Постанова

від 10.04.2019 по справі 922/2513/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Справа № 922/2513/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: за участю секретаря судового засідання за участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - адвокат, що діє на підставі ордеру серії ХВ №568 000065 від 05.03.2019 року та свідоцтва №2297 від 18.04.2011 року про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №4 від 12.04.2011 року; ОСОБА_6 І, довіреність б/н від 01.04.2019 року. ОСОБА_7 за довіреністю б/н від 19.09.2018 року; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№281Х/3) Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року) у справі за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: про у судовому засіданні були присутні вільні слухачі: У судовому засіданні 06.03.2019 р. було оголошено перерву до 10.04.2019 р.№922/2513/17 (головуючий суддя - Л. В. Шарко, судді: А. М. Буракова, І. О. Чистякова) Громадської організації «Грінда Інтернешнл» , м. Харків Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків стягнення 39 703,00 грн. ОСОБА_8 за паспортом №001939207 від 04.06.2018 року; ОСОБА_9 за паспортом серії №МК643400, виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10.11.1997 року В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Грінда Інтернешнл , м. Харків звернулось до Національного природного парку Гомільшанські ліси , с. Коропове, Зміївський район, Харківська область з позовом б/н від 17.07.2017 р. про стягнення майнової шкоди, завданої державі неналежним виконанням обов'язків та порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 39 703,00 грн. Позивач також, просить покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача.

В обґрунтування вимог позивач у позові і додаткових поясненнях посилається на те, що по-перше, рубка дерев, що проводилася у зоні регульованої рекреації національного природного парку, в якій чинним законодавством України заборонено проведення рубок головного користування, по-друге, незаконна рубка дерев в лісі проводилася в період масового розмноження тварин, що також суперечить чинному законодавству, по-третє, про незаконний характер рубки свідчить відсутність відмежування лісосік та маркування дерев. Позивач на підставі отриманих даних за Методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" від 24.07.2013 №541, розрахував розмір шкоди, заподіяної лісу, який склав 39 703 грн. Враховуючи виявлені порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які мали місце на території природно-заповідного фонду України, та шкоду, завдану державі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди, спричиненої неналежним виконанням обов`язків та порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 39 703 грн.

Рішенням від 02.11.2017 Господарський суд Харківської області у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року апеляційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешенл" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 залишено без змін.

Постановою Верховний Суд від 06 липня 2018 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, касаційну скаргу Громадської організації "Грінда Інтернешнл" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі №922/2513/17 скасовано, справу №922/2513/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року) у справі №922/2513/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на користь держави шкоду в сумі 39 703,00 грн.

Стягнуто з Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на користь Громадської організації «Грінда Інтернешнл» , м. Харків витрати з сплати судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Національний природний парк «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі №922/2513/17 та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі № 922/2513/17 є незаконним, необґрунтованим, прийнятим не на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства і таким, що підлягає скасуванню. Також, відзначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді зазначеної справи судом першої інстанції не були досліджені всі докази в повному обсязі в їх сукупності, а тому апелянт вважає, що рішення прийнято не законне і не обґрунтоване.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги останній посилається на те, що акт обстеження від 25.05.2017 року, який було складено позивачем не може бути в даній справі належним та допустимим доказом. Оскільки, акт огляду місця незаконної рубки лісу позивачем складався без участі представника НПП Гомільшанські ліси . Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що взагалі такий огляд проводився і що він проводився саме 25.05.2017 р.

Також, апелянт відзначає, що позивач не наділений повноваженнями проводити перевірку (обстеження та т.ін) інших підприємств, установ та організацій, а також їх території.

Відзначає, що здійснювати контроль мають право лише контролюючі органи. Тобто, відповідно, позивач проводячи обстеження нашої території діяв поза межами своїх повноважень.

Стверджує, що позивачем на підставі отриманих даних в результаті проведеної перевірки, за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд від 24.07.2013 року №541 був розрахований розмір шкоди, заподіяної лісу, який склав 39703,00 грн. Але, позивач не може користуватися даною Методикою. Адже, вказаний нормативно-правовий документ прийнято на виконання Закону України Про природно-заповідний фонд .

Апелянт посилається на те, що статтею 63 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. А в проведенні обстеження та складанні акту громадські інспектори також участі не брали. Крім цього, особи які проводили обстеження та складали відповідний акт не мають спеціальної екологічної освіти. До матеріалів справи не надано будь-якого доказу про наявність у перевіряючих спеціальної освіти.

Вважає, що позивачем не доведено наявність факту незаконної рубки дерев. А також НПП Гомільшанські ліси відзначає, що розрахунок шкоди поданий позивачем також є неналежним доказом по справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 року визначено колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №922/2513/17 за апеляційною скаргою Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року) та встановлено учасникам справи строк до 11.02.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_10, яка входить до складу постійно діючої колегії суддів, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/2513/17, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді : Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року розгляд апеляційної скарги Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року) у справі №922/2513/17 було призначено на 06.03.2019 року о 10:30 год.

11.02.2019 року на адресу Східного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив №510/12-14 від 08.02.2019 року на апеляційну скаргу з доказами направлення його іншим учасникам у справі. В якому останній просить, апеляційну скаргу НПП Гомільшанські ліси на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі №922/2513/17 задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 р. у справі №922/2513/17 скасувати та прийняти нове рішення яким позовну заяву ГО Грінда Інтернешнл залишити без задоволення.

13.02.2019 року Східний апеляційний господарський суд отримав від позивача відзив б/н від 11.02.2019 року на апеляційну скаргу з доказами направлення його іншим учасникам у справі з вимогою апеляційну скаргу відповідача залигити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі №922/2513/17 - без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Національного природного парку «Гомільшанські ліси» , с. Коропове, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 року) у справі №922/2513/17 до "10" квітня 2019 р. о 14:10 год., про що учасників справи повідомлено належним чином під розписку.

У судовому засіданні 10.04.2019 р. представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та у попередньому судовому засіданні. Крім того, інший представник позивача - ОСОБА_6 надав пояснення з приводу своєї компетенції (освіти та підготовки), продемонстрував фотокартки з місця події. Представники позивача просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі №922/2513/17 - залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та у попередньому судовому засіданні, наголошував, що фотокартки, які демонстрував представник позивача не можуть бути належним доказом у справі, у розумінні вимог ст. 73-74, 76-80 ГПК України, оскільки на них відображено в'їзд до місця події у зимовий період. Відповідач просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року у справі №922/2513/17 скасувати.

Представник третьої особи у зазначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (том 3,а.с.157-160).

Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 р. явка представників учасників справи визнавалась не обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника третьої особи.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ст.ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому статтею 270 цього Кодексу. Складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відщповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Громадська організація Грінда Інтернешнл (ідентифікаційний код: 40567248), є природоохоронною неприбутковою громадською організацією, основною метою якої є здійснення заходів з охорони навколишнього середовища, довкілля, захисту природи і тварин.

У відповідності до п. ж ч. 1 ст. 21 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ, надалі також - Закон №1264-ХІІ , до повноважень громадських організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища належить право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій.

Національний природний парк Гомільшанські ліси (ідентифікаційний код юридичної особи: 33292652) здійснює такі види діяльності:виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, функціонування ботанічних садів, зоопарків і природних заповідників, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Національний природний парк Гомільшанські ліси створений Указом Президента України від 06.09.2004 №1047/2004 Про створення національного природного парку Гомільшанські ліси .

Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Парк є юридичною особою. Має самостійний баланс, рахунки в віділенні Казначейства України і утримується за рахунок коштів Державного бюджету. Парк знаходиться у підпорядкуванні Державного агентства лісових ресурсів, управління Парком здійснює Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Парк у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про рослинний світ", "Про тваринний світ", "Про наукову і науково-технічну діяльність", іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.

21.08.2017 р. Ухвалою господарського суду Харківської області залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_11 екологічну інспекцію у Харківській області (том 1, а.с. 58-60).

ОСОБА_11 екологічна інспекція у Харківській області (ідентифікацій код 37999518) - ОСОБА_11 управління загального характеру.

Позивач стверджує. що 23.05.2017 року Громадській організації "Грінда Інтернешнл" стало відомо про здійснення незаконної рубки лісу на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (відповідач) поблизу села Коропове, Зміївського району, Харківської області.

Позивач наполягає, що дана ділянка перебуває у віданні Коропівського природоохоронного відділення Національного природного парку "Гомільшанські ліси".

25.05.2017 року комісією у складі Голови правління Громадської організації "Грінда Інтернешнл" ОСОБА_12 та членів Громадської організації "Грінда Інтернешнл" ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 було здійснено виїзд на місце вчинення незаконної рубки лісу та було проведено його огляд.

Під час вищезазначеного огляду позивачем було виявлено 20 незаконно зрублених дерев, у тому числі буреломних та сухостійних та встановлено, що рубка лісу проводилась в зоні регульованої рекреації Національного природного парку "Гомільшанські ліси".

У зв'язку із чим, комісією позивача було складено акт огляду місця незаконної рубки лісу (том 1, а.с. 21-23), для чого були виконані необхідні заходи заміри за допомогою законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, а саме: лінійки вимірювальної металевої № 7 (свідоцтво № 03/2078 від 20.04.2017 року) та № 8 (свідоцтво № 03/2079 від 20.04.2017 року), що відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 427:2009.

На підставі отриманих даних за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд від 24.07.2013 року №541 був розрахований розмір шкоди, заподіяної лісу, який склав 39 703,00 грн.

Таким чином позивач зазначає, що по-перше, рубка дерев проводилась в зоні регульованої рекреації національного природного парку, в якій чинним законодавством України заборонено проведення рубок головного користування, згідно вимог п.1, ч.2 ст. 19, ст. 86 та п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 20 Закону України Про природно-заповідний фонд України від 16.06.1992 р. №2456-XII, по-друге незаконна рубка лісу проводилася в період масового розмноження тварин, що також суперечить чинному законодавству, а саме ст. 39 Закону України Про тваринний світ від 13.12.2001 р. №2894-III, (з 01.04.2015 р. була встановлена заборона проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та непокою (пальба, проведення вибухових робіт, феєрверків, санітарних рубок лісу. Використання моторних та маломірних суден, проведення ралі та інших змагань на транспортних засобах), по-третє про незаконний характер рубки свідчить відсутність відмежування лісосік та маркування дерев, встановлених чинним законодавством. Тому, позивач відзначає, що для правильного вирішення даної справи має значення правова регламентація проведення рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів.

Правове регулювання рубок головного користування встановлене, зокрема, Порядком спеціального використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, а також Правилами рубок головного користування, затвердженими наказом Державного комітету лісового господарства України від 23.12.2009 року № 364.

У відповідності до п. 6 Порядку № 761 для категорій лісів з особливим режимом лісокористування (ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчі та захисні) встановлюються, зокрема, обмежений режим лісокористування за площею і шириною лісосік, термінами примикання, застосування окремих систем і способів рубок.

Згідно п. 4.2 Правил №364 технологічні карти під час проведення рубок на території та об'єктах природно-заповідного фонду погоджуються з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами Мінприроди.

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів регламентоване, зокрема, Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 724.

В даній справі незаконність рубки дерев підтверджується характером виявленої рубки, зоною її проведення, а також періодом, в якій рубка була здійснена.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідні заяви, у яких повідомлялося про виявлені факти незаконної рубки лісу на території Національного природного парка Гомільшанські Ліси до Державної екологічної інспекції у Харківській області (заява від 07.06.2017 року № GI-40-GL) - том 1 а.с.24-25, Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (заява від 07.06.2017 року № GI-42-GL)- том 1, а.с. 27-29 та до Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (заява від 08.06.2017 року № GI-43-GL)-том 1, а.с.31-33.

Враховуючи виявлені порушення законодавства "Про охорону навколишнього природного середовища", які мали місце на території природно-заповідного фонду України, та шкоду, спричинену державі, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди, спричиненої неналежним виконанням обов`язків та порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 39703,00 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що законодавством передбачено, що громадська організація може звертатись до суду в разі, якщо шкоду порушенням законодавства "Про охорону навколишнього природного середовища" завдано саме майну громадській організації або життю і здоров`ю громадян, в той час якщо шкоду завдано державі, то відповідно таку шкоду можуть стягувати інші суб`єкти, як це передбачено Законом. Також відповідач відзначив, що саме позивач повинен довести чи встановлено факт незаконної порубки лісу та чи стягнуто збитки від незаконної рубки в ході розслідування кримінального провадження.

Крім того, за твердженням відповідача, порушення природоохоронного законодавства повинно бути встановлено та зафіксовано саме контролюючими органами, в той час як громадські організації до них не відносяться.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності повноважень громадської організації "Грінда Інтернешнл" на звернення до суду з відповідним позовом колегій суддів відзначає наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами учасниками) якого є фізичні особи.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України "Про громадські об'єднання", а статтями 21, 22 цього Закону визначені права громадських об'єднань, які утворюються в Україні, та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Умовами статей 1 та 21 вказаного Закону визначено, що громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про громадські об'єднання" громадським об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 Статуту Громадської організації "Грінда Інтернешнл" (том 1, а.с. 22-30), остання є громадським об`єднанням екологічної, природоохоронної, соціально-культурної, правозахисної, науково-просвітницької спрямованості.

Пунктом 2.1 Статуту зазначено, що метою діяльності організації є об`єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних природоохоронних, екологічних, наукових, творчих, національно-культурних, духовних та інших спільних інтересів, сприяння у здійсненні заходів з охорони навколишнього середовища, довкілля, захисту природи і тварин, що її населяють, сприяння збереженню і відновленню природи і культурної спадщини людства, популяризації фізичного і духовного здоров`я людей, надання допомоги у забезпеченні ядерної та екологічної безпеки, а також сприяння в організації та проведенні масових природоохоронних та просвітницьких заходів, покликаних сприяти здійсненню мети та завдань організації захисту спільних інтересів її членів.

Відповідно до п. 2.3.7 Статуту організація за власним розсудом представляє і захищає права та інтереси організації, її членів, третіх осіб у державних органах, в установах, на підприємствах, в інших організаціях та судових органах.

Крім того, суд першої інстанції з урахуванням п.п. 20, 21 постанови Верховного Суду від 06.07.208 у справі №922/2513/17, дійшов правомірних висновків про те, що Громадській Організації Грінда Інтернешнл надано право звернення до суду з метою усунення порушень норм природоохоронного законодавства, це відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право на проживання в екологічно безпечному навколишньому середовищі.

Таким чином, як діючим законодавством, а саме, пунктом "ж" частини 1 статті 21 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" так і Статутом громадської організації чітко передбачене право громадських об'єднань подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до положень ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Діяльність громадських організацій в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

Пунктом "д" статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Частина 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.

Отже, громадські організації, яким стали відомі порушення діючого законодавства у галузі, що відноситься до їх статутної діяльності, мають усі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань.

Щодо можливості позивача здійснювати громадський контроль судова колегія зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що громадський контроль не можуть, здійснювати громадські організації спростовується позицією Верховного Суду, яка висловлена в п. 22 постанови від 06.07.2018 р. у справі № 922/2513/17.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу та наголошує про обґрунтоване посилання в даному випадку на практику ЄСПЛ у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, в якій спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, ЄСПЛ зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, зокрема в області охорони навколишнього середовища, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Отже, громадські організації мають право звернення до господарського суду з позовами про усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі шляхом стягнення шкоди, якщо такі позови подані на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу - прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля (стаття 50 Конституції України), якому кореспондує обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (стаття 16 Конституції України), такі громадські організації можуть діяти в інтересах держави для забезпечення такого суспільного інтересу, поряд з іншими державними природоохоронними органами, уповноваженими на цю діяльність законом.

Стосовно підстав для відповідальності відповідача, згідно статтті 19 Лісового кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язки із забезпечення охорони захисту лісових насаджень покладен на постійних лісокористувачів. Цивільно-правову відповідальність несуть не тільки особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у тому числі не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджеш внаслідок неналежного виконання ними своїх обов'язків (що відповідає також і роз'ясненню Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища ).

У даному випадку, факт вирубки підтверджується складеним актом (том1, а.с21-23), та не спростований відповідачем у справі.

В свою чергу, відповідач не довів законність проведеної рубки на території парку, а служба охорони парку не вжила дієвих заходів, направлених на збереження лісових насаджень, які знаходяться на їх території, чим порушено ст.ст. 20, 21, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель" та ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Крім того, на неодноразові звернення щодо вжиття дієвих заходів, з вимогою направлення на збереження лісів, відповідач не реагував (том 1, а.с. 27-33, 111).

Отже, між фактом незаконної вирубки лісових насаджень, що знаходились на території НПП Гомільшанські ліси та протиправною бездіяльністю співробітників парку щодо збереження лісових насаджень існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Щодо застосування методики, яка затверджена постановою КМУ від 24.07.2013 №541 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з оглялу на наступне.

В пункті 1 вищевказаної постави врегульовано, що такі такси затверджуються для обчислення розміру, шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно- заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Жодного обмеження щодо кола суб'єктів, які можуть її застосовувати у ОСОБА_5 не встановлено. Єдина мета застосування цієї ОСОБА_5 - встановлення розміру збитків, які завдані державі.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що діяльність НПП Гомільшанські ліси регулюється лише нормами ЗУ Про природно-заповідний фонд України є необгрунтованими, окільки норми Лісового кодексу України до нього не застосовуються.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Ліси України є її національним багатством, підлягають особовій охороні.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, відповідач є суб'єктом лісових відносин, яке урегульовано Лісовим Кодексом України.

Щодо наданого позивачем розрахунку шкоди в розмірі 39703,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку позивача, останній зазначає що його здійснено за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд від 24.07.2013 року № 541.

Крім того, позивачем було надано до суду таблиці обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням (том 1, а.с. 22-23), в яких останнім враховувалися лише спеціальні такси, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд від 24.07.2013 року № 541.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, згідно ст.1172 ЦК України.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спираючись на загальний принцип презумпції вини в цивільному праві встановлюється презумпція вини завдавача шкоди, що означає те, що особа, яка завдала шкоди може бути звільнена від обов`язку її відшкодування тільки в тому разі, якщо сама доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев невстановленими особами.

Крім того, факт незаконної рубки лісу підтверджується також, наявним в матеріалах справи доказом - відео матеріалом (том 1, а.с.130), а також відео на компакт диску VS CD-R 700 MB, в якому відображено огляд місця проведення незаконної рубки лісу та її наслідків, проведення замірів та здійснення розрахунку шкоди щодо суми завданих збитків.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівників, відсутня вина у заподіянні шкоди.

Також, відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на території Національного природного парку "Гомільшанські Ліси".

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги Лісового кодексу України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Про природно-заповідний фонд України , Положення про Національний природний парк Гомільшанські Ліси , затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 30.09.2011р. №367 (з подальшими змінами). Також, в діях (бездіяльності) відповідача наявний склад цивільного правопорушення.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев) та засмічують територію, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) та утворенні сміттєзвалищ внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної поведінки є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається порушення природоохоронного законодавства. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі №907/535/13, від 14.10.2014 у справі №906/249/14, від 12.11.2014 у справі №914/1138/14, від 30.07.2015 у справі №927/56/15, від 08.10.2015 у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015 у справі №909/132/15.

Таким чином, посилання відповідача на не притягнення до адміністративної відповідальності відповідальних осіб працівників національного природного парку "Гомільшанські ліси" та не встановлення осіб, які завдали шкоди навколишньому природному середовищу рубкою дерев та засміченням території не приймаються колегіє суддів до уваги, оскільки не впливають на викладені вище обставини.

До того ж, порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовані в акті, який є достатнім доказом факту такого порушення. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 25.10.2016 № 913/593/16.

Крім того, колегія суддів зазначає, що юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконну вирубку дерев, що проводилася в зоні регульованої реакції національного природного парку та в період масового розмноження тварин та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.

Таким чином, відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдану шкоду внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі. Відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на спростування висновків акту огляду місця незаконної рубки лісу, розрахунку розміру шкоди. Не надано також і доказів відшкодування в добровільному порядку шкоди, заподіяної внаслідок допущення відповідачем незаконної вирубки дерев.

Крім того, розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки 20 дерев, у тому числі буреломних та сухостійних, що проводилась в зоні регульованої рекреації Національного природного парку "Гомільшанські ліси", виконаний позивачем на підставі отриманих даних за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд від 24.07.2013 року № 541.

В матеріалах справи відсутній контррозрахунок шкоди, заподіяної порушенням законодавства Про охорону навколишнього середовища , крім того, доказів, що розрахунок позивачем проведений не вірно, також не було надано, таким чином, розмір шкоди, який був визначений позивачем не був спростований відповідачем.

Таким чином, розрахунок, наданий позивачем, згідно якого сума шкоди складає 39 703,00 грн., судова колегія вважає обґрунтованим, та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає доведеним наявність шкоди, протиправної поведінки відповідача, його вини і причинно-наслідкового зв`язку між збитками та протиправною поведінкою. Таким чином, у відповідача виник обов`язок відшкодування шкоди за наявності доведення позивачем всіх елементів правопорушення.

Відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, відповідно до умов статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 86, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного природного парку Гомільшанські ліси , с. Коропове, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 р.) у справі №922/2513/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року (повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018 р.) у справі №922/2513/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.04.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.В. Стойка