Постанова

від 10.04.2019 по справі 489/4611/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №489/4611/16-а

адміністративне провадження №К/9901/44919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Запорожан Д.В., Танасогло Т.М.) у справі №489/4611/16-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа Садівниче товариство Путієць про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивачі звернулися до суду із позовом до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа Садівниче товариство Путієць про скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №76 від 11.06.1999 року перереєстровано статут кооперативу СТ Путієць (1987р.) на статут громадської організації СТ Путієць (1999р.), однак не відбулася перереєстрація СТ Путієць на громадську організацію. У 2006 році засновники незаконного СТ Путієць подали заяву про перереєстрацію цього товариства та рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 71 від 27 січня 2006 року відбулася вторинна перереєстрація не чинного на той час статуту від 1987 року, який вже був перереєстрований у 1999 році, на статут від 2005 року. За таких обставин, вказане рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 71 від 27 січня 2006 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене, позивачі просили суд відмінити рішення Миколаївської міської ради № 71 від 27 січня 2016 року про вторинну перереєстрацію та внесення змін до статуту СТ Путієць 1987 р.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року постанову суду скасовано, а позов залишено без розгляду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 12 червня 1987 року СТ Путієць зареєстровано виконавчим комітетом Ради народних депутатів Ленінського району Миколаївської міської ради.

20 лютого 1995 року СТ Путієць з організаційно-правовою формою садівниче товариство (код 183) включено до Державного реєстру звітних одиниць України з присвоєнням ідентифікаційного коду - 23040211. Пізніше, на підставі Постанови КМУ від 22 січня 1996 року № 118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Садівниче товариство "Путієць" включено до ЄДРПОУ із збереженням коду.

Згідно відомостей ЄДРПОУ, реорганізація СТ "Путієць" (код 23040211) жодного разу не проводилась.

У травні 1999 року голова правління ОСОБА_4 звернувся до Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради про проведення перереєстрації статуту СТ Путієць .

Рішенням Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 76 від 11.06.1999 року на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.05.1998 року перереєстровано статут СТ Путієць

У грудні 2005 року голова правління СТ Путієць ОСОБА_5 звернулась до заступника міського голови із заявою про перереєстрацію статуту товариства на підставі рішення загальних зборів СТ Путієць , оформленого протоколом № 1 від 29 травня 2005 року, яка задоволена рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 71 від 27 січня 2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що організаційно-правова форма господарювання встановлювалась та змінювалась на підставі нормативних актів, діючих в певний час та СТ "Путієць" не був ініціатором цих змін. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішення виконавчим комітетом про перереєстрацію СТ Путієць було винесено на основі поданих документів, які відповідали вимогам діючого законодавства. Серед іншого, заявниками було подано протокол загальних зборів СТ Путієць , який свідчить про те, що саме цим органом було вирішено провести перереєстрацію товариства, у відповідності до нових вимог законодавства.

З цих підстав суд дійшов висновку, що встановлені обставини спростовують твердження позивачів щодо незаконної перереєстрації підприємства "Садівниче товариство Путієць" (ОПФГ - обслуговуючий кооператив, код - 320) на підприємство "Путієць" ( ОПФГ - садовий кооператив, код - 183), що свідчить про недоведеність позовних вимог. Також суд звернув увагу, що позивачами суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів будь-якого порушення їх особистих майнових або немайнових прав відповідачем.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, у справі № 814/1699/15, за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до реєстраційної служби про скасування проведеної у 2006 році перереєстрації СТ Путієць , судом зроблено висновок про поновлення пропущеного строку звернення до суду, так як про подвійну реєстрацію статуту СТ Путієць позивачі дізнались лише 22 червня 2014 року.

Вказані обставини не заперечувалися позивачами у даній справі, більш того, останні вважали таке рішення протиправним, що підтверджується відповідними зверненнями до правоохоронних та судових органів, а як наслідок знали про факт порушення своїх прав останнім. Проте, до суду з даним адміністративним позовом позивачі звернулись лише 19 вересня 2016 року, тобто більше ніж через два роки після встановлення факту порушення своїх прав оскаржуваним рішенням та через десять років після його прийняття. При цьому, протягом десяти років, позивачі, як засновники СТ Путієць , не позбавлялись можливості дізнатись організаційно-правову форму діяльності останнього.

Апеляційний суд вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, який не надав правової оцінки факту суттєвого пропуску позивачами строку звернення до суду, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, згідно положень частини першої ст. 100 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та переглянути справу по суті позовної вимоги до Миколаївської міської ради.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що про незаконну перереєстрацію статуту громадського об'єднання у статут садівничого кооперативу, що відбулася у 2006 році він, як засновник громадського об'єднання Садівниче товариство Путієць дізнався на засіданні Ленінського районного суду м.Миколаєва 10 жовтня 2017 року. До цього часу всі документи зі Статуправління, обласної державної адміністрації м.Миколаєва щодо питання громадського об'єднання Садівниче товариство Путієць , надані йому, стверджували, що громадське об'єднання Садівниче товариство Путієць не було внесено до ЄДРПОУ та ЄДР, оскільки ніколи не існувало юридично. Скаржник вказує, що здійснивши перереєстрацію статуту громадська організація була незаконно знищена, а інформація міського голови, що перереєстрація статуту 1987 року не здійснювалася, є неправдивою.

У запереченнях на касаційну скаргу третя особа СТ Путієць , посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити ухвалу апеляційного суду в силі. Вказує, що позивач з червня 2010 року був членом правління Садівничого товариства Путієць , мав повноваження та можливість знайомитися з усіма документами товариства. Більш того, позивач як член правління у своїй роботі керувався саме Статутом СТ Путієць , затвердженим 27 січня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, в редакції діючій до 15.12.2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач як засновник Садівничого товариства Путієць вже звертався до суду з позовом до реєстраційної служби про скасування проведеної у 2006 році перереєстрації СТ Путієць , на підставі рішення Миколаївської міської ради №71 від 27 січня 2006 року та протоколу загальних зборів СТ Путієць №1 від 29 травня 2005 року, та відновлення попереднього положення Садівничого товариства Путієць , що існувало до цих порушень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, у справі № 814/1699/15, у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, у справі № 814/1699/15 суд дійшов висновку про можливість поновлення строків звернення до суду, оскільки про реєстрацію, яка є предметом спору, позивачі дізналися 22 червня 2014 року.

Слід зазначити, що про підстави цієї реєстрації, зокрема, про спірне у цій справі рішення Миколаївської міської ради, позивачі були обізнані, з огляду на їх неодноразові звернення до правоохоронних та судових органів з мотивів його протиправності, як на думку позивачів.

Проте, до суду з даним адміністративним позовом позивачі звернулись лише 19 вересня 2016 року, тобто більше ніж через два роки після встановлення факту порушення своїх прав оскаржуваним рішенням та через десять років після його прийняття.

Вказані висновки доводами касаційної скарги не спростовуються. Більш того, скаржник вказує, що про перереєстрацію статуту йому стало відомо під час судового засідання у суді першої інстанції 10 жовтня 2017 року, що на переконання Верховного Суду, є безпідставним та не відповідає встановленим судами обставинами, оскільки безпосередньо підставою для звернення до суду з цим позовом у вересні 2016 року, розгляд якого і відбувався 10 жовтня 2017 року, стали обставини незгоди позивачів, в тому числі і скаржника, з рішенням ради про перереєстрацію статуту.

Отже, суд апеляційної інстанції з дослідженням усіх обставин у справі, на підставі належних і допустимих доказів, правильно зазначив, що про перереєстрацію статуту та спірне рішення ради позивачам було відомо ще у 2014 році, а тому, звертаючись до суду з цим позовом у вересні 2016 року позивачі пропустили строк звернення до суду.

Враховуючи, що у даній справі не встановлено поважних причин пропуску строку, тобто об'єктивно непереборних обставин, які позбавляли позивачів, в тому числі і скаржника, можливості звернутися до суду із дотриманням вимог ст.99 КАС України, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові наслідки, визначені ст.100 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду