Рішення

від 02.04.2019 по справі 177/16/18

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/16/18

Провадження № 2/177/60/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 квітня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівське , третя особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстрації -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.01.2018 звернулася до суду з указаним позовом, уточнюючи який просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 14.03.2016 до договору оренди земельної ділянки б/н від 03.08.2012 на земельну ділянку площею 7,540 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладену між нею та ПСП Олександрівське , а також скасувати державну реєстрацію іншого речового права за № 48701503 від 30.11.2015 - права оренди зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 03.08.2012 між нею та ПСП Олександрівське укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,540 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, що належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 28.12.2001, строком на 5 років.

Строк дії договору закінчився 03.08.2017, після чого позивач мала намір обробляти земельну ділянку самостійно. У зв'язку з чим, у грудні 2017 року звернулася до ПСП Олександрівське з метою повідомити про відсутність наміру продовжувати та переукладати договір на новий строк. Натомість, представник цього підприємства повідомив про наявність додаткової угоди до вказаного договору оренди, яка ще 23.11.2015 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підписання такої угоди нею особисто позивач категорично заперечує, довіреності на її підписання не надавала, волевиявлення на продовження договору оренди у неї не було, тому вказана угода є недійсною.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач ПСП Олександрівське , участь свого представника, ОСОБА_3 у судовому засіданні не забезпечило, повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, відзиву на позов не подали (а.с.112,116,123). Представник відповідача, будучи присутнім у попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. Стверджував, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2016 та акт приймання - передачі об'єкту оренди підписані безпосередньо ОСОБА_1, як орендодавцем, а тому відсутні обґрунтовані підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Представник третьої особи: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області до суду не з'явився, повідомлявся належним чином (а.с.111,115), причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення судового розгляду з поважних причин, а також пояснення по суті позовних вимог не надав.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, прийшов до неступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,540 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Златоустівською сільською Радою народних депутатів від 28.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 4192 (а.с.4)

Між ОСОБА_1 та ПСП Олександрівське , в особі директора ОСОБА_4, 03.08.2012 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в оренду ПСП Олександрівське земельну ділянку площею 7,540 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2. Договір укладено строком на п'ять років, тобто до 03.08.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.4,5).

Відповідно до додаткової угоди від 14.03.2016 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 03.08.2012, ОСОБА_1 та ПСП Олександрівське , в особі директора ОСОБА_5, дійшли згоди продовжити строк дії оренди земельної ділянки за договором оренди б/н від 03.08.2012 на десять років (а.с.39).

Як слідує з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2017, щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Зінченко І.В. Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, ще 23.11.2015 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 03.08.2012, за змістом якої продовжено термін дії строку оренди земельної ділянки на 10 років, яка набирає чинності з моменту внесення змін до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з правом пролонгації (а.с.10).

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом та безпосередньо у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказувала, що додаткову угоду від 14.03.2016 не підписувала та про її наявність фактично дізналася у грудні 2017 року. Волевиявлення на продовження строку дії договору оренди належної їй земельної ділянки не мала, письмових повідомлень від орендодавця про намір продовжити дію договору не отримувала. У зв'язку з чим, вважає додаткову угоду недійною та просила скасувати її державну реєстрацію.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі по тексту Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею14 Закону визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ) .

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доводити факт не підписання особою правочинів та відсутності вільного волевиявлення на укладення даного правочину можна будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судової почеркознавчої експертизи.

За клопотанням представника позивача (а.с.38,62,87) ухвалою суду від 14.11.2018 у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

З висновку експерта № 736/737/738-18 від 16.01.2019 слідує, що підписи, виконані від імені ОСОБА_1 та розміщені в графі Орендодавець оригіналу додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки за № б/н від 03.08.2012 /реєстрація права оренди в Державному реєстрі іншого речового права за № 48701503 від 30.11.2015/ (а.с.39-40) та оригіналу акту приймання передачі об'єкту оренди без номера від 2016 року (а.с.41), виконані, ймовірно, не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.99-107).

Суд приймає висновок експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи, як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він отриманий у передбачений законом спосіб, у межах спеціальних знань експерта, що не суперечить матеріалам справи та виконаний у відповідності до вимог чинного законодавства повноважною на це особою.

Таким чином, вищевказані обставини у своїй сукупності свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення даної додаткової угоди до договору оренди. Крім того, позивач не мав наміру поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки, заперечував той факт, що знав про існування спірної додаткової угоди раніше, наполягав на тому, що дізнався про її існування лише у грудні 2017 року. Такі доводи позивача відповідачем не спростовані, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що всупереч розділу ІІІ договору оренди земельної ділянки від 03.08.2012, ПСП Олександрівське не повідомляло ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору.

За вищевказаних обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність визнання додаткової угоди від 14.03.2016 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 03.08.2012, укладеного між ОСОБА_1, як орендодавцем та ПСП Олександрівське , в особі директора ОСОБА_5, як орендарем, про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 7,540 га, кадастровий номер НОМЕР_2, недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсною додаткової угоди, тому підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації вказаної угоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача, ПСП Олександрівське , на користь позивача, ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1409,60 грн (а.с.1,18), а також витрати на залучення експертів та проведення експертизи у розмірі 6864,00 грн (а.с.96,108).

Керуючись ст. ст. ст. 3, 10, 11, 76, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівське , третя особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 14.03.2016 до договору оренди за №б/н від 03.08.2012 земельної ділянки, площею 7,540 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_1, як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством Олександрівське , як орендарем.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 7, 540 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 за Приватним сільськогосподарським підприємством Олександрівське , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 12284071 (спеціальний розділ) від 23.11.2015.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівське , місцезнаходження: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Кам'янка, вул. Набережна, ідентифікаційний код 30852183, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 1409 (одну тисячу чотириста дев'ять) гривень 60 копійок в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівське , місцезнаходження Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Кам'янка, вул. Набережна, ідентифікаційний код 30852183, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок, в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів та проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2019

Суддя: