Постанова

від 09.04.2019 по справі 804/7439/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №804/7439/15

касаційне провадження №К/9901/14491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 (головуючий суддя - Луніна О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі №804/7439/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будком-Форт до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будком-Форт звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №110100000/2014/00599 від 12.12.2014 та рішення про коригування митної вартості товару №110100000/2014/200247/1 від 12.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією UNACOA SPA CONSORTILE (Італія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.09.2014 №2806-UN/BF на поставку продукції (клементіни). Згідно додатку №1 від 04.12.2014р. специфікації №6 до контракту продавець постачає позивачу товар клементін у кількості 19 291 кг., 1,910 коробок загальною вартістю 12 153,33 євро (0,63 євро/кг.) на умовах Тучапи, Польша (Інкотермс 2010). 12.12.2014 з метою митного оформлення товару декларантом було подано до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №110100000/2014/234970. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару; втім листом декларант повідомив орган доходів і зборів про неможливість надання витребовуваних митним органом документів. За результатами розгляду МД та документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00599 від 12.12.2014, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200247/1 від 12.12.2014. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач листом №26-02/4 від 26.02.2015 надав до митного органу додаткові документи згідно переліку, за результатами розгляду яких відповідач листом №573/10/04-50-25-2 від 04.03.2015 повідомив товариство про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200247/1 від 12.12.2014.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД №110100000/2014/234970 від 12.12.2014 було подано органу доходів і зборів наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001780 від 21.10.2014 та №110/2014/0000873 від 01.12.2014; міжнародну автомобільну накладну №074308 від 08.12.2014; комерційну пропозицію №36 від 04.12.2014; калькуляцію транспортних витрат №11 від 11.12.2014; заявку на перевезення від 04.12.2014; рахунок-проформа на перевезення від 09.12.2014; заявку на страхування №54 від 09.12.2014; прайс-лист від 01.12.2014; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО-5626/2 від 11.12.2014.; рахунок-фактуру (інвойс) FТ2/998 від 05.12.2014; пакувальний лист №6 від 04.12.2014; специфікації №6 від 04.12.2014; договір страхування №043.0647415.254 від 26.09.2014; договір комісії №1209/7 від 12.09.2014; доповнення до договору комісії - специфікація №6КИ від 04.12.2014; договір про надання послуг митного брокера №3 від 08.10.2014; договір про перевезення №05/12/14 від 05.12.2014; договір про перевезення №643 від 01.04.2013; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 08.12.2014; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 08.12.2014; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 08.12.2014; резервну позицію №915 від 26.07.2001; фітосанітарний сертифікат країни експортера ЕС/РL/0585196 від 08.12.2014; сертифікат про походження товару РL/МF/АК 0188664 від 09.12.2014; декларацію виробника від 05.12.2014; лист про відбір зразків №11/1 від 11.12.2014; сертифікат якості від 04.12.2014 та копію митної декларації країни відправлення №14РL401050Е0098000 від 08.12.2014.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідач шляхом електронного повідомлення проінформував декларанта, що у наданих до митного оформлення документах по транспортним витратам містяться розбіжності, та зазначив про необхідність надання пояснень.

Листом від 12.12.2014 №12/12-10 декларант повідомив орган доходів і зборів про неможливість надання запитуваних документів.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00599 від 12.12.2014, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200247/1 від 12.12.2014.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та відсутні усі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема:

