Постанова

від 19.03.2019 по справі 750/161/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 березня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/161/17

Головуючий у першій інстанції - Стельмах А.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/4/19

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/3/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

із секретарями судового засідання - Бивалькевич Т.В., Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач - ОСОБА_3

Третя особа - ТОВ Чернігів Рент Сервіс

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів

дата складання повного тексту судового рішення - 01 серпня 2017 року

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом та, остаточно уточнивши свої позовні вимоги (т.1 а.с. 1-11, 102-104), просила встановити факт спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 01.09.2016 року, а також визнати спільним сумісним майном і поділити таке майно:

1) житловий будинок площею 53.8 м2 з надвірними спорудами у АДРЕСА_5, придбаний за договором купівлі-продажу від 02.11.2006 року;

2) земельну ділянку площею 0.0826 га, кадастровий номер НОМЕР_2 у АДРЕСА_5, придбану за договорами купівлі-продажу від 02.11.2006 року;

3) однокімнатну квартиру № 2 загальною площею 28.4 кв.м у АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 03.06.2013 року;

4) однокімнатну квартиру № 5 загальною площею 29.6 м2, за адресою: АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 26.11.2004 року;

5) двокімнатну квартиру № 9 загальною площею 37.9 м2, за адресою: АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 09.11.2004 року;

6) однокімнатну квартиру № 6 загальною площею 29.7 м2, за адресою: АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 11.06.2014 року;

7) житловий будинок з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_7, придбаний за договором купівлі-продажу від 08.12.2013 року;

8) земельну ділянку площею 0.0492 га, кадастровий номер НОМЕР_3, за адресою: АДРЕСА_7, придбану за договором купівлі-продажу від 08.02.2013 року;

9) двокімнатну квартиру № 27 загальною площею 40.9 м2, за адресою: АДРЕСА_8, придбану за договором купівлі-продажу від 14.05.2014 року;

10) трикімнатну квартиру № 24 загальною площею 66.6 м2, за адресою: АДРЕСА_9, корпус 2, придбану за договорами купівлі-продажу від 24.07.2012 року та від 17.09.2014 року;

11) двокімнатну квартиру № 5 загальною площею 41.4 м2, за адресою: АДРЕСА_10, придбану за договором купівлі-продажу від 17.10.2005 року;

12) двокімнатну квартиру № 4 загальною площею 38.5 м2, за адресою: АДРЕСА_10, придбану за договором купівлі-продажу від 30.07.2003 року;

13) однокімнатну квартиру № 3 загальною площею 22.4 м2, за адресою: АДРЕСА_10, придбану за договором купівлі-продажу від 13.10.2006 року;

14) однокімнатну квартиру № 2 загальною площею 17.5 м2, за адресою: АДРЕСА_10, придбану за договором купівлі-продажу від 23.03.2007 року;

15) однокімнатну квартиру № 1 загальною площею 32.7 м2, за адресою: АДРЕСА_10, придбану за договором купівлі-продажу від 02.07.2002 року;

16) житловий будинок з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_11, придбаний за договором купівлі-продажу від 16.09.2008 року;

17) земельну ділянку площею 0.1504 га, кадастровий номер НОМЕР_4, за адресою: Чернігівський район, с. Андріївка, придбану за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

18) земельну ділянку площею 0.1965 га, кадастровий номер НОМЕР_5, за адресою: Чернігівський район, с. Андріївка, придбану за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року.

19) земельну ділянку площею 0.2531 га, за адресою: Чернігівський район, с. Андріївка, придбану за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

20) житловий будинок з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_12, придбаний за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

21) 1/3 частки трикімнатної квартири № 5 загальною площею 71.7 м2, за адресою: АДРЕСА_13, придбану з прилюдних торгів 19.07.2013 року;

22) автомобіль Nissan Teana , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.08.1995 року по 29.03.2001 року, розірвання шлюбу носило формальний характер з метою мінімізації сплати податків та спрощення процедури укладення договорів купівлі-продажу нерухомості для її чоловіка ОСОБА_3, який як фізична особа-підприємець займається покупкою та продажем нерухомого майна.

Зазначає, що після розірвання шлюбу у березні 2001 року, сімейні стосунки з ОСОБА_3 були збережені та продовжувались, велось спільне господарство, був спільний сімейний бюджет та фактично вона і відповідач проживали однією сім єю без реєстрації шлюбу до вересня 2016 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син.

ОСОБА_3 вважає, що спірне майно придбано за час проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу за кошти спільного сімейного бюджету і є спільним сумісним майном її та ОСОБА_3, який добровільно поділити майно не бажає, а тому майно підлягає поділу в судовому порядку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ТОВ Чернігів Рент Сервіс (т.1 а.с.193-195, 274).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2017 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.81-86).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_13.(т. 2 а.с.89-92) вказує, що відповідач повністю погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції. Однак, апелянт не згоден з викладеним у мотивувальній частині судового рішення висновком суду щодо доведеності факту проживання однією сім єю позивача з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року й до початку літа 2014 року.

Просить змінити оскаржуване судове рішення, виключивши з його мотивувальної частини наступний висновок: Суд вважає, що позивачем доведено факт проживання однією сім єю з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року й до початку літа 2014 року, оскільки вказане підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які повністю узгоджуються між собою, а їхня правдивість нічим по справі не спростована.

Зазначене дає підстави для висновку, що майно, зазначене в пунктах 9, 16-18 описової частини рішення суду, було придбано за час проживання сторін однією сімєю, але без реєстрації шлюбу. (т. 2 а.с. 89-92).

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що у справі відсутні належні і допустимі докази, які б свідчили про наявність сімейних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, а рішення суду першої інстанції грунтується лише на поясненнях позивача та свідків зі сторони позивача, які не знали і не могли знати про наявність спільного побуту, про існування взаємних прав та обов'язків сторін.

Апелянт наголошує, що в матеріалах справи наявне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2013 року про визнання ОСОБА_8 членом сімї відповідача ОСОБА_3 і цим судовим рішенням встановлений факт їх спільного проживання, що унеможливлювало встановлення спільного проживання відповідача з колишньою дружиною.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки документальному доказу - копії паспорту відповідача, з якого убачається, що відповідач знятий з реєстрації за місцем проживання колишньої дружини у січні 1997 року. У спірний період відповідач постійно змінював місце свого проживання, що підтверджується відповідними відмітками в його паспорті, що виключає спільне проживання однією сім єю з колишньою дружиною.

Апелянт стверджує, що представник позивача ОСОБА_9 визнав факт не постійного проживання сторін у справі, що зафіксовано записом технічної фіксації та на що суд першої інстанції уваги не звернув.

В апеляційній скарзі (т. 2 а.с.105-118) позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстації і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги:

1. Встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2016 року;

2. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно, набуте чоловіком та жінкою в період спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, а саме:

1) автомобіль Nissan Teana , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

2) житловий будинок площею 53.8 кв.м з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_5, придбаний за договором купівлі-продажу від 02.11.2006 року;

3) однокімнатну квартиру № 2 загальною площею 28.4 м2, за адресою: АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 03.06.2013 року;

4) однокімнатну квартиру № 5 загальною площею 29.6 м2 у АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 26.11.2004 року;

5) двокімнатну квартиру № 9 загальною площею 37.9 кв.м у АДРЕСА_6, придбану за договором купівлі-продажу від 09.11.2004 року;

6) однокімнатну квартиру № 6 загальною площею 29.7 кв.м. у АДРЕСА_14, придбану за договором купівлі-продажу від 11.06.2014 року;

7) житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_7, придбаний за договором купівлі-продажу від 08.12.2013 року, розташований на земельній ділянці площею 0,0492 га;

8) двокімнатну квартиру № 27 загальною площею 40.9 кв.м у АДРЕСА_8, придбану за договором купівлі-продажу від 14.05.2014 року;

9) дві земельні ділянки площею 0.1504 га та 0,1965 га, у селі Андріївка Чернігівського району, придбану за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

10) земельну ділянку площею 0.2531 га, у селі Андріївка, Чернігівського району, придбану за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

11) житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_15, придбаний за договором купівлі-продажу від 16.09.2008 року;

12) житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_16, придбаний за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

13) трикімнатну квартиру № 24 загальною площею 66.6 м2, у АДРЕСА_17, корпус 2, придбану частинами по 1/3 та 2/3 відповідно за договорами купівлі-продажу від 24.07.2012 року та від 17.09.2014 року;

14) двокімнатну квартиру № 5 загальною площею 41.4 м2 у АДРЕСА_18, придбану за договором купівлі-продажу від 17.10.2005 року;

15) однокімнатну квартиру № 3 загальною площею 22.4 м2 у АДРЕСА_18, придбану за договором купівлі-продажу від 13.10.2006 року;

16) однокімнатну квартиру № 2 загальною площею 17.5 м2 у АДРЕСА_18, придбану за договором купівлі-продажу від 23.03.2007 року.

Апелянт в апеляційній скарзі просила залишити без розгляду відповідно до поданої заяви її позовні вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_3 наступного майна:

1) однокімнатної квартири № 1 загальною площею 32.7 кв.м у АДРЕСА_10, придбаної за договором купівлі-продажу від 02.07.2002 року;

2) двокімнатної квартири № 4 загальною площею 38.5 кв.м у АДРЕСА_10, придбаної за договором купівлі-продажу від 30.07.2003 року.

У апеляційній скарзі апелянт також просила залишити без розгляду її позовні вимоги про розподіл між нею та відповідачем об єктів спільної сумісної власності, а саме:

1) автомобіля Nissan Teana , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

2) житлового будинку площею 53.8 м2 з надвірними спорудами у АДРЕСА_5, придбаного за договором купівлі-продажу від 02.11.2006 року;

3) однокімнатної квартири № 2 загальною площею 28.4 кв.м у АДРЕСА_6, придбаної за договором купівлі-продажу від 03.06.2013 року;

4) однокімнатної квартири № 5 загальною площею 29.6 кв.м у АДРЕСА_6, придбаної за договором купівлі-продажу від 26.11.2004 року;

5) двокімнатної квартири № 9 загальною площею 37.9 кв.м у АДРЕСА_6, придбаної за договором купівлі-продажу від 09.11.2004 року;

6) однокімнатної квартири № 6 загальною площею 29.7 кв.м у АДРЕСА_19, придбаної за договором купівлі-продажу від 11.06.2014 року;

7) житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_7, придбаного за договором купівлі-продажу від 08.12.2013 року, розташований на земельній ділянці площею 0,0492 га;

8) двокімнатної квартири № 27 загальною площею 40.9 кв.м у АДРЕСА_8, придбаної за договором купівлі-продажу від 14.05.2014 року;

9) двох земельних ділянок площею 0.1504 га та 0,1965 га, розташовані на території Андріївсмької сільської ради у селі Андріївка, Чернігівського району, придбаних за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

10) земельної ділянки площею 0.2531 га, у селі Андріївка, Чернігівського району, придбаної за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

11) житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_20, придбаного за договором купівлі-продажу від 16.09.2008 року;

12) житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_21, придбаного за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

13) трикімнатної квартири № 24 загальною площею 66.6 кв.м у АДРЕСА_17, корпус 2, яка придбана частинами по 1/3 та 2/3 відповідно за договорами купівлі-продажу від 24.07.2012 року та від 17.09.2014 року;

14) двокімнатної квартири № 5 загальною площею 41.4 кв.м у АДРЕСА_18, придбаної за договором купівлі-продажу від 17.10.2005 року;

15) однокімнатної квартири № 3 загальною площею 22.4 кв.м у АДРЕСА_18, придбаної за договором купівлі-продажу від 13.10.2006 року;

16) однокімнатної квартири № 2 загальною площею 17.5 кв.м у АДРЕСА_22, придбаної за договором купівлі-продажу від 23.03.2007 року.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 полягають у тому, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14 серпня 1995 року і до 29 березня 2001 року, проте після розірвання шлюбу сімейні стосунки продовжувались до вересня 2016 року.

Апелянт ОСОБА_3 вважає, що спірне майно придбано за час проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу за кошти сімейного бюджету, а тому є спільним сумісним майном її та відповідача і підлягає поділу в судовому порядку.

Вказує, що майно, зазначене у пунктах 19, 20, 21 описової частини рішення суду у наявності відсутнє, оскільки відповідачем продане третім особам та вибуло з власності відповідача (земельна ділянка у с.Андріївка, житловий будинок у АДРЕСА_23, 1/3 частка трикімнатної квартири АДРЕСА_1).

Апелянт наголошує, що ТОВ Чернігів Рент Сервіс було створене 29 вересня 2016 року - вже на час знаходження цивільної справи у суді, а отже передача відповідачем нерухомого майна у статутний капітал ТОВ Чернігів Рент Сервіс спрямована виключно на уникнення можливого розподілу майна, що є спільною сумісною власністю її та відповідача.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення часу припинення шлюбних стосунків з початку літа 2014 року, оскільки з відповідачем спільно проживали та вели спільне господарство до його виїзду в Крим восени 2014 року, сімейні стосунки підтримувались і у період знаходження його на тимчасово окупованій території Криму, припинились відносини лише у 2016 році.

На переконання апелянта, суд першої інстанції усупереч ст. 60 СК України дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно у пероід фактичних сімейних стосунків придбано відповідачем з метою ріелторської діяльності та не є об єктом спільної сумісної власності.

Як вказує апелянт, перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначено положеннями ст. 57 СК України, проте будь-яких даних, що спірне майно є особистою приватною власністю відповідача в судовому засіданні не добуто.

Апелянт, виходячи з вимог ст. 60 СК України, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що її перебування на службі в органах місцевого самоврядування за законом виключає можливіть здійснення нею підприємницької діяльності та, як наслідок - особисту участь в набутті спірного майна.

Апелянт посилається, що рішенням суду першої інстанції не вмотивовано вирішення спору щодо автомобіля, придбаного у період шлюбних відносин та який є предметом спору.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав, що після розірвання шлюбу у березні 2001 року сімейні відносини з колишньою дружиною були припинені. Наголошував, що він та колишня дружина підтримували цивілізовані стосунки заради сина, але подружніх стосунків між ними не було і сім ї, як такої, не існувало. Майно, на яке претендує, позивач, придбано ним не для сім ї, а для здійснення його, відповідача, рієлторської діяльності Тому просив задовільнити його апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Позивач ОСОБА_3 в апеляційному суді не визнала апеляційну скаргу відповідача та наполягала, що після розлучення з ОСОБА_3 у 2001 році вони продовжували проживати однією сім єю, мали спільний сімейний бюджет, разом відпочивали, святкували усі свята та ростили сина. Спірне майно вважає спільною сумісною власністю іі та відповідача. Просила її апеляційну скаргу розглянути у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції, та задовольнити її позовні вимоги - встановити факт спільного проживання з відповідачем однією сім єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2016 року та визнати спільною сумісною власністю і поділити спірне майно. На її прохання, викладене в апеляційній скарзі про залишення позовних вимог без розгляду, та на її заяви про залишення позовних вимог без розгляду (т.2 а.с.119-121, 177-178), які вона подавала до апеляційного суду, просила не зважати.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

В ході розгляду справи апеляційним судом, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подав заяву про відмову ОСОБА_3 від її позовних вимог в частині визнання спільною сумсною власністю та розподіл наступного майна (т.2 а.с. 181-182):

1) однокімнатної квартири № 1 загальною площею 32.7 кв.м у АДРЕСА_10, придбаної за договором купівлі-продажу від 02.07.2002 року;

2) двокімнатної квартири № 4 загальною площею 38.5 кв.м у АДРЕСА_10, придбаної за договором купівлі-продажу від 30.07.2003 року;

3) 1/3 частини трикімнатної квартири № 5 загальною площею 71.7 кв. по АДРЕСА_24, придбаної з прилюдних торгів 19.07.2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року прийнята відмова ОСОБА_3 від позовнх вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя однокімнатної квартири № АДРЕСА_25, двокімнатної квартири АДРЕСА_26 та 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 та розподіл вказаного майна. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2017 року в частині вирішення цих вимог скасовано, провадження у справі в цій частині закрито (т.2 а.с.186-187).

Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 посилалась на те, що розірвання шлюбу з ОСОБА_3 у 2001 році було фіктивним і після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сімєю до вересня 2016 р., мали спільний сімейний бюджет, а у листопаді 2002 року у них з відповідачем народився син ОСОБА_11. Просила придбане після розлучення, але під час існування сімейних відносин, спірне майно визнати спільною сумісною власністю її та відповідача та здійснити поділ майна в судовому порядку, оскільки на добровільний поділ майна ОСОБА_3 не погоджується.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (п.15) придбані в 2002, 2003 роках під час дії Кодексу про шлюб та сім ю Української РСР, яким не передбачено виникнення права спільної сумісної власності на майно чоловіка та жінки, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, а тому зазначене майно не може бути об єктом спільної сумісної власності сторін і не підлягає поділу.

За висновком суду, майно, зазначене в пунктах 1-8, 10, 11,13, 14, 21, відповідачем передано до статутного капіталу юридичної особи, акти прийому-передачі майна не оскаржувались, а отже майно вибуло з власності відповідача і не підлягає поділу.

Майно, зазначене у пунктах 9,16-18 придбано відповідачем з метою здійснення ріелторської діяльності, і ці обставини не заперечувала позивач. Майно, зазначене в пунктах 1-22 описової частини рішення суду, не пов язано із забезпеченням інтересів сім ї, а відтак не належить до спільної сумісної власності і не підлягає поділу. Позивач перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, не вправі займатись підприємницькою діяльністю, а відтак не могла брати особисту участь у набутті спірного майна.

З такими висновками оскаржуваного рішення суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

З 14 серпня 1995 року до 29 березня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується наявними у справі документальними доказами і сторонами не заперечується (т. 1, а. с. 35, 36).

Судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_3 та однокімнатна квартира АДРЕСА_4, придбані у 2002, 2003 роках під час дії Кодексу про шлюб та сім ю Української РСР, яким було передбачено, що права і обов язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану, а час виникнення прав і обов язків подружжя визначається мометом реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу (ст.13).

Главою 6 КпШС УРСР визначено майнові права та обов язки подружжя та, зокрема, правовий статус спільної сумісної власності подружжя, розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна, поділ спільного майна подружжя (ст.ст.22-29).

Положеннями КпШС УРСР, який був чинним на час придбання відповідачем у 2002, 2003 р.р. вказаного майна, не було передбачено виникнення права спільної сумісної власності на майно чоловіка та жінки, які спільно проживали без реєстрації шлюбу.

Разом з тим, позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів існування між сторонами цивільно-правових угод, які б передбачали виникнення у сторін права спільної часткової власності на зазначене майно.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що двокімнатна квартира № АДРЕСА_1 та однокімнатна квартира АДРЕСА_4 не можуть бути об єктом спільної сумісної власності сторін і не підлягають поділу між колишнім подружжям.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 17 січня 2003 року зареєстрований як суб єкт підприємницької діяльності та здійснює купівлю-продаж нерухомого майна. Зазначені обставини позивач не спростовувала у суді першої інстанції і не заперечувала у апеляційному суді (т.1 а.с.232,233).

Апеляційним судом встановлено, що до статутного капіталу юридичної особи - ТОВ Чернігів Рент Сервіс відповідачем передано майно, вказане в пунктах 1-8, 10, 11, 13, 14, 21 описової частини рішення суду першої інстанції, що підтверджується актами прийому-передачі нерухомого майна та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 196-220; т. 2, а. с. 28-52). Отже, вказане нерухоме майно (два житлових будинки, дві земельні ділянки, п ять однокімнатних квартир, дві двокімнатні квартири, одна трикімнатна квартира та 1/3 частки трикімнатної квартири) перебуває у власності юридичної особи - ТОВ Чернігів Рент Сервіс і ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не належить.

На спростування правомірності передачі відповідачем до статутного капіталу юридичної особи об єктів нерухомого майна та на спростування законності набуття права власності ТОВ Чернігів Рент Сервіс на вказане нерухоме майно, позивачем не надано належних і допустимих документальних доказів у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду. Апелянтом також не доведено, що передані до статутного капіталу ТОВ Чернігів Рент Сервіс об єкти нерухомості використовувались не для підприємницької діяльності відповідача.

Зазначені обставини в апеляційному суді ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не спростовували і не заперечували. Відтак, суд першої інстанції у відповідності до приписів ст.ст.202, 204 ЦК України, ч. 1 ст.12 Закону України Про господарські товариства дійшов обгрунтованого висновку, що вказане у пунктах 1-8, 10, 11, 13, 14, 21 нерухоме майно не має правового статусу спільної сумісної власності і не може бути предметом поділу між колишнім подружжям.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що майно, зазначене в пунктах 19, 20, 22 описової частини рішення суду - відповідно земельна ділянка, житловий будинок та автомобіль Nissan Teana , 2012 року випуску, реалізовано відповідачем ОСОБА_3 третім особам на підставі цивільно-правових угод, які позивач не оспорювала і які також судом недійсними не визнавались та, виходячи з презумпції правомірності правочину, є чинними. Отже придбані відповідачем земельна ділянка, житловий будинок та автомобіль Nissan Teana , 2012 року випуску, натепер не належать сторонам. Відтак, висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції що зазначене майно не підлягає поділу між сторонами, ґрунтується на законі і є правильним.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на час вирішення спору судом першої інстанції за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано наступне майно (п.п. 9,16-18 описової частини рішення суду першої інстанції):

- двокімнатна квартира № 27 загальною площею 40.9 м2, за адресою: АДРЕСА_8, придбана за договором купівлі-продажу від 14.05.2014 року;

- житловий будинок з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_11, придбаного за договором купівлі-продажу від 16.09.2008 року;

-земельна ділянка площею 0.1504 га, кадастровий номер НОМЕР_4, за адресою: Чернігівський район, с. Андріївка, придбаної за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року;

- земельна ділянка площею 0.1965 га, кадастровий номер НОМЕР_5, за адресою: Чернігівський район, с. Андріївка, придбаної за договором купівлі-продажу від 07.08.2008 року.

За висновком оскаржуваного рішення, факт проживання однією сім єю ОСОБА_3 з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року й до початку літа 2014 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Досліджений апеляційним судом технічний запис показань цих свідків у суді першої інстанції, приводить колегію суддів до переконання, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надали суду об єктивні показання, правдивість яких відповідачем не спростована і не викликає сумнівів.

Разом з тим, аргументи скарги щодо проживання з відповідачем однією сім єю без реєстрації шлюбу до 01 вересня 2016 року не знайшли свого підтвердження у апеляційному суді, а надані позивачем фотографії не є безсумнівними і достовірними доказами у цій справі, а рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Апеляційний суд не приймає до уваги як безпідставне посилання апелянта на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 листопада 2014 року, оскільки вказане судове рішення ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 вересня 2016 року скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_3, а провадження у справі закрито (т.1 а.с.255-258).

Відтак апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_3 проживали однією сім єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року й до початку літа 2014 року і в цей період було придбане майно, зазначене в пунктах 9, 16-18 описової частини рішення суду.

Також суд прийшов до висновку, що для вирішення питання можливості поширення на вказане майно режиму спільної сумісної власності сторін необхідно встановити, за які кошти набуте (джерело набуття) спірне майно, а також мета його придбання.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що майно, зазначене в пунктах 9, 16-18 описової частини рішення суду, придбано відповідачем ОСОБА_3 з метою здійснення ріелтерської діяльності, що підтверджується копіями Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та Свідоцтва платника податків (т.1, а. с. 232, 233). Факт придбання відповідачем вказаного майна для здійснення підприємницької діяльності позивач визнавала у суді першої інстанції і не заперечувала у апеляційному суді.

Апеляційний суд приймає до уваги, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено, що у власності позивача ОСОБА_3 перебуває трикімнатна квартира № 36 по проспекту, Миру, 215 у м.Чернігові, яка придбана сторонами під час спільного проживання і ці обставини позивач не спростовувала і не заперечувала у апеляційному суді.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач ОСОБА_3 21 червня 2012 року подарував неповнолітньому синові ОСОБА_11, 2002 року народження, однокімнатну квартиру № 16 загальною площею 67,6 кв.м у будинку № АДРЕСА_1, що підтверджується наявними у справі документальними доказами і позивачем не заперечувалось.

Отже, зважаючи на обставини цієї конкретної справи, апеляційний суд вважає правильним висновок оскаржуваного рішення про те, що колишня дружина та син відповідача забезпечені власними житловими приміщеннями, а тому придбання відповідачем майна, вказаного в пунктах 1-22 описової частини рішення суду не пов язано із забезпеченням інтересів сім ї, а відтак, передбачені законом підстави для визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю сторін - відсутні.

Разом з тим, позивачем не доведено у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких належних і допустимих документальних доказів, які б достовірно і безсумнівно могли підтвердити, що придбане відповідачем майно, вказане у п.п.1-22 описової частини оскаржуваного судового рішення, використовувалось позивачем або відповідачем для сімейних потреб.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на положення ст. 17 Закону України Про власність , оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, які б безсумнівно підтверджували, що майно, яке відповідач придбавав з метою здійснення своєї підприємницької (рієлторської) діяльності, придбавалось у тому числі і за кошти, які позивач могла, чи отримувала від спільної праці з відповідачем.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебуває на службі в органах місцевого самоврядування та є посадовою особою, що за Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування унеможливлює здійснення нею підприємницької діяльності, та, як наслідок цього - виключає її участь у набутті спірного майна. Зазначені обставини в апеляційному суді позивачем не спростовані.

При вирішенні даної конкретної справи апеляційний суд враховує наступне.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Сукупність досліджених обставин справи та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання що до правовідносин між сторонами судом першої положення СК України застосовані правильно.

Доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши доводи сторін у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не спростовує висновки рішення суду першої інстанції і не містить передбачених процесуальним законом підстав для зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач ОСОБА_3 обґрунтовувала доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова ві 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: