Постанова

від 26.03.2019 по справі 911/1669/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 911/1669/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Тетіївської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. (повне рішення складено 14.12.2018р.)

у справі №911/1669/18 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Тетіївської міської ради

до Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації

за участю третьої особи Київська регіональна спілка споживчої кооперації

про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. у справі №911/1669/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи вимоги чинного законодавства, відповідач, передавши нежитлові будівлі третім особам, автоматично та за власною волею втратив право постійного користування у частині земельної ділянки на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, а тому саме ці особи мають право на користування ділянками та обов'язок сплачувати за користування ними. Позивач в свою чергу не має будь-якого майна на спірній земельній ділянці, а тому його право не порушено.

Щодо недержавних доходів, то зазначене не є предметом у даному позові.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. у справі №911/1669/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Тетіївської міської ради в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах ст.ст. 80, 83, 92, 152, 153 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 375, ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України. Також судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст. 73, 74, 76, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України не надано жодної правової оцінки поясненням та доказам міської ради і їх сукупності, та не наведено в мотивувальній частині рішення висновків, за якими суд відхилив докази ради, яким було обґрунтовано позов.

На переконання апелянта, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення мав вказати, що відповідач втратив право постійного користування земельною ділянкою площею 1,767 га по АДРЕСА_4, право на яку посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.04.1999р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тетіївської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. у справі №911/1669/18.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідач є окремою юридичною особою, засновником якої є Київська регіональна спілка споживчої кооперації, відповідачем, а не третьою особою набуте право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13.04.1999р. Позивач не надав суду доказів порушення його прав чи фактів невиконання землевпорядними організаціями рішень позивача і не довів, що відповідачем порушені його права.

Тетіївська міська рада надала письмову відповідь на відзив. Позивач зазначає, що спірна земельні ділянка надавалась для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Київська облспоживспілки, як власник єдиного цілісного майнового комплексу добровільно відмовилась від майнових прав на єдиний цілісний майновий комплекс, включаючи і прав на земельну ділянку.

Позивач також зазначив, що суд першої інстанції, не залучивши третіх осіб, по суті порушив їх право, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Апелянт зазначає, що документально доведено, що спірна земельна ділянка фактично використовується Київською регіональною спілкою споживчої кооперації, не за цільовим призначенням.

Апелянтом надавались письмові пояснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. судом встановлено строк на подання письмових пояснень, враховуючи порушення апелянтом строку, письмові пояснення залишаються судом без розгляду.

Від Тетіївської міської ради надійшло клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та клопотання в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В порушення вищезазначеної норми, апелянт не обґрунтував причини неможливості їх подання до суду першої інстанції. Щодо листів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.02.2019р. №18-10-0.410-2636/2-19, Приватного підприємства Земля від 14.02.2019р. №5, від 25.02.2019р. №7, то вони не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки на момент винесення оспорюваного рішення їх взагалі не існувало.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради №15 від 23.02.1999р. Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки передана в постійне користування земельна ділянка площею 1,767га по АДРЕСА_4. /а.с. 12, т.1/.

На підставі вказаного рішення Тетіївському ринку Київської області облспоживспілки міськвиконкому видано Державний акт на право користування землею від 13.04.1999р. серія НОМЕР_1 для обслуговування ринкової інфраструктури площею 1,767га по АДРЕСА_4. /а.с. 14, т.1/.

Державний акт на право користування землею зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право користування землею за №27.

Як витікає з матеріалів справи, зокрема, з постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. у справі №911/5314/14, Статуту Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації затвердженого Постановою правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації від 27.09.2005р. №59, свідоцтва про державну реєстрацію видане Тетіївською. районною адміністрацією 27.01.1998р. та не заперечується сторонами підприємство споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчих кооперацій є правонаступником Тетіївського міського ринку Київської облспоживспілки.

Згідно постанови Київської обласної спілки споживчих товариства №7 від 19.06.2003р. було передано Київській регіональній спілці споживчої кооперації право корпоративного управління Васильківським, Ржищівським, Таращанським, Тетіївським, Переяслав-Хмельницьким ринками Київської облспоживспілки з правом володіння, користування і розпорядження. /а.с. 99 т. 2/

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2004р. у справі №163/5-04 було визнано право власності за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації на об'єкти нерухомого майна єдиного цільового майнового комплексу Тетіївського ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (м'ясний павільйон м'ясо-молочна станція, контора ринку, молочний павільйон, туалет, кіоск металевий каси, м'ясний лар с. Пятигори, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , заготпункт на базарі).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8192672 від 30.08.2005р. за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації оформлено право власності на комплекс за адресою АДРЕСА_4. /а.с. 20, т.1/.

Згідно листа Комунального підприємства Тетіївське бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Тетіївської міської ради №3 від 04.01.2017р., на запит голови Тетіївської міської ради, за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації згідно рішення господарського суду Київської області від 29.10.2004р. по справі №163/5-04 зареєстровано м'ясний павільйон м'ясо-молочна станція, контора ринку, молочний павільйон, туалет, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , заготпункт. За приватним підприємством Тетіїв-Кролівник згідно з свідоцтва про право власності виданого 21.04.2010р. на підставі рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради №17 від 24.02.2010р.: а) нежитлова будівля-заготівельний пункт по АДРЕСА_5, витяг про реєстрацію №25928680 від 21.04.2010р.; б) нежитлова будівля-контора, склад, гараж по АДРЕСА_6, витяг про реєстрацію №22047317 від 03.03.2009р. Нежитлова будівля павільйон по АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2008р. купила ОСОБА_2 в ОСОБА_3, витяг про реєстрацію №18378585 від 04.04.2008р. Нежитлова будівля павільйон по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2002р. купила ОСОБА_4 в ОСОБА_5 зареєстровано паперових носіях. Нежитлова будівля павільйону по АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності виданого Тетіївською міською радою 09.04.2009р. на підставі рішення Виконавчого комітету Тетієвської міської ради 09.04.2009р. на підставі рішення Виконавчого комітету Тетієвської міської ради №42 від 31.03.2009р. належав ОСОБА_6, витяг про реєстрацію №22424364 від 09.04.2009р. Нежитлова будівля магазину промтоварів по АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право власності видане Тетіївською міською радою 15.02.2010р. на підставі рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради №6 від 26.01.2010р., належав ОСОБА_7, витяг про реєстрацію № 25309821 від 15.02.2010р. /а.с. 19, т.1/.

Крім того, на території площі ринку знаходиться дворовий туалет, який зданий до експлуатації Тетіївським ринком Київської регіональної споживспілки, згідно з актом від 14.11.2011р., що знаходиться по АДРЕСА_8 згідно свідоцтва про право власності виданого Тетіївською міською радою 27.01.2012р. на підставі рішення виконавчого комітету Тетієвської міської ради №207 належав підприємству споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації, витяг про реєстрацію №32995479 від 27.01.2012р. /а.с.162-163, т.2/.

Тетіївська міська рада вважає, що оскільки нерухоме майно, яке розташовано на спірній земельній ділянці, передано іншим особам, право постійного користування земельною ділянкою відповідача припинилось.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, відповідач автоматично та за власною волею втратив право постійного користування у частині земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, переданого відповідачем у власність інших осіб.

Листом від 19.06.2018р. №02-33/477 Тетіївська міська рада просила відповідача надати заяву про відмову від земельної ділянки загальною площею 1,767 га по АДРЕСА_4. /а.с. 44, т. 1/.

Листом від 26.06.2018р. №30 відповідач зазначив, що вказане питання не входить до його компетенції. /а.с. 45, т.1/.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Матеріали справи не містять доказів добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач не має на спірній земельній ділянці жодного майна, майно на спірній земельній ділянці належить іншим особам, до яких право на земельну ділянку переходить відповідно до Закону, і саме ці особи мають право, у разі його порушення, звертатися до суду із позовом щодо права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не навів та не довів належними та допустимими доказами порушення прав територіальної громади.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. у справі №911/1669/18.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018р. у справі №911/1669/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №911/1669/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2019р.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна