Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2019Справа № 910/605/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЦЕНТР.ЮА , м. Київ

про стягнення 98 556,53 грн, -

За участю представників:

від позивача: Дайнеко І. А.

від відповідача: Карапетян К. С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ (далі - ТОВ ЧЕРНІГІВТОРГ ) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЦЕНТР.ЮА (далі - ТОВ БУДЦЕНТР.ЮА ) про стягнення 98 556,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № б/н від 27.03.2018 в частині здійснення поставки товару в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для повернення невикористаної частини передоплати в сумі 98 556,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

08.02.2019 ТОВ БУДЦЕНТР.ЮА подано до суду відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на безпідставність тверджень позивача про недотримання постачальником обов'язку поставити товар. За твердженнями відповідача, на залишок передплачених коштів в сумі 98 556,53 грн покупцем не подавались заявки на постачання товару, вид товару не узгоджувався, а тому, на думку відповідача, сторонами не було досягнуто домовленості про предмет договору. При цьому, відповідач як на правову підставу заперечень проти позову посилається на положення статті 530 Цивільного кодексу України, яка визначає строк виконання зобов'язання.

Також 08.02.2019 відповідачем подано до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні, клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, клопотання про витребування доказів у справі та клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 задоволено заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а клопотання відповідача про розгляд справи у спрощеному провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення, призначено підготовче судове засідання на 13.03.2019.

18.02.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач на спростування заперечень відповідача вказує, що асортимент, кількість та ціну партії товару, який повинен був поставити відповідач, було погоджено сторонами шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату № ЮА-0000231 від 20.03.2018 та його оплати позивачем.

05.03.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що оскільки частину передоплати було зараховано в рахунок оплати іншого типу товару, то фактично, на думку відповідача, було погоджено заміну товару на інший.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2019.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

20.03.2018 ТОВ ЧЕРНІГІВТОРГ було виставлено ТОВ БУДЦЕНТР.ЮА рахунок № ЮА-0000231 на оплату замовленого товару - Белтеп Фасад 12, 120 мм, 1280,00 кв. м.; Белтеп Фасад 12, 100 мм, 2301,60 кв. м. на загальну суму 926 780,40 грн.

27.03.2018 між ТОВ БУДЦЕНТР.ЮА (постачальник) та ТОВ ЧЕРНІГІВТОРГ (покупець) укладено у формі єдиного документу договір поставки № б/н (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар (партію товару) в асортименті, кількості та цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до пункту 2.4 Договору сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику. Заявка покупця надсилається постачальнику за допомогою поштового, факсимільного зв'язку або електронною поштою. Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом надіслання покупцю рахунку-фактури, в якому вказує асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів, що можуть бути поставлені постачальником.

Згідно з пунктом 6.1 Договору ціна товару (з урахуванням ПДВ), яка входить у партію поставки, узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній.

У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару наступним чином: 100 % вартості товару попередньою оплатою шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній вступає в дію з дати його укладання і діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомляє письмово про його припинення або про намір внесення змін до його умов, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

На виконання пункту 7.1 Договору позивачем було здійснено 100 % передоплату замовленого товару на підставі раніше виставленого рахунку на оплату № ЮА-0000231 від 20.03.2018 на суму 926 780,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3861 від 28.03.2018 на суму 363 072,60 грн та № 4144 від 03.04.2018 на суму 563 707,80 грн.

На підставі рахунку № ЮА-0000231 від 20.03.2018, оплаченого позивачем, протягом строку дії Договору відповідачем були здійснені наступні поставки товару - Белтеп Фасад 12, 120 мм та Белтеп Фасад 12, 100 мм:

згідно з видатковою накладною № ЮА-00287 від 30.05.2018 на суму 187 529,58 грн;

згідно з видатковою накладною № ЮА-00423 від 02.07.2018 на суму 198 657,90 грн.

В подальшому, як вказують обидві сторони, постачальник та покупець домовились зарахувати раніше отримані грошові кошти на оплату нових виставлених рахунків, а саме:

19 800,00 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001328 від 11.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00744 від 11.09.2018);

20 078,64 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001328 від 11.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00745 від 11.09.2018);

24 001,20 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001328 від 11.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00749 від 12.09.2018);

18 480,00 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001328 від 11.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00761 від 13.09.2018);

48 002,40 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001342 від 12.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00760 від 13.09.2018);

69 674,15 грн - в рахунок оплати за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури № ЮА-001350 від 14.09.2018 (видаткова накладна № ЮА-00769 від 14.09.2018).

Таким чином, судом було встановлено, що всього відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 586 223,87 грн.

Згідно з поясненнями позивача, у зв'язку з відсутністю у відповідача товару Белтеп Фасад, 120 мм було здійснено корегування кількості вказаного товару. Листом вих. № 19/07 від 19.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення грошових коштів в сумі 250 000,00 грн як помилково сплачених.

У відповідь на вказаний лист позивача відповідачем було повернуто суму невикористаної попередньої оплати в сумі 242 000,00 грн, з яких: 142 000,00 грн - згідно з платіжним дорученням № 1254 від 31.07.2018, 100 000,00 грн - згідно з платіжним дорученням № 1249 від 31.07.2018.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що залишок невикористаної передоплати складає 98 556,53 грн (926 780,40 грн - 586 223,87 грн - 242 000,00 грн = 98 556,53 грн).

Листом вих. № 08/10 від 08.10.2018 позивач просив відповідача повернути передоплату в сумі 98 556,53 грн на рахунок покупця.

Спір у справі виник у зв'язку наявністю, як вказує позивач, правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 98 556,53 грн в судовому порядку.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) ає право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, сторонами було викладено у формі єдиного документу договір поставки № б/н від 27.03.2018, а також складались рахунки на оплату товару, формувались рахунки на оплату, підписувались відповідні накладні. Вказані документи в своїй сукупності підтверджують виникнення між позивачем і відповідачем правових відносин з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України)

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як зазначалось судом, у пункті 2.4 Договору сторони визначили, що асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів погоджуються шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику. Заявка покупця надсилається постачальнику за допомогою поштового, факсимільного зв'язку або електронною поштою. Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом надіслання покупцю рахунку-фактури, в якому вказує асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів, що можуть бути поставлені постачальником.

Отже, правильними є доводи позивача про те, що шляхом виставлення рахунку № ЮА-0000231 від 20.03.2018 на оплату товару - Белтеп Фасад 12, 120 мм, 1280,00 кв. м.; Белтеп Фасад 12, 100 мм, 2301,60 кв. м. на загальну суму 926 780,40 грн, постачальником було підтверджено прийняття заявки покупця.

Відтак, сторони погодили предмет договору, а саме асортимент, кількість, вартість товару, а протилежні доводи відповідача не узгоджуються з викладеними вище умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України ).

Матеріалами справи (платіжні доручення № 3861 від 28.03.2018 на суму 363 072,60 грн та № 4144 від 03.04.2018 на суму 563 707,80 грн) підтверджується факт здійснення позивачем 100 % попередньої оплати товару - Белтеп Фасад 12, 120 мм, 1280,00 кв. м.; Белтеп Фасад 12, 100 мм, 2301,60 кв. м. на загальну суму 926 780,40 грн.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.1 Договору строк поставки становить ____ (

---

) календарних днів з моменту підтвердження постачальником заявки покупця. Строк поставки товару може бути збільшено за взаємною згодою сторін.

Отже, судом було встановлено, що в Договорі сторонами не було визначено строку постачання товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Настання строку виконання договору щодо оплати пов'язується із днем, коли боржник отримав вимогу.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що фактично поставки товару здійснювались за усною домовленістю між сторонами. Зокрема, як було встановлено судом вище, у період дії Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 586 223,87 грн. Отже, постачальником було прийнято до виконання своє зобов'язання з поставки товару та частково виконано його, у зв'язку з чим безпідставними є посилання відповідача на ненастання строку виконання постачальником своїх зобов'язань.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

Як зазначалось судом, листом вих. № 08/10 від 08.10.2018 позивач просив відповідача повернути невикористану передоплату в сумі 98 556,53 грн на рахунок покупця.

У відзиві на позов відповідачем підтверджено факт отримання постачальником листа покупця вих. № 08/10 від 08.10.2018 про повернення суми передоплати в розмірі 98 556,53 грн (а. с. 26), однак відповідачем не було надано суду доказів вчинення ним будь-який дій, спрямованих на виконання ним свого обов'язку з передання товару - Белтеп Фасад. Також відповідачем не надано суду обґрунтованих пояснень щодо правових підстав утримання ним вказаної суми.

Доводи відповідача про непогодження сторонами типу товару судом відхиляються, оскільки як було встановлено, сторони погодили предмет договору, а саме асортимент, кількість, вартість товару шляхом виставлення відповідачем рахунку № ЮА-0000231 від 20.03.2018 та, відповідно, оплати його позивачем. Зарахування частини невикористаної передоплати за згодою покупця в рахунок оплати інших партій поставки не свідчить про зміну сторонами умов договору в цілому.

Будь-яких інших правомірних підстав для утримання відповідачем суми 98 556,53 грн, сплаченої позивачем, судом не встановлено.

Відтак, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на висловлені відповідачем заперечення щодо здійснення передачі товару, приймаючи до уваги пояснення позивача про відсутність товару Белтеп Фасад у постачальника, обґрунтованими є доводи позивача про наявність підстав для повернення відповідачем спірної суми передоплати.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

За висновками суду, враховуючи належне виконання позивачем умов договору в частині здійснення 100 % попередньої оплати товару, утримання відповідачем невикористаної передоплати в сумі 98 556,53 грн не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судом обставини, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЦЕНТР.ЮА суми попередньої оплати в розмірі 98 556,53 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЦЕНТР.ЮА про стягнення 98 556,53 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЦЕНТР.ЮА (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, буд. 38 літ. А, поверх 3; ідентифікаційний код 41460976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВТОРГ (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп.. 2; ідентифікаційний код 35687180) суму попередньої оплати в розмірі 98 556 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 53 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.04.2019.

Суддя В. В. Князьков