Рішення

від 28.03.2019 по справі 910/5117/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2019Справа № 910/5117/17

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Коваленко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" (вул. Бережанська 14, к.7, м. Київ, 04201)

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" (вул. Артема, 46, м. Харків, 61002)

2) Фізичної особи-підприємця Васильця Олександра Пертровича (АДРЕСА_1)

Про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди 300000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Шапошников О. О. (адвокат), довіреність № 1 віл 07.09.2018;

від відповідача-2: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

29.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" та Фізичної особи - підприємця Васильця Олександра Петровича про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди 300 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/5117/17 затверджено мирову угоду, укладену 27.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура" та припинено провадження у справі № 910/5117/17 відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/5117/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/5117/17 скасовано повністю, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5117/17, за результатами якого справу було передано судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5117/17 від 13.08.2018 розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні в підготовчому судовому засіданні на 18.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5117/17 від 18.09.2018 підготовче засідання відкладено на 09.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5117/17 від 09.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5117/17 від 05.11.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 13.11.2018 не відбудеться, призначено розгляд справи на 27.11.2018.

В судовому засіданні 27.11.2018 оголошено перерву до 29.11.2018. Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з мотивів, викладених в ухвалі від 27.11.2018 (арк. 73-74 т. 4 матеріалів справи).

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" в судовому засіданні 29.11.2018 подано заяву про відвід судді Бондаренко Г.П.

Дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу, Господарський суд міста Києва постановив ухвалу від 29.11.2018, якою зупинив провадження у справі №910/5117/17 до вирішення питання про відвід судді Бондаренко Г.П.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" про відвід судді Бондаренко Г.П. від розгляду справи № 910/5117/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу, проведеного 03.12.2018, матеріали заяви про відвід судді передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 відмовлено в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" про відвід судді Бондаренко Г.П., а 10.12.2018 справу передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/5117/17 та судове засідання по суті спору призначено на 22.01.2019.

23.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" подало письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що твердження відповідача 1 з юридичної точки зору є оціночним судженням, яке ґрунтується на інформації, розміщеній на американському сайті www.fiercebiotech.com та, крім того, поширена новина є відтворенням матеріалу інших видань та не містить недостовірної інформації про діяльність позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5117/17 від 22.01.2019 відкладено розгляд справи по суті на 26.02.2019.

07.02.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції

18.02.2019 Суд відмовив відповідачу 1 в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, про що постановив відповідну ухвалу.

Судове засідання призначене на 26.02.2019 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. на лікарняному. Ухвалою - повідомленням від 04.03.2019 Суд викликав учасників справи в судове засідання на 28.03.2019.

В судове засідання 28.03.2019 позивач та відповідач 2 не прибули, про причини неявки Суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідач 1 в судове засідання прибув та заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, поданих до суду.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.09.2016 Фізичною особою-підприємцем Васильцем Олександром Петровичем на використовуваному ним сайті в мережі Інтернет за посиланням www.0532.ua опубліковано наступну статтю:

Приобретенный за 1,09 миллиона гривен аппарат для вентиляции легких признан смертельно опасным.

В Детской областной клинической больнице Полтавы в июне был объявлен тендер на покупку аппарата для искусственной вентиляции легких, который выиграло ООО Торгово-промышленная компания "Н.З. Техно". Цена на аппарат составила 1,09 миллиона грн. Компания утверждает, что является представителем "NZ Technno" (Польша). Директор офиса в Украине - Владимир Митин, сообщают VIasti.net.

Как оказалось впоследствии, этот прибор смертельно опасен - как сообщает сайт www.fiercebiotech.com , "этот аппарат может быть серьезно опасным для здоровья, вплоть до смерти". Во время эксплуатации данного аппарата возможна остановка вентиляции легких из-за сбоев в работе датчика давления. В США от аппарата CareFusion's Avea пострадали 5,5 тысяч пациентов.

В связи с этим, все аппараты, которые были выпущены в период с 01.07.2011 по 2015 год - отозваны. Однако, невзирая на это, в Полтавскую клиническую больницу аппарат все же приобрели."

Також, Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 07.09.2016 на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" в мережі Інтернет за посиланням poltava.sq.com.ua опубліковано статтю наступного змісту:

Полтавская областная детская клиническая больница в июне объявила тендер на покупку аппарата для искусственной вентиляции легких. Тендер выиграло ООО "Торгово-промышленная компания "Н.З.Техно", которое поставило аппарат CareFusion's AVEA. Цена аппарата составила 1,09 млн. грн. Компания утверждает, что является представителем "NZ Technno" (Польша), сообщают VIasti.net.

По данным некоторых исследований, именно данный прибор может быть смертельно опасен, сообщает сайт www.fiercebiotech.com. Во время эксплуатации аппарата возможна остановка вентиляции легких из-за сбоев в работе датчика давления. В США от аппарата CareFusion's AVEA пострадали 5,5 тыс. пациентов. В связи с этим все аппараты, которые были выпущены в период с 1 июля 2011 года по 2015 год - отозваны.

Невзирая на это, полтавская больница приобрела и установила аппарат. Хотя ситуация с этим аппаратом получила широкую огласку в медицинских кругах и иностранных СМИ, медики Полтавы заявили, что ничего об этом не слышали ".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що вищенаведені статті безпосередньо стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно", містять відверто неправдиву інформацію і наносять шкоду честі, гідності та діловій репутації.

На думку позивача, у спірних статтях автори статей у формі твердження звинувачують Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" у поставці Полтавській міській дитячій клінічній лікарні обладнання для штучної вентиляції легень Care Fusions AVEA, яке є смертельно небезпечним і в процесі роботи може здійснити зупинку вентиляції легень, що призведе до летального випадку з пацієнтом, зі змісту публікацій випливає твердження, що організація, яка діє у Сполучених Штатах Америки - FDA (управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів) відкликала усі апарати AVEA виробництва Care Fusions, в тому чисті й поставлене позивачем, а публікації сформульовані таким чином, нібито поставлене позивачем обладнання підглядає поверненню виробнику, а позивач умисно поставив неякісне обладнання.

Також позивач вказує, що у публікації відповідачів міститься пряма образа на адресу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" - Мітіна Володимира Олександровича, який нібито у гонитві за прибутком не зважив на проблеми обладнання, а керівництво лікарні умисно не прийняло до уваги ці обставини.

Як зазначає позивач, застосовані у публікаціях метафори, твердження та методи формулювання є відвертим наклепом і створює у читачів вказаних сайтів стале враження про дійсні протиправні дії позивача, що апріорі завдає іміджу та діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно".

Обґрунтовуючи заперечення на позов, відповідач 1 вказує, що застосування словосполучення смертельно опасный відносно придбаного Дитячою міською клінічною лікарнею міста Полтава обладнання є оціночним твердженням, оскільки про небезпечність приладу вказано як про результат досліджень з приведеною негативною статистикою його застосування у Сполучених Штатах Америки з прямим посиланням на сайт www.fiercebiotech.com.

Також відповідач 1 зазначає, що розміщена на сайті poltava.sq.com.ua новина є відтворенням матеріалу інших видань, на які в тексті публікації міститься відповідне посилання та не містить негативної інформації щодо прямої господарської діяльності позивача та не зачіпає особистості Володимира Мітіна.

При цьому, відповідач 1 вказує, що відтворення матеріалів, опублікованих засобами масової інформації є безпосередньою діяльністю інформаційних агентств відповідно до законодавства України.

Відповідач 2, обґрунтовуючи свої заперечення, вказує, що поширена ним інформація відрізняється від інформаційного матеріалу, поширеного іншим відповідачем, не містить дискредитуючих оціночних суджень про керівника позивача (Володимира Мітіна), не містить жодних посилань на умисел позивача чи його керівника здійснити поставку небезпечного обладнання, публікація відповідача 2 не місить стверджень, що поставлене позивачем обладнання підлягає поверненню виробнику, а лише вказує про відкликання виробником медичного обладнання, інформація про що розміщена на сайті www.fiercebiotech.com.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що у 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" приймало участь у відкритих торгах із закупівлі вказаного обладнання, за результатами яких укладеного договір № 06-11 від 06.06.2016.

На підставі вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" поставлено до Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтава апарат штучної вентиляції легень AVEA.

Як зазначає позивач, апарат введено в експлуатацію, про що складено Акт № 2 від 23.06.2016 та з моменту введення в експлуатацію та по день звернення до суду апарат працює належним чином і використовується персоналом лікарні без зауважень; вказаний апарат має Свідоцтво про державну реєстрацію № 14272/2014 необмеженого терміну дії, відноситься до класу безпеки ІІб та, за твердженням позивача, оскільки реєстраційне свідоцтво не відізване відповідними органами, відповідно й апарат дозволений для використання в медичній практиці.

Також позивач наголошує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Н.З.Техно вже більше 10-ти років поставляє обладнання багатьох виробників до медичних закладів України; здійснює його гарантійне та післягарантійне обслуговування. Жодних нарікань ні на якість поставленого обладнання, ні на якість та своєчасність обслуговування обладнання фахівцями позивача немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої і другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, інформацією є, зокрема, документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, метою інформаційної статті є донесення до читача інформації про певний конкретний предмет статті, його складові частини, окремі властивості, характеристики, ознаки тощо з метою формування у читача певного уявлення про цей предмет.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

За змістом п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи факт поширення відповідачами спірної інформації на Інтернет сайтах www.0532.ua та poltava.sq.com.ua та такий факт відповідачами не заперечується.

Крім того, судом встановлено, що вказана інформація поширена невизначеному колу осіб шляхом розміщення зазначених статей у мережі Інтернет у відкритому доступі (www.0532.ua та poltava.sq.com.ua).

При дослідженні змісту поширеної інформації судом встановлено, що у статтях, які є предметом розгляду у даній справі повідомляється наступне:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" виграло тендер на поставку апарату штучної вентиляції легень та поставило Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні апарат CareFusion's Avea;

- ціна апарату складає 1, 09 млн грн;

- компанія (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно") стверджує, що є представником NZ Technno .

У статті, розміщеній на сайті www.0532.ua також вказується, що директор офісу в Україні - Володимир Мітін.

При цьому, у вказаних статтях вказується, що вищезазначену інформацію повідомляє Vlasti.net та міститься активне посилання на відповідний сайт.

Далі, у статтях зазначається, що даний апарат може бути смертельно небезпечний та під час його експлуатації можлива зупинка вентиляції легень через збій в роботі датчика тиску та міститься посилання, що вказану інформацію повідомляє сайт www.fiercebiotech.com.

Водночас, у статті, розміщеній на сайті www.0532.ua фраза этот апарат может быть серъезно опасным для здоровья, вплоть до смерти взята автором в лапки та містить посилання на сайт www.fiercebiotech.com.

Далі у статтях викладена інформація, що в Сполучених Штатах Америки від апарату CareFusion's Avea постраждало 5, 5 тис. пацієнтів, у зв'язку з чим всі апарати, котрі були випущені в період з 01.07.2015 до 2015 року відкликані.

Далі у спірних статтях вказується, що незважаючи на це, у Полтавську обласну дитячу клінічну лікарню апарат все ж таки придбали.

У статті, опублікованій на сайті poltava.sq.com.ua додатково також зазначається, що хоча ситуація з апаратом отримала широкий розголос в медичних колах та іноземних засобах масової інформації, медики Полтави заявили, що нічого не чули про це.

Суд відзначає, при розгляді даного спору, дослідженню підлягає поширення неправдивої інформації саме про позивача, яка одночасно наносить шкоду його діловій репутації.

При цьому, позивач, відповідно до вимог ст. 13, 43 Господарського процесуального кодексу України, має довести, що поширені факти не відповідають дійсності.

Виходячи і змісту оспорюваних статей, Суд відзначає, що у них поширена наступна інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно":

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" виграло тендер на поставку апарату штучної вентиляції легень;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" поставило Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні апарат CareFusion's Avea;

- компанія (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно") є представником NZ Technno ;

- директором офісу в Україні є Володимир Мітін.

При цьому, у статтях вказується, що таку інформацію повідомляє Vlasti.net та міститься активне посилання на відповідний сайт.

Під час розгляду справи Судом встановлено та підтверджується самим позивачем, що позивач дійсно виграв тендер на закупівлю вказаного апарату та здійснив його поставку Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні, одним із засновників товариства позивача дійсно є Володимир Олександрович Мітін.

При цьому, позивач не оспорює та не заперечує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" є представником NZ Technno (Польща).

Відповідно до договору № 06-11 від 06.06.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" та Дитячою міською клінічною лікарнею міста Полтави вартість апарату CareFusion's Avea становить 1, 09 млн грн.

Таким чином, інформація, поширена безпосередньо про Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" є достовірною та підтверджується як матеріалами справи, так і самим позивачем та, при цьому, не містить жодних негативних суджень або висловів саме стосовно позивача.

Що ж стосується поширення інформації про небезпечність апарату для штучної вентиляції легень Care Fusion's AVEA, Суд відзначає наступне.

Вказуючи про небезпечність вказаного апарату, спірні статті посилаються на сайт www.fiercebiotech.com, на якому розміщено повідомлення щодо практичної безпеки вентилятору AVEA.

Так, у повідомленні на сайті www.fiercebiotech.com йдеться про відкликання організацією FDA пристрою класу 1 - вентилятору відкликання CareFusion AVEA усіх моделей, вироблених між 1 липня 2011 року та 15 березня 2015 року.

В описі причин для відкликання зазначається, що несправність може затримати ініціювання або припинити вентиляцію.

Таким чином, інформація про небезпечність апарату стосується саме виробника такого апарату, визнання його небезпечним і відкликання у Сполучених Штатах Америки та жодним чином не йдеться про позивача.

При цьому, Судом встановлено, що такі відомості відповідачами було отримано з джерела - сайту www.fiercebiotech.com, та в матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджують недостовірність такої інформації.

Відтак, оскільки за висновком Суду інформація про небезпечність апарату стосується саме його виробника, а позивачем не доведено, що така інформація стосується саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно", то доведення факту її недостовірності по відношенню саме до позивача є неможливим.

Одночасно Суд враховує, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні встановити характер такої інформації та встановити, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, про що, зокрема, зазначається і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2018 у даній справі.

Відповідно до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2018 зазначається, що судами не досліджено, що саме є від оціночного судження на відміну від фактичного твердження у фразах "В полтавскую детскую больницу приобрели смертельно опасный апарат.", "Приобретенный за 1,09 миллиона гривен аппарат для вентиляции легких признан смертельно опасным.", "Как оказалось впоследствии, этот прибор смертельно опасен.", в порівнянні, наприклад, з фразами "как сообщает сайт "www.fierсebioteeh.com", "этот аппарат может быть серьезно опасным для здоровья, вплоть до смерти", "По данным некоторых исследований, именно данный прибор может быть смертельно опасен, сообщает сайт www.fiercebiotech.com.".

Як вже зазначалось вище, розглядаючи даний спір по суті, Судом досліджено інформацію, розміщену на сайті www.fiercebiotech.com за посиланням https://www.fiercebiotech.com/medical-devices/updated-carefusion-s-avea-ventilator-recalled-as-potentially-deadly та встановлено, що у статті вказується про наявність у Сполучених Штатах Америки постраждалих 5 670 осіб від апарату вентиляції легень.

При цьому, у вказаній статті зазначається про існування розумної імовірності того, що вплив, або користування пристроєм призведе до серйозних негативних наслідків для здоров'я або смерті (пунктуація першоджерела збережена).

Крім того, в матеріалах справи наявна роздруківка повідомлення CareFusion щодо практичної безпеки (та переклад повідомлення на українську мову), у якому вказується про відкликання пристрою класу 1 - вентилятору Care Fusion's AVEA усіх моделей, ініційований фірмою 03.04.2015, дата публікації - 26.05.2015, а в описі причин для відкликання зазначається, що несправність може затримати ініціювання або припинити вентиляцію. Також у повідомленні зазначається, що при виготовленні вентилятору AVEA, що містить неправильний запобіжник F1, дошка аварійного сигналу може вийти з ладу /розплавитися, що спричинить втрату електропостачання модуля користувацького інтерфейсу. Ця несправність створює помилку модуля користувацького інтерфейсу вентилятора AVEA та стан бездіяльності під час перевірки перед використанням або під час використання з припиненням вентиляції пацієнта.

Жодна із сторін даного спору не піддала сумніву автентичність та достовірність вказаного повідомлення, сумнівів у Суду щодо його достовірності також не виникає.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Фактичне твердження - логічна побудова та викладення певного факту або групи фактів. Факти - вище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склались у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - те ж саме, що й думка, висолювання. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить до змісту висловленої думки і напряму, пов'язано із такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів.

Відповідно до п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 зазначено, що відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст.10 Конвенції.

Європейський суд з прав людини підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Отже, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Тож, приймаючи до уваги, що на сайті www.fiercebiotech.com, який є першоджерелом для спірних статей, вказувалось про існування імовірності серйозних негативних наслідків для здоров'я або смерті від використання апарату AVEA, а також наявність постраждалих від нього, зазначення у спірних статтях про те, що поставлений препарат є смертельно опасный признан смертельно опасным фактично є оціночним судженням які ґрунтуються на інформації, поширеній сайтом www.fiercebiotech.com та не містять фактичних даних, відомостей, виражених у формі тверджень стосовно позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформаційні агентства інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача 1 є діяльність інформаційних агентств, а відтак - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" є інформаційним агентством у розумінні ст. 1 Закону України Про інформаційні агентства .

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства" інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, як не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація одержана від інших інформаційних агентств або засобів масової інформації і є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих цими агентствами чи засобами масової інформації, та якщо вони були спростовані відповідно до ст. 33 цього Закону.

У рішенні від 28 .03.2013 у справі "Новая Газета и Бородянский против России" Європейський суд з прав людини відзначив особливу роль професії журналіста у суспільстві; визнав і право журналіста на оціночні судження, але із застереженням, що вони повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів, тому що в протилежному випадку таке судження буде зловживанням свободою слова.

Європейський суд з прав людини виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом 3) посилання на незалежне дослідження.

Приймаючи до уваги, інформацію, розміщену на сайті www.fiercebiotech.com, про яку вже зазначалось вище, суд дійшов висновку, що поширена на сайті poltava.sq.com.ua інформаціє є відтворенням матеріалу інших видань, на які міститься посилання у вказаній статті.

З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши спірну інформацію, Суд дійшов висновку про те, що спірні статті в частині інформації про небезпечність апарату для штучної вентиляції легень Care Fusion's AVEA є оціночними судженнями які ґрунтуються на інформації, поширеній сайтом www.fiercebiotech.com, не стосуються позивача та не підлягають спростуванню.

Решта інформації, викладеної у спірних статтях стосуються виключно Полтавської дитячої обласної клінічної лікарні, як особи, яка закупила відповідне обладнання та не є позивачем у даній справ, а відтак - у Суду відсутні будь-які правові підстави надавати оцінку такій інформації, оскільки такі дії є виходом за межі позовних вимог.

Що ж до тверджень позивача про наявність образи на адресу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно" - Мітіна Володимира Олександровича, Суд відзначає, що у спірних статях лише вказано, що директором офісу в Україні є Володимир Мітін та не міститься жодних образ чи вказівки на протиправні дії останнього та, крім того, Володимир Мітін не є стороною даного спору.

Одночасно, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що поширення спірної інформації завдало діловій репутації позивача шкоди, дискредитує останнього та, відповідно, призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, відтак - у даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення, що виключає можливість задоволення позову.

З приводу заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у порядку захисту честі та ділової репутації юридичної особи, Суд відзначає, що позивачем не доведено поширення відповідачами недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З.Техно", не надано доказів того, що поширення спірної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, у зв'язку з чим вимоги про стягнення моральної шкоди взнаються Судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню Судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, як не доведених та необґрунтованих.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

При прийнятті рішення по справі, Судом було враховано, що діяльність відповідача - 2, як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Василець Олександра Петровича припинено 02.04.2018 за власним рішенням.

Так, згідно з п. 6) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Відповідач - 2 мав статус суб'єкта підприємницької діяльності на дату подання позову, і відповідно міг бути стороною у господарському процесі.

При цьому, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Суд не може закрити провадження у справі, якщо після подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), а саме в пунктах 68-73 вказаної постанови.)

Враховуючи викладене, не зважаючи на припинення діяльності відповідача 2 як суб'єкта підприємницької діяльності, на момент винесення рішення у справі, з огляду на відсутність процесуальних підстав для закриття провадження у цій частині, Суд здійснив розгляд позовних вимог позивача до відповідача 2 по суті.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись ст. 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" (вул. Бережанська, буд. 14, к. 7, м. Київ, 04201; ідентифікаційний код 30682900) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Статус Кво" (вул. Артема, буд. 46, м. Харків, 61002; ідентифікаційний код 31232429) та до Фізичної особи-підприємця Васильця Олександра Петровича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) про захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди 300 000, 00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Н.З. Техно" (вул. Бережанська, буд. 14, к. 7, м. Київ, 04201; ідентифікаційний код 30682900).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.04.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко