Постанова

від 09.04.2019 по справі 296/5748/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/5748/17 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Борисюк Р.М., Микитюк О.Ю.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Житомирі цивільну справу №296/5748/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., Служба у справах дітей Андрушівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 25 липня 2017 року, постановлену суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 25 липня 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Протокольною ухвалою у судовому засіданні замінено відповідача у даній цивільній справі на належного ОСОБА_3.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду про відкриття провадження від 25 липня 2017 року скасувати, вирішити питання про можливість прийняття постанови про направлення справи для розгляду до Андрушівського районного суду Житомирської області за виключною підсудністю. Зазначила, що при відкритті провадження суд першої інстанції не врахував, що більша частина спадкового майна, на яке претендує ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, знаходиться в Андрушівському районі Житомирської області, залучивши її до участі у справі в якості відповідача, копію ухвали та позову не надіслав, чим порушив її право на подання відзиву. Крім того, в порушення ст. 260 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження зазначено, що оскарженню вона не підлягає. Вказує, що форма та зміст поданої позовної заяви не відповідає вимогам закону та при зверненні до суду позивач не сплатила судовий збір виходячи з вартості спадкового майна.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції.

Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (стаття 27 ЦПК України) це загальне правило визначення підсудності спору. З цього правила існує ряд виключень: підсудність справ за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України), виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України)

Судом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1, як представник малолітнього ОСОБА_5, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. Вказаний позов подано до Корольовського районного суду міста Житомира з метою врахування інтересів малолітнього сина померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 при перерозподілі всієї маси спадкового майна.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положенням частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник, у тому числі, з приводу нерухомого майна, що територіально розташовано у різних районах Житомирської області.

Питання про відкриття провадження у справі вирішувалось до набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до правила частини першої статті 114 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), чинного на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Аналогічне правило передбачене у частині першій статті 30 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційний судом. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно матеріалів спадкової справи (т. 1 а.с. 50-248), до спадкової маси входить наступне майно:

1/5 ід. частини квартири АДРЕСА_1 (вартість невизначена);

Ѕ ід. частин житлового будинку АДРЕСА_2, вартість якого згідно довідки КП Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради № 111 від 26.01.2017 - 213 710,00 грн; вартість садиби за вказаною адресою - 330 291,00 грн (т. 1 а.с. 149)

земельна ділянка площею 0,22 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_4, (вартість не визначена);

Ѕ ід. частини транспортного засобу марки KIA SOUL JT811A, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. У свідоцтві про право на спадщину вартість вищевказаного майна визначена як 0,01 грн.

Також, на день смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, яке складається з частки в статутному капіталі в фермерському господарстві Коваленко ВГ (код ЄДРПОУ 35398747, місцезнаходження: АДРЕСА_2) розміром 100 %, вартість якого згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 1680,00 грн (т. 1 а.с. 216), а також право на оренду земельних ділянок загальною площею 50,00 га з кадастровими номерами: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 для створення та ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Із зазначеного випливає, що основна значно більша частина спадкового нерухомого майна, в тому числі вартість якого документально підтверджена, знаходиться в Андрушівському районі Житомирської області. Отже, відкриваючи провадження у даній цивільній справі, Корольовським районним судом міста Житомира вказані обставини не враховано.

У пунктах 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01 березня 2013 року, зазначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 ЦПК України оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду підлягає ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, тому інші доводи скаржника з приводу невідповідності ухвали про відкриття провадження від 25 липня 2017 року вимогам ст. 260 ЦПК України суд не бере до уваги.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 25 липня 2017 року підлягає скасуванню, а справа направленню за встановленою підсудністю до Андрушівського районного суду Житомирської області.

Оскільки оскаржене судове рішення скасовано, а скарга задоволена, то судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь особи, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 380, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 25 липня 2017 року скасувати і направити справу за встановленою підсудністю до Андрушівського районного суду Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, проживає: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, проживає: АДРЕСА_1) 384,20 грн судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст складено 12.04.2019