Ухвала

від 04.04.2019 по справі 2-1067/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1067/11

провадження № 61-1522ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., ХоптиС. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Шипілова Світлана Володимирівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії

суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, набутого під час шлюбу, який тривав з березня 2005 року по 28 лютого 2009 року. Протягом 2006-2008 років він працював на території Російської Федерації, а свої заробітки надсилав і привозив особисто відповідачці, яка вносила їх на банківські рахунки в ПАТ МетаБанк , відкриті на її ім'я. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідачка закрила всі депозитні рахунки і відмовляється поділити кошти, які є спільним майном подружжя, просив суд на підставі статтей 60, 70, 74 СК України визнати об'єктами спільної сумісної власності сторін грошові кошти, які зберігалися на рахунках ПАТ МетаБанк , відкритих на ім'я ОСОБА_4, у загальному розмірі 25 137,6 доларів США, що за курсом НБУ на квітень 2017 року становило 675 589,86 грн., стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1/2 частину коштів у розмірі 337 794,86 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області у складі судді Вільямовської Н. О. від 10 жовтня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження джерела походження коштів, що зберігалися на рахунку відповідачки.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 грошові кошти, які зберігалися на депозитних рахунках ПАТ МетаБанк НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в загальному розмірі 25 137,6 доларів США, що за курсом НБУ на час пред'явлення уточненого позову

становило 675 589,86 грн. В порядку поділу майна подружжя поділено 675 589,86 грн. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, визнано за кожним право власності на 1/2 частку грошових коштів, тобто

по 327 794,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 327 794,93 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_4 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що грошові кошти, які зберігалися на депозитних рахунках ПАТ МетаБанк , є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки позивачем не було надано належних доказів, що кошти були внесені на депозитні рахунки саме за рахунок коштів позивача, які він надсилав їй в період шлюбу. Зазначає, що кошти, які перераховував позивач, вона використовувала тільки на потреби сім'ї та передавала колишній дружині позивача в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з

05 березня 2005 року по 28 лютого 2009 року. Станом на

28 лютого 2009 року відповідачка мала три депозитних рахунки в

ПАТ МетаБанк на загальну суму 25 137,6 доларів США, які були відкриті в період перебування сторін у шлюбі і закриті вже після його розірвання.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, втому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, повно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені кошти були набуті в період шлюбу, отже є спільною власністю подружжя та підлягають поділу в рівних частках.

Доводи касаційної скарги, що позивачем не було надано доказів походження коштів в сумі 25 137,6 доларів США не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 не надала доказів, необхідних для спростування презумпції спільності прав власності на це майно, що набуте в період шлюбних відносин та не надала доказів, що зазначені кошти належать їй на праві приватної власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши вищенаведені положення закону, дотримавшись норм ЦПК України, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

На підставі наведеного колегія суддівдійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Шипілова Світлана Володимирівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта