Рішення

від 20.02.2019 по справі 826/16020/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2019 року №826/16020/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Епік Стиль (далі також - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України) про:

- визнання протиправними дій відповідача, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків";

- зобов'язання відповідача відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано тим, що проект акту, який затверджує критерії ризиковості платника податку має на меті встановити норми права, які здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, тому є таким, що має ознаки регуляторного характеру, підпадає під сферу дії Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в цілому та потребує обов'язкової установленої цим Законом процедури їх погодження. Проте, критерії ризиковості платника податку, які застосовуються регіональними управліннями ДФС в областях, існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18, не затверджені наказом ДФС України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на адміністративний позов суду не надав, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Листом від 21.08.2018 №70/105/ЗПІ/04-36-07-15 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено позивача у відповідь на його лист від 20.08.2018 б/н про те, що комісією ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, одноголосно прийнято рішення щодо відповідності внесення суб'єкта господарювання ТОВ Епік Стиль як такого, що відповідає критеріям ризиковості. Протоколом від 03.08.2018 підприємство включено до переліку ризикових.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0440/6839/18 адміністративний позов ТОВ "ЕПІК СТИЛЬ" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІК СТИЛЬ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 03.08.2018 року №223.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що вказане рішення набрало законної сили за наслідком повернення апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019.

Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо запровадження для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку перешкоджають здійсненню господарської діяльності ТОВ Епік Стиль , оскільки є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних, що зумовлює необхідність постійних витрат часу, трудових та матеріальних ресурсів на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних, а також руйнує ділову репутацію позивача, звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. (п.201.1 п.201 ПК України).

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок №117).

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Критерії ризиковості платника податку сформовано листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18.

При цьому, згідно з пп.1.6 п.1 зазначених Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117. Про вказане свідчить лист Міністерства фінансів України від 24.05.2018, адресований інформаційному агентству Єдина служба правової допомоги , копія якого міститься в матеріалах справи. У вказаному листі зазначено, що відповідно до п.10 Порядку №117, Мінфін листами від 26.02.2018 №26020-06-10/5334 та від 18.04.2018 №26010-06-10/10704 доручив ДФС України розробити проект наказу про затвердження критеріїв ризиковості платника податку, критеріїв ризиковості здійснення операцій, переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, для його подальшої державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, проте на сьогодні зазначений проект не надано.

Зворотного відповідачем суду не повідомлено, а судом не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 1160-IV), регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - це, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Державна фіскальна служба України, відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 21 травня 2014 р. № 236, є центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.

Статтею 25 Закону № 1160-IV визначено особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами та встановлено наступне.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений;

- проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

- щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Відповідачем не доведено суду, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку Державною фіскальною службою України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог 25 Закону № 1160-IV, натомість з матеріалів справи вбачається протилежне.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення про державну реєстрацію) та передбачено наступне

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п.3 Положення про державну реєстрацію).

Згідно з пп. б п.4 Положення про державну реєстрацію, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

- мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін'юст (згідно з п.6 Положення про державну реєстрацію).

За вимогами п.15 Положення про державну реєстрацію, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, а саме встановлені судом обставини щодо порушення відповідачем порядку прийняття та реєстрації Критеріїв ризиковості платника податку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення: визнання протиправними дій ДФС України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв ризиковості платника податку листом від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18, та зобов'язання відповідача відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд враховує, що такі Критерії ризиковості платника податків вже були застосовані до позивача, що вбачається з листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2018 №70/105/ЗПІ/04-36-07-15, та можуть бути застосовані в подальшому, що відповідно до ч.1 ст.5 КАС України становить законний інтерес позивача.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, відзиву на позов не подав та всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Епік Стиль до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України Критеріїв ризиковості платника податку листом від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епік Стиль (49074, м.Дніпро, просп. Слобожанський, 117, прим.53, код ЄДРПОУ 42013829) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) сплачений ним судовий збір у сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко