Постанова

від 10.04.2019 по справі 395/603/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 395/603/18

провадження № 22-ц/4809/763/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фермерське господарство Жайворонок 2011 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Жайворонок 2011 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області (суддя Забуранний Р.А.) від 29 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ФГ Жайворонок 2011 про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У квітні 2018 року їй стало відомо, що вказано земельна ділянка є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018, укладеного між нею та ФГ Жайворонок 2011 строком на 10 років, який вона не підписувала.

Просила суд визнати недійсним, з підстав передбачених ч.3 ст. 203 ЦК України, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ Жайворонок 2011 , зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27 березня 2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що на його переконання рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неправильністю встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильною оцінкою судом доказів.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, якими б підтверджувалися обставини, викладені у позовній заяві. Висновок судової почеркознавчої експертизи, який суд взяв як доказ відсутності у позивача волевиявлення на укладення спірного договору не відповідає вимогам закону, оскільки не є категоричним, а ґрунтується на припущеннях

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги. Зазначає, що суд правильно встановив обставини справи і вирішив спір відповідно до закону.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник - адвокат Надьон О.С. заперечили проти вимог апеляційної скарги, пославшись на правильність висновків суду.

Представник відповідача - адвокат Кривонос А.І. підтримав подану апеляційну скаргу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У квітні місяці 2018 року їй стало відомо, що згадана земельна ділянка обтяжена договором емфітевзису з відповідачем від 26 березня 2018 року, строком на 10 років.

З висновку судової почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 судом встановлено, що підписи в договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року та в додатку № 1 до договору акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.03.2018 року ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, з наслідуванням справжнього її підпису.

У зв'язку з наведеним, суд мотивував ухвалене ним рішення тим, що позивач довів наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України, для визнання договору емфітевзису недійсним.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно з ч.1 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності договору, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання договору емфітевзису недійсним, позивач посилалася на те, що таку угоду з відповідачем вона не укладала.

Цивільне судочинства ґрунтується на засадах, зокрема, змагальності сторін та диспозитивності (п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), які передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

З висновку судової почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 підписи, розташовані у: нижніх частинах лицевих сторін 1-го та 2-го аркушів та графі ОСОБА_4. розділу Підписи сторін: договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 (власник) та фермерським господарством Жайворонок 2011 , в особі голови ОСОБА_7 (землекористувач), на земельну ділянку загальною площею 3,9165 га, кадастровим номером НОМЕР_2, ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4. Підпис, розташований у графі ОСОБА_4. колонки Земельну ділянку передав: додатку № 1 до договору акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.03.2018 ймовірно виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4.

Отже, вказаний висновок експерта не містить категоричної негативної відповіді на поставлене питання про виконавця підпису у графі ОСОБА_4. оспорюваної позивачем угоди.

При цьому в дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що виявлені при співставленні об'єкту дослідження з порівняльними зразками було встановлено стійкі розбіжності, але у своїй сукупності вони достатні лише для ймовірного негативного висновку, що підпис виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Виявити сукупність ознак, необхідну для категоричного вирішення питання, не представляється можливим через простоту досліджуваного підпису. Також були встановлені деякі співпадаючі загальні та окремі ознаки, але вони несуттєві.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

В основу висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на укладення до договору емфітевзису суд першої інстанції поклав лише висновок експерта почеркознавця, який за своїм змістом не являється категоричним та містить елементи припущення. Отже, достовірність такого доказу є сумнівною.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На наявність інших доказів, які могли б підтвердити факт належності підпису у графі ОСОБА_4. оспорюваної позивачем угоди не позивачу, а іншій особі, суд не вказав.

За таких обстави, колегія суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду не погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів, вважає її хибною та такою, що вплинула на правильність висновків суду.

Натомість, доводи поданої відповідачем апеляційної скарги про недоведеність пред'явленого позову є слушними та відповідають матеріалам справи.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Про судові витрати

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, але при цьому відмовив в задоволенні позову, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 1152,60 грн. за подачу апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Жайворонок 2011 задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Фермерського господарства Жайворонок 2011 про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства Жайворонок 2011 1152,60 грн. компенсації судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко