Постанова

від 10.04.2019 по справі 810/3081/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Справа № 810/3081/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Оберта Р.О.,

представника відповідача Калити А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі

за позовом Гостомельського споживчого товариства

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Гостомельське споживче товариство (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. № 0001464001.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що позивачем було здійснено продаж алкогольного напою за ціною, яка є нижчою за мінімально встановлені КМУ, що й стало підставою для притягнення його до відповідальності.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності, необ'єктивності та необґрунтованості доводів апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Гостомельське споживче товариство є юридичною особою, яка зареєстрована 12.05.1992 р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 1 357 120 0000 000063 від 19.08.2004).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 30.01.2018 р. № 184 та направлень на перевірку від 05.02.2018 р. №№ 55, 56 з метою контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 19.12.1995 р. № 481/95-BP Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання та транспортування підакцизних товарів, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину Гостомельського споживчого товариства за адресою: Києво-Святошинський район, с. Забуччя, вул. Різна, 56-А, за результатами якої складений акт від 06.02.2018 р. № 27/10-36-40/01754178.

У зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено факт реалізації в магазині позивача пляшки вина ординарного, кріпленого, десертного, спеціального типу солодкого червоного Кагор Український 0, 7 л., 16, 0 % об. виробництва ТОВ Котовський винзавод по ціні 44,10 грн., що кваліфіковано як порушення ст. 18 вказаного Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BP та постанови КМУ від 30.10.2008 р. № 957.

Наведені в акті перевірки висновки контролюючого органу ґрунтуються на інформації, наявної в електронній копії від 09.09.2017 р. розрахункового документа і фіскального звітного чеку реєстратора розрахункових операцій, переданих позивачем до органів державної податкової служби відповідними каналами зв'язку.

На підставі акта перевірки від 06.02.2018 р. № 27/10-36-40/01754178 ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. № 0001464001, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 14.05.2018 р. № 16245/Г/99-99-11-03-01-25 про залишення податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. № 0001464001 без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операція з реєстрації розрахунку 09.09.2017 р. на суму 44,10 грн., проведеного через РРО, була негайно скасована працівником позивача шляхом проведення через РРО відмови з реєстрацією від'ємної суми розрахунку, що підтверджується фіскальним чеком від 09.09.2017 р. № 0000003030, не було враховано відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення та призвело до безпідставного застосування до позивача штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України Про Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР), постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва (далі - Постанова № 957), Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547 (далі - Порядок № 547).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до абзаців 30, 31 статті 1 Закону № 481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абзац 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР).

Згідно з ч. 10 ст. 18 Закону № 481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва. Зокрема, згідно з додатком до вказаної постанови розмір мінімальної роздрібної ціни вина виноградного натурального з доданням спирту та міцного у скляній тарі місткістю 0,7 л, в іншій тарі місткістю 1 л, становить 45,00 грн.

У свою чергу, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовані Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Порядком № 547 визначено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми (пункт 7 розділу ІІІ вказаного Порядку).

Таким чином, при роздрібній реалізації позивачем вина виноградного натурального з доданням спирту та міцного у скляній тарі місткістю 0,7 л, його ціна не може бути нижчою, ніж 45,00 грн.

При цьому, законодавством регламентовано відповідальність суб'єктів господарювання за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від мінімально встановлених.

Разом з тим, законодавством також врегульовано порядок проведення операцій через РРО та можливість анулювання в разі помилкового проведення суми розрахунку через реєстратор.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно 09.09.2017 р. співробітником магазину позивача, в якому в лютому 2018 року (тобто через чотири місяці) відповідачем було проведено фактичну перевірку, було здійснено реєстрацію через РРО розрахунку на суму 44.10 грн., але одразу ж після її здійснення - таку операцію анульовано шляхом реєстрації від'ємної суми відповідно до Порядку № 547 .

Отже, відповідач, проводячи фактичну перевірку у лютому 2018 року за операціями, вчиненими у вересні 2017 року, без контрольної закупки, не здійснив повного, об'єктивного та всебічного встановлення всіх обставин справи та, як наслідок, притягнув позивача до відповідальності за правопорушення, склад якого в даному випадку відсутній.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. № 0001464001, необхідності його скасування та задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що позивачем було здійснено продаж алкогольного напою за ціною, яка є нижчою за мінімально встановлені КМУ, що й стало підставою для притягнення його до відповідальності, спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище. Жодних доказів, які б підтверджували зворотне апелянтом суду не надано.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, проаналізувавши всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 квітня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: