Рішення

від 03.04.2019 по справі 520/1640/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

03 квітня 2019 р. справа №520/1640/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,

за участю: представника позивача - Куриленка В.В.,

представника відповідача - Лютянського М.Я..,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дружба" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Селянське (фермерське) господарство "Дружба" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12 лютого 2019 року №00000021420, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість на загальну суму 863 148 грн (з них за податковими зобов'язанням - 575432,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 287 716 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства СФГ "Дружба" спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Ковальової М.І. через канцелярію суду надійшли письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача посилалася на наявність податкової інформації ГУ ДФС у Миколаївській області по ТОВ "МЕГА-НК" за звітний період декларування ПДВ 01.12.2017 - 22.03.2018 з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками за період 01.12.2017 - 22.03.2018 та контрагентами - покупцями від 22.03.2018 №215/14-29-14-08/41498390, якою встановлено, що з моменту реєстрації і по теперішній час підприємство не звітує.

Представник позивача - Куриленко В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві .

Представник відповідача - Лютянський М.Я.. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Селянське (фермерське) господарство "Дружба" (далі - СФГ "Дружба") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності СФГ "Дружба" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; відтворення рослин; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами (а.с.45-50).

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка СФГ "Дружба" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.07.2016 по 30.11.2018, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.11.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.11.2018.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 22.01.2019 №177/20-40-14-20-08/31668316 (а.с.24-54), у висновках вказаного акту визначено, зокрема, порушення вимог п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.п.201.10 ст.201 ПК України , в результаті чого завищено суми податку на додану вартість на загальну суму 575432 грн, в тому числі за серпень 2018 року в сумі 518307 грн, за вересень 2018 у сумі 55429 грн, за листопад 2018 року в сумі 1696 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2019 року №00000021420, яким збільшено суми грошового зобов'язання за податок на додану вартість в розмірі 863 148 грн , в т.ч. за податковими зобов'язанням - 575 432 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - (штрафами) 287 716 грн (а.с.23).

Перевіряючи обґрунтованість висновків ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 22.01.2019 №177/20-40-14-20-08/31668316, суд встановив наступне.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом визначено, що з аналізу документів наданих до перевірки, а також з урахуванням наявної в органі ДФС інформації, складеної ГУ ДФС у Миколаївській області від 22.03.2018 №215/14-29-14-08/41498390, встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг, а саме: та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг підприємством С(Ф)Г Дружба було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ТОВ МЕГА-НК (код ЄДРПОУ 41498390) по податковим накладним,виписаним у лютому 2018.

Судом встановлено, що між СФГ "Дружба" (покупець) та ТОВ "МЕГА-НК" (постачальник), укладено договір поставки від 05.02.2018 №05/02-2018 (а.с.111-113). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується поставити покупцеві добрива за специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору в обумовлені даним договором і додатками до нього, строки визначені договором та графіком поставки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим договором та додатками до нього. Відповідно до п.п.2.3 вказаного договору поставки - місце здійснення поставки продукції постачальником: зі складу постачальника на склад покупця за адресою, визначеною в специфікаціях. Вартість транспортних послуг не входить у вартість продажу товару та визначається згідно рахунку.

На виконання умов договору СФГ "Дружба" прийняла товар - добриво "ЩЕДРА НИВА ГВ", марка А, що підтверджується специфікацією, видатковими накладними (а.с.114, 127-131), сплативши його вартість, що підтверджується виписками по рахунку, платіжними дорученнями (а.с.132-148), а ТОВ "МЕГА-НК" виписало податкові накладні (а.с.149-153), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

На підтвердження транспортування придбаного товар позивачем надано до суду товарно - транспортні накладні, акт приймання - передачі виконаних робіт, платіжне доручення, виписки по рахунку, податкову накладну (а.с.122-123,154-184).

Суд зазначає, що вказаний договір поставки з ТОВ "МЕГА-НК" був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом використання у власній господарській діяльності вирощування сільськогосподарської продукції.

На підтвердження оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів справи надано картки рахунку 631, та 2083 (а.с.124-125), лімітно - забірні картки, прибуткові накладні, акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "МЕГА-НК", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "МЕГА-НК" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "МЕГА-НК" - виконав свої зобов'язання за вказаним вище договором, а СФГ "Дружба" прийняло ТМЦ та послуги за цими договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - СФГ "Дружба" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "МЕГА-НК" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ТМЦ у контрагента ТОВ "МЕГА-НК" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджується лімітно - забірними картками, прибуткові накладні, акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані ТМЦ забезпечують умови для вирощування сільськогосподарської продукції для її реалізації контрагентам - покупцям, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "МЕГА-НК", позивачем подано декларації з ПДВ. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача на податкову інформацію отриману від ГУ ДФС у Миколаївській області по ТОВ "МЕГА-НК" за звітний період декларування ПДВ 01.12.2017 - 22.03.2018 з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками за період 01.12.2017 - 22.03.2018 та контрагентами - покупцями від 22.03.2018 №215/14-29-14-08/41498390, якою встановлено, що з моменту реєстрації і по теперішній час підприємство не звітує - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Щодо посилань податкового органу на недоліки в оформленні товарно - транспортних накладних, суд зазначає, що товарно - транспортні накладні є лише товаросупроводжувальною документацією, тому недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку щодо нереальності укладеної угоди позивача з контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно стверджувати про наявність таких фактів, у зв'язку з тим, що основною метою взаємовідносин позивача та "МЕГА-НК" є купівля - продаж вказаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №806/8289/13-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів відповідача щодо того, що не надання сертифікатів якості та декларації про відповідність, суд зазначає, що оцінюючи докази в їх сукупності, надані позивачем документи засвідчують факт продажу ТМЦ позивачу вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, вказані доводи відповідача не впливають на висновки суду щодо реальності вказаних господарських операцій.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "МЕГА-НК" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року №00000021420 не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року №00000021420 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 12947,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2019 №214 (а.с.5).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Селянського (фермерського) господарства "Дружба" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12 лютого 2019 року №00000021420.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Селянського (фермерського) господарства "Дружба" (код ЄДРПОУ 31668316, поштовий індекс 63541, Харківська область, Чугуївський район с. Стара Гнилиця, вул. Дружна, буд. 1а) у розмірі 12947,22 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 22 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.