Постанова

від 10.09.2019 по справі 826/9228/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9228/17 Головуючий у 1 інстанції - Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2018 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0002151312 від 12.05.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002171312 від 12.05.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002181312 від 12.05.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002191312 від 12.05.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-ЧУ від 12.05.2017 про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у м. Києві в період з 27.03.2017 по 07.04.2017 проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 14.04.2017 №55/26-15-13-06-17-2261413451.

В акті перевірки встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у зв`язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 47894,34 грн., в тому числі по періодах: всього за 2015 рік - 25 335, 96 грн.; всього за 2016 рік - 22558,38 грн.

До сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності - 47894,34 грн.;

- п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у зв`язку з чим занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у сумі - 3 621, 21 грн. Всього за 2015 рік - 2074,22 грн., всього за 2016 рік - 1 546, 99 грн.

До сплати військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 3621,21 грн.

- п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 70672,79 грн. в тому числі по періодах: за 2015 рік - 47983,53 грн., за 2016 рік - 22689,26 грн.

До сплати єдиного внеску нарахованого з числа оподатковуваного доходу у сумі - 70672,79 грн.

- п. 185.1ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 48282,00 грн.

До сплати податку на додану вартість у сумі - 48282,00 грн.

У зв`язку з незгодою позивача з вищевказаним актом перевірки, ним було подано до ГУ ДФС у м. Києві відповідні заперечення.

16.05.2017 року ФОП Грущенко В.М . було отримано лист ГУДФС у м. Києві від 10.05.2017 року №3193/г/26-15-13-12-11, з якого вбачається, що за результатами розгляду заперечень на акт №55/26-15-13-06-17-2261413451 останні залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі акту №55/26-15-13-06-17-2261413451 та висновку про розгляд заперечення №1/26-15 від 10.05.2017 року ГУ ДФС у м. Києві було прийнято:

- рішення №0002151312 від 12.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 11865 грн. 63 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 72423 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002181312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 71841 грн. 51 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002191312 від 12.05.2017 року про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 4526 грн. 52 коп.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4У від 12.05.2017 року з єдиного внеску на загальну суму 70 672 грн. 79 коп.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими оскаржуваними рішеннями та вимогою ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.06.2017 № 7798/Г/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2017 №Ф-4У та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017 № 0002151312 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 в частині вище оскаржених документів - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 11.07.2017 № 8046/Г/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення № 000218312 від 12.05.2017 скасоване в частині зайво нарахованого податку на доходи фізичних осіб на суму 3 994, 44 грн. та штрафних санкцій на суму 1 997, 22 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення № 0002171312, № 0002191312 - залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - частково задоволено.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги податкового законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (п. 1.1 ст. 1).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачено ст. 77 Податкового кодексу України.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п. 83.1 ст. 83 ПК України).

Надання платниками податків документів передбачено ст. 85 ПК України.

Відповідно до даної норми, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов`язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, в акті перевірки вказується про те, що первинні документи по господарським операціям позивачем з контрагентами контролюючому органу на перевірку не надано, в той же час акту про відповідну відмову представником контролюючого органу не складено.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (в редакції до 01.01.2015 року).

Відповідно до пункту 146.12 статті 146 ПК України до складу витрат включається сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат (в редакції до 01.01.2015 року).

Пунктом 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

За змістом пункту 163.1 статті 163 ПК України, Об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 164.1.1-164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (в редакції до 01.01.2015 року)

За змістом підпунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (в редакції до 01.01.2015 року)

У силу пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (в редакції з 01.01.2015 року).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 року №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 року у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 року у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 року у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №21-1440а16.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 20.03.2015 року між ТОВ Аріум Трейд (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/03, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а Покупець приймати замовлений товар та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною.

Строк поставки кожної партії товару визначається в заявках.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника покупця на накладній.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000110 від 23.03.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 19092,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-110 від 23.03.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-2303 від 23.03.2015 року у сумі 19092,00 грн.

20.05.2015 року між ТОВ Аріум Трейд (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/05-15, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець приймати замовлений товар та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною.

Строк поставки кожної партії товару визначається в заявках.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання Товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника Покупця на накладній.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000205 від 20.05.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 2808,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-205 від 20.05.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0000205 від 20.05.2015 у сумі 2808,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000207 від 20.05.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 17356,80 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-207 від 20.05.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0000207 від 20.05.2015 року у сумі 17356,80 грн.

10.04.2015 між ТОВ Медіа Пульсар (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10/04, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених цим договором умовах. Асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, загальна сума операції остаточно визначаються та погоджуються сторонами в рахунках або накладних.

Сторони погодили, що в межах даного договору складається: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. Заявка на поставку товару здійснюється будь-яким зручним для покупця способом: усно (телефоном), засобами електронного зв`язку, поштою.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-14/04 від 14.04.2015 , сума з ПДВ за замовлення складає 16021,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-14/04 від 14.04.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-14/04 від 14.04.2015 року у сумі 16021,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-21/04 від 21.04.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 33703,68 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-21/04 від 21.04.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-21/04 від 14.04.2015 року у сумі 33709,68 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-27/04 від 27.04.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 12625,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-27/04 від 27.04.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-27/04 від 27.04.2015 року у сумі 12625,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-30/04 від 30.04.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 13100,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-30/04 від 30.04.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-30/04 від 30.04.2015 у сумі 13100,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-08/06 від 08.06.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 15056,40 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-08/06 від 08.06.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-08/06 від 08.06.2015 року у сумі 15056,40 грн.

22.12.2015 між ТОВ Будівельна компанія Олімпік (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №22/15, відповідно до якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у видаткових накладних, або в інших додатках до цього Договору та визначається у видаткових накладних.

При передачі товару продавець передає покупцеві на кожну партію товару:

- рахунок-фактуру;

- видаткова накладна або акт прийому-передачі;

- податкова накладна.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002212 від 22.12.2015 р., сума з ПДВ за замовлення складає 30000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-000313 від 22.12.2015 року, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0002212 від 22.12.2015 року у сумі 30000,00 грн.

30.12.2015 між ТОВ Будівельна компанія Олімпік (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №30/12, відповідно до якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у видаткових накладних, або в інших додатках до цього Договору та визначається у видаткових накладних.

При передачі товару продавець передає покупцеві на кожну партію товару:

- рахунок-фактуру;

- видаткова накладна або акт прийому-передачі;

- податкова накладна.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0003012 від 30.12.2015, сума з ПДВ за замовлення складає 6174,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-3003016 від 30.12.2015, на якій міститься підпис покупця, здійснено безготівковий розрахунок за замовлення відповідно до рахунку фактури №СФ-0003012 від 30.12.2015 у сумі 6174,00 грн.

Таким чином, на підтвердження факту виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ Медіа Пульсар , ТОВ Аріум Трейд та ТОВ Будівельна компанія Олімпік , позивачем надано договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ Протонн ЛТД належним чином завірених копій первинних документів позивачем надано не було, у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач, під час проведення перевірки уповноваженій особі ДФС Цвігун В . М. були передані оригінали всіх первинних документів (договір, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) за період лютий, березень, квітень 2016 року (поставка автомобільних запчастин, комплектуючих та витратних матеріалів). Документи передавалися в канцелярських папках з відповідними назвами. Після закінчення перевірки інспектор ДФС Цвігун В .М . повернув ФОП ОСОБА_1 . папки з оригіналами всіх документів, окрім документів по взаємовідносинам із ТОВ Протонн ЛТД .

13.11.2017 на адресу ТОВ Протонн ЛТД був направлений лист з проханням направити на адресу позивача чи суду завірені печаткою та підписом копії: договору №26/02-16 від 26.02.2016; договору №25/03-16 від 25.03.2016 року; до них рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (№34 від 27.04.2016) за період лютий, березень, квітень 2016 року, однак відповіді надано не було.

В п. 1.13 акту перевірки наведено перелік документів, які було використано під час перевірки, а саме справа №61-035, книга обліку доходів та витрат, виписки банку, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, відомості нарахування та виплати заробітної плати, договори оренди.

В той же час під час деталізації в акті перевірки правовідносин позивача з кожним контрагентом зазначається, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки у якості документального підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах не надав рахунків-фактур, договору, актів прийому-передач товарів, довіреностей на прийом ТМЦ, товарно-транспортних накладних на перевезення та будь-яких інших документів.

Оскільки позивач вказує, що документи на підтвердження господарських операцій надані були та не були повернуті контролюючим органом, в той же час контролюючий орган в акті перераховує документи, які були використані під час перевірки, а потім вказує, що таких документів платником податку надано не було, колегія суддів позбавлена можливості встановити те, чи дійсно існують первинні документи по господарським операціям між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД .

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, згідно банківських виписок за 2016 рік по рахунку № НОМЕР_2 КБ Приватбанк ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ Протонн ЛТД (код ЄДРПОУ 39829262) кошти у розмірі 46704,00 грн., в тому числі ПДВ 7784,00 грн., з призначенням за товар згідно договору №26/02-16 від 26.02.2016 та №25/03-16 від 25.03.2016 .

Згідно бази даних ІС Податковий блок та підсистеми Єдиний державний реєстр податкових накладних встановлено зареєстровані податкові накладні від ТОВ Протонн ЛТД (код ЄДРПОУ) на ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 103133,00 грн., у тому числі ПДВ 20626,60 грн. Згідно податкових накладних документами на підставі чого були виписані податкові накладні Договір купівлі-продажу №26/02-16 від 26.02.2016 року і дві податкові накладні без зазначення виду цивільно-правового договору .

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема, у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З урахуванням вищевикладеного та вказаних податковим органом розбіжностей в інформації по господарських операціях між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД , які містяться в банківських виписках та в базі ІС Податковий блок та підсистеми Єдиний державний реєстр податкових накладних , колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про відсутність необхідності у проведенні зустрічної звірки контрагента ТОВ Протонн ЛТД .

Більше того, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Протонн ЛТД , предметів даних правочинів, змісту прав та обов`язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб`єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Також, як вказано в акті перевірки, перевіркою встановлено, що ТОВ Протонн ЛТД за період діяльності придбавалися товари різного характеру (будівельні матеріали, запчастини, комплектуючі та інші в тому числі імпортні товари), що реалізовані на користь інших платників податків, в тому числі ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про наявність між даними платниками податків господарських операцій.

ФОП ОСОБА_1 із первинних документів до суду першої інстанції надано лише виписки з банку, з якого вбачається оплата товарів відповідно до зниклого договору, укладеного між позивачем та ТОВ Протонн ЛТД , а відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 20.09.2016 у справі №К/800/14757/15 та в ухвалі від 27.09.2016 у справі №К/800/7991/16, договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податку. Господарська операція є реальністю, навіть у випадку, якщо вона здійснюється без укладення договору, оскільки зміст господарської операції може встановлюватися і за відсутності цивільно-правових відносин.

Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відомості у акті перевірки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не є доведеними належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на час фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податків.

Відтак, за результатами дослідження вищеперелічених первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаними вище контрагентами та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами.

Крім того, на підтвердження факту відображення в податковому обліку ФОП ОСОБА_1 показників спірних господарських операцій, позивачем надано податкову звітність за 2015-2016 роки, а також документи на підтвердження того, що придбані у контрагентів товари були в подальшому реалізовані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що задекларовані позивачем у спірному періоді витрати неправомірно віднесені останнім до складу витрат, натомість підтверджені належним чином завіреними первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Також, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частина 1 стаття 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У силу пункту 2 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема, правомірність формування позивачем витрат у 2015-2016 роках, прийняті контролюючим органом рішення №0002151312 від 12.05.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0002171312 від 12.05.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0062891700 від 08.08.2017 року, податкове повідомлення-рішення №0002191312 від 12.05.2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-ЧУ від 12.05.2017 з єдиного внеску є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийняті посадовими особами контролюючого органу оскаржувані рішення є протиправними, оскільки сума витрат підтверджена відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв`язок витрат позивача з його господарською діяльністю, а тому оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справа № 808/1628/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 16.09.2019.