Рішення

від 04.04.2019 по справі 750/1570/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/1570/19

Провадження № 2/750/837/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

із секретарем судового засідання Юрченко І. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Менське автопідприємство 17442 про збільшення розміру відшкодування шкоди завданої каліцтвом,

ОСОБА_4 виклад позиції позивача.

11.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду до Публічного акціонерного товариства Менське автопідприємство 17442 із позовною заявою про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та стягнення з відповідача з лютого 2019 року 4173 грн щомісячно безстроково. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2008 року було стягнуто з ВАТ Менське АТП 17442 на користь позивача заподіяної шкоди по 103 грн в місяць, починаючи 30 серпня 2008 року безстроково. Посилаючись на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, рішення Європейського суду з прав людини VOLOVIK v UKRAINE від 06 грудня 2007 року, Конституцію України та статтю 1208 ЦК України, просила стягувати з відповідача.

ІІ. Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.02.2019 відкрите провадження у справі.

Представником відповідача подані письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вважав, що підстав для збільшення розміру відшкодування немає, так як статтею 37 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування виключене право позивача на збільшення розміру відшкодування у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати. Вважає, що норми статті 1208 Цивільного кодексу України суперечать положенням Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, відповідно до якого поняття мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів чи заробітної плати працівника. Також посилався на постанову Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , в пункті 12 якої вказано на необхідність визначати розмір відшкодування з відрахуванням від суми втраченого заробітку відповідної суми призначеної пенсії.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29.03.2000 року з ВАТ „Менське АТП-17442» на користь позивача стягувалось по 91 грн. 17 коп. заподіяної шкоди щомісячно, починаючи з 01.03.2000 року, безстроково на підставі статей 440,450,455,456 ЦК України (а.с. 15-16). В рішенні є посилання на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 квітня 1994 року з відповідача на користь позивача стягувалось по 38 грн 89 коп заподіяної шкоди щомісячно з 01 вересня 1997 року (а.с. 15-16 справи №2-3276/08).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10.10.2008 року апеляційна скарга Кота Валерія Михайловича задоволена частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2008 року в частині стягнення з ВАТ „Менське АТП-17442» на користь Кот Валерія Михайловича одноразово 515 грн. 35 коп. заподіяної шкоди за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2008 року та щомісячно по 99 грн. 67 коп., починаючи з серпня 2008 року безстроково - змінено та стягнуто з ВАТ „Менське АТП-17442» на користь Кот Валерія Михайловича одноразово 859 (вісімсот п»ятдесят дев»ять) грн. 18 коп. заподіяної шкоди за період з з 01 березня 2008 року до 01 серпня 2008 року та щомісячно по 103 (сто три) грн., починаючи з серпня 2008 року безстроково.

Судом при розгляді справи було встановлено, що внаслідок ДТП, що сталося 01.10.1985 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких він став інвалідом першої групи, безстроково. Винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, який належав відповідачу, а тому останній, як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодовувати завдану позивачу шкоду. Відповідно до висновку есперта № 98 від 12 квітня 1991 року, втрата професійної працездатності склала у ОСОБА_3 100 % безстроково (а.с. 8-9).

ІV. Норми права які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розмірі платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. При цьому, позивачем зазначено, що законом передбачено право на збільшення розміру відшкодування шкоди, що присуджена за рішенням суду у вигляді періодичних платежів, що є похідною вимогою про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

У контексті норми статті 1208 ЦК України під поняттям мінімальна заробітна плата слід розуміти законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці, обсяг робіт (ст. 1 Закону України Про оплату праці ), а наявність підвищення вартості життя визначається на підставі встановленого законодавцем прожиткового мінімуму відповідно до динаміки його зростання. Отож, суд не погоджується із думкою представника відповідача, що в цьому випадку при збільшенні платежів щодо відшкодування шкоди необхідно застосовувати прожитковий мінімум, а не мінімальну заробітну плати на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, так як положення цього Закону не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами щодо збільшення сплати відшкодування шкоди у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України.

Розмір мінімальної заробітної плати, щороку встановлюється Верховною Радою України відповідно до Закону. Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , мінімальна заробітна плата в Україні встановлена з 1 січня 2019 року у розмірі 4173 грн.

Суд вважає що до правовідносин, що виникли між сторонами не можна застосовувати ст.. 37 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , так як рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.03.2000 року на користь позивача стягувалось по 91 грн. 17 коп. заподіяної шкоди щомісячно на підставі статей 440,450,455,456 ЦК України. Стаття 37 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлює підстави для перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу, а не розміру стягнутої шкоди.

Крім того суд вважає, що є недоречним посилання представника відповідача на пункт 12 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , яким передбачена необхідність визначати розмір відшкодування з відрахуванням від суми втраченого заробітку відповідно суми призначеної пенсії, так як положення статті 457 ЦК УРСР (1963 року), яка передбачали таке відрахування наразі не діє.

Отже на підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимог підлягають частковому задоволенню - розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом стягнутої згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2008 року з відповідача на користь ОСОБА_3 належить змінити з 103 грн на 4173 грн щомісячно, також з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Менське автопідприємство 17442 про збільшення розміру відшкодування шкоди завданої каліцтвом задовольнити частково.

Змінити розмір відшкодування шкоди, завданою каліцтвом стягнутої згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2008 року з Публічного акціонерного товариства Менське АТП-17442 (місцезнаходження юридичної особи: 15600, м. Мена, Чернігівської області, вул. Довженка,13а, ідентифікаційний код юридичної особи - 03119641) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на 4173 грн щомісячно, починаючи з 11 лютого 2019 року безстроково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Менське автопідприємство 17442 (місцезнаходження юридичної особи: 15600, м. Мена, Чернігівської області, вул. Довженка,13а, ідентифікаційний код юридичної особи - 03119641) судовий збір в сумі 768 грн 40 коп. на користь держави.

В іншій частині позову відмовити.

Виконавчий лист № 2-3276/08 відкликати та приєднати до справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 09.04.2019.

Суддя І.В. Литвиненко