, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Податковий орган листами повідомляв Підприємство про відмову у прийнятті податкової декларації підприємства.

У листах податковий орган як на підставу відмови посилався на встановлення факту відсутності посадових осіб підприємства за податковою адресою підприємства, про що складено акт № 4 від 12 січня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішень судами попередніх інстанцій) встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру у період з 1 січня 2016 року по 1 липня 2016 року місцезнаходження Підприємства: 79022, Львівська область, м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, будинок 174, яке цим підприємством зазначалося у зазначеній вище податковій звітності.

В той же час, в позовній заяві, поданій до суду 12 липня 2016 року вказана адреса підприємства 65007, м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, тобто адреса, за якою підприємство зареєстровано раніше, до 31 грудня 2015 року.

Вказана адреса зазначена у довіреності від 1 серпня 2016 року (том 1 арк. с. 172), та на всіх печатках Товариства, якими зазначені письмові докази у справі, теж зазначено м. Одеса.

Таким чином, з наявних у справі письмових доказів неможливо встановити місце реєстрації Підприємства на час звернення до Одеського окружного адміністративного суду, що необхідно для правильного визначення територіальної підсудності.

Докази взяття на облік позивача Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявні копії податкової звітності Підприємства, яка, як стверджує позивач, подавалась до податкового органу у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку. Але на документах відсутні підписи уповноважених осіб та відбитки печатки підприємства. Документи засвідчені відбитком печатки з зазначенням м. Одеса та підписом невстановленої особи.

Судами встановлено, що Підприємство неодноразово намагалось укласти с податковим органом договір про визнання електронних документів, але в матеріалах справи наявна лише одна копія від 5 лютого 2016 року (том 2, арк. с. 113-115). Судами попередніх інстанцій не досліджено питання, яким способом та коли Підприємство подавала податкову звітність за грудень 2015 року та до якого податкового органу.

Судами не встановлено, чи намагався позивач зобов'язати податковий орган укласти договір про визнання електронних документів. Не встановлено як саме подавалась інша податкова звітність та чи приймалась вона податковим органом.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Приписами частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Тобто, належним письмовим доказом, на підставі якого суд здійснює розгляд справи, є оригінал документу, або його копія, засвідчена суддею.

В матеріалах справи відсутні оригінали документів, жодна копія, яка є в наявності, не засвідчена суддею.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 815/3374/16 скасувати.

Адміністративну справу № 815/3374/16 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер