Постанова

від 02.04.2019 по справі 428/268/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 428/268/18

Провадження № 22-ц/810/148/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Стахової Н.В.,

суддів: Кострицького В.В., Яреська А.В.

за участю секретаря

судового засідання: Сінько А.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю

Фінансова компанія Позика

Товариство з обмеженою відповідальністю

Фінансова компанія Фінактив

Публічне акціонерне товариство Укрсиббанк

приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Данич О.Ф.

приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу Юдін М.А.

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо

предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Калита

предмета спору розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 червня 2018 року (постановленого суддею Юзефовичем І.О.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Позика , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінактив , Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Калита про визнання недійсними договорів факторингу та договорів про відступлення прав за договорами іпотеки, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 20.12.2016р.,

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Позика , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Фінактив , Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Калита про визнання недійсними договорів факторингу та договорів про відступлення прав за договорами іпотеки, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 20.12.2016р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 09 липня 2008 року між ТОВ Калита , в особі директора ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 35/33 та АКІБ УкрСиббанк , в подальшому було змінено назву на ПАТ УкрСиббанк , в особі відособленого підрозділу відділення № 228 АКІБ УкрСиббанк , був укладений генеральний договір про надання позичальнику кредитних послуг №11369418000, у валютах, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 1003900,00 (один мільйон три тисячі дев'ятсот) грн. На виконання умов зазначеного договору 09 липня 2008 року АКІБ УкрСиббанк та ТОВ Калита уклали Додаткову угоду №11369427000 до зазначеного кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 103000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5% річних з щомісячним погашенням заборгованості у відповідності із графіком погашення кредиту в розмірі 2861 долар США. Кредит був наданий строком до 08.07.2011 року.

В забезпечення кредитних зобов'язань між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 09 червня 2008 року був укладений договір поруки №216148, а також договір іпотеки № 15226, згідно умов якого позивач ОСОБА_2 надав відповідачу АКІБ УкрСиббанк в іпотеку нерухоме майно - приміщення стоматологічного кабінету, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 із ринковою вартістю предмету іпотеки в сумі 1338600 грн.

У серпні 2017 року позивачу стало відомо, що 24 листопада 2016 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Фінансова Компанія Фінактив було укладено договір факторингу № 48, за яким клієнт відступив, а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28 листопада 2016 року між ПАТ УкрСиббанк (первісний іпотекодержатель) та ТОВ Фінансова Компанія Фінактив (новий іпотекодержатель) був укладений договір відступлення прав вимоги № 1 за договорами іпотеки до договору факторингу № 48 від 24 листопада 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Данич О.Ф., реєстр № 4206.

28 листопада 2016 року між ТОВ Фінансова компанія Фінактив та ТОВ Фінансова Компанія Позика був укладений договір факторингу № 48/1, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Позивач вважає, що вказані договори є недійсними, оскільки для здійснення факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, банк або фінансова установа повинна мати банківську ліцензію, видану Національним Банком України та відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , тоді як відповідачі такої ліцензії не мають.

Також позивач зазначав, що договір про внесення змін до іпотечного договору має бути посвідчений тим нотаріусом, який посвідчив іпотечний договір. Крім того, договір про внесення змін до первинного договору іпотеки має бути тристороннім. Також, укладення договору факторингу не банківською фінансовою установою є порушенням п.п.2 п. 1 Розпорядження Нацфінпослуг від 03.04.2009 року № 231. Крім того, вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

У зв`язку з цим, ОСОБА_2 просить суд: 1) визнати недійсним договір факторингу №48, укладений 24 листопада 2016 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Фінансова Компанія Фінактив про відступлення права вимоги за договором про надання кредитних послуг №11369418000; 2) визнати недійсним договір факторингу №48/1, укладений 28 листопада 2016 року між ТОВ Фінансова компанія Фінактив та ТОВ Фінансовою компанією Позика про передачу права вимоги за договором про надання кредитних послуг №11369418000; 3) визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами іпотеки до Договору факторингу № 48 від 24 листопада 2016 року, запис в реєстрі № 4206, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. із виключенням відомостей із відповідних реєстрів про здійснену реєстрацію; 4) визнати недійсним Договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 24 листопада 2016 року, запис в реєстрі №1160, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. із виключенням відомостей із відповідних реєстрів про відповідну реєстрацію; 5) в порядку застосування недійсності Договорів виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки запис індексний номер 33033371 від 20.12.2016 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на нього. Скаржник вважає ухвалене рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції було не в повному обсязі перевірено усі обставини у справі, докази були досліджені з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в судовому засіданні не було досліджено оригінали договорів, документи, що підтверджують фактичне виконання договорів факторингу, факту передачі прав за вказаними договорами від первинного кредитора другому та третьому. Крім того, судом першої інстанції не встановлено дійсність передачі права вимоги, не доведено наявність заборгованості за кредитним договором. Скаржник вважає, що оспорювані договори порушують його права щодо переходу до нового кредитора всіх прав і обов'язків початкового кредитора, які існували на момент їх переходу, оскільки не зважаючи на те, що позивач не є стороною оскаржуваних договорів, однак на його думку, сам факт їх укладання стосується цивільних прав та обов'язків позивача, оскільки останній є власником предмета іпотеки нерухомого майна: приміщення стоматологічного кабінету, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право на яке жодною стороною в судовому порядку не оскаржувалося та є дійсним. Також скаржник зазначав, що є підстави для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 1 за договором іпотеки та договору про відступлення права за договорами іпотеки, укладений між ТОВ Фінансова Компанія Фінактив та ТОВ Фінансова Компанія Позика № 1160 від 11.12.2016 року, оскільки він жодним чином не був повідомлений про відступлення прав за договорами іпотеки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Фінансова Компанія Позика посилається на те, що виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, позивач мав право заявити клопотання про витребування у відповідачів оригіналів спірних договорів, проте, таких клопотань останнім не заявлялося. Оскаржувані договори є дійсними з моменту їх підписання, а отже факт їх виконання або невиконання не впливає на їх дійсність, а лише має наслідком відповідальність передбачену законом або договором за порушення виконання зобов'язання. Позивачем також не ставилося питання про дослідження дійсності заборгованості за кредитним договором та встановлення факту передачі прав вимоги від первісного кредитора наступному, тому справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог. Оскільки позивач не є стороною спірних договорів, тому, на думку відповідача, їх укладення ніяким чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_2, враховуючи, що заміна кредитора в зобов'язанні його не припиняє.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2008 року між ТОВ Калита та АКІБ УкрСиббанк , що змінив назву на ПАТ УкрСиббанк , було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11369418000, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 1003900 грн., у порядку і на умовах, зазначених у договорі. Позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за цим договором в термін, не пізніше 09.07.2019р. (п.1.2.1). Строк дії даного договору встановлювався з дня укладення цього договору і до 09.07.2019р., але у будь-якому випадку до повного погашення суми грошових зобов'язань за цим договором та окремими індивідуальними угодами (п.7.5).

Додатковою угодою №11369427000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №1136941800 від 09.07.2008р., сторонами змінено кінцевий термін повернення кредиту (кредитних коштів в сумі 103 000,00 доларів США) - не пізніше 08.07.2011р. (а.с.9).

У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 09 червня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Михайловським А.Т., зареєстрованого в реєстрі № 4613.

За умовами зазначеного договору, ОСОБА_2, зобов'язався передати в іпотеку АКІБ УкрСиббанк нерухоме майно: приміщення стоматологічного кабінету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У подальшому, 24.11.2016 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Фінансова Компанія Фінактив було укладено договір факторингу № 48, відповідно до п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт (відступає) передає фактору права грошової вимоги на кредитний портфель, який включає в себе права грошової вимоги за кредитними договорами, а фактор здійснює фінансування клієнта за плату на умовах цього договору.

Згідно п.2.5 вказаного договору, одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення, якими забезпечується зобов'язання за первинними договорами, про що сторонами додатково укладаються договори відступлення права вимоги за договорами забезпечення.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 1 за договорами іпотеки до договору факторингу № 48 від 24.11.2016 року, укладеного 28.11.2016 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Фінансова Компанія Фінактив , первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель набув усі права вимоги за договорами іпотеки.

28.11.2016 року між ТОВ Фінансова Компанія Фінактив та ТОВ Фінансова компанія Позика було укладено договір факторингу № 48/1, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги від 28.11.2016р., який є Додатком № 1.2 до договору факторингу №48/1 від 28.11.2016р.

Відповідно до Договору про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідченого 20.12.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., реєстр №1160, укладеного між ТОВ Фінансова Компанія Фінактив (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ Фінансова Компанія Позика (Новий Іпотекодержатель), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, і зв'язку з укладенням Сторонами Договору факторингу, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами відповідно до підписаних Реєстрів Боржників, Первісний Іпотекодержатель відступає та передає, а Новий Іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав, належних Первісному Іпотекодержателю за договорами іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язань за Кредитними договорами та перелічені у Додатку №1 до цього Договору - Реєстрі договорів іпотеки. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Позика (і.к. 39493634) має основний вид економічної діяльності - 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення). (а.с.34-35).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався положеннями статей 203,204, 215 Цивільного кодексу України відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього кодексу. Врахувавши положення статей 1077,1078,1080,1084 Цивільного кодексу України та Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , суд дійшов висновку про те, що вказані підстави позову не були підтверджені належними та допустимими доказами та, що оспорювані договори відповідають вимогам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено факту порушення його прав договорами факторингу та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставинам.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.515 ЦКК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч.1ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Поняття факторингу та його особливості визначені главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Положення ЦК України не містять жодних обмежень щодо предмету договору факторингу (право грошової вимоги), за критерієм віднесення носія вказаної заборгованості до кола суб'єктів господарювання. Так, згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Предмет Договорів факторингу № 48 та відповідно №48/1 відповідає вимогам ст.ст.1077, 1078 ЦК України, адже ними передбачено зобов'язання фактора (ТОВ Фінансова Компанія Фінактив ) сплатити клієнту ( ПАТ УкрСиббанк ) та (ТОВ Фінансова Компанія Позика) сплатити клієнту (Фінансова Компанія Фінактив ) грошові кошти в розмірі та порядку, зазначеному в розділах 2 Договорів, та зобов'язання клієнта відступити за це фактору право грошової вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, зокрема, до позивача.

Отже, набуття ТОВ Фінансова Компанія Фінактив права вимоги до боржника фізичної особи, а у подальшому набуття права вимоги ТОВ Фінансова Компанія Позика , є правомірним.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 1926 від 13.08.2015 року, з 29.05.2015 року Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 року Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг визнано не чинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

У відповідності до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно з положеннями ст.ст.4, 5, 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фактор на момент укладення договору факторингу повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачами під час укладання оспорюваних договорів факторингу були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, доводи позивача про визнання оспорюваних правочинів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорювані договори порушують права позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не є стороною оспорюваних правочинів, а за оспорюваними договорами мало місце відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора, тому суд не вбачав порушення прав позивача, оскільки згода боржника на заміну кредитора у зобов'язанні не потрібна. При цьому, суду не наведено доказів, яким чином внаслідок укладення оскаржуваних договорів були порушені зі сторони відповідачів права позивача.

Посилання позивача та його представника на те, що у ТОВ Фінансова Компанія Позика відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій є безпідставними, оскільки ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладанні кредитного валютного договору, а у справі, яка розглядається було укладено договори факторингу та відступлення права вимоги.

Оскільки, суд досліджував правомірність та відповідність договорів нормам чинного законодавства на момент їх укладення, суб'єктний склад договорів факторингу відповідав вимогам статті 1079 ЦК України.

Оскільки оскаржувані договори відступлення прав вимоги, були укладені у зв'язку з укладенням договорів факторингу, вимоги позивача в частині даних договорів відступлення прав вимоги є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника на те, що судом не досліджувалося оригінали оскаржуваних договорів, а тому є підстави для задоволення позову, до уваги не приймаються, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції досліджувалися їх оригінали та належним чином засвідчені копії.

Також не заслуговують на увагу і твердження позивача про відсутність дійсності заборгованості за кредитним договором, оскільки оскаржувані договори передбачають лише заміну кредитора у зобов'язанні, не припиняють самого зобов'язання, а тільки приводять до вибуття однієї із його сторін без згоди на це боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складений - 08 квітня 2019 року.

Головуючий Н. В. Стахова

Судді: В. В. Кострицький

А. В. Яресько