Постанова

від 10.04.2019 по справі 508/249/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2004/19

Номер справи місцевого суду: 508/249/17

Головуючий у першій інстанції Медвєдєва О.Г.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Павлючук Ю.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2,

відповідачі: СТОВ Агрофірма Імені Степана Олійника

особа, яка подала апеляційну скаргу: ТОВ Компанія Ніко - Тайс ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу директора Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко - Тайс на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 31.10.2018 року, ухваленого суддею Медвєдєвою О.Г.,

встановив:

15.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до СТОВ Агрофірма Імені Степана Олійника , у якому просив визнати договір купівлі - продажу приміщення кормокухні, що був укладений між позивачем та відповідачем 23.02.2003 року виконаним та дійсним; визнати за позивачем право власності на приміщення кормокухні, що за адресою: АДРЕСА_1; зняти арешт з визначеного майна.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 23.02.2003 року він придбав у відповідача за договором купівлі-продажу приміщення кормокухні, що позначено на плані літерою А, загальною площею 91,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, заплативши за нього 1350 грн., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 23.02.2003 року, а також накладної № 15 від 23.02.2003 року. Позивач приміщення кормокухні після сплати коштів прийняв, зробив ремонт, користується за цільовим призначенням з дати укладення договору купівлі-продажу, утримує у належному стані. З невідомих причин відповідач, отримавши від позивача кошти, в подальшому став ухилятися від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу. Враховуючи це ОСОБА_2 не може належним чином оформити право власності на приміщення кормокухні інакше, ніж в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 31.10.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу приміщення кормокухні, що за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма ім. С.Олійника 23.02.2003 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення кормокухні, що за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено звільнити з-під арешту приміщення кормокухні, що за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із рішенням суду, апеляційну скаргу подала особа, яка не брала участь у справі - директор ТОВ Компанія Ніко - Тайс Швець В.О., в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу директор ТОВ Компанія Ніко - Тайс Швець В.О. обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням суду зменшилися активи боржника - СТОВ Агрофірма ім. С.Олійника , на які накладено арешт в межах виконавчого провадження про стягнення з СТОВ Агрофірма ім. С.Олійника на користь ТОВ Компанія Ніко - Тайс грошових коштів, чим порушено права ТОВ Компанія Ніко - Тайс , яке, крім того, не було залучено до участі у справі. Швець В.О. звертає увагу на те, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судом не було враховано те, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Також, задовольняючи позов суд помилково керувався ст.392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, оскільки позивачем не було надано доказів того, що у нього виникло право власності на нерухомість, і це право зареєстровано в установленому законом порядку, тобто, що він є власником спірної нерухомість.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та представник апелянта до суд у не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу будинку є дійсним та з того, що все нерухоме майно СТОВ Агрофірма ім. С. Олійника арештоване в рамках виконання виконавчих документів, при цьому керувався ч.2 ст.220, ст.328, ч.1 ст.334 ЦК України та ст. 60 Закону України Про виконавче провадження .

Проте, колегія суддів з таким висновком суду повністю погодитись не може з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановленні наступні обставини.

Вважаючи позов провизнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, доведеним, районний суд посилався на наступні докази: копію Рішення Левадівської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 19.02.2016 року № 10 Про присвоєння юридичної адреси на приміщення кормокухні (а.с.4), копію Квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 23.02.2003 року, виданої СТОВ Агрофірма імені Степана Олійника Одеської області, Миколаївського району, с. Левадівка, (а.с.5), копію Накладної № 15 від 23.02.2003 року, виданої СТОВ Агрофірма імені Степана Олійника Одеської області, Миколаївського району, с. Левадівка, (а.с.5), копію Зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 6-7), копію Експлікації приміщень виробничого будинку АДРЕСА_1 (а.с.8), заяву №25 від 28.07.2017 року від СТОВ Агрофірма ім.С.Олійника про визнання позову (а.с. 46), заяву №26 від 28.07.2017 року від СТОВ Агрофірма ім.С.Олійника про підтвердження факту укладання, виконання та дійсності договору купівлі-продажу приміщення кормокухні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47), Довідку АБ № 100280 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.03.2008 року (а.с.48), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 244329 (а.с.49), письмові пояснення свідка ОСОБА_6 від 31.07.2007 року про укладання договору купівлі-продажу приміщення кормокухні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70,71), письмові пояснення свідка ОСОБА_7 від 31.07.2007 року про укладання договору купівлі-продажу приміщення кормокухні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 72,73).

Разом з цим суд першої інстанції не звернув уваги, що до позову не подано самого договору купівлі продажу, який позивач просив визнати дійсним.

Крім того, суд першої інстанції залишив по заувагою та не надав належної правової оцінки тому, що відповідно до листа Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області від 09.10.2017 року № 6689\24-43 все нерухоме майно СТОВ Агрофірма ім. С. Олійника арештоване в рамках виконання виконавчих документів (а.с.80).

Таким чином, вирішуючи даний спір про визнання договору дійсним та визнання правова власності на спірне майно, із застосуванням ст.60 Закону України Про виконавче провадження до участі у справі необхідно залучати особу, в інтересах якої було арештовано спірне майно.

Разом з цим, суд першої інстанції до участі у справі особу, в інтересах якої було арештоване спірне майно, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко - Тайс , не залучив, чим порушив його право.

Отже, суд першої інстанції, розглянув справу без залучення належного співвідповідача, що є підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи власне судове рішення колегія, зауважує що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати учасників справи, а тому доходить висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити, оскільки позивачем не визначено належного співвідповідача.

З огляду на викладене, рішення районного суду на підставі п.-п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко - Тайс - задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 31.10.2018 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. С. Олійника - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.04.2019 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева