Рішення

від 15.11.2018 по справі 826/9228/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2018 року №826/9228/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) , до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач) , в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення №0002151312 від 12.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення №0002181312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-ЧУ від 12.05.2017 року про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги залишено без руху та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.08.2017 року позивачем подано до суду клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9228/17 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У зв'язку із отриманням від ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення №0062891700 від 08.08.2017 року, позивач подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення №0002151312 від 12.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення №0062891700 від 08.08.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-ЧУ від 12.05.2017 року з єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі якого складено оскаржувані податкові рішення та вимога, ґрунтуються на формальній та недоведеній інформації, зокрема, єдиною підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства зазначеною в Акті перевірки є негативна інформація щодо контрагентів позивача, що не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства. Вважаючи оскаржувані рішення, податкові повідомлення-рішення та вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що рішення, податкові повідомлення-рішення та вимога складені правомірно. Так, позивачем з доходів отриманих у 2014-2016 роках не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Крім того, позивачем не надано контролюючому органу при перевірці первинних документів, які підтверджують його витрати.

14.12.2017 року представником позивача через канцелярію суду подано до суду клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

11.01.2018 року представником відповідача у судовому засіданні надано заперечення на адміністративний позов, які прийнято судом.

31.01.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надано відповідь на заперечення, які прийнято судом.

31.01.2018 року від представника позивача через канцелярію суду подано клопотання, яким залучено додаткові документи по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

При цьому, від представника позивача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управління ДФС у м. Києві в період з 27.03.2017 року по 07.04.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2017 року №55/26-15-13-06-17-2261413451.

В акті перевірки встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 47894,34 грн., в тому числі по періодах: всього за 2015 рік - 25335,96 грн.; всього за 2016 рік - 22558,38 грн.

До сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності - 47894,34 грн.;

- п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у сумі - 3621,21 грн. Всього за 2015 рік - 2074,22 грн., всього за 2016 рік - 1546,99 грн.

До сплати військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 3621,21 грн.

- п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 70672,79 грн. в тому числі по періодах: за 2015 рік - 47983,53 грн., за 2016 рік - 22689,26 грн.

До сплати єдиного внеску нарахованого з числа оподатковуваного доходу у сумі - 70672,79 грн.

- п. 185.1ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 48282,00 грн.

До сплати податку на додану вартість у сумі - 48282,00 грн.

У зв'язку з незгодою позивача з вищевказаним актом перевірки, ним було подано до ГУ ДФС у м. Києві відповідні заперечення.

16.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 було отримано лист ГУДФС у м. Києві від 10.05.2017 року №3193/г/26-15-13-12-11, з якого вбачається, що за результатами розгляду заперечень на акт №55/26-15-13-06-17-2261413451 останні залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі акту №55/26-15-13-06-17-2261413451 та висновку про розгляд заперечення №1/26-15 від 10.05.2017 року ГУ ДФС у м. Києві було прийнято:

- рішення №0002151312 від 12.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 11865 грн. 63 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 72423 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002181312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 71841 грн. 51 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 4526 грн. 52 коп.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4У від 12.05.2017 року з єдиного внеску на загальну суму 70672 грн. 79 коп.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими оскаржуваними рішеннями та вимогою ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.06.2017 року №7798/Г/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2017 року №Ф-4У та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017 року №0002151312 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 в частині вище оскаржених документів - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 11.07.2017 року №8046/Г/99-99-11-02-01-14, про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення №000218312 від 12.05.2017 року скасоване в частині зайво нарахованого податку на доходи фізичних осіб на суму 3994,44 грн. та штрафних санкцій на суму 1997,22 грн. і іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення №0002171312, №0002191312 - залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - частково задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (п. 1.1 ст. 1).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачено ст. 77 Податкового кодексу України.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п. 83.1 ст. 83 ПК України).

Надання платниками податків документів передбачено ст. 85 ПК України.

Відповідно до даної норми, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, в акті перевірки вказується про те, що первинні документи по господарським операціям позивачем з контрагентами контролюючому органу на перевірку не надано, в той же час акту про відповідну відмову представником контролюючого органу не складено.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (в редакції до 01.01.2015 року).

Відповідно до пункту 146.12 статті 146 ПК України до складу витрат включається сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат (в редакції до 01.01.2015 року).

Пунктом 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

За змістом пункту 163.1 статті 163 ПК України, Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 164.1.1-164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (в редакції до 01.01.2015 року)

За змістом підпунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (в редакції до 01.01.2015 року)

У силу пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (в редакції з 01.01.2015 року).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 року №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 року у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 року у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 року у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №21-1440а16.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 20.03.2015 року між ТОВ Аріум Трейд (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/03, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець приймати замовлений товар та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною.

Строк поставки кожної партії товару визначається в заявках.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент приймання Товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника Покупця на накладній.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000110 від 23.03.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 19092,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-110 від 23.03.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-2303 від 23.03.2015 року у сумі 19092,00 грн.

20.05.2015 року між ТОВ Аріум Трейд (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/05-15, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець приймати замовлений товар та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною.

Строк поставки кожної партії товару визначається в заявках.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент приймання Товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника Покупця на накладній.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000205 від 20.05.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 2808,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-205 від 20.05.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0000205 від 20.05.2015 року у сумі 2808,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000207 від 20.05.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 17356,80 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-207 від 20.05.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0000207 від 20.05.2015 року у сумі 17356,80 грн.

10.04.2015 року між ТОВ Медіа Пульсар (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10/04, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених цим договором умовах. Асортимент, кількість, ціна за одиницю Товару, загальна сума операції остаточно визначаються та погоджуються Сторонами в рахунках або накладних.

Сторони погодили, що в межах даного Договору складається: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. Заявка на постанову товару здійснюється будь-яким зручним для покупця способом: усно (телефоном), засобами електронного зв'язку, поштою.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-14/04 від 14.04.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 16021,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-14/04 від 14.04.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-14/04 від 14.04.2015 року у сумі 16021,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-21/04 від 21.04.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 33703,68 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-21/04 від 21.04.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-21/04 від 14.04.2015 року у сумі 33709,68 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-27/04 від 27.04.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 12625,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-27/04 від 27.04.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-27/04 від 27.04.2015 року у сумі 12625,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-30/04 від 30.04.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 13100,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-30/04 від 30.04.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-30/04 від 30.04.2015 року у сумі 13100,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-08/06 від 08.06.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 15056,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-08/06 від 08.06.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-08/06 від 08.06.2015 року у сумі 15056,40 грн.

22.12.2015 року між ТОВ Будівельна компанія Олімпік (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №22/15, відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у видаткових накладних, або в інших додатках до цього Договору та визначається у видаткових накладних.

При передачі товару продавець передає покупцеві на кожну партію товару:

- рахунок-фактуру;

- видаткова накладна або акт прийому-передачі;

- податкова накладна.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002212 від 22.12.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 30000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-000313 від 22.12.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0002212 від 22.12.2015 року у сумі 30000,00 грн.

30.12.2015 року між ТОВ Будівельна компанія Олімпік (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №30/12, відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у видаткових накладних, або в інших додатках до цього Договору та визначається у видаткових накладних.

При передачі товару продавець передає покупцеві на кожну партію товару:

- рахунок-фактуру;

- видаткова накладна або акт прийому-передачі;

- податкова накладна.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0003012 від 30.12.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 6174,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-3003016 від 30.12.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0003012 від 30.12.2015 року у сумі 6174,00 грн.

Таким чином, на підтвердження факту виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ Медіа Пульсар , ТОВ Аріум Трейд та ТОВ Будівельна компанія Олімпік , позивачем надано договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ Протонн ЛТД належним чином завірених копій первинних документів позивачем суду надано не було, у зв'язку з тим, що, як стверджує позивач, що під час проведення перевірки уповноваженій особі ДФС ОСОБА_2 були передані оригінали всіх первинних документів (договір, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) за період лютий, березень, квітень 2016 року (поставка автомобільних запчастин, комплектуючих та витратних матеріалів). Документи передавалася в канцелярських папках з відповідними назвами. Після закінчення перевірки інспектор ДФС ОСОБА_2 повернув ФОП ОСОБА_1 папки з оригіналами всіх документів, окрім документів по взаємовідносинам із ТОВ Протонн ЛТД .

13.11.2017 року на адресу ТОВ Протонн ЛТД був направлений лист з проханням направити на адресу позивача чи суду завірені печаткою та підписом копії: договору №26/02-16 від 26.02.2016 року; договору №25/03-16 від 25.03.2016 року; до них рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (№34 від 27.04.2016 року) за період лютий, березень, квітень 2016 року, однак відповіді надано не було.

Позивачем надано до суду акт прийому-передачі документів, укладений 27.03.2017 року, між директором ФОП ОСОБА_1 та Інспектором ДПІ, яким передбачено перелік переданих інспектору документів, однак у зв'язку з відсутністю конкретизації переліку документів, суд не може перевірити твердження позивача, що серед даних документів були також інспектору передані оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ Протонн ЛТД .

В п. 1.13 акту перевірки наведено перелік документів, які було використано під час перевірки, а саме справа №61-035, книга обліку доходів та витрат, виписки банку, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, відомості нарахування та виплати заробітної плати, договори оренди.

В той же час під час деталізації в акті перевірки правовідносин позивача з кожним контрагентом зазначається, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки у якості документального підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах не надав рахунків-фактур, договору, актів прийому-передач товарів, довіреностей на прийом ТМЦ, товарно-транспортних накладних на перевезення та будь-яких інших документів.

Оскільки позивач вказує, що документи на підтвердження господарських операцій надані були та не були повернуті контролюючим органом, в той же час контролюючий орган в акті перераховує документи, які були використані під час перевірки, а потім вказує, що таких документів платником податку надано не було, суд позбавлений можливості встановити те, чи дійсно існують первинні документи по господарським операціям між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД .

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, згідно банківських виписок за 2016 рік по рахунку №26009053111675 КБ Приватбанк ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ Протонн ЛТД (код ЄДРПОУ 39829262) кошти у розмірі 46704,00 грн., в тому числі ПДВ 7784,00 грн., з призначенням за товар згідно договору №26/02-16 від 26.02.2016 року та №25/03-16 від 25.03.2016 року .

Згідно бази даних ІС Податковий блок та підсистеми Єдиний державний реєстр податкових накладних встановлено зареєстровані податкові накладні від ТОВ Протонн ЛТД (код ЄДРПОУ) на ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 103133,00 грн., у тому числі ПДВ 20626,60 грн. Згідно податкових накладних документами на підставі чого були виписані податкові накладні Договір купівлі-продажу №26/02-16 від 26.02.2016 року і дві податкових накладних без зазначення виду цивільно-правового договору .

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З урахуванням вищевикладеного та вказаних податковим органом розбіжностей в інформації по господарських операціях між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД , які містяться в банківських виписках та в базі ІС Податковий блок та підсистеми Єдиний державний реєстр податкових накладних , суд не погоджується з твердженнями контролюючого органу, про які вказані в акті перевірки, про відсутність необхідності у проведенні зустрічної звірки контрагента ТОВ Протонн ЛТД .

Більше того, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Протонн ЛТД , предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Також, як вказано в акті перевірки, перевіркою встановлено, що ТОВ Протонн ЛТД за період діяльності придбавалися товари різного характеру (будівельні матеріали, запчастини, комплектуючі та інші в тому числі імпортні товари), що реалізовані на користь інших платників податків, в тому числі ФОП ОСОБА_1, що свідчить про наявність між даними платниками податків господарських операцій.

ФОП ОСОБА_1 із первинних документів до суду надано лише виписки з банку, з якого вбачається оплата товарів відповідно до зниклого договору, укладеного між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД , а відповідно до правової позиції Вищого адміністративного Суду України, викладеній в Ухвалі від 20.09.2016 року у справі №К/800/14757/15 та в ухвалі від 27.09.2016 року у справі №К/800/7991/16, договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податку. Господарська операція є реальністю, навіть у випадку, якщо вона здійснюється без укладення договору, оскільки зміст господарської операції може встановлюватися і за відсутності цивільно-правових відносин.

Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відомості у акті перевірки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не є доведеними належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А, відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на час фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податків.

Відтак, за результатами дослідження вище перелічених первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаними вище контрагентами та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами.

Крім того, на підтвердження факту відображення в податковому обліку ФОП ОСОБА_1 показників спірних господарських операцій, позивачем надано податкову звітність за 2015-2016 роки, а також документи на підтвердження того, що придбані у контрагентів товари були в подальшому реалізовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що задекларовані позивачем у спірному періоді витрати неправомірно віднесені останнім до складу витрат, натомість підтверджені належним чином завіреними первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Також, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частина 1 стаття 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У силу пункту 2 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, правомірність формування позивачем витрат у 2015-2016 роках, прийняті контролюючим органом рішення №0002151312 від 12.05.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0062891700 від 08.08.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-ЧУ від 12.05.2017 року з єдиного внеску є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року (справа №808/1628/17), а саме: Скасовуючи спірні рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій суди виходили з того, що вимоги та рішення щодо донарахування сум єдиного внеску є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прийняті посадовими особами контролюючого органу оскаржувані рішення є протиправними, оскільки сума витрат підтверджена відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю, а тому оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 20.07.2017 року №2038 та від14.08.2017 року №0.0.826309574.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2313,30 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 2313,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати:

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002151312 від 12.05.2017 року;

- податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року;

- податкове повідомлення-рішення №0062891700 від 08.08.2017 року;

- податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-ЧУ від 12.05.2017 року.

3. Присудити здійснені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 2313,30 грн. (дві тисячі триста тринадцять гривень тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко