Постанова

від 09.04.2019 по справі 909/504/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. м.Львів Справа №909/504/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів Г.Т. Кордюк,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_2 (ордер № 365930 від 17.12.2018, договір про надання правової допомоги № 18-00043-1 від 18.05.2018),

відповідача : не з'явився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерваторія - Тавріда» від 23.11.2018 вих.№23/11

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2018, повний текст рішення складено 05.11.2018,

у справі №909/504/18 (суддя Матуляк П.Я.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕС Трейд» , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерваторія - Тавріда» , м. Коломия Івано-Франківської області

про: стягнення 194 961,93грн заборгованості

ВСТАНОВИВ :

У червні 2018 року ТОВ ДЕС Трейд звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ Консерваторія-Тавріда про стягнення 194 961,93грн заборгованості, з яких 31 938,65грн основного боргу, 132 424,86грн штрафу, 20 272,52грн пені, 2 176,85грн 3% річних, 8 149,05грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.09.2017 сторони уклали договір поставки №13/09/17, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу у власність цукор білий згідно з ДСТУ 4623-2006 у певній кількості, відповідної якості та по ціні, вказаній у накладних на товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Відповідно до п. 4 специфікації №1 до договору оплата товару здійснюється у формі 100% вартості після прибуття товару на склад покупця. Позивач вказує, що по накладній від 16.09.2017 він поставив відповідачу товар на загальну суму 418 599,89грн, який відповідач оплатив частково 25.09.2017 в сумі 212 100,00 грн. В подальшому 04.01.2018 відповідач повернув частину товару на суму 54 561,24грн та сплатив за товар 120 000,00грн та 100 000грн (платіжними дорученнями №233 від 11.01.2018 - 100 000,00грн, № 245 від 26.01.2018 - 20 000.00грн) Відтак позивач вказує, що станом на 30.05.2018 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 31 938,65грн, яку просив стягнути з відповідача. За прострочення оплати товару просив стягнути з відповідача на підставі п.5.2 договору штраф у розмірі 0,5% в сумі 132 424,86грн, який нарахований за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 від вартості неоплаченого в строк товару, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 20 272,52грн, яка також нарахована за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 від вартості неоплаченого в строк товару. Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 2 176,85грн 3% річних та 8 149,05грн інфляційних втрат за період 26.09.2017 по 30.05.2018.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2018 у справі №909/504/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 938, 65грн основного боргу, 66 210,00грн штрафу, 10 136,26грн пені, 2176,85грн 3% річних, 8149,05грн інфляційних втрат, 1779,16грн судового збору та 12 167,59грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване ст.ст. 11, 204, 526, 530,546, 549, 551,599, 610, 612, 614, 625, 692ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 231, 233, 265 ГК України, ст. 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що видатковою накладною від 16.09.2018 №тов00005239 підтверджено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 418 599,89грн. Відповідно до п. 4 специфікації №1 до договору оплата товару здійснюється у формі 100% вартості після прибуття товару на склад покупця. На підставі акту надання послуг від 18.09.2017 №36-09 суд встановив, що товар вивантажено 19.09.2017, відтак вказав, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару настав- 20.09.2017. В порушення умов договору відповідач оплатив поставлений йому товар частково, його заборгованість становить 31 938,65грн. Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, суд встановив, що розрахунки є правильними. Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 31 938,65грн основного боргу, 2 176,85грн 3% річних та 8 149,05грн інфляційних втрат. Разом з тим, на підставі ст. 233ГК України та ст. 551 ЦК України, врахувавши ступінь виконання зобов'язання боржником, незначне прострочення виконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру неустойки ( штрафу і пені)таким наслідкам, суд зменшив розмір пені та штрафу на 50% та стягнув 66 210грн штрафу та 10 136, 26грн пені ( 50% від заявлених сум). У стягненні решти пені та штрафу відмовив. Із заявлених позивачем до стягнення 20 000,00грн понесених витрат на професійну правничу допомогу суд стягнув з відповідача на користь позивача 12 167, 59 грн понесених витрат на підставі п.3 ч.4 ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 66 210грн штрафу та 10 136, 26грн пені, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити у стягненні штрафу та пені.

Відповідач вважає, що внаслідок неправильного застосування положень ст.ст. 530, 692 ЦК України суд дійшов помилково висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару -20.09.2017. Зазначає, що поняття вивантаження товару не є тотожним поняттю прийняття товару . Стверджує, що факт прийняття товару 19.09.2017 в розумінні ст. 692 ЦК України не підтверджений жодними доказами, у зв'язку з чим вважає, що перебіг строку виконання зобов'язання не розпочався. Крім того, вказує, що строк оплати товару договором не встановлений, тому відсутнє порушення відповідачем своїх зобов'язань і, як наслідок, відсутні підстави для стягнення штрафу та пені.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи відповідача, посилаючись на п.4 специфікації №1 до договору та ч.2 ст. 692 ЦК України , та зазначає, що відповідач зобов'язаний оплатити товар після прибуття товару на склад покупця. Договором не передбачено розстрочення платежу, тому відповідач мав оплатити всю вартість товару після його отримання, однак не оплатив. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №909/504/18 колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Кордюк Г.Т. та Кравчук Н.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою від 22.12.2018 призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.01.2019.

Ухвалою від 22.01.2019 розгляд справи відкладено на 12.02.2019

У зв'язку перебуванням у відпустці члена колегії судді Кравчук Н.М. автоматизованим розподілом (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 11.02.2019) до складу колегії замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Матущака О.І.

Ухвалою від 12.02.2019 справу №909/504/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Кордюк Г.Т. та Матущака О.І., розгляд справи відкладено на 12.03.2019.

У зв'язку з перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці з 11.03.2019 до 19.03.2019 судове засідання 12.03.2019 не відбулося.

Ухвалою від 20.03.2019 призначено судове засідання 09.04.2019.

Відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи судом.

У судовому засіданні 09.04.2019 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, надав усні пояснення, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне .

13.09.2017 ТОВ "ДЕС Трейд" (постачальник) та ТОВ "Консерваторія-Тавріда" (покупець) уклали договір поставки №13/09/17 (том 1,а.с. 52-54).

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку і в терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві білий цукор згідно з ДСТУ 4623-2006 (товар) в певній кількості, відповідної якості та по ціні, вказаній у накладних на товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених договором.

Кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються у накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформляються на кожну партію, що поставляється (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору загальна кількість товару, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно накладних.

Згідно з п.2.1 договору ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними і вказуються у рахунках та накладних на кожну партію товару.

Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом терміну дії договору (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 покупець здійснює попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, інші умови оплати прописуються окремо у специфікаціях до кожної поставки.

У платіжному дорученні покупець вказує дату номер і номер цього договору, номер і дату рахунку та/або накладної (п.2.5 договору).

Згідно з п.п. 2.7,2.8 договору сторони щокварталу проводять звірку по проведених поставках товару і оплаті товару, для цього постачальник готує проект акту звірки розрахунків і направляє його покупцеві у строк не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, по якому проводиться звірка розрахунків. Покупець зобов'язується провести звірку і підписати наданий постачальником акт або у разі розбіжностей даних надати мотивовану відмову не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отриманого акту звірки.

Поставка товару здійснюється партіями в термін 2-5 дні після виконання покупцем п.2.4 договору на умовах ЕХW Франко склад або DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 ) склад покупця (пункт прийому-передачі товару), розташованого за адресою: 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січинського, 53. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформляється додатково у специфікації до кожної поставки (п.3.2 договору).

Товар поставляється в мішках (п.3.6 договору).

Відповідно до п.4.3 договору зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого в строк товару та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Термін дії договору - до 31.12.2018 (п.7.1 договору).

Згідно з специфікацією №1 від 13.09.2017 до договору поставки №13/09/17 постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в кількості 28 тон на загальну суму 424 200грн (том 1,а.с. 55).

Відповідно до п.4 специфікації оплата товару здійснюється у формі 100% вартості товару після прибуття товару на склад покупця.

Поставка здійснюється на склад покупця, розташованого за адресою: Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січинського, 53, строк поставки-до 17.09.2017включно( пункти 5,6специфікації).

Згідно з видатковою накладною від 16.09.2018 №тов00005239 позивач поставив відповідачу на підставі договору поставки №13/09/17 від 13.09.2017 товар на загальну суму 418 599,89грн. Товар відвантажений позивачем(пункт навантаження -смт. Томашпіль Вінницької області) по товаро-транспортній накладній від 16.09.2017 №Ртов5239 на адресу відповідача,пункт розвантаження - Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січинського, 53, автомобілем РЕНО держ. номер НОМЕР_1. Товар прийнятий представником ТОВ Консерваторія-Тавріда ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.09.2017 №119( її копія міститься в матеріалах справи), що підтверджено його підписами на вказаних накладних про прийняття товару(том 1, а.с.56- 59).

В матеріалах справи містить акт надання послуг від 18.09.2017 №36-09, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 надала ТОВ Дес Трейд послуги перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 за маршрутом с. Томашпіль- м. Коломия, дата вивантаження- 19.09.2017.

Згідно з банківською випискою по рахунку ТОВ Дес Трейд за період з 13.09.2017 по 30.05.2018 (том 1,а.с. 70; 135 на звороті; 144 на звороті) та копіями платіжних доручень№157 від 25.09.2017, №233 від 11.01.2018 та №245 від 26.01.2018 (том 2, а.с. 37,38) ТОВ Консерваторія Тавріда сплатило за товар на рахунок ТОВ Дес Трейд 332 100грн, а саме:

-25.09.2017 - 212 100грн;

-11.01.2018 - 100 000грн;

-26.01.2018 - 20 000грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув товар на суму 54 561,24грн, у зв'язку з чим 13.03.2018 сторони уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до специфікації №1 та до накладної від 16.09.2017 №5239 та встановили, що постачальник поставляє товар загальною вартістю 364 038,65грн, з яких 14,187тон на суму 212 095,65грн та 13, 813тон на суму 151 943грн(том 2,а.с. 34).

Отже, з урахуванням вказаних змін, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 364 038,65грн, яку відповідач оплатив частково в сумі 332 100, 00грн, його заборгованість становить 31 938,65грн.

На підставі п.5.2 договору з урахуванням вищевказаних оплат відповідача позивач здійснив нарахування:

-132 424,86грн штрафу, з яких 103 249,95грн за період з 26.09.2017 по 03.01.2018; 5 317,85грн за період з 04.01.2018 по 10.01.2018; 3 895,40грн за період з 11.01.2018 по 25.01.2018; 19 961,66грн за період з 26.01.2018 по 30.05.2018;

-20 272,52грн пені за період з 26.09.2017 по 30.05.2018;

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 2 176,85грн 3% річних за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 та 8 149,05грн інфляційних втрат за період вересня 2017 року до травня 2018року.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК Україна за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи (видатковою накладною від 16.09.2018 №тов00005239, товаро-транспортною накладною від 16.09.2017 №Ртов5239), що на підставі договору поставки №13/09/17 від 13.09.2017 позивач поставив відповідачу товар ( цукор) на суму 418599,89грн, який згідно з п. 4 специфікації №1 до договору підлягав оплаті відповідачем у формі 100% вартості товару після прибуття товару на його склад за адресою: м. Коломия, вул. Січинського, 53. Товар був доставлений перевізником на склад відповідача, дата вивантаження товару 19.09.2017, що підтверджено актом надання послуг від 18.09.2017 №36-09, який складений позивачем та перевізником ( ФОП ОСОБА_4А.).

Вказаними вище накладними підтверджено отримання товару відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача на накладних про отримання товару.

Виходячи з приписів ч.1 ст.692 ЦК України та умов п.4 специфікації №1 до договору, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про настання 20.09.2017 обов'язку відповідача оплатити товар.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані та такі , що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки факт отримання товару відповідачем підтверджений матеріалами та не заперечується відповідачем, а будь-яких доказів на спростування дати отримання товару - 19.09.2017 відповідач суду не подав.

Матеріалами справи також підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач оплатив товар частково в сумі 332 100,00грн. Його заборгованість за поставлений товар на суму 364 038,65грн ( з урахуванням змін, внесених 13.03.2018 до специфікації №1 та накладної від 16.09.2017) становить 31 938,65грн(364 038,65 - 332 100,00).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором поставки( п.5.2) встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого в строк товару та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

На підставі п.5.2 договору позивач заявив до стягнення 132 424,86грн штрафу, який нарахованих у розмірі 0,5 % від суми боргу ( з урахуванням здійснених відповідачем оплат) за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 за 247 днів прострочення оплати, а також 20 272,52грн пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 за 247 днів прострочення.

Ці розрахунки позивача суд першої інстанції визнав правильними.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що розрахунки штрафу і пені є невірними, вони суперечать закону з огляду на наступне.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов'язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф нараховується одноразово у визначених договором або законом відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання незалежно від тривалості періоду прострочення виконання зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 917/889/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору поставки №13/09/17 не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення оплати та не передбачено нарахування пені поза межами 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

В порушення вказаних вимог закону та умов договору позивач нарахував штраф в сумі 132 424,86грн за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 за 247 днів прострочення оплати, застосовуючи механізм нарахування пені - за кожен день прострочення, в той час як штраф підлягав нарахуванню в сумі 159,69грн (0,5% від суми боргу 31 938,65грн); а також нарахував 20 272,52грн пені за період з 26.09.2017 по 30.05.2018 за 247 днів прострочення оплати, в той час як пеня підлягала нарахуванню згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України в межах 6-місячого строку з дня виникнення зобов'язання ( по 20.03.2018) в сумі18 160,02грн. За період прострочення оплати товару з 21.03.2018 - 30.05.2018 пеня нарахована безпідставно, тому до задоволення не підлягає.

Отже, нарахування позивачем 132 424,86грн штрафу і 20 272,52грн пені є неправомірним, а висновки суду першої інстанції про їх правильність та обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення штрафу і пені, заявлених до стягнення, помилковими, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 159,69грн штрафу та 18 160,02грн пені.

Разом з тим, на підставі ст. 233ГК України та ст. 551 ЦК України, врахувавши ступінь виконання зобов'язання боржником, незначне прострочення виконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру неустойки ( штрафу і пені)таким наслідкам, суд першої інстанції зменшив розмір пені та штрафу на 50% та стягнув 66 210грн штрафу та 10 136, 26грн пені ( 50% від заявлених сум). У стягненні решти пені та штрафу відмовив.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 2 176,85грн 3% річних та 8 149,05грн інфляційних втрат за період з 26.09.2017 по 30.05.2018, які суд правомірно задоволив у повному обсязі.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення 66 210грн штрафу та 10 136, 26грн пені, в іншій частині рішення не оскаржене.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, а саме: неправильного застосування ст. 549 ЦК України щодо порядку обчислення штрафу та незастосування положень ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача 66 210,00грн штрафу та 10 136,26грн пені, в той час як до стягнення підлягав штраф в сумі 159,69грн, з огляду на яку не було потреби у його зменшенні на 50%, та 9 080,01 грн пені з урахуванням зменшення пені на 50% ( 50% від 18 160,02грн), яке не оскаржене позивачем.

Відтак в частині стягнення пені і штрафу рішення суду першої інстанції належить змінити та стягнути з відповідача 159,69грн штрафу і 9 080,01 грн пені. У стягненні решти штрафу і пені відмовити.

В частині стягнення 31 938, 65грн основного боргу, 2176,85грн 3% річних, та 8149,05грн інфляційних втрат рішення є правомірним, в цій частині рішення не оскаржене та залишається без змін.

Враховуючи зміну рішення в частині стягнення штрафу і пені, належить змінити рішення і в частити стягнення судових витрат та покласти їх на сторони відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 908,62 грн судового збору та 6 214,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на сторони згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129,236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерваторія - Тавріда» від 23.11.2018 вих.№23/11 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2018 у справі №909/504/18 в частині стягнення 66 210,00грн штрафу, 10 136,26грн пені, 1779,16грн судового збору, 12 167,59грн витрат на професійну правничу допомогу змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Тавріда" , ідентифікаційний код 39235626, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Коломия, вул. Січинського, буд.53, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС Трейд", ідентифікаційний код 40970787, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 39, офіс 11 - 159,69грн штрафу, 9 080,01грн пені, 908,62грн судового збору та 6214,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти штрафу та пені відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС Трейд", ідентифікаційний код 40970787, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 39, офіс 11, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Тавріда" , ідентифікаційний код 39235626, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Коломия, вул. Січинського, буд.53, -1509,90 грн на відшкодування судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 10.04.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.І. Матущак

Суддя Г.Т. Кордюк