Постанова
від 27.03.2019 по справі 367/6932/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 367/6932/16-ц

провадження № 61-21483св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський , про витребування земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі цього рішення Коцюбинської селищної ради Київської області ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, про що на державному акті серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3

Надалі 12 квітня 2010 року ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку за договором дарування, укладеним між ним та ОСОБА_1 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданому на ім'я ОСОБА_2, зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2

Спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт Коцюбинське Київської області. На момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 ця земельна ділянка перебувала у державній власності.

На момент подання позовної заяви земельна ділянка площею 0,15 га, яка була передана у власність ОСОБА_2, яка надалі відчужила її на користь ОСОБА_3, а він у свою чергу - на користь ОСОБА_1, належала до земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку Голосіївський , відноситься до лісових земель та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду, розпорядником якого є Кабінет Міністрів України.

На підставі викладеного, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га, з кадастровим номером НОМЕР_3, вартістю 81 600 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2017 року у складі судді Саранюк Л. П. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України, а тому позов є безпідставним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, тому першому власнику ОСОБА_2, ця ділянка була передана неуповноваженим на те органом - Коцюбинською селищною радою Киїської області, оскільки розпорядником цієї землі є Кабінет Міністрів України. Отже, наявні всі правові підстави, встановлені статтею 388 ЦК України, для витребування цього майна у ОСОБА_1

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не містить обґрунтування правової позиції, якими керувався суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції. Крім того, згідно з частиною першою статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотання, коли повідомленні нею причини неявки буде визнано судом поважними. Разом з тим суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ перший заступник прокурора Київської області подавзаперечення на касаційну скаргу,вказуючи на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судами обставинами справи, зокрема рішенням суду, яким визнано незаконною передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, яка з урахуванням цього не мала права передавати цю землю ОСОБА_3, який подарував її ОСОБА_1 Крім того, спірна земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до земель природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку Голосіївський , і згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України належить до земель державної власності, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України в силу вимог статей 13, 149 ЗК України, отже, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський , про витребування земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей (а.с. 18).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 19).

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, про що на державному акті серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3 (а.с. 20)

12 квітня 2010 року ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку за договором дарування ОСОБА_1, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданому на ім'я ОСОБА_2, зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 (а.с. 21)

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсним вказане рішення Коцюбинської селищної ради, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, скасовано його державну реєстрацію.

Також рішенням суду апеляційної інстанції від 25 травня 2017 року встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до земель природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку Голосіївський , і згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України належить до земель державної власності, розпорядником якої відповідно до статей 13, 149 ЗК України є Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У частині першій статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз змісту статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений цією нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди державного акта.

Судом також установлено, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, за позовом прокурора м. Ірпеня до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, було визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2

У частині третій статті 61 ЦПК України 2004 року визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

З урахування указаного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і витребування земельної ділянки у добросовісного набувача - ОСОБА_1, оскільки ця ділянка із володіння власника вибула поза його волею з інших підстав, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, та відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року є преюдиційним щодо цих обставин.

За змістом статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 березня 2017 року апеляційним судом направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, судову повістку про призначення справи до судову розгляду на 30 березня 2017 року, яка особисто отриманаОСОБА_1 (а.с. 127).

31 березня 2017 року Апеляційний суд Київської області рекомендованим повідомленням направив ОСОБА_1 судову повістку про відкладення справи на 20 квітня 2017 року, яка повернута до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 128).

24 квітня 2017 року Апеляційний суд Київської області рекомендованим повідомленням направив ОСОБА_1 судову повістку про відкладення справи на 25 травня 2017 року, яка повернута до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 128).

Із матеріалів справи вбачається, що судові повістки про зазначені вище судові засідання, які направлялися відповідачу, до апеляційного суду поверталися з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Отже, відповідач ОСОБА_1 свідомо не отримала судові повістки, у разі не проживання за вказаною адресою відповідач ОСОБА_1, відповідно до статті 77 ЦПК України 2004 року, зобов'язана була повідомити суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи.

Згідно із частиною третьою статті 76 ЦПК України 2004 року, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

За таких обставин є необґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не встановив причини неявки відповідача в судове засідання та не відклав розгляд справи.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував правові позиції, якими керувався, скасовуючи рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з усталеної практики ЄСПЛ, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Рішення ЄСПЛ у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, п. 30).

Разом з тим, як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі Руїс Троіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (п. 29) та у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року (п. 58), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.03.2019
Оприлюднено12.04.2019
Номер документу81107379
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —367/6932/16-ц

Ухвала від 27.03.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Постанова від 27.03.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Рішення від 27.01.2017

Цивільне

Ірпінський міський суд Київської області

Саранюк Л. П.

Рішення від 25.05.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Білоконь О. В.

Рішення від 25.05.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Білоконь О. В.

Ухвала від 09.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Білоконь О. В.

Ухвала від 09.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Білоконь О. В.

Ухвала від 06.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Київської області

Білоконь О. В.

Рішення від 27.01.2017

Цивільне

Ірпінський міський суд Київської області

Саранюк Л. П.

Ухвала від 16.09.2016

Цивільне

Ірпінський міський суд Київської області

Саранюк Л. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні