Рішення

від 28.03.2019 по справі 640/19067/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 640/19067/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНавчального закладу комунальної форми власності Навчально-виробничий центр Професіонал доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови за участю представників:

- від позивача - Азарова Г.В.;

- від відповідача - Ющенко В.П., Бабченко О.П.;

В С Т А Н О В И В:

Навчальний заклад комунальної форми власності Навчально-виробничий центр Професіонал звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу, КВ788/1063/АВ/ТД/ФС-374 від 14 серпня 2018 року на НВЦ Професіонал в сумі 2122110,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки ґрунтується на хибних висновках уповноважених осіб відповідача, оскільки ряд викладачів працюють за цивільно-правовими угодами, а не в штаті навчального закладу, тому постанова підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що під час перевірки виявлено факт виконання трудових обов'язків без належного оформлення, а саме надані до перевірки договори про надання послуг за своїм змістом відповідають трудовим договорам, а саме: виконавці підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, не можуть організовувати роботу самостійно на власний ризик, при виконанні робіт використовують обладнання замовника, отримують заробітну плату за процес праці, а не її результат.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Крім цього, в судовому засіданні 28 березня 2019 року допитано в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які надавали послуги позивачу у межах договорів про надання послуг, які, власне, визнані відповідачем такими, що за своїм змістом відповідають трудовим договорам.

Усі свідки зазначили, що не мають трудових відносин з позивачем, послуги визначені у договорах надають у свій вільний час, оплату отримують виключно за витрачений на проведення лекцій час, та працюють на постійній основі в інших місцях.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування №2448 від 06 липня 2018 року та направлення на проведення інспекційного відвідування №788 від 06 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування НВЦ Професіонал .

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю, а сама: працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, під час перевірки НВЦ Професіонал згідно наданих документів виявлено громадян:

- ОСОБА_9, працює на посаді викладача з 11 грудня 2017 року, табельний №530;

- ОСОБА_6, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №531;

- ОСОБА_10, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №532;

- ОСОБА_11, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №533;

- ОСОБА_12, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №534;

- ОСОБА_13, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №535;

- ОСОБА_14, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №536;

- ОСОБА_5, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року , табельний №537;

- ОСОБА_7, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №538;

- ОСОБА_8, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №539;

- ОСОБА_15, працює на посад викладача з 02 січня 2018 року, табельний №540;

- ОСОБА_16, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №541;

- ОСОБА_17, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №542;

- ОСОБА_18, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №543;

- ОСОБА_19, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №544;

- ОСОБА_20, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №547;

- ОСОБА_21, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №549;

- ОСОБА_22, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №550;

- ОСОБА_23, працює на посаді викладача з 02 січня 2018 року, табельний №551.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ788/1063/АВ від 23 липня 2018 року.

Оскільки у НВЦ Професіонал під час інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю, Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ/788/1063/АВ/ТД/ФС-374 на НВЦ Професіонал .

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку №295, підпунктом 3 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка формою державного нагляду.

В ході розгляду справи відповідачем надано відзив на позовну заяву, що ним проведено саме інспекційне відвідування, за наслідком складено акт інспекційного відвідування, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 року.

Стосовно суті викладених у акті порушень, суд зазначає, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку № 509, дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб'єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Судом встановлено, що в Акті перевірки № КВ788/1063/АВ від 23 липня 2018 року зазначено, що НВЦ Професіонал допустив до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням - 18 осіб.

Водночас, матеріали справи містять докази на підтвердження оформлення договірних відносин з вказаними особами, зокрема:

- Договір про надання послуг №1 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №2 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №3 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №4 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №5 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №6 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №7 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №8 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №9 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №10 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №11 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №12 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №13 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №14 від 02 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №17 від 01 січня 2018 року;

- Договір про надання послуг №19 від 16 квітня 2018 року;

- Договір про надання послуг №20 від 16 квітня 2018 року;

- Договір про надання послуг №21 від 16 квітня 2018 року;

- Договір про надання послуг №34 від 11 грудня 2017 року.

За наслідками аналізу цих договорів встановлено, що останні за змістом є цивільно-правовими та такими, що укладені відповідно до положень глави 63 Цивільного кодексу України, зокрема, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. За цими договорами Виконавці взяли на себе зобов'язання надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності протягом певного часу, з отриманням винагороди у розмірі, встановленої договором, а Замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх. Факт надання послуг оформляється актом виконаних робіт та табелем обліку навчальних годин, що відображено в пункті 3.1. укладених договорів. Пунктом 1.3. обумовлено строк дії договорів, який визначено з дати укладення до 31 грудня 2018 року. Винагорода за послуги Виконавця визначається сторонами за фактом їх надання в останній день кожного календарного місяця, в я кому фактично надавались послуги, сума винагороди фіксується в реєстрі прочитаних педгодин з розрахунку визначеної суми за одну педгодину. Визначений умовами зазначених договорів спосіб оплати праці у вигляді винагороди та встановлення строковості договору, а також враховуючи особливості проведення господарської діяльності, а саме освітньої, - виключається можливість приналежності договорів до трудових. Розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту надання обумовлених в договорі послуг. Тому така винагорода не може вважатися заробітною платою в розумінні Закону України Про оплату праці .

Отже правовідносини між позивачем та вищезазначеними особами відбувались за цивільно-правовими договорами, тобто не можна вважати, що такі особи залучалися до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору.

На підтвердження виконання робіт та прийняття їх без зауважень, позивачем надані акти приймання-передачі виконаних послуг.

Також в матеріалах справи містяться звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, податку з робітників та службовців та військового збору по вказаним договорам цивільно-правового характеру.

Позивач у судовому засіданні зауважив, що всі викладачі, які працюють за цивільно-правовими угодами на відміну від штатних працівників (викладачів) не відвідують педагогічні ради, не підпорядковані внутрішньому розпорядку.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили доводи позивача. При цьому зазначили, що відвідують навчальний заклад в разі необхідності, коли збирається відповідна група, а в інший час - займаються своїми справи, або ж працюють в інших місцях.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 року в справі №6-48369св14, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного слідує, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 року у справі №127/21595/16-ц.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства стосовно наданих позивачем цивільно-правових угод і актів виконаних робіт, суд дійшов переконання, що вказані особи надавали послуги, а не здійснювали трудову функцію, оскільки предметом угод, які укладені між уповноваженою особою позивача та фізичними особами, є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт, тобто праця за цими угодами з боку громадян є юридично самостійною.

Щодо дотримання виконавцями правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме як зауважили представники відповідача, що викладачі підпорядковані певному розкладу занять, а не здійснюють викладацьку діяльність в будь-який вільний для себе час, то суд наголошує на тому, що даний факт не може слугувати достатнім доказом для визнання вищезазначених договорів трудовими, оскільки позивач є госпрозрахунковим, комунальним професійно-технічним навчальним закладом, який надає освітні послуги фізичним та юридичним особам з професійно-технічного навчання та охорони праці (доросле населення). Тобто, враховуючи специфіку освітньої галузі, звісно розклад занять та групу визначає навчальний заклад, однак, як повідомили свідки, вони підлаштовуються під розклад занять, узгоджують можливість надати викладацьку послугу саме у визначений час, або ж у інший час (в разі неможливості). Більше того, за повідомленням свідків, траплялись випадки, що не набиралась група і взагалі на протязі місяця не надавались певним викладачем визначені договором послуги, відповідно і грошова плата залежить від кількості наданих послуг.

Договорами не передбачено систематичного (щомісячного) виконанням трудових функцій в межах діяльності позивача, а обумовлено лише надання послуг з вичитування лекцій, які обраховуються у педгодинах, протягом строку дії договорів, з дня укладення до 31 грудня 2018 року.

Оскільки чинним цивільним законодавством не визначено обов'язкових випадків укладання трудових договорів при отриманні послуг характеру, який мали ті, що надані позивачу - ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та не містить норм щодо недопустимості отримання таких послуг за цивільно-правовими договорами, суд дійшов висновку, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договорів, укладених позивачем з виконавцями не встановлено.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та цими особами саме трудових відносин. Зокрема доказів підпорядкування вказаних осіб певному керівникові, контроль з його боку за їх роботою, отримання заробітної плати, надання особам певних гарантій, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для осіб, що належать до певних категорій; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо, що могло б свідчити про наявність між позивачем та вказаними особами трудових відносин.

Перебування цих осіб у приміщенні НВЦ Професіонал саме у час роботи останнього не свідчать про їх підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, оскільки як вбачається з характеру послуг, що надавались, для належного виконання послуг зручно та доцільно було їх здійснювати саме у час роботи закладу позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним висновок відповідача, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та уповноваженою особою позивача, мають місце трудові відносини та що в порушення статті 24 Кодексу законів про працю України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, юридичні та фізичні особи несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Водночас матеріали справи свідчать, що громадяни ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 надавали НВЦ Професіонал послуги на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами КВ№788/1063/АВ/ТД/ФС-374 від 14 серпня 2018 року є протиправною.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року вживались заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області КВ788/1063/АВ/ТД/ФС-374 від 14 серпня 2018 року до ухвалення рішення в адміністративній справі. В зв'язку з ухваленням рішення 28 березня 2019 року, відповідно підлягають скасуванню вжиті заходи забезпечення позову.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Навчального закладу комунальної форми власності Навчально-виробничий центр Професіонал задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову №7 про накладення штрафу, КВ788/1063/АВ/ТД/ФС-374 від 14 серпня 2018 року на НВЦ Професіонал в сумі 2122110,00 грн.

Стягнути на користь Навчального закладу комунальної форми власності Навчально-виробничий центр Професіонал (01001, м. Київ, вулиця В.Житомирська, будинок 19, літ.Б код ЄДРПОУ 04013666) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київськвій області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вулиця Вавілових, 10) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 31832,00 грн.

Скасувати вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року заходи забезпечення позову.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 року.