Постанова

від 18.06.2019 по справі 903/893/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 червня 2019 року Справа № 903/893/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства обмеженої відповідальності "П`ятидні"

на рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р.

(ухвалене о 11:55 год. у м. Луцьку, повний текст складено 12.04.2019 р.)

у справі № 903/893/18 (Костюк С.В.)

за позовом Товариства обмеженої відповідальності "П`ятидні"

до Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" Никонюка Володимира Євгеновича

про визнання дій незаконними, протиправними та стягнення 230821,34 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача - Котович Б.В.;

від відповідача - Никонюк В.Є., Бакун О.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятидні" звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" Никонюка Володимира Євгеновича про визнання дій незаконними, протиправними та стягнення збитків в сумі 154345 грн. 02 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "П`ятидні" зазначає, що у період з травня по жовтень 2017 року ним було заключено та зареєстровано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (рілля), які розташовані на території Зарічанської сільської ради, Володимир-Волинського району, Волинської області, поблизу села Орані, урочище "За лисою горою", загальною площею 26 га.

27.04.2018 р з метою здійснення передбаченої Статутом ТОВ "П`ятидні" господарської діяльності, проведено передпосівне дискування та культивація орендованої площі під посів сої.

30.04.2018 р. планувалося внести добриво для посіву сої на орендованих земельних ділянках, проте, на даних ділянках близько 10:00 години відповідачем уже виконувались польові роботи (посів зернових культур) та була фізично зупинена с/г техніка позивача.

З метою ненадання можливості позивачу подальшого обробітку зазначених ділянок, в результаті проведених робіт відповідач засіяв частину урочища, а саме 6 гектарів, за кадастровими номерами: 0720581600:00:001:0046, 0720581600:00:001:0045, 0720581600:00:001:0044, 0720581600:00:001:0043, 0720581600:00:001:0042, 0720581600:00:001:0041, 0720581600:00:001:0039 пшеницею, яку ним і було зібрано.

Позивач вважає, що жодних законних підстав на це відповідач не мав, договорів з позивачем, які б надавали право користування даними ділянками не укладав, у зв`язку з чим ТОВ "П`ятидні" зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному засіяні та зборі врожаю на орендованих позивачем земельних ділянках площею 6 га, йому заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), а саме: за орендну плату, яка сплачена у 2018 році позивачем власникам земельних ділянок відповідно до договорів оренди земельних ділянок на суму 5406 грн. 36 коп.; за проведенні польові роботи: передпосівне дискування та культивація на суму 3417 грн.; неотриману вигоду за можливий урожай сої в сумі 145521 грн. 84 коп., в загальному упущена вигода та збитки позивача від неправомірної діяльності відповідача становлять 154345 грн. 02 коп.

04.03.2019 р. позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача збитки в сумі 230821 грн. 34 коп., які складаються з орендної плати за 2018 рік, сплаченої позивачем власникам земельних ділянок відповідно до договорів оренди в сумі 10812 грн. 72 коп.; втрати за проведенні польові роботи: передпосівне дискування та культивація землі в сумі 3473 грн. 28 коп.; неотриманої вигоди за можливий урожай сої в сумі 216535 грн. 34 коп.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р. у справі № 903/893/18 було відмовлено в позові.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складу цивільного правопорушення зі сторони відповідача, як цього вимагає ст. 1166 ЦК України, у зв`язку із чим прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання дій відповідача незаконними, протиправними та стягнення 216535 грн. 34 коп. збитків необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятидні" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р. у справі № 903/893/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Незаконність дій полягала у самозахопленні (відповідач засіяв ярою пшеницею на весні 2018 року земельну ділянку), відповідачем земельної ділянки розміром 6 га, яка перебувала та перебуває на законних підставах в оренді позивача. Своїми незаконними діями відповідач завдав прямих збитків та упущеної вигоди позивачу.

Суд робить висновок, що Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам). І оскільки відповідні висновки інспекторів Держгеокадастру відсутні, факт захоплення даної ділянки не встановлений.

Проте, судом не враховано, що у судовому засіданні відповідач підтвердив, що ним було засіяно площі вказані позивачем.

Судом не взято до уваги, що якщо особа в судовому засіданні заявляє, що нею був здійсненний посів даної площі (самозахоплення), підтверджує розмір ділянки, період часу протягом якого вона використовується, то обов`язку щодо виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок працівниками Держгеокадастру відпадає, адже доведення даний факт не потребує.

Суд першої інстанції, характеризує запис у висновку поліції від 17. 05. 2018 р., що польові роботи проводились Никонюком В. С. неподалік с. Орані, а у видаткових накладних, які видало ТОВ "П`ятидні" № 000002017 від 15.03.2018 року та облікових листах тракториста-машиніста № 217, 218/11 від 27.04.2018 року зазначено с. Новосілки, Володимир-Волинського району, Зарічанської сільської ради, однак судом не враховано, що дані площі, які були самозахопленні відповідачем та дані прив`язки до населених пунктів не відіграють першочергову роль по встановленні даних площ.

Відповідно до відомості про видачу орендної плати за 2018 рік ТОВ "Пятидні" було нараховано та виплачено, 1802 грн. 12 коп. за ділянку розміром 2 га, що і було зазначено у позовній заяві позивачем.

Виходячи з того, що відповідач підтвердив незаконний посів 6-ти гектарів даної площі, 1802.12 х 3 (по 2 га ділянка) = 5406 грн. 36 коп.

Суд не врахував, що ціну позову вказує позивач, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Тобто, даний розрахунок міг бути під коректований суддею, або уточнений позивачем.

Стосовно, неотриманого прибутку від реалізації сої, яка була запланована для посіву вказаної площі зазначає, що спірна площа, яка перебуває в оренді позивача, в сукупності складається з 26 гектарів (13 ділянок по 2 га). 20 гектарів даної площі було засіяно позивачем соєю, що підтверджується доказами, які надав позивач, які містяться в матеріалах справи. Решта 6 га, на якій було здійснено попередньо дискування та культивацію під посів сої, незаконно було зайнято відповідачем, тому позивач не зміг реалізувати своє право, а саме засіяти сою на вказаних 6 гектарах.

Суд не врахував як доказ, подані позивачем заяви свідків, а саме землепорядника Зарячанської сільської ради та інженера ТОВ "П`ятидні", які надавали свідчення, що стосуються даної справи, а саме щодо посіву даної площі саме ОСОБА_1 . та стосовно обміру вказаної площі.

Суд помилково не визначає причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, оскільки самозахоплення 6 гектарів відповідачем, унеможливило належне використання даної площі позивачем.

Суд у рішенні, зазначає, що з листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.4-4573/2-18 від 03.07.2018р. та листа №488/01-29 від 26.10.2016р. Зарічанської сільської ради слідує, що відповідач - СФГ "Пролісок" Никонюка ОСОБА_2 має в постійному користуванні земельну ділянку для організації фермерського господарства розміром 28 га, яка відповідно до рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 15.09.1992р. №11/28 із змінами згідно рішення сільської ради від 22.12.1992р. №12/2 (землевпорядна документація та правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку відсутні та станом на 03.07.2018р. не зареєстрував право користування земельною ділянкою 28 га), земельну ділянку площею 11,09 га на підставі Державного акту на право користування землею.

Проте, відповідні листи не можуть підтверджувати факт перебування вказаних позивачем 6 га у постійному користуванні відповідача.

Також, відповідачем не надана відповідна технічна документація, а отже не зрозуміло, як саме суд дійшов до висновку, що ці земельні ділянки стосуються даної справи, адже не зрозуміло їхнє місце розташування. Суд у рішенні трактує дані листи, як такі, що підтверджують право користування даними ділянками відповідача, що є неприпустимим для позивача, оскільки їхнє право користування, відповідно до закону України, зареєстровано Реєстрі речових прав.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятидні" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в неповній мірі з`ясував обставини справи та не довів обставин, які мають значення для справи, а також прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Твердження позивачем щодо незаконності прийнятого рішення базується на наявності завданих йому збитків, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України має право на їх відшкодування.

В своєму рішенні суд першої інстанції з`ясував та роз`яснив, що слід відрізняти обов`язок боржника відшкодовувати збитки завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Нанесення збитків, в трактуванні позивача, здійснено внаслідок самовільного зайняття земельних наділів, що перебувають в його користуванні.

Судом першої інстанції також роз`яснено, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Господарським судом Волинської області також наголошено, що Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Встановлення факту самовільного зайняття земельних наділів позивач ґрунтує на відповіді відповідача стосовно проведенню посіву на спірній ділянці.

Відсутність протиправних дій відповідача ґрунтується не тільки у відсутності належного фіксування правопорушення земельного законодавства відповідним органом, а тим дійсним фактом, що дана земельна ділянка перебуває у відповідача в постійному користуванні згідно рішення Зарічанської сільської ради народних депутатів від 15.09.1992 р. № 11/28 та від 22.12.1992 р. № 12/2.

Дана спірна ситуація базується на тому факті, що дана земельна ділянка перейшла у власність громадян, а потім і в оренду позивачу без відома відповідача та відповідно з порушенням вимог надання таких земельних ділянок громадянам передбачених Наказом Держеокадастру від 04.06.2015 р. № 95.

В своїй апеляційній скарзі позивач наголошує, що відповідач не зареєстрував право користування земельною ділянкою на площу 28 га та належна землевпорядна документація відсутня. Натомість у позивача належним чином зареєстровано право оренди в Реєстрі речових прав та суд першої інстанції не взяв до уваги даного факту.

Суд першої інстанції у відповідності до ст.86 ГПК України оцінив в повній мірі наявні факти щодо користування земельними ділянками, а саме відповідно до листа Держгеокадастру у Волинській області № 10-3-0,4-4573/2-18 від 03.07.2018 року та листа № 488/01-29 від 26.10.2016 р. Зарічанської сільської ради відповідач - СФГ "Пролісок" Никонюка В.Є. має у постійному користуванні земельну ділянку площею 28 га (право постійного користування не зареєстровано) та земельну ділянку площею 11,09 га згідно Державного Акту на право постійного користування землею.

Отже, факт самовільного захоплення землі, на чому наголошує позивач, за даних обставин є абсурдним.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що оскаржене рішення є законним і не підлягає скасуванню через повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції встановив в повній мірі.

18 червня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р. у справі № 903/893/18 належить скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник відповідача та голова СФГ "Пролісок" Никонюка В.Є. в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ТОВ "П`ятидні" у період з травня по жовтень 2017 року було зареєстровано право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі укладених з громадянами: Богдан О.І., Зеленцов ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 С.А., Сень П ОСОБА_6 О., ОСОБА_7 В ОСОБА_6 В., ОСОБА_8 ., ОСОБА_9 О.М., Булатов О.Р., Голян ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які розташовані на території Зарічанської сільської ради, Володимир-Волинського району, Волинської області, поблизу села Орані, урочище "За лисою горою", загальною площею 26 га за кадастровими номерами: 0720581600:00:001:0040, 0720581600:00:001:0034, 0720581600:00:001:0035, 0720581600:00:001:0037, 0720581600:00:001:0045, 0720581600:00:001:0043, 0720581600: НОМЕР_1 :001:0044, НОМЕР_2 :00:001:0046, 0720581600:00:001:0039, 0720581600: НОМЕР_1 :001:0041, НОМЕР_2 :00:001:0036, 0720581600:00:001:0042, 0720581600:00:001:0038 (а. с. 9-21).

Відповідно до облікових листів тракториста-машиніста № 217/11, 2018/11 27.04.2018р. 27.04.2018 р. та 28.04.2018 р. позивачем було проведено передпосівне дискування та культивація орендованої площі під посів сої (а. с.36, 37).

Як зазначає позивач, 30.04.2018 р. планувалося внести передпосівне добриво для посіву даної сої на оброблених земельних ділянках, однак близько 10:00 години ФГ "Пролісок" на земельній ділянці площею 6 га виконувались польові роботи (посів зернових культур).

Відповідно до висновку ст. ДОП Володимир - Волинського відділу поліції ГУ НП України у Волинській області 03.05.2018 р. ТОВ "П`ятидні" звернулося до Володимир - Волинського відділу поліції ГУ НП України у Волинській області щодо протидії законній господарській діяльності та самозахоплення земельних ділянок відповідачем. З наданих матеріалів, пояснень гр. ОСОБА_1 , протоколу огляду місця події від 03.05.2018 р. слідує, що 30.04.2018 р. близько 10 год., гр. ОСОБА_1 виконував польові роботи (посів зернових культур) на земельній ділянці площею 28га, неподалік с. Орані, яка відповідно до рішень Зарічанської сільської ради народних депутатів від 15.09.1992 р. № 11/28 та від 22.12.1992 р. № 12/2 була надана йому для організації фермерського господарства, оброблялась ним, як добросовісним користувачем, в той же час на вказану земельну з метою виконання польових робіт приїхала сільськогосподарська техніка ТОВ "П`ятидні", яку гр. ОСОБА_1 було зупинено з метою ненадання можливості подальшого обробітку зазначеної ділянки. Згідно матеріалів розгляду звернення гр. ОСОБА_1 (ЄО№2609 30.04.2018 р.) та його пояснень, останньому не було відомо про вилучення зазначеної вище земельної ділянки, передачу її у власність громадянам та відповідно про оренду цієї землі ТОВ "П`ятидні", у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 КК України, зокрема відсутністю об`єктивної та суб`єктивної сторони відповідного складу, подальший розгляд матеріалів за зверненням директора ТОВ "П`ятидні" припинено.

В листі-відповіді №7032 від 21.05.2018р. Володимир - Волинського відділу поліції ГУ НП України у Волинській області зазначено, що розглянувши звернення директора ТОВ "П`ятидні" проведено перевірку та встановлено відсутність кримінального правопорушення, передбаченого ст.206 КК України через відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони відповідного складу (а. с. 23).

На думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному засіяні та зборі врожаю на орендованих товариством земельних ділянках площею 6 га, позивачу з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог заподіяно збитки в сумі 230821 грн. 34 коп., з яких 10812 грн. 72 коп. виплачена орендодавцям орендна плата за 2018 рік; 3473 грн. 28 коп. витрати за проведенні польові роботи (передпосівне дискування та культивація землі); 216535 грн. 34 коп. неотримана вигода за можливий урожай сої.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору даної справи є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу самовільним зайняттям земельних ділянок, якими користується позивач на підстав договорів оренди землі, тобто є деліктною відповідальністю, до якої позивач просить притягнути відповідача.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов`язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов`язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб`єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов`язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, якщо інше не визначено законодавством.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В той же час, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Згідно із абз.2 п.1 роз`яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначалося вище, позивач звертаючись до суду з даним позовом вказує на те, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки площею 6 га, котрі перебувають відповідно до укладених договорів оренди у користуванні позивача.

За приписами ст. 125 Земельного України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно із пп. пп. 25-2, 25-8, 25-10 п. 4 Положення Держгеокадастр обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття; розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок; вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Тобто, Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Згідно зі ст. 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності

У пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз`яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовуються без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Тобто належними та допустимим доказами факту самовільного зайняття земельної ділянки є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

В той же час, матеріали господарської справи № 903/893/18 не містять вказаних документів на підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 6 га відповідачем - СФГ "Пролісок" ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики, також має бути встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вище вказано, що доказом протиправної поведінки відповідача в даному випадку може бути акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Також, як вбачається із листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.4-4573/2-18 від 03.07.2018р. та листа №488/01-29 від 26.10.2016р. Зарічанської сільської ради відповідач - СФГ "Пролісок" Никонюка В.Є ОСОБА_6 має в постійному користуванні земельну ділянку для організації фермерського господарства розміром 28 га, яка відповідно до рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 15.09.1992р. №11/28 із змінами згідно рішення сільської ради від 22.12.1992р. №12/2 (землевпорядна документація та правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку відсутні та станом на 03.07.2018р. не зареєстрував право користування земельною ділянкою 28 га), земельну ділянку площею 11,09 га на підставі Державного акту на право користування землею (а. с. 109 на звороті, 111).

Надані позивачем лист № 7032 від 21.05.2018 р. та висновок від 17.05.2018 р. Володимир-Волинського відділу поліції, спростовують незаконні дії відповідача, а відтак і відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою в сумі 230821 грн. 34 коп., розмір якої заявлено до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем складу цивільного правопорушення зі сторони відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними, протиправними та стягнення 230821 грн. 34 коп. збитків не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р. у справі № 903/893/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства обмеженої відповідальності "П`ятидні - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства обмеженої відповідальності "П`ятидні" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2019 р. у справі № 903/893/18 - без змін.

2. Справу № 903/893/18 надіслати господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" червня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.