Ухвала

від 11.04.2019 по справі 640/4700/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/4700/19

н/п 1-кп/640/681/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Харкові справу по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уроженця м.Харкова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення судового засідання немає.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Суд зазначає, що згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, у постанові ВСУ від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16 суд зауважив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

З обвинувального акту вбачається, що дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, за кваліфікуючою ознакою, як особа яка раніше вчинила злочин , передбачений ст. 307 КК України.

Разом з тим, в анкетних даних обвинуваченого та у фактично встановлених обставинах зазначено, що судимість ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307 КК України погашена, що він в силу ст. 89 КК України є не судимим.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п.1, 6 ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» - звернути увагу судів на те, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків, і що правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.

При вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.

Виходячи з наведеного, при погашені судимості особа вважається не судимою та для неї припиняють діяти негативні наслідки передбачені наявністю судимості встановлені КК України.

Обвинувальний акт складений слідчим та затверджений прокурором містить суперечності, оскільки у фактично встановлених обставинах вказано, що у ОСОБА_4 погашена судимість, однак там же застосовані негативні наслідки судимості передбачені ч.2 ст.309 КК України, тобто фактично встанволенні обставини та саме формулювання обвинувачення є нечітким, що свідчить про його неконкретність та порушує право обвинуваченого на захист. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимогст.348 КПК України, і розглянути кримінальне провадження в його межах.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду, що в даному випадку виконао не було.

Враховуючи, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, а тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.314КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням ОСОБА_4 в скоєннізлочину передбаченогоч.2ст.309 ККУкраїни - повернути прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м.Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1