Постанова

від 17.07.2019 по справі 395/603/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 395/603/18

провадження № 61-10034св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Жайворонок 2011 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року у складі судді Забуранного Р. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Жайворонок 2011 (далі - ФГ Жайворонок ) про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У квітні 2018 року їй стало відомо, що вказана земельна ділянка є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, укладеного між нею та ФГ Жайворонок 2011 , строком на 10 років, який вона не підписувала.

Просила суд визнати недійсним з підстав, передбачених частиною третьою статті 203 ЦК України, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27 березні 2018 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що був укладений між ОСОБА_1 та ФГ Жайворонок 2011 , зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27 березня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції ґрунтувався на висновках судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 та виходив із того, що позивачоспорюваний договір не підписувала і не мала волевиявлення на передачу своєї земельної ділянки у користування ФГ Жайворонок 2011 .

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Жайворонок 2011 задоволено. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 не може бути взятий судом до уваги як допустимий доказ при вирішенні цього спору, оскільки він не містить категоричної негативної відповіді на поставлене питання про виконавця підпису у графі ОСОБА_1 оспорюваного позивачем договору. Інших доказів, які б доводили факт непідписання цього договору, позивачем не надано, а тому позивач не довела, що укладення договору відбулось без її згоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не викликали для надання пояснень судового експерта , тому були позбавлені можливості перевірки правильності висновків судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 . Суд апеляційної інстанцій не надав належної оцінки її обставинам і наявним у справі доказам, безпідставно відхилив клопотання заявника про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

У червні 2019 року від ФГ Жайворонок 2011 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, витребувано матеріали справи з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція та висновки Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У квітні 2018 року позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка обтяжена договором емфітевзису з відповідачем від 26 березня 2018 року, строком на 10 років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 указувала, що її волевиявлення на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року було відсутнє і вона такого договору не підписувала.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, наявність волевиявлення особи має бути обов`язковою, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що випливають з умов договору.

За змістом частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2018 року у цій справі за клопотанням представника позивача було призначено судово-почеркознавчу експертизу щодо відповідності підпису ОСОБА_1 на кожній сторінці оригіналу договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року.

За наслідками проведення експертизи складено висновок від 27 листопада 2018 року № 224, з якого вбачається, що підписи, розташовані у нижніх частинах лицевих сторін 1-го та 2-го аркушів та графі ОСОБА_1 розділу Підписи сторін договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (власник) та ФГ Жайворонок 2011 в особі голови Жайворонка Л. Я. (землекористувач), на земельну ділянку загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , ймовірно виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 Підпис, розташований у графі ОСОБА_1 колонки Земельну ділянку передав додатку № 1 до договору акта приймання-передачі земельної ділянки від 26 березня 2018 року ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

При цьому в дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що при співставленні об`єкта дослідження з порівняльними зразками було встановлено стійкі розбіжності, але у своїй сукупності вони достатні лише для ймовірного негативного висновку, що підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Виявити сукупність ознак, необхідних для категоричного вирішення питання, не є можливим через простоту досліджуваного підпису. Також були встановлені деякі загальні та окремі ознаки, які співпадають, але вони несуттєві.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд у цій справі такої оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 не надав.

Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, суд може бути призначити повторну експертизу, яка доручається іншому експертові (експертам).

Наведене узгоджується з приписами статті 113 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 не містить чіткої відповіді щодо належності підпису на оспорюваному договорі ОСОБА_1 , відмовив позивачу в задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У силу вимог чинного цивільного процесуального законодавства Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, надавати оцінку чи переоцінку зібраним у справі доказам, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, істотне значення має встановлення наявності чи відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із забезпеченням особі права на судовий захист.

При цьому суд повинен сприяти проведенню додаткової (повторної) експертизи, з огляду на відсутність категоричної відповіді експерта на поставлені питання, що викладено у дослідницькій частині.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, не встановив обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 2 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко