Рішення

від 04.04.2019 по справі 903/893/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2019 р. Справа № 903/893/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Чорного С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/893/18

за позовом Товариства обмеженої відповідальності "П'ятидні"

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" ОСОБА_1

про визнання дій незаконними, протиправними та стягнення 230 821,34 грн. збитків,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, ордер серія ВЛ № 000,040065;

від відповідача: ОСОБА_1 - керівник, паспорт серії АС №737342 від 12.12.2000р., ОСОБА_3 - адвокат, ордер серія ВЛ №000,060801 від 19.03.2019 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятидні" звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, протиправними та стягнення збитків в сумі 154345,02 грн..

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що ТзОВ П'ятидні ЄДРПОУ 03735104 у період з травня по жовтень 2017 року було заключено та зареєстровано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (рілля), які розташовані на території Зарічанської сільської ради, Володимир-Волинського району, Волинської області, поблизу села ОСОБА_4, урочище За лисою горою , загальною площею 26 га кадастрові номери: 0720581600:00:001:0040, 0720581600:00:001:0034, 0720581600:00:001:0035, 0720581600:00:001:0037, 0720581600:00:001:0045, 0720581600:00:001:0043, 0720581600:00:001:0044, 0720581600:00:001:0046, 0720581600:00:001:0039, 0720581600:00:001:0041, 0720581600:00:001:0036, 0720581600:00:001:0042, 0720581600:00:001:0038; 27.04.2018 року.

З метою здійснення передбаченої Статутом господарської діяльності, проведено передпосівне дискування та культивація орендованої площі під посів сої; 30.04.2018 року планувалося внести добриво для посіву сої на орендованих земельних ділянках, проте, на даних ділянках близько 10:00 години відповідачем уже виконувались польові роботи (посів зернових культур) та була фізично зупинена с/г техніка позивача; з метою ненадання можливості позивачу подальшого обробітку зазначених ділянок, в результаті проведених робіт відповідач засіяв частину урочища, а саме 6 гектарів, за кадастровими номерами: 0720581600:00:001:0046, 0720581600:00:001:0045, 0720581600:00:001:0044, 0720581600:00:001:0043, 0720581600:00:001:0042, 0720581600:00:001:0041, 0720581600:00:001:0039 пшеницею, яку ним і було зібрано. Вважає, що жодних законних підстав на це відповідач не мав, договорів з позивачем, які б надавали право користування даними ділянками не укладав, у зв'язку з чим 03.05.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_1 - Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області щодо протидії законній господарській діяльності позивача та самозахоплення орендованих земельних ділянок; внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному засіяні та зборі врожаю на орендованих позивачем земельних ділянках площею 6 га, останньому заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), а саме: за орендну плату, яка сплачена у 2018 році позивачем власникам земельних ділянок відповідно до договорів оренди земельних ділянок на суму 5406,36 грн.; за проведенні польові роботи: передпосівне дискування та культивація на суму 3417 грн.; неотриману вигоду за можливий урожай сої в сумі 145 521,84 гривень, в загальному упущена вигода та збитки позивача від неправомірної діяльності відповідача становлять 154345,02 гривень.

Також в позовній заяві зазначив, що Верховний Суд України у постанові від 14.06.2017р. відступив від формального підходу у розрахунку збитків, завданих особам самовільним зайняттям їхніх земельних ділянок, що дає можливість власникам та користувачам земельних ділянок отримати реальне (повне) відшкодування завданих їм збитків та відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики, має бути встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Правовими підставами позову вказує статтю 157 Земельного кодексу України, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.12.2018 року позовну заяву Товариства обмеженої відповідальності "П'ятидні" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.01.2019 року, зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 21.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 05.03.2019 року та відкладено підготовче засідання на 19.02.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.02.2019 року відкладено підготовче засідання на 04.03.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

04.03.2019 року позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про збільшення позовних вимог, в якому на підставі ст.46 ГПК України, згідно якого просить стягнути з відповідача збитки в сумі 230 821,34 грн., які складаються з орендної плати за 2018 рік, сплаченої позивачем власникам земельних ділянок відповідно до договорів оренди в сумі 10812,72 грн.; втрати за проведенні польові роботи: передпосівне дискування та культивація землі в сумі 3473,28 грн.; неотриманої вигоди за можливий урожай сої в сумі 216 535,34 гривень.

Згідно з п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.3 ст.163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

Оскільки клопотання про збільшення позовних вимог б/н від 04.03.2019р. не суперечить вимогам законодавства, копію клопотання надіслано відповідачу (а.с.72-73), враховуючи доплату судового збору (а.с.69) та те, що дане клопотання подане до закінчення підготовчого засідання, суд в судовому засіданні 04.04.2019р. приймає клопотання про збільшення позовних вимог та розглядає спір на суму - 230821,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.03.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.03.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 26.03.2019 року, підстава відкладення неявка в судове засідання представників сторін та відсутність доказів належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 04.04.2019 року. Як зазначено в даній ухвалі підставою відкладення є клопотання представника позивача, суд не приступав до розгляду справи по суті.

Відповідач 04.04.2019 року подав відзив з додатками, в якому просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що позивач не довів обставин на які посилається в обґрунтуванні позовних вимог, а саме: самовільного захоплення земель відповідачем; не надано доказів, на підставі яких можна встановити, які саме земельні ділянки самовільно були захоплені; з відповідей на звернення ОСОБА_1 до Нацполіції вбачається незаконна передача земельних ділянок, якими користувався ОСОБА_1 з 1992 року 13-ти особам, які в подальшому уклали договори оренди з позивачем; останній посилається на самовільне захоплення земельних ділянок та щодо здійснення їхнього засіву 30.04.2018р. ОСОБА_1, водночас, як вбачається з копії витягів про державну реєстрацію, а саме земельних ділянок 0720581600:00:001:0039 та 0720581600:00:001:0046, рішення про державну реєстрацію прийнято 07.05.2018р., а дата і час державної реєстрації 02.05.2018р., тобто пізніше, ніж нібито відповідач здійснив самовільне захоплення і пізніше, ніж нібито позивач мав намір здійснити засіювання земельних ділянок; позивач зазначає про самовільне захоплення земельної ділянки за кадастровим номером 0720581600:00:001:0041, власником якого є ОСОБА_5, однак як вбачається з відомості на видачу орендної плати за землю 2018р., навпроти прізвища ОСОБА_5 про отримання орендної плати підпис відсутній; також заперечує щодо поданого позивачем клопотання про збільшення позовних вимог. Даний відзив з врахуванням положень ст. 207 ГПК України долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.04.2019 року представник позивача позовні вимоги, з врахуванням прийнятого судом клопотання про збільшення позовних вимог від 04.03.2019 року та з посиланням на норми ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України підтримав, позов просить задовільнити, судові витрати покласти на відповідача, додатково повідомив, що позивач орендує масив площею 26 га, з яких 20 га було засіяно позивачем, а 6 га самовільно зайнято та засіяно відповідачем, що підтверджується показами свідків, один з яких є землевпорядником Зарічанської сільської ради; представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві, просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 04.04.2019 року керівник СФГ "Пролісок" ОСОБА_1 повідомив, що він користується земельною ділянкою розміром 28 га, яка відповідно до рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 15.09.1992р. №11/28 із змінами згідно рішення сільської ради від 22.12.1992р. №12/2 надана йому на праві постійного користування для організації фермерського господарства та земельною ділянкою площею 11,09 га (право постійного користування) на підставі Державного акту на право користування землею, який був загублений; повідомив, що 29-30 квітня 2018р. сіяв пшеницю на своїй землі, яка надана йому на праві постійного користування, як фермерському господарству; 30.04.2018р. близько 10:00 год. саме ним було повідомлено Володимир-Волинський відділ поліції ГУ Національної поліції України у Волинській області про захоплення та обробку його земельної ділянки площею 28 га ТОВ П'ятидні ; згідно висновку поліції ЖЄО №2609 від 30.04.2018р. за даним фактом не виявлено ознак кримінального правопорушення; вказав, що надана фермерському господарству на праві постійного користування земельна ділянка не вилучалась, про її передачу у власність громадянам та відповідно в оренду цієї землі ТОВ П'ятидні стало відомо лише при обробітку земельної ділянки якою користується з 1992 року.

Згідно ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, строки розгляду справи по суті, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ТзОВ П'ятидні ЄДРПОУ 03735104 (позивач) у період з травня по жовтень 2017 року було зареєстровано право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі укладених з громадянами: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які розташовані на території Зарічанської сільської ради, Володимир-Волинського району, Волинської області, поблизу села ОСОБА_13, урочище За лисою горою , загальною площею 26 га за кадастровими номерами: 0720581600:00:001:0040, 0720581600:00:001:0034, 0720581600:00:001:0035, 0720581600:00:001:0037, 0720581600:00:001:0045, 0720581600:00:001:0043, 0720581600:00:001:0044, 0720581600:00:001:0046, 0720581600:00:001:0039, 0720581600:00:001:0041, 0720581600:00:001:0036, 0720581600:00:001:0042, 0720581600:00:001:0038 (а.с.9-21).

Як слідує з облікових листів тракториста-машиніста № 217/11, 2018/11 27.04.2018 року та зазначено в позові 27, 28.04.2018 (а.с.36,37), позивачем було проведено передпосівне дискування та культивація орендованої площі під посів сої; 30.04.2018 року планувалося внести передпосівне добриво для посіву даної сої на оброблених земельних ділянках, однак близько 10:00 години ФГ Пролісок на земельній ділянці площею 6 га виконувались польові роботи (посів зернових культур).

03.05.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_10 - Волинського відділу поліції ГУ НП України у Волинській області щодо протидії законній господарській діяльності та самозахоплення земельних ділянок відповідачем. У висновку поліції від 17.05.2018 року (а.с.34) зазначено, що з наданих матеріалів, пояснень гр. ОСОБА_1, протоколу огляду місця події від 03.05.2018 року слідує, що 30.04.2018 року близько 10 год., гр. ОСОБА_1 виконував польові роботи (посів зернових культур) на земельній ділянці площею 28га, неподалік с. Орані, яка відповідно до рішень Зарічанської сільської ради народних депутатів від 15.09.1992року № 11/28 та від 22.12.1992року № 12/2 була надана йому для організації фермерського господарства, оброблялась ним, як добросовісним користувачем, в той же час на вказану земельну з метою виконання польових робіт приїхала сільськогосподарська техніка ТОВ П'ятидні , яку гр.ОСОБА_1 було зупинено з метою ненадання можливості подальшого обробітку зазначеної ділянки. Згідно матеріалів розгляду звернення гр.ОСОБА_1 (ЄО№2609 30.04.2018 року) та його пояснень, останньому не було відомо про вилучення зазначеної вище земельної ділянки, передачу її у власність громадянам та відповідно про оренду цієї землі ТОВ П'ятидні , у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 КК України, зокрема відсутністю об'єктивної та суб'єктивної сторони відповідного складу, подальший розгляд матеріалів за зверненням директора ТОВ П'ятидні припинено.

В листі-відповіді №7032 від 21.05.2018р. Володимир - Волинського відділу поліції ГУ НП України у Волинській області зазначено, що розглянувши звернення директора ТОВ П'ятидні проведено перевірку та встановлено відсутність кримінального правопорушення, передбаченого ст.206 КК України через відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони відповідного складу.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному засіяні та зборі врожаю на орендованих товариством земельних ділянках площею 6 га, позивачу з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог заподіяно збитки в сумі 230 821,34 грн., в яку включено виплачену орендодавцям орендну плату за 2018 рік в сумі 10812,72 грн., втрати за проведенні польові роботи: передпосівне дискування та культивацію землі в сумі 3473,28 грн., неотриману вигоду за можливий урожай сої в сумі 216 535,34 гривень.

Як правову підставу стягнення збитків позивач посилається на статтю 157 Земельного кодексу України, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору даної справи є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу самовільним зайняттям земельних ділянок, якими користується позивач на підстав договорів оренди землі, тобто є деліктною відповідальністю, до якої позивач просить притягнути відповідача.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов'язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб'єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов'язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, якщо інше не визначено законодавством.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

В абз.2 п.1 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.1994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

За умовами ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою стягнення з відповідача понесених збитків позивач вказує самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок площею 6 га, що розташовані на території Зарічанської сільської ради, поблизу с.Орані, на території урочища За лисою горою , право на користуваннями якими йому належить на підставі договорів оренди землі з фізичними особами, що підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.9-21).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка відповідно до п. 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття (пп.25-2); розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (пп.25-8); вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (пп.25-10).

Таким чином, Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Згідно зі ст. 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

У пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз'яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовуються без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пунктом 3.7. передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розмір збитків землекористувача визначається Методикою "Про визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженою Постановою КМУ від 25.07. 2007 р. № 963.

Як слідує з матеріалів справи в суму збитків 230821,34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача згідно клопотання про збільшення суми позову, відповідно до розрахунку (а.с.68-69) включено затрати для проведення сільськогосподарських робіт з культивації та дискування поля (6 га) в сумі 3473,28 грн., виплачену орендодавцям (фізичним особам) орендну плату в сумі 10812,72 грн., виходячи з розрахунку 1802,12 грн. за 1 га, неотриманий прибуток від реалізації сої в сумі 216535,34 грн., виходячи з середньої врожайності 20,46 тонн з 6 га та вартості 10583,35 грн. за тонну.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розмір спричинення збитків позивач доводить наступними доказами.

Так, вартість затраченого палива для проведення сільськогосподарських робіт з культивації та дискування земельної ділянки площею 6 га на суму 3473,28 грн. підтверджує видатковою накладною № 000002017 від 15.03.2018 року та обліковими листами тракториста-машиніста № 217, 218/11 від 27.04.2018 року.

Однак, як зазначено в облікових листах обробіток землі під посів сої проводився в с.Новосілки, Володимир-Волинського району, Зарічанської сільської ради (а.с.36-37).

У висновку Володимир-Волинського відділу поліції від 17.05.2018 року польові роботи (посів зернових культур) ОСОБА_17 проводились за межами населеного пункту Зарічанської сільської ради, неподалік с.Орані (а.с.34). тобто дані докази містять розбіжності.

Витрати на виплату орендної плати в сумі 10812,72 грн., вирахувано виходячи з розміру орендної плати 1802,12 грн. за 1 га помноженої на 6 га, підтверджує відомістю на видачу орендної плати за 2018 рік (а.с.25-26), однак як слідує з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.9-21) фізичні особи зазначені у відомості здавали в оренду ТзОВ П'ятидні по 2 га землі, а тому обрахунок даних витрат зроблено невірно.

Неотриманий прибуток від реалізації сої в сумі 216 535,34 грн. обраховано виходячи із середньої врожайності 3,41 тонн з 1 га та вартості 10583,53 грн. за тонну (а.с.68 зворотня сторона), підтверджує листом управління статистики у Волинській області від 09.11.2018 року № 09-09/144-18 від 09.11.2018 року (а.с.24), договором поставки 35-ТР-2018_С від 04.05.2018 року, видатковими накладними від 04.05.2018 року, 08.05.2018 року (а.с.75-78); суд вважає, що даний договір та накладні стосуються врожаю 2017 року, згідно доводів позивача самовільне захоплення землі площею 6 га відбулось в квітня 2018 року, коли ще соя навіть не була посіяна.

Як зазначалось вище для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На що звернув увагу Верховний Суд України в постанові від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 та на яку посилається позивач у позовній заяві. Зокрема в даній постанові зазначено, що відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики, також має бути встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Як зазначалось вище порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" № 963 від 25.07.2007 (далі - Методика).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

На думку суду, долучені позивачем лист № 7032 від 21.05.2018 року та висновок від 17.05.2018 року Володимир-Волинського відділу поліції як доказ протиправної поведінки відповідача при обробітку землі в розмірі 6 га, щодо якої зазначено про самовільне заняття відповідачем, спростовують незаконні дії відповідача, а відтак і відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою в сумі 230 821,34 грн., розмір якої заявлено до стягнення.

Позивач в підтвердження своєї вимоги не надав доказів про проведення перевірки, щодо виявлення та обстеження самовільно зайнятої земельної ділянки, розрахунку розміру шкоди у відповідності до Методики, заподіяної таким зайняттям.

З листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.4-4573/2-18 від 03.07.2018р. та листа №488/01-29 від 26.10.2016р. Зарічанської сільської ради слідує, що відповідач - СФГ "Пролісок" ОСОБА_1 має в постійному користуванні земельну ділянку для організації фермерського господарства розміром 28 га, яка відповідно до рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 15.09.1992р. №11/28 із змінами згідно рішення сільської ради від 22.12.1992р. №12/2 (землевпорядна документація та правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку відсутні та станом на 03.07.2018р. не зареєстрував право користування земельною ділянкою 28 га), земельну ділянку площею 11,09 га на підставі Державного акту на право користування землею.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складу цивільного правопорушення зі сторони відповідача, як цього вимагає ст. 1166 ЦК України, а тому заявлена позивачем вимога про визнання дій відповідача незаконними, протиправними та стягнення 230 821,34 грн. збитків необґрунтована та задоволенню не підлягає.

З врахуванням відмови у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до приписів ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

12.04.2019 року.

Суддя С. В. Костюк