Постанова

від 03.10.2019 по справі 826/16020/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16020/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Шрамко Ю.Т.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Стиль" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епік-Стиль" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києв з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків";

- зобов'язати відповідача відкликати лист від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України Критеріїв ризиковості платника податку листом від 21.03.2018 №959/99-99-07-18; зобов'язано Державну фіскальну службу України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епік Стиль (49074, м.Дніпро, просп. Слобожанський, 117, прим.53, код ЄДРПОУ 42013829) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) сплачений ним судовий збір у сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. Критерії ризиковості платника податку сформовано листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 та погоджено Міністерства фінансів України.

Крім того, апелянт вказує, що лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 є внутрішнім документом ДФС, та згідно з пп. 1.6 п. 1 вказаних Критеріїв, направлений комісіям головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. У Порядку № 117 не встановлено, що Критерії ризиковості платника податку, які сформовано листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 підлягають реєстровані у Міністерстві юстиції України, а лише погоджуються Мінфіном.

Крім того, лист ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 не є нормативно правовим актом, та не зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, а відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731, встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно - правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з вищевикладеного, відповідач зазначає, що лист ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 не потребує реєстрації в Міністерстві юстиції України.

24.09.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство з обмеженою відповідальністю "Епік-Стиль" просить апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року - без змін.

У відзиві позивач вказує, що акти організаційно-розпорядчого характеру Державної фіскальної служби України на виконання актів Кабінету Міністрів України видаються у формі наказів, однак, всупереч цьому Критерії ризиковості платника податку сформовано листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, і такі не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Також, 24.09.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача у якому ТОВ "Епік-Стиль" просить замінити відповідача ДФС України у порядку процесуального правонаступництва на ДПС України.

Розглянувши таке клопотання, колегією суддів встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Також, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019, №26, ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Тобто фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службу України, в той час, згідно вищезазначених положень здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.

Отже, в порядку статті 52 КАС України необхідно допустити заміну відповідача - Державну фіскальну службу України на правонаступника - Державну податкову службу України.

02.10.2019 до суду апеляційної інстанції від Державної фіскальної служби України надійшло клопотання про розгляд справи за участі представника ДФС України, розглянувши доводи якого колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачем не зазначено жодних обґрунтованих підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін або їх представників.

У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за участі його представника.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що листом від 21.08.2018 №70/105/ЗПІ/04-36-07-15 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено позивача у відповідь на його лист від 20.08.2018 б/н про те, що комісією ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, одноголосно прийнято рішення щодо відповідності внесення суб'єкта господарювання ТОВ Епік Стиль як такого, що відповідає критеріям ризиковості. Протоколом від 03.08.2018 підприємство включено до переліку ризикових.

Між тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0440/6839/18 адміністративний позов ТОВ "ЕПІК СТИЛЬ" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІК СТИЛЬ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 03.08.2018 року №223.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що вказане рішення набрало законної сили за наслідком повернення апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019.

При цьому, позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо запровадження для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку перешкоджають здійсненню господарської діяльності ТОВ Епік Стиль , оскільки є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних, що зумовлює необхідність постійних витрат часу, трудових та матеріальних ресурсів на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних, а також руйнує ділову репутацію позивача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. (п.201.1 п.201 ПК України).

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок №117).

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Критерії ризиковості платника податку сформовано листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.

При цьому, згідно з пп.1.6 п.1 зазначених Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117, про що свідчить лист Міністерства фінансів України від 24.05.2018, адресований інформаційному агентству Єдина служба правової допомоги .

У вказаному листі зазначено, що відповідно до п.10 Порядку №117, Мінфін листами від 26.02.2018 №26020-06-10/5334 та від 18.04.2018 №26010-06-10/10704 доручив ДФС України розробити проект наказу про затвердження критеріїв ризиковості платника податку, критеріїв ризиковості здійснення операцій, переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, для його подальшої державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, проте на сьогодні зазначений проект не надано .

Доказів зворотного відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано, а судом не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон України № 1160-IV), регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - це, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Державна фіскальна служба України, відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, є центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.

У своїй постанові від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18 Верховний Суд дійшов висновку, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак є регуляторним актом та підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Натомість листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права.

Статтею 25 Закону України № 1160-IV визначено особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами та встановлено наступне.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений;

- проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

- щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

В даному випадку, Державна фіскальна служба України, в межах даних правовідносин, виступає регуляторним органом відповідно до Закону України № 1160 - IV у процесі підготовки, прийняття, розгляду регуляторних актів, а тому вони повинні розроблятися, розглядатися, прийматися та оприлюднюватися з урахуванням Закону України №1160 - IV.

Колегія суддів наголошує, що Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.

При цьому, відповідачем не доведено суду, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку Державною фіскальною службою України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог 25 Закону України № 1160-IV, натомість з матеріалів справи вбачається протилежне.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення про державну реєстрацію) та передбачено наступне

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п.3 Положення про державну реєстрацію).

Згідно з пп. б п.4 Положення про державну реєстрацію, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін'юст (згідно з п.6 Положення про державну реєстрацію).

За вимогами п.15 Положення про державну реєстрацію, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, а саме встановлені колегією суддів обставини щодо порушення відповідачем порядку прийняття та реєстрації Критеріїв ризиковості платника податку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення: визнання протиправними дій ДФС України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв ризиковості платника податку листом від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18, та зобов'язання відповідача відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий, що не підлягає виконанню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що такі Критерії ризиковості платника податків вже були застосовані до позивача, що вбачається з листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2018 №70/105/ЗПІ/04-36-07-15, та можуть бути застосовані в подальшому, що відповідно до ч.1 ст.5 КАС України становить законний інтерес позивача , що, в свою чергу спростовує і доводи апелянта про те, що лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 жодним чином не здійснює безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Таким чином, позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Щодо доводів апелянта про те, що Міністерством фінансів України погоджено Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, про що Державну фіскальну службу України було повідомлено, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження таких доводів матеріали справи не містять.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а апелянтом не наведено доводів на спростування правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Епік-Стиль" про заміну відповідача задовольнити.

Допустити заміну відповідача (Державну фіскальну службу України) його правонаступником - Державною податковою службою України.

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов