Постанова

від 26.03.2019 по справі 922/980/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/980/18

Провадження № 12-254гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Фортуна 2017 (представник - адвокат Прокопченко К. А.),

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (представник - адвокат Єршова О. І.),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 922/980/18 за позовом Фермерського господарства Фортуна 2017 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання права користування за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2018 року (головуючий суддя Ільїн О. В., судді Россолов В. В., Хачатрян В. С.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2018 року Фермерське господарство Фортуна 2017 (далі - ФГ Фортуна 2017 ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя (далі - ПСП Нове життя ) про визнання права користування земельними ділянками (кадастрові номери: 6321280300:02:000:0159; 6321280300:02:000:0134; 6321280300:04:000:0053; 6321280300:04:000:0044; 6321280300:01:000:0042; 6321280300:02:000:0150; 6321280300:01:000:0100; 6321280300:01:000:0088; 6321280300:04:000:0019; 6321280300:02:000:0040; 6321280300:01:000:0051; 6321280300:01:000:0057; 6321280300:01:000:0489), розташованими на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, та про зобов'язання відповідача не вчиняти будь-яких дій, що можуть порушувати це право користування.

2. Позов мотивовано тим, що право користування зазначеними земельними ділянками виникло в позивача на підставі договорів емфітевзису, укладених між ним і фізичними особами - власниками цих земельних ділянок, а невизнання цього права відповідачем є підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Харківської області ухвалою від 16 квітня 2018 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а ухвалою від 29 травня 2018 року, зокрема, частково задовольнив заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду в певній частині та повернення сплаченого судового збору, натомість залишив без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача не вчиняти будь-яких дій, що можуть порушувати право користування позивача вказаними земельними ділянками.

4. Господарський суд Харківської області ухвалою від 24 липня 2018 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5. Обґрунтовуючи свою ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18), зазначив, що оскільки предметом спору в цій справі є визнання права користування земельними ділянками, яке виникло на підставі договорів емфітевзису, укладених між фізичними особами (власниками цих земельних ділянок) та позивачем, то такий спір безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

6. Харківський апеляційний господарський суд постановою від 31 серпня 2018 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 липня 2018 року скасував і направив цю справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

7. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в цій справі не оспорюється правомірність укладених договорів емфітевзису між позивачем і фізичними особами (власниками земельних ділянок), тому предмет спору не впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб, а стосується дій ПСП Нове життя щодо невизнання зазначеного права користування земельними ділянками ФГ Фортуна 2017 , тобто такий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

8. У вересні 2018 року ПСП Нове життя звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2018 року та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 липня 2018 року, якою закрито провадження у цій справі.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та передав цю справу разом з касаційною скаргою ПСП Нове життя на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції є порушення ним правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 жовтня 2018 року справу прийняла та призначила до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо необхідності розгляду спору в цій справі за правилами господарського судочинства, оскільки цей спір безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

12. У судовому засіданні представник особи, яка подала касаційну скаргу, надав усні пояснення по суті справи, наведені в касаційній скарзі доводи підтримав, зазначивши при цьому, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі є законною і мотивованою, а постанова суду апеляційної інстанції є помилковою і прийнятою з порушенням норм процесуального права, оскільки спір у цій справі впливає на права та обов'язки фізичних осіб (власників земельних ділянок), тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Також, за твердженням представника скаржника, розгляд цього спору в порядку господарського судочинства позбавляє ПСП Нове життя права на подання зустрічного позову з огляду на те, що зазначені фізичні особи як власники спірних земельних ділянок не залучені до участі в справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. У жовтні 2018 року ФГ Фортуна 2017 подало відзив на касаційну скаргу ПСП Нове життя , в якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, оскільки спір у цій справі виник між двома суб'єктами господарювання щодо захисту невизнаного відповідачем права позивача щодо користування земельними ділянками за договорами емфітевзису (укладених з фізичними особами - власниками цих земельних ділянок) та пов'язаний зі здійсненням цими юридичними особами господарської діяльності, тому такий спір, виходячи з суб'єктного складу сторін, має вирішуватися за правилами господарського судочинства. При цьому ФГ Фортуна 2017 вказало, що вирішення цього спору не впливає на обсяг прав і обов'язків фізичних осіб щодо належних їм земельних ділянок, які є предметом указаних договорів емфітевзису, оскільки предмет спору не стосується правомірності набуття цими фізичними особами таких земельних ділянок чи правомірності укладених ними з позивачем договорів емфітевзису.

14. У судовому засіданні представник ФГ Фортуна 2017 надав усні пояснення по суті справи, проти задоволення касаційної скарги заперечив і підтримав доводи, викладені позивачем у відзиві на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

15. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

16. Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

17. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

18. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 1, 6, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

19. Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

20. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

22. Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

23. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

24. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

25. Предметом спору в цій справі (ураховуючи задоволення заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду в певній частині) є визнання судом права користування позивача (юридичної особи) земельними ділянками для сільськогосподарських потреб на підставі договорів емфітевзису, укладених ним з фізичними особами - власниками цих земельних ділянок, з огляду на невизнання такого права відповідачем (юридичною особою).

26. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

27. Так, підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб визначено статтею 102-1 Земельного кодексу України, за змістом абзацу першого частини першої, частин другої, п'ятої та шостої якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) припиняється в разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб; 5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису, укладених у рамках такого партнерства).

28. Крім того, перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні, регулюється статтею 148-1 Земельного кодексу України, відповідно до частин першої та четвертої якої до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

29. З наведеного вбачається, що вирішення спору стосовно визнання права користування емфітевта (землекористувача) земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на підставі договору емфітевзису у разі невизнання такого права особою, яка не є стороною цього договору, не впливає на обсяг прав і обов'язків власника щодо відповідної земельної ділянки, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття ним відповідної земельної ділянки, ані правомірності укладеного із землекористувачем договору емфітевзису.

30. За матеріалами справи, спірні правовідносини виникли між юридичними особами - ФГ Фортуна 2017 та ПСП Нове життя , які одночасно претендують на користування одними й тими самими земельними ділянками. При цьому фізичні особи (власники відповідних земельних ділянок) не є відповідачами у цій справі.

31. Тому цей спір жодним чином безпосередньо не стосується цивільних прав та законних інтересів фізичних осіб, а його вирішення може безпосередньо вплинути лише на права та законні інтереси сторін спірних відносин, якими є юридичні особи - ФГ Фортуна 2017 та ПСП Нове життя . Так само й судові рішення, ухвалені в цій справі, не мають преюдиційного значення щодо обсягу прав та законних інтересів відповідних фізичних осіб (власників відповідних земельних ділянок), які не беруть участі у цій справі, оскільки частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

32. Отже, оскільки предмет цього спору не впливає на права та обов'язки фізичних осіб (власників земельних ділянок), а стосується дій ПСП Нове життя щодо невизнання права користування земельними ділянками ФГ Фортуна 2017 , такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а за суб'єктним складом сторін відноситься до юрисдикції господарських судів.

33. Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1755/16 (провадження № 11-1025апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 806/1400/17 (провадження № 11-1277апп18).

34. Окремо Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин у цій справі правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18), оскільки відповідні правовідносини не є подібними між собою. Так, за обставинами вказаної справи юридична особа звернулася до суду з позовними вимогами, формально спрямованими до Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Водночас результатом задоволення позову в указаній справі було б фактичне позбавлення прав фізичних осіб на земельні ділянки шляхом скасування запису в Поземельній книзі та скасування наказу органу виконавчої влади про надання земельної ділянки. Позивач стверджував, що земельні ділянки, надані у власність фізичним особам, накладаються на землі, що перебувають у його постійному користуванні. За таких обставин фактично у справі йшлося про конкуренцію прав юридичної особи та фізичної особи на спірні земельні ділянки. Звідси - вирішення такого спору безпосередньо стосується прав і обов'язків відповідної фізичної особи, що не є подібним до правовідносин у цій справі з огляду на викладене вище.

35. Поряд із вказаним, вирішення спору у цій справі (№ 922/980/18) безпосередньо не стосується цивільних прав та законних інтересів фізичних осіб, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі.

36. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що підставою для

звернення за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права особи, де порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, а оспорення або невизнання права - з невизначеністю у праві, викликаною поведінкою іншої особи. Проте правова природа обраного позивачем у цій справі способу захисту (визнання права користування земельними ділянками) не пов'язує задоволення поданого ним позову з відновленням його відповідних майнових прав, оскільки таке визнання реально не впливає на виникнення або припинення його прав на спірні земельні ділянки.

37. З наведеного вбачається, що під час продовження розгляду цієї справи суд повинен установити наявність чи відсутність реальної поведінки відповідача у цій справі (у спірних правовідносинах), яка полягає у невизнанні права користування земельними ділянками ФГ Фортуна 2017 , за умови чого обраний позивачем спосіб захисту буде ефективним і таким, що відповідатиме змісту невизнаного права, його характеру та наслідкам, спричиненим цим невизнанням.

38. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги ПСП Нове життя , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про її необґрунтованість, а звідси й про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою направлено цю справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судове рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу ПСП Нове життя - без задоволення.

Щодо судових витрат

42. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

43. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ПСП Нове життя без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2018 року у справі № 922/980/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач О. С. Золотніков І. В. Саприкіна О. Р. Кібенко О. М. Ситнік Л. М. Лобойко О. Г. Яновська