- у підтвердження вартості перевезення партії товару клементіни , ввезеної позивачем за зовнішньоекономічним контрактом від 12.09.2014 №2806-UN/BF, до митного оформлення декларантом надано договір перевезення №643 від 01.04.2013, укладений ТОВ АТБ-Маркет з експедитором ПП Транс Логістик . Укладання договору перевезення іншим підприємством, ніж покупець, не передбачено міжнародними комерційними термінами Інкотермс-2010 за заявленими умовами поставки та зовнішньоекономічним контрактом від 12.09.2014 №2806-UN/BF. Враховуючи зазначене, наданий до митного оформлення договір перевезення №643 від 01.04.2013, укладений ТОВ АТБ-Маркет з експедитором ПП Транс Логістик , та пов'язані з ним договори перевезення №05/12/14 від 05.02.2014 (ПП Транс Логістик - ФОП ОСОБА_1. ) не можуть бути використані для підтвердження транспортної складової митної вартості товару, імпортованого ТОВ Будком-Форт за зовнішньоекономічним контрактом від 12.09.2014 №2806-UN/BF;

- до митного оформлення надано заявку на страхування від 09.12.2014 №54 із зазначенням страховки у розмірі 313,29 грн., а в калькуляції витрат на доставку вантажу від 11.12.2014 №11/12-08 та рахунку-проформа відсутня інформація про страхування;

- в пункті 3.1 договору перевезення №643 від 01.04.2013 зазначено, що вартість послуг виконавця розраховується як сума вартості послуг третіх осіб, залучених виконавцем для здійснення перевезення та фіксованої експедиційної винагороди 400 грн. Так, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. в разі надання послуги по всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нероздільної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

Митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Митна вартість товару визначена в розмірі 0,8230€/кг, загальна вартість склала 15876,49€, що ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару за митною декларацією №401090000/2014/26154 від 01.12.2014.

Позивач, скориставшись наданим статтею 55 Митного кодексу України правом, 12.12.2014 задекларував зазначений вантаж, а митниця здійснила оформлення товару та випустила його у вільний обіг за митною декларацією №110100000/2014/235106.

В подальшому, декларант листом №26-02/4 від 26.02.2015 надав до митного органу додаткові документи, а саме: додаткову угоду №2 від 01.01.2014 до договору про перевезення №643 від 01.04.2013; договір комісії №1209/7 від 12.09.2014; переклад митної декларації країни відправлення №14РL401050Е0098000 від 08.12.2014; переклад рахунку-фактури (інвойсу) FТ2/998 від 05.12.2014; переклад сертифікату про походження товару РL/МF/АК 0188664 від 09.12.2014; переклад фітосанітарного сертифікату №ЕС/РL/0585196 від 08.12.2014; заяву про купівлю іноземної валюти №12 від 17.12.2014; платіжне доручення №12 від 17.12.2014 та swift від 22.12.2014; звіти комісіонера №52/1 від 31.12.2014 та №52/2 від 31.12.2014.

За результатами розгляду додатково поданих документів, Дніпропетровська митниця ДФС листом №573/10/04-50-25-2 від 04.03.2015 повідомила товариство про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200247/1 від 12.12.2014.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ АТБ-Маркет та ТОВ Будком-Форт укладений договір комісії №1209/7 від 12.09.2014 за умовами якого комісіонер (позивач) зобов'язується, зокрема, за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори та здійснити за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди купівлі-продажу товарів, здійснити митне оформлення вантажу, отримання дозвільних документів та укладання інших договорів з третіми особами, які необхідні для виконання комісіонером своїх зобов'язань. Згідно пункту 3.5 цього договору, ТОВ АТБ-Маркет отримало право самостійно замовляти та сплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення за цим договором (транспортно-експедиційні послуги, послуги з диспетчеризації транспорту, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях, фрахт суден та інші).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача, про те, що укладання договору перевезення іншим підприємством, ніж покупцем, не передбачено міжнародними комерційними термінами Інкотермс-2010 , оскільки в поясненнях термінів, які використовуються в правилах Інкотермс-2010 , зазначено, що обов'язки продавця чи покупця можуть виконуватися ними особисто, а іноді, відповідно до умов контракту чи закону, що застосовується, через посередників, таких як перевізники, експедитори чи інші особи, призначені продавцем чи покупцем для виконання конкретних завдань.

Так, ТОВ АТБ-Маркет було укладено з ПП Транс логістик договір перевезення №643 від 01.04.2013, предметом якого є послуги з організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародних сполученнях та територією України за рахунок клієнта. Згідно пунктів 1.3.1, 1.3.2 цього договору, виконавець за дорученням клієнта забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організує перевезення вантажів територією України та іноземних держав; залучає транспортні засоби та забезпечує їх подання в порти, на залізничні станції, склади, термінали чи інші об'єкти, вказані клієнтом, для своєчасної доставки вантажів. Додатковою угодою №2 від 01.01.2014 передбачено, що вартість послуг виконавця розраховується як сума вартості послуг третіх осіб, що долучаються виконавцем для здійснення перевезення, та експедиційної винагороди.

На виконання умов договору перевезення №643 від 01.04.2013, ПП Транс логістик було укладено з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір про надання послуг з транспортного обслуговування №05/12/14 від 05.12.2014. Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з транспортного, транспортно-експедиційного, експедиційного обслуговування - перевезення вантажів автотранспортом в міжнародних сполученнях та територією України за рахунок замовника.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом ПП Транс логістик , узгодженої печаткою ТОВ АТБ-Маркет , перевезенню з Польщі в Україну підлягає вантаж - клементіни на автомобілі рефреджираторі, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, прикордонний перехід Ягодин, вартість перевезення 26 000 грн. В декларації виробника - компанії Unacoa spa consortile зазначено, що клементіни в грудні 2014 року відвантажені для ТОВ Будком-Форт згідно інвойсу FТ2/998 від 05.12.2014, контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 на умовах FCA Тучапи, Польща на автомобіль державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2. Згідно міжнародної автомобільної накладної №074308 від 08.12.2014, перевезення вантажу - клементіни вагою 19291кг з Польщі в Україну, вантажоодержувач ТОВ Будком-Форт здійснювалось автомобілем державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 з перетином кордону у Ягодині, про що свідчить печатка митного органу.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи митного органу про відсутність у поданих до митного оформлення документах інформації про страхування товару, з огляду на те, що згідно до заявки на страхування окремого перевезення вантажу №54 від 09.12.2014, вартість страхування товару за інвойсом №FТ2/998 від 05.12.2014 становить 313,29 грн. У додатку А до митної декларації позивачем також надано розрахунок складової вартості товару, а саме: - ціна товару в іноземній валюті 12 153,33 євро, що за курсом 19,42112 грн. за 1 євро складає 236 031,2803 грн.; - витрати на транспортування до України 10 833,33 грн., витрати на страхування 313,29 грн. Отже, наведене свідчить, що вартість страхування повністю врахована у заявленій позивачем митній вартості товару.

Доводи органу доходів і зборів про фіксований умовами договору перевезення №643 від 01.04.2013 (п.3.1) розмір експедиційної винагороди у розмірі 400 грн. спростовуються тим, що додатковою угодою №2 від 01.01.2014 до договору перевезення №643 від 01.04.2013, яка подавалась позивачем до митного органу, пункт 3.1 договору перевезення викладено у наступній редакції: вартість послуг виконавця розраховується як сума вартості послуг третіх осіб, що долучаються виконавцем для здійснення перевезення, та експедиційної винагороди. Наданими до митного оформлення рахунком-проформою від 09.12.2014р. та калькуляцією витрат на доставку вантажу №11/12-08 від 11.12.2014р. передбачено, що вартість перевезення вантажу з м. Тучапи, Польша до п/п Ягодин, Україна автомобілем, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, становить 10 000 грн. без ПДВ, вартість перевезення вантажу з п/п Ягодин до м. Дніпропетровськ зазначеним автомобілем складає 15 000 грн. без ПДВ, експедиційні послуги по всьому шляху слідування складають 1 000 грн. з ПДВ (833,33 грн. без ПДВ, 166,67 грн. ПДВ).

Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у поданих декларантом до митного оформлення документах розбіжностей щодо числового значення складових митної вартості товару.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №804/7439/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк