Рішення

від 19.07.2007 по справі 7/52-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/52-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"19" липня 2007 р.  Справа № 7/52-38.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вілюм-Волинь”,  м. Луцьк

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Боголюби”, с. Боголюби Луцького району

про стягнення 14373 грн. заборгованості, пені, інфляційних та процентів річних

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Лавренчук О.В., представник (доручення №1 від 06.03.2007р.)

від відповідача: не з'явився

Суть спору: товариства з обмеженою відповідальністю „Вілюм-Волинь” просило стягнути з відповідача –сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Боголюби” 14373 грн., в т.ч. 10072,11 грн. заборгованості за поставлений товар, 1542,42 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 2239,15грн. інфляційних втрат та 519,32 грн. процентів річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 18 липня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Вілюм-Волинь” та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Боголюби” укладено договір купівлі-продажу за №10.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов'язання передавати у власність відповідача нафтопродукти (товар) в кількості та по ціні, згідно відповідної накладної.

На виконання умов вказаного договору позивачем відпущено товар сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Боголюби” згідно видаткових накладних.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними, дорученнями на отримання товару, розрахунками заборгованості та іншими документами.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору №10 від 18.07.2005р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті за отриманий товар  (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, яка на момент розгляду справи в суді складала 10072,11 грн. за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачу згідно п. 6.5 договору №10 від 18.07.2005р., за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті за поставлений товар було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунку склала 1542,42 грн.

Вимога позивача щодо стягнення 1542,42 грн. пені за порушення умов договору № 10 від 18.07.2005р. не підлягає задоволенню, оскільки ним пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України, згідно якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Крім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до поданого позивачем розрахунку сума індексу інфляції та процентів річних становить 2239,45 грн. та 519,32 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем відповідачу нафтопродуктів, отримання останніх ТзОВ «Боголюби»та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 625 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Боголюби”, (с. Боголюби Луцького району, код ЄДРПОУ 00386465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вілюм-Волинь” (м. Луцьк, вул. Ковельська, 68, код 33381223) 10072,11 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 2239,15 грн. інфляційних втрат та 519,32 грн. процентів річних, всього на суму 12830,58 грн., 128,30 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В позові щодо стягнення 1542,42 грн. пені, відмовити.

Суддя                                                  М.С. Шум