Постанова

від 11.04.2019 по справі 625/86/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 625/86/18

провадження № 22-ц/818/924/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос ,

представник позивача: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

відповідач: ОСОБА_3,

представник відповідачів: ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2018 року (в складі судді Лосєва Д.К.) ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос (далі СТОВ Колос ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації , в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 13 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37713877 від 23 жовтня 2017 року державним реєстратором Коломацької РДА Харківської області ОСОБА_5, номер запису про інше речове право: 22968449 та скасувати його державну реєстрацію.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2002 року між ОСОБА_6 та СТОВ Колос було укладено договір оренди земельної частки (паю), що належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку пай серії ХР №0047620 від 25 серпня 1997 року, на строк до 01 січня 2006 року, з правом автоматичного продовження на наступний двадцятирічний термін за умови, що ОСОБА_6 не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення вказаного договору не повідомить у письмовій формі СТОВ Колос про припинення його дії. Вказаний договір набрав законної сили 15 липня 2002 року з часу його реєстрації у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області за № 452.

Однак, 28 листопада 2017 року на юридичну адресу позивача надійшла заява від ОСОБА_2, з якої вбачалося, що ОСОБА_2 уклала з іншим орендарем договір оренди зазначеної вище земельної ділянки та що дане право зареєстроване відповідно до діючого законодавства. Позивач вказує, що оскільки оспорюваний ним договір оренди земельної частки (паю) від 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений та зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки, то він є недійсним.

Представник відповідачів надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем не надано відповідного правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що слугував підставою в подальшому для укладення між СТОВ Колос та ОСОБА_6 договору оренди, а завірена копія сертифікату на ім'я спадкодавця ОСОБА_7, що подана позивачем викликає у нього сумнів, оскільки позивачем завірено оригінал, який відсутній у нього, як і додатки до даного сертифікату, які як він зазначає взагалі не є документами, оскільки їх видача не передбачена законами і порядками. Вказав, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі з відповідним кадастровим номером та видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.

Представник позивача у своїй відповіді на відзив зазначила, що форма сертифікату на право на земельну частку (пай) затверджена постановою КМУ від 12 жовтня 1995 року № 801 Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) передбачає можливість вносити зміни до сертифіката у зв'язку з передачею відповідно права, а тому основним документом, що засвідчує право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_7 є сертифікат, до якого внесені зміни щодо права на земельну частку (пай), яке передано ОСОБА_6, а також ще одним документом є свідоцтво про право на спадщину. Зазначила, що у відповідності до пункту 2.3 Договору оренди земельної частки паю від 15 липня 2002 року між ОСОБА_6 та СТОВ Колос вбачається, що заміна документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, що передається в оренду Орендареві із Сертифікату на право на земельну частку (пай) на Державний акт на право приватної власності на землю не є підставою для зміни умов або припинення договору, а тому зазначений договір оренди земельної частки (паю) є дійсним і після набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надавши заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2018 року позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації залишено без задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при розгляді справи лише односторонньо було розглянуто питання, яке не заперечувалось позивачем і на якому наполягав представник відповідача щодо втрати чинності документі на підставі якого був укладений договір земельної частки (паю) - сертифікату на право на земельну частку (пай) та положень пункту 17 Перехідних положень ЗК України.

Судом було проігноровано інші докази та положення Цивільного кодексу України і Закону України Про оренду землі , у зв'язку з чим не було уважно досліджено самого тексту договору оренди земельної частки (паю) та проігноровано пункт 2 Перехідних положень Закону України Про оренду землі .

Вказує, що укладений ОСОБА_2 правочин із ОСОБА_3 за своїм змістом явно суперечить нормам та принципам, визначеним Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень . Факт укладення такого договору між відповідачами та його реєстрація є безпосереднім порушенням права позивача, визначеного законодавством та Договором від 15 липня 2002 року користуватися орендованою земельною ділянкою на законних підставах протягом строку дії договору, поки інше не буде встановлено домовленістю сторін або судом.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай), що був підставою для укладення договору оренди земельної частки (паю) від 15 липня 2002 року у відповідності до п. 17 розділу 10 Перехідних положень Земельного Кодексу України є недійсним, договір оренди земельної частки (паю) від 15 липня 2002 року припинив свою дію, тому відповідачка ОСОБА_2 мала права на укладання договору оренди землі від 13 жовтня 2017 року із ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 вказаного вище Закону ).

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Разом із тим положення ст.3 Закону України Про оренду землі щодо визначення об'єкта оренди поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю) з урахуванням певних особливостей.

Так, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , розділом IX Перехідних положень ЗК України; Законом України Про оренду землі закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством передбачено право оренди земельних часток (паїв) єдиним масивом (полем) згідно зі схемою поділу земель, без установлення меж кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 15 липня 2002 року між СГ ТОВ Колос та ОСОБА_6 було укладено договір №452 оренди земельної частки (паю), згідно умов якого остання передала в оренду належну їй земельну частку (пай) розміром 6,37га, право власності на яку засвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) №ХР №0047620, виданий на підставі розпорядження Коломацької районної державної адміністрації Харківської області №86 від 24 квітня 1996 року. Договір укладено на строк до 01 січня 2006 року, з правом автоматичного продовження на наступний двадцятирічний термін за умови, що ОСОБА_6 не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення вказаного договору не повідомить у письмовій формі СТОВ Колос про припинення його дії.

12 липня 2007 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть.

Після її смерті право на земельну частку пай отримала її дочка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 квітня 2015 року.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2017 року ОСОБА_2 набула право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим №6323281000:01:000:0812.

У подальшому, 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, згідно умов якого ОСОБА_2 передала у оренду ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим №6323281000:01:000:0812, строком на 7 років.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (частина четверта статті 124 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Виходячи з аналізу вище вказаних норм права, правом передачі в оренду земельної ділянки наділений власник такої земельної ділянки.

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано розділом 10 Перехідні положення ЗК України, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) .

Як вбачається із змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п. 17 розділу 10 Перехідні положення).

Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонами власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно роз'яснень, які викладені в абз.5 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову СГ ТОВ Колос , оскільки договір оренди земельної частки (паю) від 15 липня 2002 року, укладений між товариством та ОСОБА_6 припинив свою дію, а тому ОСОБА_2 мала права на укладання договору оренди землі від 13 жовтня 2017 року із ОСОБА_3

Посилання СГ ТОВ Колос в апеляційній скарзі на те, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін - колегію не приймаються.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Таким чином, можливість переукладання договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку залежить від волі власника земельної ділянки і не може бути примусом для нього.

З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос - залишити без задоволення .

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_9